КОЛОМИЄЦЬ
МАРТА-АННА
Дорога родино тут, в Україні, та у США.
Численні друзі, брати і сестри!
Сьогодні я, ми, всі присутні востаннє бачимо Марту перед собою.
І я хочу, щоби ви знали: ми були не просто подружжям, формальним союзом чоловіка і жінки.
Ми були друзями, партнерами, сомислителями, сотрудниками, між якими існував дуже глибокий і широкий інтелектуальний та емоційний зв’язок.
Аж до того, що для підтримання цього зв’язку я мав окрему телефонну лінію. І вона завжди дзвонила мені – де би не була в цей момент – у США, Україні, або десь інде – коли я був в ефірі. Так само і я завжди відчував час її приїзду додому після роботи і завжди(!) встигав поставити перед нею вечерю на замовлення.
Ми були партнерами, які об’єднали, інтегрували те, що, на перший погляд, об’єднати та органічно з’єднати було в принципі неможливо.
Цінності моєї родини, родини київських російських емігрантів, які не знали української, та цінності її родини галицько-полтавських біженців, які не знали і не хотіли знати російську.
Ми слухали, почули і прийняли один одного такими, якими ми були, є і будемо. Я – з моїм тоталітарним комуністичним минулим, вона – з її демократичним та вільним.
Я, який до часу не мав поняття, хто такі уніати, і вона – живий свідок Патріярха Йосипа Сліпого.
Я – піонер і комсомолець, вона – затята пластунка.
Я, хто відкривав їй світи київської культури, і вона, яка відкрила мені світи емігрантської, української.
Ми були і є живим прикладом мирного, творчого, світлого об’єднання відродження, возз’єднання розірваної, пошматованої України.
Сьогодні я хочу поділитися з вами тими великими уроками, які дала мені Марта.
Перший. Це 4 найважливіших слова:
Мовчати,
Слухати,
Чути,
Приймати.
Другий. Ніколи, ні за яких обставин не намагатися «удосконалювати», «переробляти» свого партнера.
Третій. Найважливіша, найпочесніша, найкайфовіша місія, якщо хочете – покликання мужчини: захищати свою жінку. І служити їй. Ціна не має значення.
Все інше вона, жінка, зробить сама. Найголовніше – створить для свого мужчини позитивну мотивацію: «ти – кращий», «я в тебе вірю», «все що нас не вбиває, робить мудрішими». І найважливіше: «Я тебе люблю. Люблю таким, яким ти є».
І всі 20 книжок які написав, всі медійні проекти, які придумав і в яких брав участь, та всяке інше добре, яке, можливо але і ненавмисно зробив, не могли би відбутися, якби не її слова: “Go ahead, I belive in you”.
«Мартусю». Так і тільки так звертався до неї блаженної пам’яті Патріарх Любомир. Ми зустрілися в офісі The Ukrainian Weekly на самому початку 90-х рр. Владика Любомир був щойно іменований Екзархом на Київ, а греко-католиків тоді було в місті може з пів сотні. З незбагненної Божої ласки я, подібно Савлу, мав можливість деякий час сидіти біля ніг українського Гамаліїла.
Патріарх Любомир обдарував мене – і не тільки мене – трьома «банальностями».
Перша: «моя мета – бути людиною».
Друга: «Україна ділиться не на Схід і Захід, а на тих, хто любить її, і тих, хто її ненавидить».
Третя: «Даниле, любов переможе, кохаймося».
Це останні слова, які я чув від нього особисто на Громадському зразка 2014 р. В дні страшних розстрілів на Майдані він, сліпий і глухий, прийшов на ефір, аби сказати сотням тисяч і мільйонам: «Є ШЛЯХ, ІСТИНА І ЖИТТЯ». І Той, хто це уособлює.
В останній ранок її життя причепив на нашій веранді для неї ще одне серденько і ще одного ангелика. Сказав: «Масюня, це моє серденько – для тебе, а янгол – для мене». Вона дуже сміялася. І за пів години пішла до янгельського світу разом з моїм серцем. Її останній подих був у мої долоні. І це – велика Милість Отця Небесного.
Своїм крилом, подихом, словом, вчинком, поглядом вона торкнулася кожного з вас. І ще тисячі тисяч по всіх українських світах.
Маруню, Мася! Я прощаюся сьогодні з твоїм тілом. Але ніколи, never ever, я не прощуся з тобою. І ніколи не здамся – I will never give up!
Хіба скажу так, як завжди, як ми прощалися ненадовго впродовж чверть століття: «See you later, alligator”. І почую у відповідь: “After while, crocodile”.
Бо ти була тією, хто першою – і назавжди – повернув мою голову, прочистив вуха, відкрив очі на «шлях», «істину» та «життя». Virtus Junxit Mors Non Separabit!
Дякую Блаженнішому Святославу, Владикам, отцям за величний християнський вчинок – дозвіл відправити останню для Марти на цій землі Службу Божу у Храмі Вознесіння Христового, якого не було би без неї.
Мало хто знає про зустріч Бл. Любомира та Президента Кучми на початку 2001 р. Одним з ініціаторів цієї зустрічі була Марта. Результат: рішення про надання ділянки під Патріарший Храм та запрошення Івана Павла ІІ відвідати Україну з державним візитом, який, з Божою поміччю, і відбувся в червні 2001 р.
І насамкінець. Кладу до твоєї труни ці рожі. Я зрізав їх для тебе на кущі перед хатою. Як робив це за будь-якої нагоди. Це мої останні рожі для тебе.
СІХ! Слава Україні!
Данило Яневський
Фото Радіо Свобода
(https://www.radiosvoboda.org/a/new-marta-kolomyjec-proshchannia/30797383.html)