Понад 187 928 переглядів (і це ще без огляду на професійну програму й різні події Бібліофоруму), 300 учасників, 23 іноземних автори — ось результати XXVII Book Forum мовою цифр.

Фестиваль став майданчиком для знайомства авторів із міжнародної платформи Versopolis з українським читачем, для XI Львівського міжнародного бібліотечного форуму, премії Book Forum Best Book Award, «Ночі поезії та музики non stop» і багатьох інших подій. Уже традиційно Book Forum є також місцем для обговорення стратегічних питань, зокрема державної політики у книжковій сфері. І цьогорічний фестиваль не став винятком.

Багато ключових тем обговорили під час онлайн-дискусії «Перспективи розвитку книжкової сфери: візія Міністерства культури та інформаційної політики та УІК на Book Forum». Актуальність цієї події зумовлена й цьогорічними даними: станом на 31 серпня було видано 6200 назв накладом у 5 мільйонів 323 тисячі примірників (для порівняння: минулого року станом на цю ж дату статистика була такою — понад 12 тисяч назв і 25 млн примірників). А допис книгарні «Є» виявився ще одним сигналом, що потрібно щось змінювати.

«Безперечно, державне економічне регулювання — важливий інструмент. Є обмеження, запроваджені 2017 року щодо російських видань, але не лише обмеженнями можна жити. Потрібно розвивати здорову конкуренцію. І ми почали думати про програми підтримки україномовної книжки, зокрема через україномовні книгарні. Для нас важливо, щоб книжки, які виходять друком в Україні, були українською мовою. Тож багато важить і захист україномовного ринку, і підтримка видавців, які видають книжки саме українською. Нам також варто подумати й про питання піратства, яке на наших зустрічах з видавцями неодноразово порушувалося і яке, вочевидь, через карантин набуло ще більшої актуальності. Хотів би сказати, що для Міністерства найбільшим KPI було б розширення читацького кола і збільшення кількості книжок, які виходять друком в Україні. Саме тому ми організовуємо робочу групу, яка має розпочати роботу найближчими днями і до якої увійдуть представники Українського інституту книги, МОН, Міністерства цифрової трансформації України, громадських організацій, бібліотекарів, видавців, які й мають напрацювати рішення», — розповів Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики України. Одним із аспектів, який потрібно буде взяти до уваги, як наголосила директорка Інституту книги Олександра Коваль, є питання ціноутворення: «В Україні роздрібна ціна книжки дещо вища у відсотковому відношенні до середньої зарплати, ніж в інших країнах. Це теж може впливати на попит. І коли ми будемо розробляти дорожню карту, то потрібно буде враховувати проблеми ціноутворення».

Фото надано Формумом Видавців Дискусія «Невидима загроза: як ми стали один одному небезпечними?» як приклад нового формату цьогорічного Book Forum

Добрі новини для книжкової сфери

Детальніше зупинімося на планах і нововведеннях, які обговорили на цій події. Насамперед, з наступного року УІК переходить на західний формат роботи — буде видавати гранти: на переклади іноземної літератури та іноземними мовами, регіональні заходи з популяризації читання, поповнення фондів бібліотек, видавання творів українською, а також будуть гранти авторам на створення творів. Уже незабаром також буде анонсовано проєкт «Книжкова столиця України» — спільна ініціатива УІК та Українського культурного фонду. Ще один крок для популяризації читання — «Літературна мапа України», сайт, на якому будуть зібрані автори, літспільноти, книжки, фестивалі, книгарні, бібліотеки, ярмарки, заходи. Він постійно оновлюватиметься й анонсуватиме важливі події, а також допоможе сформувати спільноту всіх залучених до книжкової сфери. Також у планах ще одна платформа — «Книгоманія», яка буде створена для дітей: зокрема, на ній вони зможуть обмінюватися своїми враженнями, інформацією.

Добрі новини чекають і на перекладачів: УІК спільно з УКФ і PEN Ukraine заснували міжнародну перекладацьку премію — за високу перекладацьку майстерність та промоцію української літератури за кордоном. Заявки приймаються до кінця 2020 року. Крім того, програму Translate Ukraine проводитимуть не раз, а двічі на рік. Є здобутки й щодо екранізації книжок. Зокрема, Олександр Ткаченко повідомив, що незабаром у МКІП буде оголошено конкурс на серіали українською мовою, де однією з вимог буде екранізація творів українських авторів.

У бюджет УІК закладено підтримку ще одного проєкту — до ювілею Лесі Українки побачить світ перше повне академічне нецензуроване видання її творів у 14 томах (реалізує цей проєкт Східноєвропейський університет).

2022 року планують запустити книжкові сертифікати для випускників (400 тисячам школярам нададуть можливість купити видання на 500 грн). Цей проєкт створений за західним зразком і має на меті не тільки підтримати видавців, а й сформувати нову аудиторію — можливо, для когось це буде перша придбана книжка. Також УІК разом з МКІП просуватиме ідею, щоб 2022-й став Роком книги в Україні. Крім того, до цього часу планують підготувати всі необхідні нормативні документи, щоб поповнювати Українську цифрову бібліотеку — зараз доступна бета-версія проєкту, в якій вміщено 62 книжки; до 2023-го планують збільшити кількість назв до 10 000 і вийти на показник 300 тисяч прочитань на рік.

