Для мене було честю познайомитись з українсько-американською громадою у 1992 році, коли я був заступником національного політичного директора президентської кампанії Клінтона й дуже наполегливо працював, аби сприяти тому, щоб громада підтримала його кандидатуру. Звернення Клінтона отримало відгук у багатьох українських американців, значна частина яких підтримала його на виборах. Але під час цієї кампанії я з усією повагою закликаю українсько-американське співтовариство підтримати й проголосувати за президента Трампа.

Усі американці хочуть дуже відповідально поставитись до цих президентських виборів, серед них – видатні українські американці, котрі втекли від комунізму, або ж нащадки людей, які пережили комунізм і тоталітаризм. Сьогодні ж зростає відчуття того, що екстремістські сили очолюють Демократичну партію.

Українські американці з покоління в покоління розповідають про те, що ж відбувається, коли ідеологи приходять до влади, і як важко їх звідти витіснити. Працьовиті, слухняні та патріотичні, вони не можуть не хвилюватися через появу в Демократичній партії дедалі сильнішої лівої ідеологічної групи, страшної сили, яка стримує керівництво партії, що виступає проти екстремістів, котрі тероризують переважно демократичні міста на території усієї Америки.

Соціалістичні екстремісти в Демократичній партії привласнили для своїх власних пропагандистських цілей зусилля із вшанування пам`яті Джорджа Флойда та рішучі протести на підтримку вимог змінити явно неефективні поліцейські протоколи, що призвели до трагічної смерті Флойда та інших людей.

І справа – не во Флойді, вони хочуть зламати саму систему, яка гарантує права, у яких було відмовлено Флойду; зокрема, вони хочуть розвалити Америку, її Конституцію, її Білль про права та економіку. Їхні вищі демократичні лідери чітко дали зрозуміти, що справді хочуть скасувати конституційні права, серед яких – Перша поправка, право на свободу слова та Друга поправка – право носити зброю. Це – лише частина порушень Конституції. Звучить знайомо? Українські американці впізнають у цих кроках політику Сталіна та Гітлера. Американці не повинні надавати цим екстремістам додаткові можливості.

Зважаючи на мовчання керівництва Демократичної партії під час боротьби з тероризмом у наших містах, партія, вочевидь, мовчазно схвалюючи заворушення, залишила президенту Трампу можливість стати єдиним голосом тверезого глузду, оскільки він відверто виступив проти екстремізму. Хто б що не говорив про те, як президент Трамп висловлює свою думку або як він використовує Twitter, у нього немає іншого вибору, окрім як вголос безкомпромісно виступати проти цих зловмисних руйнівних сил. Пости президента Трампа відображають насамперед досягнення його власні – та досягнення американського народу. Зокрема, економічний успіх адміністрації Трампа у до-коронавірусний час, загальну кількість робочих місць у всіх громадах, що перебувала на найвищому рівні за останні десятиліття. Переговори президента Трампа стосовно NAFTA і оскарження помилкових односторонніх торгових угод із Китаєм свідчать про успішність його дій, і, зрештою, про те, наскільки успішно він діє в найкращих інтересах американців.

На світовому рівні Америку поважають, як ніколи раніше, оскільки президент Трамп наполягає на тому, аби члени НАТО платили належні внески; щоб Альянс підтримував геополітичний баланс в Азії; щоб наш південний кордон та основні імміграційні процеси були організованими та законними; щоб Мексика блокувала організований штурм нашого південного кордону; щоб комуністи трималися подалі від північного сходу Північної Америки, а саме – Гренландії; щоб Північна Корея тримала себе в рамках; щоб американські збройні сили поверталися додому з нескінченних, неефективних воєн, які часто, хоч і не завжди, сприяють корупції; щоб були постійні, результативні дії, які сприятимуть утвердженню миру на Близькому Сході; договори між ОАЕ та Ізраїлем, між Бахрейном та Ізраїлем – чудові приклади, навіть якщо вище сказане було неможливим; і щоб була збалансованішою торгівля між США та їхніми торговими партнерами – Китаєм, Канадою, Мексикою та Німеччиною. І це – тільки частина його багатьох досягнень.

