Візок з причепом їде вулицею сам, без сторонньої допомоги, повертаючи праворуч або ліворуч при зеленому сигналі світлофора.

Пам’ятаєте епізод з «Вечорів на хуторі біля Диканьки»: товстелезний Пацюк на очах здивованого коваля ковтає вареники, які самі, мов живі, летять йому у рот, розбризкуючи на льоту сметану. А тут не менш вражаюче диво: візок з причепом їде вулицею, везе з городу гарбузи, розлякуючи курей і котів. І не «стріляє» ні димом, ні полум’ям…

Зустрічні іномарки сигналять, озираються всі перехожі й віри не ймуть: що за невидима сила то штовхає?! Дехто хреститься і, щоб не потрапити під колеса «машинерії», взагалі тікає з дороги зі словами: «Свят-свят- свят!».

Це один із різновидів городнього робота — радіокерований електровізок. Складається з двох частин — моторного блоку та причепа. Керується дистанційно, за допомогою пульта, як, скажімо, іграшковий автомобіль. Здатний їхати вперед і назад, здійснювати «поліцейський розворот». І вже встиг стати зіркою місцевого масштабу…

Змайстрував диво-пристрій тернополянин Петро Головатий — вчитель фізики та інформатики за освітою, проєктувальник меблів за професією. І возить з дачної ділянки різноманітні вантажі — гарбузи, картоплю, капусту, іншу городину. «Електротачка» «розганяється» до семи кілометрів за годину, «бере на борт» майже півтора центнера врожаю і під час руху не буксує. Бездоріжжя їй не страшне. Замінює собою, за словами автора винаходу, тяглову силу однієї людини. Отже, йому більше не доводиться тягати мішки за плечима.

Електровізок допомагає господарю підгортати та копати картоплю, а взимку розчищає від снігу тротуари, і навіть катає дітей.

Під час збирання врожаю ніхто ніколи не бачить пана Петра без електровозика. Він мало не молиться на помічника.

— Без робота, як без рук! — каже господар. — Незамінний на городі. Бензину не просить і працює, як годинник. Неймовірна зручність: нічого не доводиться носити зі собою. Натисну кнопку на пульті дистанційного керування, і мій помічник під’їжджає, куди потрібно. Накидав гарбузів чи картоплі — і хоч на ринок мандруй.

Цей пристрій тернополяни вже охрестили «бульбо-роботом», «гарбузовозом», проте пан Петро називає його агродроном. Заряджається від звичайної електророзетки. Заряду вистачає на два дні роботи у полі. Ширина агродрону становить 75 сантиметрів, довжина — 90 сантиметрів. Важить понад сто кілограмів.

— Я створив агродрона для того, щоб полегшити працю на городі, — хитро примружується Петро Головатий. — Він змодельований за принципом роботи електрокара. Схеми пристрою малював на комп’ютері, адже не знав, чи усі деталі помістяться у його габарити. Рама агрегата — з металу, електродвигуни та батареї — з електровелосипедів та ноутбука. Електроніку змонтував власноруч з китайських радіодеталей. Використав також ланцюги і зірочки від мотоциклів, колеса — від автомобілів. А керування «машиною» здійснюю за допомогою пульта від іграшкового гелікоптера.

Є багато охочих придбати цей агродрон. Зате Петро Головатий не поспішає його продавати. Винахідник загорівся ідеєю щодо створення цілого набору знарядь для обробітку городу. А нещодавно вже сконструював мініатюрний трактор-всюдихід.

Автор: Василь Недільський

Джерело: «Високий Замок» (https://wz.lviv.ua/article/419300-i-odyn-u-poli-ahrodron)