rss
10/25/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
У фокусі – Америка \ Жертви заворушень у Кеноші животіли у скруті у вмираючому місті

Видання Washington Post описує історії життя людей, які загинули під час заворушень у Кеноші, штат Вісконсин. Вони підкреслюють, якої глибокої економічної і соціальної шкоди завдала Середньому Заходу федеральна політика деіндустріалізації.

Але вплив цього економічного причинно-наслідкового ланцюжка було применшено, оскільки Washington Post описала розстріли у Кеноші, що відбулися 25 серпня, як зіткнення між «озброєною групою правих» і «демонстрантами, які виступають проти жорстокості поліції».

Еліти не хочуть «бачити зв’язок між соціальною дисфункцією – чим би вона не була – й економічною політикою, яку наша політична та бізнес-еліта просуває протягом десятиліть», – каже Марк Крікорян, директор Центру імміграційних досліджень.

Washington Post описала Кайла Ріттенхауса як «добре озброєного підлітка, що відгукнувся на патріотичний заклик». Відео з місця подій показує, що троє чоловіків могли напасти на Ріттенхауса до того, коли він почав у них стріляти.

Але ці троє не були випускниками антифашистських коледжів, ідеологічними активістами або ображеними меншинами. Ці троє чоловіків – це те, що залишилося від колишніх «синіх комірців» в деіндустріалізованій економіці Середнього Заходу.

Багатство та різноманітність цієї економіки було зруйновано. Робочі місця пішли з цього регіону на узбережжя, де працює багато іммігрантів або працівників із візами, або зовсім пішли з країни на користь фабрик у Китаю та інших країнах.

Така економічна політика зробила багатьох чоловіків Кеноші залежними від соціальних допомог, наркотиків, кількох робіт із неповною зайнятістю, низькооплачуваних складських робіт.

Ріттенхаус нібито застрелив Джозефа Розенбаума, який, вочевидь, переслідував Ріттенхауса на місці для паркування. The Post описала Розенбаума так: «Пригнічений, бездомний і самотній – не належав до жодної зі сторін. Він провів значну частину свого дорослого життя у в’язниці за сексуальні стосунки з дітьми, боровся з біполярним розладом. У той день, 25 серпня, Розенбаум був виписаний із лікарні Мілуокі після другої спроби самогубства за останні кілька місяців».

Ріттенхаус також нібито застрелив Ентоні Хубера, який вдарив Ріттенхауса своїм скейтбордом. The Post описав Хубера як друга Джейкоба Блейка (чорношкірого чоловіка, застреленого поліцією, через смерть якого почалися протести у місті) і як людину з дуже проблемним вихованням: «За словами Гіттінгса і друзів Хубера, Хубер сказав, що його мати накопичує вдома всякий непотріб. Шари сміття і котячих фекалій, що зібралися вдома, були джерелом постійного стресу для Хубера, який також боровся з біполярним розладом, котрий не діагностували, поки він не став дорослим. Він щойно вийшов із в’язниці і заледве знаходив собі якусь роботу».

Третьою людиною, яку нібито застрелив Ріттенхаус, був Гайдж Гросскройц, який, за повідомленнями The Post, сам був озброєний пістолетом: «Гросскройц брав участь в акціях протесту з кінця травня, коли було вбито Джорджа Флойда. Він виріс у робочому районі неподалік від міської межі Мілуокі. За його словами, його мати була асистентом стоматолога, а батько не працював. Після школи він пропрацював кілька років фельдшером, але робота його виснажувала – було важко постійно бачити вогнепальні поранення, передозування наркотиками, й не отримувати за це достатньої платні».

У 2019 середній дохід домогосподарств виріс на 7 відсотків на території усієї країни, а заробітна плата за часів президента Дональда Трампа зросла трохи більше, ніж на 2,1 відсотка. Але це скромне поліпшення не досягло цих трьох осіб у Кеноші, які протягом десятиліть зазнавали серйозної шкоди у зв’язку із закриттям виробництв і міграцією.

Падіння рівня життя у Кеноші – давня історія. Ось що пише журнал The Nation в одній зі статей за вересень 2020 року:

«Все почалося у 1980-х роках із переїзду виробників на південь у пошуках дешевої робочої сили в штатах, де інші трудові закони та слабкі профспілки. До 1990-х років, коли демократи та республіканці прийшли до єдиної думки – що добре для великого бізнесу, добре для Америки – корпорації почали переносити свої виробництва за кордон. У 1993 році президент Білл Клінтон ратифікував Північноамериканську угоду про вільну торгівлю, незважаючи на відчайдушний опір робочих профспілок і демократів Середнього Заходу, таких, як, для прикладу, лідера більшості у Палаті представників Діка Гепхардта, який назвав угоду «загрозою для нашої заробітної плати та нашого рівня життя».

