rss
09/25/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Вибух у Бейруті: техногенна катастрофа чи диверсія?

Великою є ймовірність, що справжня причина вибуху не буде встановлена, тим паче, коли багато політсил у Лівані та за його межами не зацікавлені у пошуках істини.

Вибух у морському порту Бейрута – величезна трагедія для всього ліванського народу, досі розколотого на різні етноконфесійні групи, між якими десятиліттями триває запекла й кривава боротьба. У результаті вибуху – понад 100 убитих, тисячі поранених, половина Бейрута виявилася тією чи іншою мірою зруйнованою. Й одразу постає питання: хто винен у катастрофі, що сталася? Влада Лівану одразу озвучила версію про вибух піротехніки – чи то на складі в порту, то чи на судні, що стоїть на рейді порту. Паралельно виникла неофіційна версія про влучення ізраїльської ракети у склад боєприпасів руху «Хезболла». Добре, що напередодні терористи на кордоні з Ізраїлем намагалися привести в дію вибуховий пристрій великої потужності, але були знищені ізраїльськими військовими. Ізраїль пообіцяв помститися за невдалий теракт, тому спочатку вибух у Бейруті багато хто сприйняв як ізраїльську акцію відплати. Однак Ізраїль категорично заперечив будь-яку свою причетність до цього вибуху. Також рух «Хезболла» підтвердив, що його склади з боєприпасами у результаті вибуху не постраждали. Якби це дійсно був удар ізраїльської ракети, то «Хезболла», напевно, одразу почала б говорити про «жахливий злочин» із боку «сіоністського агресора».

Але Ізраїлю абсолютно не вигідно завдавати такого удару, жертвами якого, безсумнівно, стануть сотні й тисячі мирних жителів, при тому, що терористичні угруповання не зазнають ніякої шкоди. Та й в умовах жорсткого протистояння між урядом Беньяміна Нетаньяху й опозицією приховати причетність Ізраїлю до трагедії, що сталася, було б дуже важко – напевно, стався б витік інформації. До того ж, якби йшлося про пуск ізраїльської ракети, його, безсумнівно, зафіксували б американські супутники. І в цьому випадку американці побоялися б покривати ізраїльтян, які ризикували б катастрофічно погіршити свої відносини не лише з Євросоюзом, а й зі своїм головним союзником – США. Тому версія про причетність Ізраїлю до вибуху швидко зійшла нанівець, так само, як і версія про вибух на складі піротехніки: петарди таких руйнувань завдати не можуть.

З’ясувалося, що насправді вибухнув склад конфіскованих боєприпасів (або ж селітри). Тут, звичайно, одразу постає питання – чому цей вантаж зберігався в порту вже цілих шість років. Невже не можна було знайти для цієї мети інше, безпечніше місце, далеко від густонаселених районів? І чому вантаж навіть не намагалися утилізувати? Утім, уряд Лівану найбільше влаштовує версія техногенної катастрофи, нехай навіть і доведеться притягти до відповідальності когось із посадових осіб. Набагато гірше було б, якби до вибуху виявилася причетною якась із партій, що входять до правлячої коаліції, і цю причетність вдалося б довести. Тут треба поставити запитання, яке завжди ставлять собі слідчі, які розслідують злочин, скоєний в умовах неочевидності: кому вигідно?

Для відповіді на нього треба взяти до уваги такі обставини. 7 серпня спеціальний трибунал у Гаазі мав оголосити остаточний вердикт у справі про вбивство колишнього прем’єр-міністра Рафіка Харірі. Політик загинув унаслідок потужного вибуху 2005 року. Сумнівів у тому, що замах скоїла «Хезболла» за сприяння сирійської розвідки, практично немає. 28 липня нинішній прем’єр-міністр Лівану Хассан Діяб на зборах Вищої ради з безпеки країни прямо заявив, що вирок може бути використано як привід для розпалювання громадянської війни в країні. З іншого боку, зараз Ліван охоплений найжорстокішою економічною й політичною кризою, посиленою пандемією COVID-19. Ліванська економіка й ліванський фунт летять у прірву. А на багатотисячних демонстраціях протесту демонстранти передусім вимагають відсторонення від влади «Хезболли». Жахливий вибух, що стався в морському порту Бейрута, незалежно від того, що дійсно стало його причиною, призвів до того, що оголошення вердикту Гаазького трибуналу у справі про вбивство Рафіка Харірі вже відійшло на другий план перед трагедією, що сталася (оголошення вердикту перенесено на 18 серпня – ред.).

Також через вибух і пов’язані з ним руйнування на якийсь час, напевно, припиняться масові антиурядові акції. Щоправда, потім вони можуть відновитися з новою силою, особливо, якщо буде доведена причетність до вибуху політичних сил, пов’язаних з нинішнім урядом. До того ж треба мати на увазі, що в результаті вибуху постраждав майже винятково християнський східний Бейрут. Квартали столиці Лівану, де живе шиїтське населення, на яке опирається «Хезболла», наслідками вибуху зачеплено не було. Таким чином, головною політичною силою, що отримала основні вигоди в результаті вибуху, є саме «Хезболла». Якщо вибух дійсно став результатом диверсії, здійсненої «Хезболлою» та Іраном, що стоїть за нею, то додатковим бонусом для них стала загибель через наслідки вибуху генерального секретаря християнської партії «Катаїб» Назара Наджарьяна, хоча ніякого цілеспрямованого замаху на нього, певна річ, не було. Нагадаю, що «Катаїб» – давній і найнепримиренніший противник «Хезболли».

Звісно, все сказане – це тільки гіпотеза. Відповісти на запитання про причини вибуху може тільки ретельне розслідування, яке, напевно, триватиме не один місяць. А цілком можливо – і не один рік. Воно ускладнюється тим, що в епіцентрі вибуху всі докази знищені, і встановити причину першого вибуху, що викликав наступну детонацію, буде дуже важко, якщо взагалі можливо. Якщо вибух, припустимо, став наслідком пуску іранської ракети з території Сирії, який могли здійснити бійці тієї ж «Хезболли», то теоретично все-таки є шанс, що якісь великі фрагменти ракети можуть бути виявлені. А от якщо вибухнула міна з годинниковим механізмом, або хтось із охоронців складу запалив цигарку в недозволеному місці, то встановити це буде неможливо. Тому великою є ймовірність того, що справжня причина вибуху не буде встановлена ніколи, тим паче, що багато політичних сил у Лівані та за його межами не будуть зацікавлені у пошуках істини в цій складній справі. Поки влада Лівану основною версією вибуху назвала проведення на складі вибухівки зварювальних робіт. Працівники складу вирішили закрити невеликі отвори, через які на склад могли потрапити ймовірні зловмисники та скоїти крадіжку. Ця версія – вкрай сумнівна. По-перше, працівники складу, напевно, загинули. Тож свідків немає. А, по-друге, ця версія припускає, що на складі працювали повні дебіли або самогубці, а це навряд чи відповідає істині. Що ж, почекаємо американських супутникових знімків.

Автор: Борис Соколов

Джерело: «День» (https://day.kyiv.ua/uk/article/den-planety/vybuh-u-beyruti-tehnogenna-katastrofa-chy-dyversiya)

Про світ на порозі карколомних змін та про роль троянського майна у цих змінах

Російська політика Макрона: іти вперед, не зрушивши з місця

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com