Фото з офіційної ФБ-сторінки Donald J. Trump

Від редакції:

Ймовірно, нашу країну може чекати розкол, і ми отримаємо роз’єднані Штати Америки. Але результати виборів офіційно ще не оголошено, тож не поспішаймо із завершенням виборчого процесу.

Коли у 476 році нової ери настав занепад 500-річної історії Західної Римської імперії, головною причиною цього не було завоювання країни зовнішнім ворогом чи винищувальна епідемія, з тих, що періодично навалювалися на імперію. Найбільша цивілізація античності вчинила самогубство – вона була знищена зсередини. Причинами падіння Риму були масова міграція в країну варварів; контингент лінтюхів, котрий непомірно розрісся, їх нічого не цікавило, крім хліба і видовищ; нездатність корумпованого уряду з цим впоратися і, як наслідок, неминучий економічний колапс. Аналогічним чином, хоча й через інші причини, самознищилися у 1917 році Російська імперія, в 1918 році – Австро-Угорська імперія, а в 1991 році – Радянська імперія. Як відомо, уроків історії не засвоюють, а тим більше там, де історію не знають. Ось і Сполучені Штати після 244 років свого існування підійшли до краю прірви і зробили невпевнений, але фатальний крок вперед. Як же це вийшло?

Шлях до прірви почався досить давно – у 1856 році, коли в штаті Північна Кароліна вперше право голосувати отримали всі білі чоловіки, незалежно від їхнього фінансового становища. А найпотужніший поштовх у бік свого кінця країна отримала через сто років – у 1964 році, коли Верховний суд США затвердив правило: «одна людина – один голос», тобто голосувати змогли всі громадяни, незалежно від фінансового стану, pacи, статті або суспільного становища, понад те – навіть не володіючи англійською мовою. Таким чином, з того часу долю країни можуть визначати всі, зокрема, неписьменні, і безліч лінтюхів, яких турбує тільки отримання дармових подачок. Як тут не згадати древній Рим із його плебсом, інтереси якого зводилися тільки до «хліба і видовищ»!

Принципи, на яких ґрунтувалися США, останні півстоліття плавно деградували на догоду корумпованому класу професійних політиків і бюрократів. Цей клас став кучкуватися навколо Демократичної партії, яка з колишньої партії paбoвласників і Ky-Kлyкc-Kлaну поступово стала зрушуватися вліво, до фaшиcтcькo-комуністичної ідеології. Ліва ідеологія – примітивно проста, зрозуміла найпростішим мізкам і вельми для них приваблива. Уряд тобі гарантує майже все: мінімальну зарплату, безкоштовні медицину та освіту (кого там цікавить якість!), дешеве житло й т. д. Тому ліва ідеологія – це ефективний механізм для управління натовпом. Безліч любителів «халяви», ясна річ, стають на сторону Демократичної партії, яка використовує їх для захоплення і утримання влади через загальне виборче право. З цією метою останні півстоліття партія демократів посилено працювала над переробленням населення країни у двох напрямках: промивання мізків і залучення в країну малограмотних і легко керованих мігрантів із країн третього світу, на зразок варварів у стародавньому Римі. У школах та університетах демократи планомірно й цілеспрямовано працювали над навчанням молоді у марксистському дусі, ведучи їх подалі від ідей вільного підприємництва та виставляючи традиційні цінності й етику як буржуазні пережитки. Ці зусилля призвели до різкого погіршення настроїв народу – змінилася демографія, змінився і народ. Ментальність населення планомірно рухалася вліво, до фатальної позначки 50%, тобто до тієї переломної точки неповернення, коли на виборах голоси лібералів переважать голоси консерваторів.

Дивно, однак, що досі ще величезна кількість населення (майже половина) дотримується старих цінностей, закладених у 18-му столітті батьками-засновниками США, коли прагнення до хорошого життя й успіху трактувалося як результат зусиль і праці. Тому на виборах ліві не завжди перемагали, й голоси виборців коливалися близько до фатальної позначки 50%. Влада позмінно переходила то вліво, то вправо: перемагали то Рейган чи Буш, то Картер, Клінтон чи Обама. Багато хто інтуїтивно відчував, що ліволібералізм до добра не доведе, і чотири роки тому на виборах несподівано для всіх зміг перемогти Трамп.