Зліва направо: Михайло Р. Кос, Christopher Hyland, Богдан Ватраль. Фото з архіву Christopher Hyland

Президент Трамп, що є надзвичайно важливо для українських американців, неодноразово демонстрував на ділі підтримку України. Не хочеться плутати конструктивні речі, зроблені президентом Трампом як для Америки, так і для України, з передвиборчим галасом, що стосується безпосередньої причетності сім’ї Байденів до українських ділових питань, яка привертає увагу до практики непотизму, що заподіяла Україні шкоди і в багатьох районах посіяла злидні через тяжкі економічні наслідки постійної корупції, від котрої потерпає український народ. Підсумок: президент Трамп підтримує на місцях військову присутність США в Україні; президент Трамп виділив декілька сотень мільйонів доларів військової допомоги Україні; президент Трамп підтримує чинний український уряд і неодноразово критикував Росію, яку очолює Володимир Путін.

Агресія Росії вздовж східного українського кордону та в Криму, що стала причиною тисяч смертей за останні роки, непокоять всіх, хто читає цю статтю.

Глобальна пропагандистська війна вже атакує нас, західні демократії. Війна – це не лише броньовані танки та ракети, а, швидше, водночас і тероризм, протести, проникнення в університети та уряди й невблаганні хвороби, що постійно з’являються з одного і того ж місця, рік за роком, рік за роком.

Дуже сподіваємось на другий президентський термін Трампа, який дещо вільніший від постійних ірраціональних вимог, що часто йдуть від сил в Америці, об’єднаних іноземними інтересами. Віримо, що президент зможе вирішити більшість із вищезазначених питань, настільки життєво важливих для України та інших народів цього регіону.

Сприяючи підготовці до ґрунтовної роботи, що стосується абсолютно несподіваного ірландського мирного процесу, який призвів до підписання Белфастської угоди, я став свідком того, що мир можливий навіть серед споконвічних ворогів. Але тепер нас повинні турбувати мир і злагода в Америці, щоб вони стали дійсністю, особливо протягом останніх місяців, які викликають велике занепокоєння.

Оскільки безупинно відбувається зростання надзвичайно руйнівного, радикального ідеологічного соціалістичного вогнища впливу в керівництві Демократичної партії, це змушує нас згадати історію. Такий екстремізм неодноразово призводив до катастрофи: згадайте Венесуелу та комуністичні режими, які десятиліттями пригноблювали Східну Європу, зокрема, й Україну. Ми повинні бути активнішими, ніж будь-коли досі, перешкоджаючи появі цих небезпечних явищ.

Якщо цього не зроблять зацікавлені громадяни, це матиме фатальні наслідки. Громадянам, які прагнуть не допустити повторення несправедливості, що неодноразово розкривала безодню зла в ім’я ідеологічного соціалізму, потрібно попередити зростання сили цієї групи в Демократичній партії. Найкращий спосіб зробити це – на виборчих дільницях, постійно згадуючи історію, згадуючи кінцевий результат того, що відбувається, коли ідеологи приходять до влади.

Трагічна історія з Голодомором в Україні сьогодні, як ніколи раніше, звучить як попередження щодо імовірності масового знищення, яке може спричинити екстремістський ідеологічний соціалізм. Як запобіжний захід, ми ніколи не повинні забувати, що маленькі кроки можуть призвести до чергового Голодомору. Сьогодні процвітаюча Венесуела з найбільшими запасами нафти у світі не може прогодувати своїх громадян, а в 1932 році житниця Європи – Україна – страждала від голоду. Обидві трагедії – справа рук радикальних соціалістів.

Ми всі зобов’язані виділити хвилинку, аби ще раз розповісти своїм дітям, внукам і друзям про геноцид мільйонів українців під час Голодомору 1932-1933 років, що був здійснений комуністами. Необхідно нагадати про доблесні зусилля Rhea Clayman та інших, які намагалися розповісти правдиву історію світові. Але радянську пропаганду, глибоко вкорінену в Америці, як і інші сучасні комуністичні пропагандистські зусилля, підтримав, з-поміж інших, журналіст NY Times Уолтер Дюранті, який виграв Пулітцерівську премію за підтримку сфабрикованої брехні про радянських комуністів. NY Times заперечував Голодомор, весь час просуваючи тези радянської пропагандистської машини, на той час дуже впливової в Америці. Через десятиліття, зіткнувшись із лавиною свідчень, NY Times спростувала вигадки Дюранті. Натомість у Нью-Йорку встановлено монумент пам’яті мільйонам загиблих українців: я впевнений, що й тепер бачив фотографію Дюранті, яку досі з гордістю демонстрували у Times, коли я нещодавно відвідував «Сіру леді» (газету NY Times – ред.). Це потрібно перевірити.

