28 серпня 2020 року, після нібито повторного слухання, Російське Міністерство юстиції РФ в Омській області зробило заяву, що Сибірський центр української культури «Сірий Клин» більше не функціонує. Суд швидко виніс вирок ліквідувати цю українську організацію. У засіданні Суду взяли участь колишній багаторічний президент «Сірого Клину» Сергій Винник та представник Посольства України в Москві.

Місцеве російське телебачення повідомило:

«На думку експертів, організація вже не функціонує, тому настав час офіційно ліквідувати її. Крім того, на думку експертів, організація раніше систематично порушила закон. Незважаючи на те, що ліквідація неактивних організацій є звичайним процесом, зустріч спричинила серйозну реакцію в Україні. Український дипломат приїхав до нашого міста спеціально для зустрічі на, здавалося б, звичайній справі. Сибірський центр української культури «Сірий Клин» раніше займався масовими подіями – концертами. Це просто пісні і танці закінчено, організація не функціонувала протягом кількох років і насправді існувала тільки на папері. І організація має порушення, і багато. Всі вони грубі і повторюються систематично, Міністерство юстиції Росії впевнене в цьому».

На підтримку цієї позиції російське телебачення процитувало Наталію Уфімцеву, «експерта» Міністерства юстиції РФ для Омської області, яка заявила:

«Інспекція виявила численні порушення в 2016 році».

Російське телебачення тоді наголосило, що на судовому засіданні з українського боку було лише дві особи. Одним з них був омський адвокат Сергій Винник, який був представлений також колишнім головою Центру «Сірий Клин».

Телебачення зазначило, що Винник не виступав під час судового розгляду і відмовився від коментарів журналістам. Тим не менш, телевізійний репортер повідомив своїй аудиторії, що в листопаді минулого року було відкрито кримінальну справу проти пана Винника, якого підозрювали у порушенні процедур закону банкрутства:

«А в квітні його було помічено в іншому епізоді: Міністерство юстиції включало канадську організацію під назвою «Світовий конгрес українців» до списку небажаних в Росії – вона організувала мітинги проти анексії Криму Росією. Винник як представник організації в Тверському суді Москви потім намагався оскаржити рішення, але даремно».

Чимало уваги було присвячено російським телебаченням очевидно дивній появі іншого українця під час судового розгляду:

«Приїхав до нашого міста інкогніто. Він також відмовився говорити з журналістами. Як виявилося, він є радником Посольства України в Росії – це Вадим Бондарчук».

Телевізійний звіт не закінчився без коментарів:

«Однак візит такого високого гостя до Омська можна пояснити особливостями української дипломатії в останні роки, коли, не розуміючи цього питання, відразу критикують Росію. І цього разу Міністерство закордонних справ сусідньої держави на сторінках однієї з українських газет назвало закриття організації, яка більше не функціонує в Омську, репресивною політикою Росії».

Сибірський центр української культури «Сірий Клин» ліквідовано, одначе апеляція є можливою. Є також «особисті» проблеми Сергія Винника, які хіба тільки починаються. Можливо, щоби на День Незалежності України зіпсувати настрій, 24 серпня, за чотири дні до переслухання «Сірого Клину», передано Виннику постанову заступника прокурора міста Омська, судового радника на ім’я Лазарчука, який прийняв рішення видати кримінальну скаргу проти Сергія Винника за адміністративний злочин в результаті його діяльності як представника Світового конгресу українців в Росії. З огляду на те, що діяльність Світового конгресу українців заборонена в Росії, Сергію Виннику заборонено діяти в ролі її представника. Рішення заступника прокурора детально описане на п’яти сторінках. Справа розглядатиметься у Первомайському районному суді міста Омськ.

Також є багато інших подій, за якими потрібно слідкувати.

Як зазначалося на місцевому російському телебаченні, Міністерство закордонних справ України видало коротку заяву про судове рішення щодо «Сірого Клину». Однак події довкола заборони Світового конгресу українців в Росії та ліквідації Сибірського центру української культури Омську, а також обвинувачення проти Сергія Винника – це усе прелюдія культурного геноциду українців в Росії, і це повинно привернути увагу міжнародної спільноти, включаючи Організацію Об’єднаних Націй, Організацію з безпеки та співробітництва в Європі, Раду Європи, її Парламентську Асамблею та кожну міжнародну установу. Треба вже вживати заходів на захист української культури. Мабуть, це не змінить політики Москви, але бодай розкриє очі світові, який Москві досі довіряє і з якою бажає співпрацювати.