Зліт і падіння Трампа

До 2016 року Демократична партія досягла такого рівня морального падіння і лівизни, що це стало видно неозброєним оком, коли на посаду президента висунули Хілларі Клінтон – даму злісну, брехливу, корумповану до кісток, і з патологічною жагою влади. Багатьом людям вона була настільки огидна, що багато хто був готовий голосувати хоч за чорта, тільки не за неї. Пригадую, що чотири роки тому я сам голосував не за Трампа, який був мені незрозумілий і несимпатичний, а проти Хілларі. Однак багатьох виборців такі «дрібниці» як брехня і корупція не цікавили – її показна ліва ідеологія та обіцянки ще більшої «халяви» були набагато привабливішими. Тому на виборах їй вдалося набрати понад половину голосів, перейшовши фатальну точку 50%. Однак завдяки захисному механізму системи виборників, закладеному в Конституції, перемога дісталася ексцентричному та непередбачуваному Трампу.

Новий президент виявився не схожим на жодного з попередніх. В історії США бували дивні президенти, на кшталт п’яниці та дебошира Гранта, але нічого схожого на Трампа ще не траплялося. Це був слон у посудній лавці, який без будь-якої потреби міг образити людину, легко зміщувати з посад тих, хто з ним не погоджувався, іноді поводився, як психічно нестабільний, постійно бовкав нісенітниці, не думаючи про наслідки, робив нез’ясовно-дивні кроки, не тільки не радячись зі своїми помічниками, але часто всупереч їм. Його нарцисичну поведінку було видно усім, і дратувала вона багатьох. Для Трампа не існувало жодних авторитетів і, здавалося, він вважав себе непогрішним богом. Все це призвело до того, що з’явилася велика кількість «антитрампістів» – людей, яким він був ненависний і абсолютно неприйнятний ні за яких умов.

На жаль, їхнє неприйняття ґрунтувалося лише на поверхневому сприйнятті цієї дивної людини. Під зовнішньою тонкою плівкою відразливих рис вони не бачили його суті. Тільки суть його була глибока, а дії – цілющі для країни та всього Світу. Базікаючи і кривляючись, як клоун, Трамп робив неймовірні речі, не без успіху намагався розвернути хід світової історії, а країні – повернути її справжні цінності. Він відважно кидався своїми грудьми на вогонь ворога – встрявав у смертельні сутички з вашингтонською елітою і намагався осушити бюрократичне «болото». Країною він керував не як політик, яким він ніколи не був, а як бізнесмен. Будь-який бізнес – це не демократичне, а авторитарне утворення, а тому кожен крок Трампа зустрічав шалений опір Конгресу, який звик до гри в демократію. Незважаючи на постійну боротьбу, його досягнення в економіці та зовнішній політиці – вражаючі, його не можна порівняти з жодним іншим президентом за всю історію США. Не буду перераховувати все, що йому вдалося зробити – без мене це було сказано багато разів. Лише нагадаю для прикладу, що йому вдалося зрушити з місця абсолютно безнадійну проблему миру на Близькому сході. Тільки за це він заслуговує на Нобелівську премію миру, але він же – не Ясір Арафат і не Обама, щоб таку премію отримати!

А потім настав 2020 рік – рік виборів. Щоб виграти другий термін президентства й продовжити свою місію, Трамп виявив надзвичайну активність: налітав багато тисяч миль, щодня виступав у різних містах країни, іноді у п’яти містах за один день. І це при тому, що він не забував і про свої прямі президентські обов’язки – працював щодня з 5 ранку до пізньої ночі. Незважаючи на свої 74 роки й повну відсутність ораторських здібностей, проголошував годинні промові перед багатотисячними натовпами шанувальників. Здавалося, перемога йому забезпечена, особливо на контрасті з його бляклим до відчаю противником – 78-річним Байденом, якого він заслужено називав «сонним Джо».

Байден з’являвся на публіці й виступав рідко, та й то перед «натовпами» своїх шанувальників, яких було аж 12 або 15 осіб! А тут, до того ж, безпосередньо перед виборами спливли жахливі факти його зв’язків через свого сина з іноземними олігархами в Україні, Казахстані та Китаї, отримання від них мільйонних хабарів та інші «некрасиві» вчинки. Але це нікого, крім прихильників Трампа, не цікавило. У той час, коли сам Трамп та ще ТБ-канал Фокс намагалися переконати виборців у правоті своєї справи, за Байдена всю роботу робила Демократична партія і майже всі медіа. Демократи скористалися пандемією коронавірусу, намагалися поставити на карантин всю індустрію країни й цим зруйнувати зліт економіки – головне досягнення Трампа. Вони навмисне чи мимоволі сприяли смертності від коронавірусу в будинках для людей похилого віку, а Трампа звинувачували в нездатності впоратися з епідемією. Навіть політизували ліки гідроксихлорохін, незважаючи на його доведену ефективність проти коронавірусу, лише через те, що про них позитивно відгукувався Трамп. Вони задіяли банди чоpниx погромників із ВLМ і профашистських молодиків з «Aнтифа», щоб залякати населення і звалити всю провину на Трампа. Всі сили та величезні кошти лівих були спрямовані не на захист і прикрашання «сірого» Байдена, а на знищення їхнього смертельного ворога Трампа, який своєю ексцентричною поведінкою і довгим язиком, треба визнати, постійно для цього підкидав їм приводи, тож у Трампа не було гіршого ворога, ніж він сам.

