Хоча на календарі кінець жовтня, та ні колір листя на деревах, ні температурні показники за вікном, на це практично не натякають. 23 жовтня термометр у Києві показує +18 за Цельсієм, а дерева тільки починають вкриватися позолотою.

Власне, так і хочеться назвати цей місяць і навіть осінь аномальними. Але останніми роками погода так змінилися, що ледь не кожен сезон нас дивує. Тож, можливо, час облишити дивуватися і прийняти новий стан речей? На це наштовхнула розмова з фахівцем, який добре знається на різноманітних погодних «викрутасах», бо все життя за ними професійно спостерігає, – Олександром Косовцем, членом вченої ради Українського географічного товариства та екс-очільником Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського.

– Жовтень уже закінчується, а дерева ще навіть не пожовтіли. Чим це пояснюєтеся?

– Річ у тім, що метеорологічне літо у нас закінчилося лише на Покрову. Тобто 14 жовтня, за температурними мірками, ще було літнім днем. Середньодобова температура в Києві, ну, власне, і по Україні, була не нижче 15 градусів. Заморозків ще, по суті, не було, через це і листя тримається. Літо, щоправда, теж із запізненням до нас прийшло – 5 червня. Хоча останнім роками воно до нас приходило, зокрема – в Київ, наприкінці квітня. Тому літо за тривалістю не є рекордним, але за всі 140 років спостережень воно закінчилося найпізніше. Останній раз це було 7 жовтня – у 1999 році. А тепер на цілий тиждень довше. Що ж, це яскраве свідчення того, що глобальне потепління триває.

– А вже зрозуміло, якою буде цьогорічна зима? Такою ж теплою й безсніжною, як минулого року?

– Враховуючи глобальне потепління, імовірність холодної зими дуже низька. Швидше за все, вона буде м’якою. А минулорічна зима була навіть занадто м’яка. Власне, минулого року метеорологічна зима так і не настала. У нас не було чіткого переходу середньодобової температури через 0 градусів, зокрема – в Києві, та і в більшості регіонів теж, окрім Карпат, де клімат своєрідний.

Шкода, що на потепління не реагують комунальні служби. Тепла зима повинна спонукати економити природні ресурси на опаленні, а не змушувати людей відкривати кватирки і провітрювати приміщення.

– А яких наслідків від такої теплої осінньої погоди нам чекати?

– До 15 жовтня, по суті, у нас було затяжне літо, бо ж середньодобова температура трималася на позначках понад 15 градусів. У жовтні в Києві було зафіксовано кілька найтепліших ночей за 140 років спостережень. Тому про таку затяжну і холодну осінь, як у Коцюбинського (мова про знаменитий уривок з «Фата-моргани», який учили напам’ять покоління українських школярів. - Ред.), наразі не йдеться.

Приємно, що жовтень почав віддавати борги попередніх місяців – опади. Враховуючи те, що температура всі чотири місяці була вищою за кліматичну норму, а дощів було мало, то всі, хто займається сільським господарством, дуже потерпали від недобору опадів. Жовтень трошки цю картину виправив і ситуація почала поліпшуватися. Але рівні ґрунтових вод на Київщині досить низькі зараз, і якщо великого снігу не буде, то знову навесні не буде і повені, а річки будуть маловодні.

– Як тепер реагувати на ці зміни?

– Треба бути більш економними, застосовувати крапельне зрошування, як це давно роблять у розвинених країнах, зокрема – в Ізраїлі. Наші водні ресурси уже ніколи не будуть такими повноводними, як це було в XX столітті. Ми повинні звикати до маловодності. Глобальне потепління є одним із факторів, який до цього призводить. В «Урядовому кур’єрі» ми регулярно публікуємо нові кліматичні норми – тобто підсумки періоду за 1991-2020 рік. Порівнюючи з попереднім кліматичним періодом, який був у 1961-1990 роках, середньорічна температура у нас піднялася на 1,6 градусів, зокрема у Києві та Чернігові. Порівнюючи з тим, що у світі вона піднялася на один градус за століття, мусимо констатувати, що континентальна Україна «теплішає» швидше, ніж Європа і світ.

Паралельно з тим, що річна температура загалом весь час підвищується, і зростає випаровування, на більшій частині території України за ці 30 років стало випадати менше опадів. Тому маємо проблеми з вирощуванням огірків, перцю тощо. Але треба пристосовуватися до нових умов, адже з часом у нас запанує середземноморський клімат (для нього характерні сухе спекотне літо і дощова зима – ред.). Та й зараз у Києві спостерігається практично така ж температура, як у Херсоні 30 років тому. А у Херсоні – така погода, яка раніше була притаманна Ізмаїлу.

– Була така думка, що через глобальне потепління у нас сезони змістяться на місяць, чи правда це?

– Це не так точно. Однозначно, літо у нас стає довшим, але водночас осінь скорочується. Торік, коли не було метеорологічної зими, нам з колегами було важко провести межу – де осінь, а де вже весна. Осінь закінчилася десь на початку лютого, і буквально наступного дня почалася весна. Тобто сезони стають, якщо можна так сказати, більш розмитими.

Глобальне потепління – це реальність, яку вже не можна скасувати, і я б хотів, щоб у цьому питанні людство прислухалося до науковців, а не до політиків, які цього не визнають. Дуже тішить те, що люди поступово переходять на електроавтомобілі, адже що менше буде спалюватися викопного палива – то краще для планети. Серед видимих на сьогодні наслідків можна згадати те, що, скажімо, місто Кропивницький вже отримує воду з Кременчуцького водосховища (Кіровоградська область на 80% забезпечується водою із Кременчуцького водосховища). От зараз періодично порушується питання про подачу води у Крим, але у нас і так немає чого туди подавати.

Але не можна сказати, що нас чекає катастрофа, потрібно лиш зуміти пристосуватися до нових умов. В Ізраїлі, приміром, вже півстоліття опріснюють воду, а також використовують систему крапельного поливу – і вирощують такі помідори та виноград, що їм можна позаздрити.

Автор: Юлія Горбань, Київ

Джерело: «Укрінформ»
(https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3122759-oleksandr-kosovec-clen-vcenoi-radi-ukrainskogo-geograficnogo-tovaristva.html)