Сьогодні, коли все людство охоплене пандемією COVID-19, економіка більшості країн у кризі, населення біднішає, дуже важливо розуміти механізм взаємовпливу політики та економіки. Що треба робити, аби швидше перемогти пандемію і забезпечити швидке зростання економіки?

Загальновідомо, що політика – концентроване відображення економічних процесів, що відбуваються у суспільстві та країні. Без розуміння й аналізу політичних процесів практично неможливо розробити стратегію відновлення та підйому економіки в умовах COVID-19 і після перемоги над пандемією.

Частина 1. Про вплив соціально-політичної системи на розвиток і вдосконалення економіки держави

У тандемі політика й економіка визначальною є соціально-політична система конкретної держави. Від її ефективного функціонування залежить стан, вдосконалення і розвиток економічної системи країни та рівень добробуту її громадян. Політична система відображає організацію владних структур і суспільства в цілому. Вона – це частина суспільної системи, яка тісно взаємодіє з економічною, правовою та культурною системами. До визначальних елементів політичної системи належать державні, партійні або громадські органи, які беруть участь у політичному житті конкретної країни. До прикладу, в США з 1852 року президентами стають представники Демократичної або Республіканської партії. У сучасному світі переважаючими є дві економічні системи: капіталістична та змішана (соціалістична з елементами капіталізму – Китай із Гонконгом, Швеція, Норвегія...). Основні форми політичних систем – демократія, автократія, тоталітаризм і теократія. При цьому важливу роль відіграє особистісний фактор, тобто, те, хто очолює країну: Сталін, Мао, Кастро, Саддам Хусейн... або Меркель, Макрон, Трамп... Еліти всіх країн відчувають стрес. Вони бояться порушення рівноваги між владою та суспільством і того, що існуюча соціально-політична система може розвалитися і поховає насамперед їх.

США вже кілька місяців трясуть протестні рухи, ініційовані демократами та здійснювані бойовиками «Aнтифa» й ВLМ. Законослухняні американці нарешті починають розуміти, що таке соціалізм. Він пахне смертю ні в чому не винних людей і поліцейських, які захищають їхні життя, гаром спалених автомобілів, він заохочує людей, що спалюють і грабують бізнеси та житлові будинки, оскверняють історичні пам’ятники... Слова погромник і мародер стали синонімами слова демократ. Відома ще з радянських часів американська комуністка Анджела Девіс нещодавно заявила, що погроми в містах США 2020 року – це репетиція революції. Нагадаю, що після жовтневого перевороту 1917 року владу в Росії, разом із більшовиками, захопили швондери та шарікови, які будь-які свободи, зокрема, й свободу слова, залишили тільки для себе. Всіх інших вони вважали класовими ворогами, яких потрібно гнобити та знищувати. У сучасній Америці демократи в особі Берні Сандерса, його послідовників і прихильників пропагують класову ненависть, опираючись на більшовицьке гасло «все відібрати й поділити». Вони, на жаль, не усвідомлюють, що експропріація почнеться безпосередньо з них: «Хто тут тимчасовий? Злазь! Скінчився ваш час!». Ще в 1931 році доктор Роджерс написав: «Неможливо узаконити свободу бідних шляхом позбавлення волі багатих. Якщо в державі є половина людей, що надають перевагу тому, щоб нічого не робити, тому що інша половина зобов’язана забезпечувати їхнє ледаче існування, то такій державі незабаром прийде кінець. Ніхто не може збільшити багатство країни, ділячи його на частини».

Демократична еліта десятиліттями морочить голову американцям політкоректністю і загальною pівністю. Результат – збільшення безробіття і поглиблення соціальної нерівності, яке може призвести до соціального вибуху, що загрожуватиме існуванню країни.

«Історія тече в соціальні дірки», – стверджує філософ Олександр Зінов’єв. Досвід СРСР та інших країн Східної Європи довів, що соціалізм, як перша стадія комунізму, виявився жорстокою диктатурою однієї партії та її лідерів, що не дала народам цих країн ні свободи, ні щастя, ні матеріального благополуччя. В одному з інтерв’ю керівник московського театру «Сатири» Олександр Ширвіндт сказав: «У нас завжди було темне минуле, моторошне сьогодення, світле майбутнє... Світле майбутнє – десь на горизонті, а він, як відомо, віддаляється в міру наближення». Будь-яка політика має в своїй основі певну ідеологію. Ідеологеми формуються в головах людей за допомогою системи освіти та засобів масової інформації.