Традиційно УІК буде підтримувати заходи для популяризації читання в Україні, українські стенди на міжнародних книжкових ярмарках. Зараз також розмірковують про те, як організувати правильну комунікаційну кампанію для підвищення інтересу для читання.

Нова процедура поповнення бібліотечних фондів

Є новини й щодо програми поповнення бібліотечних фондів. Насамперед, цього року на неї було надано 47,9 млн грн, вдасться закупити лише 350 тисяч книжок. По-друге, надалі вона відбуватиметься за новою процедурою.

«Щоб збільшити ефективність закупівель для поповнення фондів, ми разом з колишнім Міністерством культури, молоді та спорту прийняли рішення про те, що не дуже доцільним є розпорошувати ці кошти й купувати 10, 20, 30 книжок на одну бібліотеку. Тому що вони все одно розчиняються, і з такою кількістю книжок нереально проводити заходи з популяризації читання. Тому було прийнято рішення цього року обрати з усієї кількості бібліотек лише ті, які здатні повноцінно займатися книжками. Вони отримають дуже хороший асортимент, і книжок буде багато. А самі бібліотеки зобов’язуються вести облік прочитань цих книжок і проводити заходи популяризації читання — це було в наших умовах, за такими критеріями були обрані бібліотеки. Списки цих бібліотек ми отримали від департаментів культури обласних держадміністрацій», — розповіла Олександра Коваль. Оскільки обраних книгарень усього 700 — а мережа публічних бібліотек України станом на початок 2019 року налічувала 15 662 заклади, — в коментарях з’явилися запитання, як бути іншим бібліотекам.

«Коли книжки будуть прочитані в одній бібліотеці, то потрібно випрацювати механізм, як вони потраплятимуть до інших. Не хочеться, щоб книжки, за які заплачено публічні кошти, припадали пилом в одній бібліотеці», — зазначила Олександра Коваль.

Водночас новий спосіб надасть бібліотекам можливість самостійно замовляти ті книжки, які вони вважають потрібними для своїх користувачів. Здійснюватиметься це через спеціальний каталог (який будуть вести видавці, наповнюючи виданнями, описом, із зазначенням цін). Його планують інтегрувати з ProZorro Market — очікується, що книжки з’являться там у четвертому кварталі цього року.

Книжка як можливість та модний атрибут стилю

Ще одна важлива новація цього року — це проведення досліджень книжкової сфери; їхні попередні результати були також оприлюднені на Book Forum. Незалежне дослідження стану і потенціалу українського книжкового ринку здійснила англійська експертка, літературознавиця Емма Шеркліф. Серед сильних сторін нашого ринку було названо високу якість виробництва, сильний графічний дизайн та рівень ілюстраторів, розуміння процесу продажу прав (у деяких видавництв), застосування інноваційності («Аліса в країні див» — книга з доповненою реальністю) та ін. Також було виявлено основні виклики для книговидання в Україні: піратство, порушення авторського права, брак хороших перекладачів (щоб представити українські книжки іноземним видавцям) тощо. «Велика проблема — брак статистики щодо українського книжкового ринку. Я знаю, що певні кроки здійснюються з боку УІК, проте я була свідком того, як складно видавцям ділитися цими даними щодо ринку... І йдеться не лише про те, що вони не знають, що і для кого їм видавати. Не можна вибудувати стратегію, індивідуальну (для видавництв) чи державну», — розповідає Емма Шеркліф. Наступні кроки — обговорення проміжного, оприлюднення фінального звіту, яке відбудеться у жовтні (англійською та українською мовами), розроблення рекомендацій для трирічної стратегії розвитку галузі.

Ще одне дослідження, проведене на замовлення ІУК Info Sapiens, стосується читання в контексті медіаспоживання та життєконструювання. У цьому контексті досліджувалися цікаві кореляції — між задоволеністю життям, відчуттям роздратованості й читанням/нечитанням (виявилося, що книголюби мають переваги). Також було відзначено, що кількість тих, хто надає перевагу читанню українською, збільшилася й випередила тих, хто вибирає видання російською. Втім, це сталося не внаслідок зміни мови, а завдяки вибору певної мови тими, кому раніше було байдуже, якою мовою читати.

У дечому несподіваними виявилися результати SML-дослідження впливу карантину на читацьку поведінку українців, яке проводить компанія «Медіатека». Наприклад, аналіз соцмереж показав, що хоч говорять більше про контент українською, активніше реагують (через коментарі, поширення, вподобання) на російські видання — скажімо, про психологію, гармонійний розвиток. Флешмоби найчастіше влаштовували поціновувачі поезії та класики. Доброю новиною для популяризації книжки є те, що в соцмережах популярною є теза: «Книжка — це можливість», а крім того, вона стала модним атрибутом стилю (що підтверджують, наприклад, дописи в Інстаграмі).

