rss
09/28/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ «…І в смерті обернуся до життя»…

Роковини смерті Стуса в Україні пройшли майже непомітно. Втім, чого ще можна чекати в країні, в якій левова частка інформаційного простору належить адвокатові поета… Тішить те, що Україна всі ці 35 років без Стуса всіляко демонструє світові: з поетами цей фокус не проходить.

Ти можеш загарбати хоч весь інформаційний простір, вбити поета, цинічно відібрати в Батьківщини навіть його тіло, мовляв, нехай долежить тюремний термін, якщо не досидів, – але слово таки вилетить, і на місце одного вбитого мученика прийдуть тисячі, а то й мільйони нових поетів…

На місце вчителя української мови й літератури міста Горлівки Василя Семеновича Стуса – прийде горлівський депутат від «Батьківщини» Володимир Іванович Рибак, хтозна, може й син учнів того самого Василя Семеновича… Стус прожив 47 років, Рибак – 42. Їхнє життя – мовчазна відповідь тим, хто закликав віддати Донеччину Росії, та й тим, хто й зараз звинувачує мешканців Донеччини чи Луганщини у недостатньому патріотизмі. Як і життя рідної сестри Стуса, котрій довелося втікати з охопленого війною Донецька до Києва…

Життя цих двох демонструє і ту нелюдську ненависть, з якою Росія намагалася винищити все українське, щоб навіть і сліду не лишилося – але й демонструє і те, що всі ці людиноненависницькі наміри не варті й ламаної копійки і просто приречені на поразку.

Мало хто згадує, що Стуса знищила, фактично, вже «демократична» Росія Горбачова, і та ж таки «демократична Росія», зі всією їхньою «перестройкою» і «гласністю» тримала 4 роки його тіло в полоні.

Сьогодні в демократичній Україні колишній адвокат Стуса, котрий на суді підтримав сторону обвинувачення і заявив, що всі злочини Стуса заслуговують на визначене покарання, – тепер він намагається судитися з істориками та письменниками, тиснути на виробників фільмів, аби приховати свій злочин, вирізати, витерти його з історії, аби ніхто і не згадував. З фільмом про Стуса це було простіше – не дати дозвіл на згадування про себе у фільмі – і все, кого там цікавить історична правда. Хоча насправді, якщо вже ти собі дозволив брати участь у історичних подіях, про які йдеться у фільмі – то вже терпи згадування мовчки, маєш право хіба просити вибачення перед країною, що дозволив собі взяти участь у такому нелюдському суді…

Title 
 Київ. Мітинг послідовників Стуса.
Фото Радіо Свобода (https://www.radiosvoboda.org/
a/news-medvedchuk-pid-aresht-aktsia/29471498.html)

А от з істориками складніше.

З серпня 2019 року Медведчук судиться з Вахтангом Кіпіані та видавництвом «Віват» з метою заборонити книгу «Справа Василя Стуса». Книга написана за розсекреченими матеріалами радянського КДБ, з яких чітко помітно співпрацю адвоката Медведчука з радянськими спецслужбами.

Медведчук заявляє, що, мовляв, помітив у книзі майже десяток буцімто оціночних суджень, в яких вбачає образу своєї честі, гідності й ділової репутації. Зі свого боку він не бачить жодного порушення адвокатської етики під час цього процесу, і, відповідно, жодної своєї провини не визнає.

Напевно, і співпрацю з радянськими спецслужбами заперечує.

Добре що хоч не заперечує родинні зв’язки із керівником колись радянських, а тепер вже російських спецслужб. Звісно, хто б міг запідозрити, що теперішні родинні зв’язки з цим представником російських спецслужб мають якийсь стосунок до співпраці з радянськими спецслужбами в минулому…

Цікаво, чи не буде часом років через 35 пан Медведчук судитися із тими, хто згадуватиме, що він був кумом Путіна – і не тільки не приховував це, а й користався з цих родинних зв’язків для політичної і бізнесової кар’єри, розбудовував в Україні проросійську партію, проросійську медіа-імперію, плекав і зміцнював п’яту колону на очах у двох поспіль українських президентів під час війни.

І, що цікаво, ні п’ятий, ні шостий президенти України на таку підривну діяльність адвоката Стуса не реагують. Так, ніби й нема його – того а-дво-ката…

І не тільки адво-ката поета Стуса.

В 2012 році саме Медведчук та його організація «Український вибір» організовувала на Донеччині, Луганщині, Харківщині так звані «круглі столи», активним учасником яких був тогочасний радник президента РФ з питань євразійської інтеграції в рамках Митного союзу Сергій Глазьєв, котрий вже у 2014 керував діями російських збройних формувань на Сході України. Учасники цих конференцій Арсен Клінчаєв, Павло Губарєв та Євген Жилін у 2014 році очолили так звані «сепаратистські» рухи.

За підтримку такої «євразійської митної інтеграції» США наклали санкції на Віктора Медведчука ще у 2014 році.