Визнання своєї провини редакцією Times не поверне мільйонів українців, які загинули від голоду.

Але наскільки комуністична влада впливає на пропаганду сьогодні? Підозрюю, що суттєво.

Невдовзі після того, коли російський радянський соціалізм спровокував Голодомор, німецький нацистський націонал-соціалізм розпочав процес систематичного винищення євреїв, слов’ян, гомосексуалістів та інших людей зі всього світу під час Голокосту. І Голодомор, і Голокост стали попередником подальшої страти радянськими соціалістами понад мільйона жертв, серед яких – лідери опозиції, заможні селяни, громадяни, антикомуністи, яких називали «злочинцями», і духовенство. Зрештою, у десятках країн загинули мільйони людей, у спробах фанатичного нелюдського диктаторського соціалістичного керівництва позбавити світ від права думати інакше, що мало чим відрізняється від вимоги нинішньої Демократичної партії усунути Першу поправку до Конституції США, а їхня спроба дозволити федеральному уряду забороняти книги – абсолютно про те ж.

Нацистська, соціалістична та комуністична пропаганда приховували правду за допомогою громадян, які прагнули підтримати ідеологію, навіть виходячи зі звичайної людської порядності. У наш сучасний складний час ми повинні остерігатися, щоб історія знову не повторилася. Радикальні ідеологічні оперативні бойовики ні перед чим не зупиняться, щоб зруйнувати стабільність, зруйнувати економіку та заподіяти непоправної шкоди. Такі дії визначають саме їхнє буття. У глибині душі вони – анархісти, схильні до знищення.

Настільки поширені аспекти цієї форми екстремізму в Демократичній партії, що до цього помірковані, розсудливі лідери цієї партії змовчали у відповідь на нещодавні кричущі дії лідерів партії націонал-демократів та їхніх прислужників, які прагнуть підірвати спокій, процвітання та свободу нашої улюбленої країни. Серед них поширеною є атмосфера страху, яка вимагає жорсткого підпорядкування.

Здається, немає сенсу відновлювати зв’язок із Демократичною партією. Поки працьовиті, слухняні та патріотично налаштовані американці спали, у Демократичній партії з’явилася жахлива сила.

Ми не можемо дозволити собі бездіяльність. Ціна питання – наша улюблена демократія. Погляньте на Венесуелу, і ви побачите майбутнє, яке підтримують ці руйнівні сили. Погляньте на десятиліття страждань України. Погляньте на добре відому соціалістичну комуністичну владу у світі, і ви побачите президента, що все життя арештовує лідерів опозиції, ув’язнює меншини у таборах, позбавляє Гонконг демократії та погрожує сусідам, ведучи глобальну економічну та пропагандистську війну проти західної демократії, насамперед проти Сполучених Штатів Америки та сильного президента Трампа.

Нашим майбутнім не повинна бути тиранія, яка породжується хворою керованою космополітичною американською елітою, часто віддаленою від реальності, погано освіченою, коли йдеться про демократію та унікальність Америки в історії, оскільки знання історії вже не є тією академічною вимогою, яку підтримує дедалі жорсткіший, руйнівний соціалізм, від котрого протягом останніх ста років мільйони людей втекли до свободи, яку гарантує демократія. Америка та демократія не повинні програти у серйозній тривалій війні, спричиненій новою бамбуковою завісою. Ми досі перебуваємо у новій фазі холодної війни. Голос за президента Трампа – це голос за Америку.

Пам’ятайте про Голодомор, пам’я­тайте про наші важко здобуті американські свободи та дійте. Будь ласка, проголосуйте за Трампа!

Автор: Christopher Hyland,
Deputy National Political director кампанії
Клінтона у 1992 р., почесний доктор Київського національного економічного університету та
лауреат премії Saint Patrick – for Peace в Ірландії