Але закриття заводів відбулися у Кеноші ще раніше: Chrysler купила AMC у 1987 році і закрила завод на березі озера Мічиган. Округ почав відновлюватися за рахунок робочих місць на складах, залучаючи розподільні центри Amazon і Uline і пропонуючи податкові пільги та безкоштовну землю. У 2009 році компанія Chrysler отримала 12,5 мільярда доларів у вигляді державної допомоги, а потім негайно оголосила, що закриває свій єдиний завод у регіоні, на якому працювало близько восьмисот осіб».

В іншій статті журналу Harper’s Magazine описується поступова втрата громадянської гідності з відходом великого бізнесу:

«Колись Кеноша було культовим профспілковим містом – домівкою для величезної кількості робітників United Auto Workers, не кажучи вже про заводи Jockey, Snap-on і American Brass, які не так давно робили місто одним із найбільших виробничих центрів світу».

«У вас є люди, і досить велика кількість людей – озлоблених, які розуміють, що їх «кинули», – сказав мер-демократ Джон Антарамян.

Антарамян казав про те, що він не бачив якоїсь відвертої люті проти еліт, етнічної неприязні або прагнення до втраченої промислової слави. Це був гнів, викликаний бажанням «повернути ту Америку, яка дійсно відгукувалася на голоси, прохання і пропозиції цих людей».

У 2012 році компанія Envelope Product Group звільнила 120 робітників, оскільки конкуренція змусила компанію консолідувати виробництво у Канаді.

Візові програми також сприяють тому, що робота у Вісконсині дістається іноземним випускникам. У 2017 році компанії з Вісконсина попросили візи для 10 770 іноземних працівників.

Федеральна політика залучення низькооплачуваних іммігрантів і працівників за візами забирає інвестиції, робочі місця і багатство з Вісконсина й інших штатів Середнього Заходу на узбережжя. І найбільші жертви цього – працівники з низькими доходами, зокрема, чорношкірі зі сусіднього Мілуокі.

У травні 2017 року сенатор Рон Джонсон, штат Вісконсин, заявив про свою підтримку законопроекту, який дозволить державному чиновнику ввозити іноземних робітників для місцевих роботодавців.

Для багатьох американців наркотики прикрашають їхнє існування. У травні 2019 року Джеймс Полтрок, начальник відділу екстрених служб Кеноші, сказав Kenosha News: «У період із 20 квітня до 9 травня ми прийняли 23 повідомлення про передозування опіоїдами. Наймолодшій жертві був 21 рік. У нас було троє, яким було 21. Найстаршому було 64 роки. Середній вік був 38 років. Із 23 осіб – 17 чоловіків, шестеро жінок».

За словами Полтрока, з 1 січня до 12 травня у місті було 79 передозувань, 40 з яких були пов’язані з опіоїдами.

У статті Washington Post про стрілянину в Кеноші здебільшого ігнорувалася історія економічного спаду штату. Донедавна ліберальні ЗМІ якось прагнули показати зв’язок між державною політикою та бідністю, наркотиками або насильством.

Але зараз матеріали Washington Post відображають те, що видання максимально переслідує інтереси бізнес-істеблішменту країни та їхніх союзників серед лівих.

Газета належить Джеффу Безосу, засновнику Amazon, прихильникові міграції та аутсорсингу й найбагатшій людині у світі. Його прогресивні редактори не бажають у своїх статтях показувати вплив політичних пріоритетів Безоса на зниження доходів і рівня життя простих американців.

«Жителі мегаполісів на узбережжях, у яких є вища освіта, просто не хочуть бачити тут будь-який зв’язок», – сказав Крікоріан.

Але іноді, випадково або за прихованим задумом репортерів, у Washington Post потрапляють матеріали, які дійсно показують історії про американських жертв глобалізму.

Автор: Клим Карцев
за матеріалами Breitbart

Джерело: «Континент»
(https://kontinentusa.com)

Плоди успіхів Америки

Феномен Трампа: «відсутність манер, скромності та колегіального мислення»

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com