rss
10/20/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Пам’ять \ Прощальне слово Данила Яневського дружині Марті Коломиєць (1959-2020)

КОЛОМИЄЦЬ
МАРТА-АННА

Дорога родино тут, в Україні, та у США.

Численні друзі, брати і сестри!

Сьогодні я, ми, всі присутні востаннє бачимо Марту перед собою.

І я хочу, щоби ви знали: ми були не просто подружжям, формальним союзом чоловіка і жінки.

Ми були друзями, партнерами, сомислителями, сотрудниками, між якими існував дуже глибокий і широкий інтелектуальний та емоційний зв’язок.

Аж до того, що для підтримання цього зв’язку я мав окрему телефонну лінію. І вона завжди дзвонила мені – де би не була в цей момент – у США, Україні, або десь інде – коли я був в ефірі. Так само і я завжди відчував час її приїзду додому після роботи і завжди(!) встигав поставити перед нею вечерю на замовлення.

Ми були партнерами, які об’єднали, інтегрували те, що, на перший погляд, об’єднати та органічно з’єднати було в принципі неможливо.

Цінності моєї родини, родини київських російських емігрантів, які не знали української, та цінності її родини галицько-полтавських біженців, які не знали і не хотіли знати російську.

Ми слухали, почули і прийняли один одного такими, якими ми були, є і будемо. Я – з моїм тоталітарним комуністичним минулим, вона – з її демократичним та вільним.

Я, який до часу не мав поняття, хто такі уніати, і вона – живий свідок Патріярха Йосипа Сліпого.

Я – піонер і комсомолець, вона – затята пластунка.

Я, хто відкривав їй світи київської культури, і вона, яка відкрила мені світи емігрантської, української.

Ми були і є живим прикладом мирного, творчого, світлого об’єднання відродження, возз’єднання розірваної, пошматованої України.

Сьогодні я хочу поділитися з вами тими великими уроками, які дала мені Марта.

Перший. Це 4 найважливіших слова:

Мовчати,

Слухати,

Чути,

Приймати.

Другий. Ніколи, ні за яких обставин не намагатися «удосконалювати», «переробляти» свого партнера.

Третій. Найважливіша, найпочесніша, найкайфовіша місія, якщо хочете – покликання мужчини: захищати свою жінку. І служити їй. Ціна не має значення.

Все інше вона, жінка, зробить сама. Найголовніше – створить для свого мужчини позитивну мотивацію: «ти – кращий», «я в тебе вірю», «все що нас не вбиває, робить мудрішими». І найважливіше: «Я тебе люблю. Люблю таким, яким ти є».

І всі 20 книжок які написав, всі медійні проекти, які придумав і в яких брав участь, та всяке інше добре, яке, можливо але і ненавмисно зробив, не могли би відбутися, якби не її слова: “Go ahead, I belive in you”.

«Мартусю». Так і тільки так звертався до неї блаженної пам’яті Патріарх Любомир. Ми зустрілися в офісі The Ukrainian Weekly на самому початку 90-х рр. Владика Любомир був щойно іменований Екзархом на Київ, а греко-католиків тоді було в місті може з пів сотні. З незбагненної Божої ласки я, подібно Савлу, мав можливість деякий час сидіти біля ніг українського Гамаліїла.

Патріарх Любомир обдарував мене – і не тільки мене – трьома «банальностями».

Перша: «моя мета – бути людиною».

Друга: «Україна ділиться не на Схід і Захід, а на тих, хто любить її, і тих, хто її ненавидить».

Третя: «Даниле, любов переможе, кохаймося».

Це останні слова, які я чув від нього особисто на Громадському зразка 2014 р. В дні страшних розстрілів на Майдані він, сліпий і глухий, прийшов на ефір, аби сказати сотням тисяч і мільйонам: «Є ШЛЯХ, ІСТИНА І ЖИТТЯ». І Той, хто це уособлює.

В останній ранок її життя причепив на нашій веранді для неї ще одне серденько і ще одного ангелика. Сказав: «Масюня, це моє серденько – для тебе, а янгол – для мене». Вона дуже сміялася. І за пів години пішла до янгельського світу разом з моїм серцем. Її останній подих був у мої долоні. І це – велика Милість Отця Небесного.

Своїм крилом, подихом, словом, вчинком, поглядом вона торкнулася кожного з вас. І ще тисячі тисяч по всіх українських світах.

Маруню, Мася! Я прощаюся сьогодні з твоїм тілом. Але ніколи, never ever, я не прощуся з тобою. І ніколи не здамся – I will never give up!

Хіба скажу так, як завжди, як ми прощалися ненадовго впродовж чверть століття: «See you later, alligator”. І почую у відповідь: “After while, crocodile”.

Бо ти була тією, хто першою – і назавжди – повернув мою голову, прочистив вуха, відкрив очі на «шлях», «істину» та «життя». Virtus Junxit Mors Non Separabit!

Дякую Блаженнішому Святославу, Владикам, отцям за величний християнський вчинок – дозвіл відправити останню для Марти на цій землі Службу Божу у Храмі Вознесіння Христового, якого не було би без неї.

Мало хто знає про зустріч Бл. Любомира та Президента Кучми на початку 2001 р. Одним з ініціаторів цієї зустрічі була Марта. Результат: рішення про надання ділянки під Патріарший Храм та запрошення Івана Павла ІІ відвідати Україну з державним візитом, який, з Божою поміччю, і відбувся в червні 2001 р.

І насамкінець. Кладу до твоєї труни ці рожі. Я зрізав їх для тебе на кущі перед хатою. Як робив це за будь-якої нагоди. Це мої останні рожі для тебе.

СІХ! Слава Україні!

Данило Яневський

Фото Радіо Свобода
(https://www.radiosvoboda.org/a/new-marta-kolomyjec-proshchannia/30797383.html)

Світлій пам’яті Марти Коломиєць (1959-2020)

Боєць із двома іменами

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com