Весь вашингтонський істеблішмент з їхніми зв’язками у фінансових колах збирав мільйони на антитрампівську пропаганду. Величезні грошові внески робили мільйонери та мільярдери Кремнієвої Долини, яким Трамп був, як ніж у горлі. Справа у тому, що повний провал шкільної та вищої освіти в США з підготовки своїх кадрів для науки та індустрії призвів до того, що фахівців довелося імпортувати з Китаю, Індії, Росії, Білорусії та інших країн. Трамп, намагаючись відродити у США розрахунок на власні сили й відійти від глобалізації, обмежив в’їзд у країну працівників з-за кордону, що боляче зачепило інтереси хай-тек компаній, де близько 70% фахівців – іноземці.

А коли відбулися вибори, повторилася історія з Хілларі 2016 року, тільки навпаки. Антитрампісти були готові голосувати за кого завгодно, хоч за чорта, тільки не за Трампа. Лише деякі представники роду людського наділені здатністю думати, порівнювати й аналізувати. Більшість живе не думками, а емоціями і не бачить далі від власного носа. Тому ні вражаючі досягнення Трампа у всіх сферах, за які він брався, ні злочини Байдена масі народу були байдужі. Зрозуміло, на виборах відбувалося чимало фальшувань, «мертвих душ» і шахрайства, але думаю, що вирішального значення це не мало. Набагато важливішим було те, що злилися воєдино два фактори: повсякчасне бажання «халяви» й зовні відштовхуючий образ Трампа. На виборах зрушення вліво від точки 50% стало ще значнішим, і система вибірників вже допомогти не могла. Країна пройшла через точку неповернення.

Що далі?

Далі нічого хорошого чекати не варто. Зрозуміло, ніяких вуличних заворушень, биття вітрин і мародерства вже не буде. Це демократом більше не треба – Трампа немає, то для чого заворушення й зайвий клопіт? Жодних БЛМ, жодних знесень пам’ятників і загального карантину – навіщо вони? Maвp свою справу зробив, мaвp може йти. У демократів, однак, залишається їхня перманентна ціль – утримання влади. Чотири роки пролетять швидко, а тому від точки неповернення треба вже зараз віддалятися дедалі лівіше, бо раптом виникне якась перебудова, і маятник може гойднутись вправо. Щоб цього не сталося, вони повинні постійно обробляти свій електорат, впускати в країну малограмотних мігрантів і виховувати молодь у дусі соціалізму. Деградація шкільної й університетської освіти буде продовжуватися. Щоб навчати наукам китайців та індусів в американських університетах, поки ще є грамотні професори (багато з них – емігранти), але через кілька років їх не стане, й університети неминуче перетворяться на розважальні заклади для інфантильної американської молоді, а іноземні студенти поїдуть вчитися в інші країни. У школах вже вводиться скасування оцінок, щоб не було ні відмінників, ні відстаючих – усі рівні. Як відомо, вирівняти можна тільки за нижчим рівнем – вниз завжди легше, ніж вгору. В Америці буде заохочуватися сірість і бездарність, як це насаджувалося в СРСР. Ось вам спрощена шахова задача з відомим рішенням: сірі починають і виграють на шахівниці, де всі фігури сірі.