Американські ЗМІ на 92% контролюються демократичною партією, яку вони підтримують. Університети в США перетворюються на реальних пропагандистів марксистської ідеології. В останні 30 років у школах, коледжах та університетах США почалася цілеспрямована ідеологічна обробка молодого покоління. Професори навіть таких далеких від політики навчальних курсів, як біологія і математика, намагаються переконати студентів у перевагах соціалізму над капіталізмом. І Америка поступово стала перетворюватися з країни трудівників на країну споживачів, обплутаних віртуальним життям в інтернеті. Ліва професура промиває студентам мізки, граючи на людських емоціях і біологічних системах. У результаті вони виходять неуками, обтяженими студентськими боргами та маячнею ідей соціалізму.

Андреас Ротенберг, який закінчив Прінстонський університет у 2013 році, відзначає, що серед батьків його друзів переважають інженери, лікарі, юристи, науковці, а ось серед їхніх дітей – політологи, соціологи, маркетологи, кінорежисери, коміки, письменники... В газеті «The Wall Street Journal» була опублікована стаття фізика-теоретика, професора університету Арізони Лоуренса Клауса з красномовним заголовком: «Ідеологічне псування науки. В американських лабораторіях та університетах прокинувся дух Трохима Лисенка». З побоювання бути звинуваченими у pacизмі в США починають закривати цілі напрямки в науці – наприклад, дослідження pac і ґeндepниx відмінностей. Вчених, які займаються цими дослідженнями, звільняють. Під загрозою остракізму можуть опинитися природничі науки: математика, фізика, астрономія. Чому? Тому що в цих сферах знань майже немає aфpoамериканців.

Зараз у системі вищої освіти США створюються всілякі ідеологічні дисципліни, метою яких є обґрунтування, під маскою науки, правомірності чоpнoгo та інших кольорових нaціoнaлізмів. Викладачі цих дисциплін намагаються всім довести, що тільки білі – справжні pacиcти, а західна цивілізація – це ракова пухлина людства. При цьому стверджується, що чорні та інші мeншини не можуть бути pacистами за визначенням, оскільки вони зазнають впливу системного pacизму. У вищих навчальних закладах знижуються вимоги до професійних знань. Погляди та думки молодого покоління в значній мірі визначаються довкіллям. Публічно захищати свободу слова в науці стає донжуанством із передбачуваними наслідками. Вчені бояться втратити роботу й живуть в атмосфері страху. Ольга Коростильова пише: «Китай аплодує стоячи! Зараз справжні вчені, а не фріки та крикливці поїдуть туди, де їх чекають із відкритими обіймами. І будуть отримувати фінансування і захист від невігласів. А якщо весь світ не схаменеться, то його чекають темні часи».

Зауважимо, що студентство завжди брало активну участь у революційних подіях. Демократи та прогресисти як жертв комуністичної утопії використовують молодь. Їм потрібна влада та перемога на президентських виборах будь-якою ціною. Вони почули заклик соратника Барака Обами, колишнього глави його адміністрації і мера Чикаго Рама Емануеля: «Ніколи не дозволяйте даремно пропасти серйозній кризі». Руді Джуліані в інтерв’ю каналу Sinclair Broadcasting сказав: «Американські міста, що перебувають під керівництвом демократів, демонструють рекордне зростання злочинності, оскільки погромники, мародери та вуличні хулігани отримали дозвіл на насильство від мерів-демократів. Бути поліцейським – ризикована робота. Демократична партія оголосила війну поліції». Він розкритикував рух Вlасk Livеs Mаttеr, назвавши його внутрішнім терористичним угрупуванням і марксистською організацією, яка повинна бути притягнута до відповідальності.

Уроки Каліфорнії, Нью-Йорка, Чикаго та інших міст США показують, що коли ліві не наштовхуються на реальний опір із боку влади, законним обов’язком якої є захист громадян і їхньої власності, то злочинці роблять все, що хочуть, тобто порушують закон і порядок.

Сьогоднішні погроми, організовані демократами, – це спроба не дати Дональду Трампу перемогти на президентських виборах 2020 року. Вони використовують феномен Баадера-Майнхофа, згідно з яким тим, хто одержимий будь-якою, навіть божевільною ідеєю, необхідно постійно давати підтвердження правильності цієї ідеї.