31 тематичний кластер та спецпроєкт

Book Forum — це також чудова нагода обговорити ті питання, які є стратегічно важливими для нашої держави. Зокрема, такою є тема події «Листи з-за ґрат. Письменницький правозахисний марафон» на підтримку українських заручників Кремля. Відомі українські письменники і журналісти прочитали листи до рідних, виступи в суді та фрагменти щоденників українців, які за свої переконання опинилися в тюрмах та підвалах на окупованих територіях України.

Ще одна важлива тема цьогорічного фестивалю — національні меншини. Зокрема, їй була присвячена дискусія-презентація «Ашик Умер — ключовий поет Кримського ханства», де не тільки розповіли про важливу постать кримськотатарської літератури, а й провели паралелі (потенційні культурні мости) між професійними співцями-ашиками, котрі співали здебільшого про народне життя, та українськими кобзарями. Близькими для українців є й такі слова історикині Гульнари Абдула: «Нарешті тепер ми як нація, яка збирає свою історію по крихтах, заявили на увесь світ, що всесвітньовідомий Ашик Умер — це наш національний герой, кримський татарин».

Серія подій була присвячена також обласним та регіональним центрам України (тема, яку вже давно висвітлює «День»): від історії Тернополя в сучасних спогадах і переказах до дискусії «Малі міста: Конрад Янчура та Міло Янач про життя провінцій». Традиційно зберігають актуальність питання, як «будувати мости, а не стіни» всередині держави, і як представити за кордоном свою унікальність. Зокрема, українська драматургиня, режисерка, сценаристка Наталія Ворожбит розповіла про п’єсу «Зерносховище», яку було створено на замовлення Королівського Шекспірівського театру ще 2009 року: «Тема Голодомору виникла в мене одразу, і коли я її озвучила, то британці за це вхопилися, вони про це нічого не знали... І тоді я почала глибше вивчати цю важку сторінку в нашій історії. Треба віддати належне британцям. І режисери, і художники приїжджали в Україну, разом зі мною їздили по селах, і я їхніми очима дивилася на наше життя, занурювалася. Те, що мені здавалося нормою, зовсім не виглядало як норма для них».

Ще одним успішним прикладом культурної дипломатії виявилася презентація болгаромовного перекладу книги «Сестра моя, Софія...». Це видання, за словами відомого болгарського поета, драматурга, очільника групи перекладачів видання Димитра Христова, виявилось видатною подією в інтелектуальному просторі Болгарії (нагадаємо, видання українською стало бестселером «Дня» і на урочистій церемонії вручення премії «Найкраща книга Форуму-2016» здобуло одразу дві нагороди).

Згадані події — лише деякі з тих 137, які відбулися на XXVII Book Forum. Адже програму формує велика кількість тематичних кластерів і спецпроєктів: «Війна», «Права людини», «Жінка в темі», «Філософія», «Екологія», «Освіта», «Свобода слова», «Наука і технології», «Фантастика», «Комікси», «Стиль життя», «Діти», «Українська візуальна книга», «Здоров’я», а також фокус-програма «Анкета: самовизначення». Для тих, хто не зміг переглянути довгоочікувані події в прямому ефірі, нагадаємо, що запис усіх подій надалі залишатиметься у вільному доступі на сайті bookforum.ua (який, до речі, цього року оновили, тепер він значно зручніший) і на фейсбук-сторінці організації.

Лише мистецтво може врятувати від пропаганди

Насамкінець варто згадати про одну із надзвичайно актуальних дискусій цьогорічного фестивалю «Це не пропаганда» з британським письменником Пітером Померанцевим. Зокрема, в контексті одвічної боротьби за смисли йшлося про те, що значення таких слів, як-от демократія, свобода, поступово розмиваються. Наприклад, як пояснив Пітер Померанцев, коли мова захисту прав людини використовується правими політичними силами, щоб досягати своїх цілей, або наповнення інформаційного простору дезінформацією трактують через свободу слова. За словами дослідника, пропаганда нині набула таких форм, що простіше не зациклюватися на визначенні, чим вона є, а зосередитися на тому, до якого інформаційного простору ми прагнемо. Як підсумовує Пітер Померанцев: «Пропаганда — це не про фейкові новини і не про дезінформацію. Успішний пропагандист працює трохи як письменник, він працює з індивідуальністю, ідентичністю. Усе решта — вторинне. Він входить у взаємини слова, людини та її саморозуміння світу. Він немовби залазить туди, робить людину маленькою і перетягує її до себе. А мистецтво повсякчас створює нові смисли й можливості зрозуміти себе, світ. Після чотирьох років соціології я дійшов висновку: лише мистецтво може врятувати від пропаганди». Тож література виконує ще одну важливу місію.

 

Автор: Марія Чадюк

Джерело: «День» (https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayinci-chytayte/pidsumky-xxvii-book-forum)