Міста, керовані демократами, за повної підтримки федерального уряду будуть дедалі більше занепадати й стануть схожі на Чикаго, Детройт і Балтімор. Забудьте про поїздки у Сан-Франциско, Портленд, Сіетл і Нью-Йорк – ці міста приречені, й із них буде продовжуватися занепад. Голівуд вражений важкою формою лібералізму й дихає на ладан. Виробництво фільмів незабаром припиниться, люди не будуть ходити в кінотеатри, а випускати стануть лише телевізійні серіали або купувати їх в інших країнах. Зрушення до соціалізму даремно не минає, платити доведеться падінням рівня життя, розвалом науки, техніки та загальної культури. Поступово США стануть схожими на Венесуелу або Росію, які самі нічого не виробляють, а живуть за рахунок продажу сировини. Втім, на початку видобуток сировини знизять під приводом захисту довкілля та боротьби з «світовим потеплінням», на всі галузі індустрії знову накладуть жорсткі обмеження і правила, щоб дати зайнятість величезній армії бюрократів, яка за цим буде спостерігати. Подібні «принади» коштують грошей, а тому податки піднімуть, долар подешевшає, й інфляція піде вгору. Через кілька років на «світове потепління» доведеться «наплювати» й збільшити видобуток сировини для експорту в Китай – грошей стане катастрофічно не вистачати. Зрозуміло, це відбудеться не за день чи два, все ж інерція у країни – велика, але якщо точка неповернення вже пройдена – повний вперед у недорозвинений соціалізм!

Оскільки в США наразі діє принцип поділу влади, демократи будуть намагатися із цією прикрою незручністю впоратися, взявши під свій контроль юридичну владу. Вони спробують збільшити кількість суддів Верховного Суду з 9 до 15 осіб так, що додаткових 6 суддів висуне Байден, і хіба не ясно, що це будуть за судді? А якщо це їм не вдасться, то вони спробують скасувати довічний термін служби федеральних суддів, аби періодично призначати туди своїх людей.

На міжнародній арені США повернуться до політики Обами, до того ж, він сам стане цією політикою керувати з-за лаштунків, а його дружина Мішель виставить свою кандидатуру на наступних президентських виборах. З Ірану знімуть санкції, продаж зброї Ізраїлю різко обмежать, палестинцям відновлять виплати «халявних» коштів, і для їхнього замирення американське посольство переведуть назад у Тель-Авів. Близький Схід від шляху до миру, який проклав Трамп, розгорнеться у бік збройної конфронтації з Іраном. Китаю знизять торговельні мита і дадуть йому повну свободу проникнення у США та сусідні країни. Ну і, зрозуміло, припинять будівництво захисної стіни на кордоні з Мексикою. Кордони, все ж, повністю не відкриють, але в’їзд у країну полегшать, а нелегалів залишать у спокої і дадуть їм повні права – на рівні з незаможними громадянами, зокрема, грошову допомогу, безкоштовну медицину, безкоштовне навчання. За ці блага ті стануть розплачуватися нелегальним голосуванням, адже для голосування не треба показувати посвідчення особи.

З ліволібералами нам все ясно – не треба бути Нострадамусом, аби передбачити майбутнє країни під їхнім керівництвом. А ось як бути з іншою половиною Америки? Думаєте, вона все це стерпить і проковтне? Та невже!

Громадянська війна?

Ось уже майже рік, як у США триває холодна громадянська війна – друга громадянська війна Америки! Протистояння ліволібералів і консерваторів із кожним днем загострюється дедалі сильніше. У результаті заворушень, вчинених лівими для повалення Трампа, почалися масові закупівлі зброї населенням. Заводи із виробництва зброї працюють у три зміни, і немає у них жодного карантину! На руках у людей, здебільшого, консервативного менталітету, накопичилася величезна кількість зброї та амуніції. Як там казав Чехов? «Якщо ви у першому акті повісили на стіну рушницю, то в останньому вона повинна вистрілити». Ліволіберали намагатимуться обмежити або навіть скасувати 2 Поправку до Конституції (право на володіння зброєю), але це може призвести до збройної відсічі. Дуже може статися, що якась інша радикальна поведінка лівих викличе гнів консерваторів, які на основі 2 Поправки організуються в озброєну поліцію, і холодна громадянська війна перейде у гарячу.

Громадянська війна, як і будь-яка інша війна, – це завжди кров і страждання. Яким же буде результат такої війни? Перша громадянська війна зберегла Сполучені Штати як єдину державу, не дозволивши їй розвалитися на Північ і Південь; подякуймо за це президенту Лінкольну. Друга громадянська війна призведе до розколу країни на Захід і Схід, на два або навіть три роз’єднаних Штати Америки. Подякуємо за це президенту Камалі Харріс або Джо Байдену, або хто там із них буде президентом. Про розкол Каліфорнії на два штати розмови тривають вже давно, але тут піде мова про розподіл всієї країни. Не знаю, чи подарує нам Історія нового Лінкольна, щоб зберегти єдність, – ось саме тут Нострадамус не завадив би...

 

Автор: ©Jacob Fraden, 2020

Джерело: «Континент»
(https://kontinentusa.com)