Майкл Ентон, автор книги «Ставки: Америка в точці неповернення», пише: «Демократи відкрито заговорили про те, щоб влаштувати у США державний переворот, якщо тільки Дональд Трамп не отримає приголомшливу перемогу». На Америку чекають важкі часи, вважає він. Джо Байден цілих три рази заявляв, що військові дуже швидко виведуть Трампа з Білого дому, якщо президент раптом відмовиться його покинути. І колишній віце-президент демократ Ел Гор публічно з ним погодився. Спікер Палати представників Конгресу Ненсі Пелосі закликає Байдена не брати участь у дебатах із чинним президентом Дональдом Трампом, а Хілларі Клінтон порадила йому не визнавати поразку ні за яких обставин. На жаль, крім демократів, у Дональда Трампа з’явилися противники і в Республіканській партії. Крім невдалих колишніх кандидатів на посаду президента США Ромні та Джеба Буша, додалися Кейсік, Фіоріна, Джордж Буш-молодший...

Хотілося б усім нагадати висловлювання лауреата Нобелівської премії з економіки Фрідріха фон Хайєка: «При правлінні однорідної і доктринерської більшості демократія може виявитися не менш тиранічною, ніж найгірша з диктатур» і великого англійця Вінстона Черчилля: «Політики, які думають про наступні вибори, це – не державні діячі, які думають про наступні покоління».

Частина 2. Про роль економічної науки в розробці соціальної політики держави

Якщо ви почнете вивчати дослідження з економічної теорії, то навряд чи зможете знайти два однакових визначення поняття економіка. Найбільш поширеним є таке: «Економіка – це господарська система, що забезпечує потреби людей шляхом створення і використання різноманітних ресурсів (матеріальних, фінансових, людських). Господарська система – це сім’я, підприємство, галузь, держава і світ в цілому. Економіка вивчає правила ведення господарства і взаємини між людьми у різних сферах життя: виробництві, попиті, обміні, розподілі».

Наведу кілька, на мій погляд, курйозних визначень економіки: Джейкоб Вайнер: «Економіка – це те, чим займаються економісти. Економісти – це ті, хто займаються економікою».

Американський економіст Джеймс Б’юкенен звернув увагу на плакат, що висить на дверях одного професора в університеті Теннесі: «Вивчення економіки не позбавить вас від стояння у черзі за хлібом, але ви хоча б зрозумієте, чому ви там стоїте». Розуміння предмета економіки змінювалося залежно від її розвитку. Економіка завжди була і залишається наукою про створення і розподіл насамперед матеріальних цінностей. Британський економіст Лайонел Роббінс вважає, що «економіка має справу з проблемою розподілу обмежених ресурсів між конкуруючими цілями».

Головними цілями економіки можна назвати:

- забезпечення кожного громадянина країни необхідними йому матеріальними благами;

- надання роботи кожному охочому;

- ефективне використання всіх видів ресурсів, тобто отримання максимального результату при мінімальних витратах;

- низька інфляція і обґрунтована система ціноутворення;

- соціальний захист населення і гарантування його безпеки;

- створення і постійне вдосконалення системи оподаткування для громадян і бізнесу.

Тільки пов’язуючи політичні та економічні процеси, що відбуваються в суспільстві, можна створити сильну державу й сильне суспільство. Розподіл ресурсів передбачає вибір, тобто куди насамперед їх скерувати. Отже, економіка – це наука про вибір.

Коли економісти висувають ідеї, що суперечать існуючим і звичним поглядам пересічних громадян, тут же з’являються тлумачі, які пропонують пояснення – всім зрозумілі, хоча часто й помилкові.

Важливе питання: яким чином оцінити стан економіки конкретної країни?

З цією метою економістами розроблені стандартні показники, які називаються макроекономічними. Ця система оцінок дозволяє визначити місце конкретної держави у світовому рейтингу країн.

Найбільш значущі показники:

- валовий внутрішній продукт (ВВП);

- рівень життя;

- основна процентна став­ка;

- інфляція;

- рівень безробіття;

- показники експорту й імпорту;

- темпи зростання ВВП.

Всі перераховані показники необхідно аналізувати у комплексі, інакше буде видно тільки частину реальної економічної картини в країні, і можуть бути зроблені помилкові висновки й прийняті неадекватні рішення.

Особливо підкреслимо, що на розвиток економіки будь-якої держави значно впливають неспеціалісти: політики, державні службовці, журналісти, політологи та пересічні споживачі.

Частина 3. Про основні напрями відновлення та піднесення економіки США після пандемії коронавірусу

Пандемія COVID-19 завдала суттєвої шкоди світовій економіці. Майже 90% світової економічної діяльності постраждало в результаті порушення міжнаціональних торговельних зв’язків, розриву глобальних ланцюжків постачань, масового безробіття, різкого скорочення споживчого попиту. За оцінками експертів, це призвело до скорочення світової торгівлі майже на 5%. За даними ООН, сукупні втрати всіх країн становлять близько 8,5 трлн дол. Для підтримки матеріального та морального стану своїх громадян уряди всіх країн привели у дію механізми фінансового стимулювання. Бюджетні асигнування, обсяг яких сягав 10% ВВП, спрямовані на підтримку системи охорони здоров’я з боротьби з пандемією, а також забезпечення громадян засобами для нормального існування.