Однак українська влада вирішила бути добрішою, ніж США. За президентства Петра Порошенка Медведчука не посадили, не витурили з країни, не запроторили під санкції – а призначили членом гуманітарної підгрупи на перемовинах у Мінську та неформальним послом РФ. У бізнесу Медведчука почався період розквіту – і не без участі того ж таки тогочасного глави держави. У лютому 2017 року журналісти телепрограми «Схеми» виявили, що підконтрольна Петру Порошенку Служба безпеки України заблокувала роботу 16 традиційних компаній-імпортерів зрідженого газу в Україні під приводом причетності до терористичних організацій на Сході України. Натомість на ринок ввійшли чотири нові компанії («Глуско Україна», «Креатив Трейдинг», Wexler Global LP (Велика Британія) і Gikka Limited (Британські Віргінські острови)), пов’язані з Медведчуком.

Окрім того, Медведчук прикупив собі кілька телеканалів, а влітку 2018 року наважився офіційно повернутися у відкриту політику – і став лідером партії «Опозиційна платформа - За життя».

А вже у вересні 2018 року фірма його дружини, телеведучої Оксани Марченко, перемогла у конкурсі на… освоєння одного із трьох найбагатших нафтових родовищ Ханти-Мансійського автономного округу Росії. Сам адвокат Стуса не приховував, що оформив російський бізнес на дружину, аби обійти санкції. І не дарма таки мучився з переоформленням – не пройшло і двох років – і от, як бачите, фірма його дружини постачає нафту до США…

Як відреагує на це чинна американська влада – будемо бачити.

Наразі ж вона і так ставиться до адвоката набагато гірше, ніж влада українська – і попередня, і чинна…

За Петра Порошенка і статки, і політична кар’єра адвоката Стуса і кума Путіна розцвіли, з приходом Зеленського почали з’являтися ягідки. На парламентських виборах Медведчук пройшов до Верховної Ради. На місцевих виборах намети його ОПЗЖ («Опозиційна платформа - За життя») стоять по всіх містах, і дебелі жіночки в агітаційному одязі пояснюють, що вони хочуть, аби в Україну прийшла Росія, бо інакше «прийдуть бандерівці».

До цих організацій у прифронтових містах радо приєднуються ті «активісти», котрі у 2014 році всіляко брали участь у спротиві українському війську – і у закликах до приєднання до Росії. Звісно, жодного такого «активіста» не покарали за антидержавну діяльність, українська «найсправедливіша влада у світі» всіляко уникала таких дій. То добровольців могли садити за те, що вони, мовляв, «перейнялися націоналістичними ідеями», колаборантів і зрадників ніхто не чіпав. Хоча Петро Порошенко зараз і намагається вдавати з себе борця з капітуляцією, однак за його влади ніхто на «капітулянтів» навіть не глянув криво, не кажучи вже про головного капітулянта і кума головного окупанта за сумісництвом. Ту ж саму політику продовжує і чинний президент Володимир Зеленський. Щоправда, 17 червня 2020 року Генеральна прокуратура України відкрила кримінальну справу за підозрою у державній зраді та сепаратизмі після заяв Медведчука про необхідність створення «автономного регіону Донбас».

Тим не менш, по-перше, перспективи цієї справи наразі доволі нечіткі. По-друге, окрім слів, пан Медведчук розвинув ще й доволі помітну діяльність в цьому напрямку, і то доволі давно. Якщо ГПУ раптом помітить цю діяльність – що ж, тоді можна буде сказати, що перспективи у цієї справи є, та й не тільки у цієї справи. Адже це буде – якщо буде – рішучий крок української влади на захист своєї держави від Росії. Крок, якого від української влади народ чекає вже сьомий рік – і ніяк не дочекається.

Звісно, такий крок принесе українській владі чималий дискомфорт – якщо вона на це наважиться. Цілком ймовірно, що й дискомфорт цілком фізичний, геть до фізичної розправи. Приклад Польщі показує, що з рішуче налаштованими колегами кум Медведчука не церемониться.

Але коли вже ми навчимося не церемонитися з рішуче налаштованими нашими ворогами?

І Стус, і Рибак, і тисячі інших українців свідомо йшли на смерть заради України. І зараз тисячі українських воїнів дивляться в очі смерті – але це не змушує їх відступити. Де взяти таких безстрашних державців і політиків?..

За свій бізнесовий і політичний розквіт Медведчук віддячив Порошенку доволі оригінально, суто в найкращих традиціях російської політики – його медіаімперія перемивала кісточки п’ятому президентові і за наявності гідного приводу, і без нього. Зараз такі ж самі «послуги» ця медіаімперія надає чинній владі. Мабуть, теж «дякує» в такий спосіб, що глава тої імперії так і не втрапив на лаву підсудних.

Медіаімперії Медведчука в інформаційному просторі багато – так само, як і багато наметів його партії у містах і селах.

4 вересня 2020 року під будівлю ГПУ із закликом притягнути до кримінальної відповідальності Віктора Медведчука прийшли тільки кілька десятків хлопців та дівчат.

Чи означає це, що їх мало?

Ні, вони просто менш крикливі. І, на жаль, наразі менш орієнтовані на політичну боротьбу.

Однак час, коли вони зрозуміють, що політична боротьба за свою країну – не менш важлива, ніж боротьба на фронті, що політика має бути не лайном і самопіаром, а подвигом і самопожертвою – цей час вже близько.

Більше про «русский мир»

Джеррі Скіннер, американський адвокат родичів загиблих рейсу МН17 у ЄСПЛ: «Росія навмисне збила пасажирський літак на Донбасі»

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com