На практиці американська економіка також виявилася дуже вразливою. Зростання ВВП, найточніший показник економічної активності, у другому кварталі 2020 р. знизився і склав 32,9% в річному обчисленні. Це – найбільший спад із 1940 р., коли почали збирати квартальні дані. Експерти вважають, що понад чверть американської економіки не функціонує через пандемію коронавірусу. Для порівняння, за даними Міністерства торгівлі США, за час Великої депресії у 1929-1933 рр. обсяг виробництва за рік впав на 26%, під час рецесії 2007-2009 рр. було зафіксовано квартальне зниження виробництва тільки на 4%. Особисте споживання громадян, на яке припадає дві третини ВВП США, у другому кварталі 2020 р. скоротилося на 34,6% в річному обчисленні. Рівень безробіття досяг 15%. Особливо відзначимо, що в 2019 р. була досягнута практично повна зайнятість, рівень безробіття був найнижчий за останні 50 років – 3,5%.

Пандемія коронавірусу – лакмусовий папірець для визначення якості системи управління державою та її здатності вивести країну з кризової ситуації. За перші три роки правління адміністрація президента Дональда Трампа, незважаючи на постійну протидію демократів, довела свою ефективність. Були переглянуті умови торгівлі з багатьма країнами: Мексикою і Канадою (НАФТА), з Китаєм і Євросоюзом. Американська економіка відповіла зростанням ВВП у середньому на 2,9% на рік, ринок акцій за цей період виріс на 60%, і значна кількість промислових підприємств повернулася у країну. Трампономіка характеризується політикою зниження податків для бізнесу та громадян. Вона веде до розвитку виробництва, створення нових робочих місць, зростання зарплати та доходів компаній.

Відомий економіст Грегорі Менк’ю вважає, що заробітки людей із середнім і низьким достатком перебувають на найвищому рівні в американській історії. Бізнесмени теж не залишаються обабіч, їхні прибутки зростають. Треба завжди пам’ятати, що мета бізнесу – отримання прибутку, а не благодійність. Відзначимо, що в результаті такої політики податкові надходження у бюджет збільшилися. Отже, можна збільшувати державні витрати, не збільшуючи дефіцит бюджету. Крім того, президент Дональд Трамп «воює» з Китаєм та іншими країнами за припинення крадіжки інтелектуальної власності американських компаній, щоб мінімізувати економічні втрати. Згідно з даними American Society Engineеr’s, в проекти з удосконалення інфраструктури американської економіки та на фінансування перенавчання й підвищення кваліфікації працюючих буде потрібно вкласти не менше ніж 1,6 трлн дол. Але без цих витрат не можна забезпечити економічне зростання США.

На завершення зверну увагу читачів на економічну програму, з якою Дональд Трамп виступив на з’їзді Республіканської партії, що одноголосно номінував його кандидатом на посаду президенти США на другий термін:

- створити 10 млн робочих місць за 10 місяців;

- створити 1 млн нових малих підприємств;

- знизити податки, щоб підвищити заробітну плату й зберегти робочі місця в Америці;

- укласти справедливі торговельні угоди, які захищають американські робочі місця;

- податкові пільги на все, що «Made in USA»;

- розширення зон можливостей;

- продовження програми скасування державного регулювання для енергетичної незалежності;

- повернути 1 млн промислових робочих місць із Китаю;

- встановити податкові пільги для компаній, які повертають робочі місця з Китаю;

- дозволити 100% списання витрат для таких основних галузей, як фармацевтика та робототехніка, які повертають своє виробництво у США;

- не укладати федеральні контракти з компаніями, які виводять виробництво з США.

Сподіваюся, що, як і в перший термін президентства, Дональд Трамп свої обіцянки з гідністю виконає і забезпечить верховенство закону і порядок в країні, процвітання Америки та зростання добробуту її громадян. Тому за кого голосувати на президентських виборах 3 листопада 2020 року – думайте самі, вирішуйте самі.

Щоб забезпечити економічне зростання після рецесії 2007-2009 рр. федеральній, цивільній і місцевій владі треба було близько 10 років.

Автор: Олександр Шабсіс, PhD

Джерело: «Конинент» (https://kontinentusa.com)