Ворогам вільного світу вже вдалося здобути найголовнішу перемогу – завоювати свідомість молоді.

Новий, цього разу вже світовий, соціалізм принесе із собою всі недоліки старого, який процвітав в одній окремо взятій країні – без його невеликих переваг.

На прапорі старого соціалізму була написана турбота про трудящих – які на знак подяки повинні були працювати.

На прапорі нового світового соціалізму – турбота про люмпенів, які не зобов’язані працювати.

Старий соціалізм в епоху після Сталіна так-сяк – але виконував зобов’язання, забезпечував основні потреби громадян: їжу, дах над головою, опалення, громадський транспорт. Світовий соціалізм брати на себе навіть такі мінімальні зобов’язання не буде. А якщо і захоче – не зможе.

Радянська соціалістична цензура дозволяла якось дихати, тримати дулю в кишені, фрондувати. Нова цензура вже зараз, ще до перемоги світового соціалізму, так налякала творчих людей і людей науки, що вони бояться своїх думок. Радянська цензура могла недогледіти, нова цензура здійснюється масами, від них нічого не вислизне.

У СРСР 1930-х народ кричав у судах: «Смерть ворогам народу!» – а в душі знав, що вони – не вороги. Зараз адепти соціалізму щиро вірять, що садять ворогів народу.

Старий соціалізм якось ворушився, отримуючи виклики за рівнем життя з вільного світу; при новому соціалізмі таких викликів не буде – через відсутність наявності вільних країн. Жеріть, що дають, у всьому світі так живуть. Ті, котрі народилися при світовому соціалізмі, й не знатимуть, що можна жити інакше. Ті, котрі жили при розвиненому соціалізмі СРСР, не пам’ятали того, як було за царя, але вони бачили, як живуть зовсім недалеко – за кордоном.

Передбачити майбутнє намагалися багато письменників. Однак, як виявилося, найкраще це вдалося авторам антиутопій… На фото – обкладинка однієї з таких книг.  Зображення взято з Вікіпедії

Технологічний прогрес при старому соціалізмі розвивався вкрай повільно – багато у чому завдяки технологіям, купленим, вкраденим, отриманим у подарунок з-за кордону, де панував вільний ринок. Цей соціалізм протримався 70 років. Світовий соціалізм протримається не менше, ніж 700 років. В СРСР 15 років розробляли машину «Волга-24» (з 1956 до 1970), потім 40 років виробляли цей драндулет, застарілий вже з того моменту, коли з конвеєра зійшов перший екземпляр. Штампи для його деталей купили за кордоном – і штампували, поки не зносилися повністю. На цих машинах їздили здебільшого великі очільники. Потім їх списували й передавали у таксопарки. Можливість купити таку машину в особисте користування мала невелика група особливо відзначених людей – відомі артисти, видатні вчені, космонавти, завмагом і шахраї.

Нову модель автомобіля в новому соціалістичному світі розроблятимуть 150 років – і потім вироблятимуть 400 років (якщо вдасться десь купити штампи – на Марсі у втікача Ілона Маска?). Те ж саме – нові смартфони, нові телевізори, нові... Можливість купити їх отримають одиниці.

І немає жодних гарантій, що, впавши, соціалістична система дозволить повернутися до вільних ринкових відносин. Не буде прикладу. Не буде допомоги ззовні. На прибульців з іншої сонячної системи великої надії немає.

Кажуть, що є змова якихось магнатів, які фінансують нинішні заворушення у США та Ізраїлі. Я думаю, що все – набагато серйозніше. Ворогам вільного світу вже вдалося здобути найголовнішу перемогу – завоювати свідомість молоді. І цій замороченій молоді не потрібно платити, щоб вони зруйнували весь нинішній світ дощенту, – не знаючи, що прийде потім.

Років 15 тому я був свідком такої сцени. У центрі Лондона на жвавому перехресті молодий високий aфpикaнeць переходив вулицю на пішохідному переході. Машина марки «міні купер» зупинилася, щоб пропустити, щоправда, трішки заїхала на «зебру». Хлопець, проходячи, спересердя ляснув долонею об капот. Водій – одягнений у костюм-трійку, невисокий, кремезний чоловік років п’ятдесяти – вистрибнув із машини і крикнув хлопцеві щось сердите. Той обернувся і теж сердито гаркнув у відповідь. І тут же десятки свідків цієї сцени – молоді білі й не білі люди обох статей, оточили власника машини й почали скандувати, тицяючи у нього пальцями: «Річмен, Річмен, Річмен!» Тобто, нахабний багатій, який сміє демонструвати невдоволення бідним пішоходом, який вдарив його, бачте, фa**нг машину. Він був винен вже тому, що є у нього машина. І не мало значення, наскільки він – дійсно багатий.

А ви кажете: звідки раптом ці погроми?

Коли в Ізраїлі були погроми після загибелі хлопця з Ефіoпії від кулі поліцейського, на ранок я почув, як молодий білий хлопець хіпастого вигляду з цими довгими патлами у вигляді переплетеного і ніколи не митого волосся з ковтунами, сказав: «Шкода, що я не знав. Пішов би побуянити, перевернути кілька поліцейських машин, розбити кілька вітрин».

Картель лівих ЗМІ, просуваючи закони про соціальну підтримку так званих слабких верств, зумів створити величезну армію своїх прихильників, благополуччя яких побудовано не на праці, а на подачках влади. Для розуміння причин того, що відбувається зараз у США, я раджу подивитися серіал The Wire («Дроти»). Звідки всі ці величезні кошти, які там крутяться? Їх вистачає на хабарі сенаторам, конгресменам, великим чиновникам, на підкуп поліцейських. Ватажки мафії гребуть собі, живуть у розкоші. Середній клас мафії живе не в розкоші, але розкошуючи. Продавці на вулицях, у кварталах бідноти живуть з цього.

Джерело всіх цих коштів – здебільшого біднота, в основному вони купують наркотики, це вони дають продавцям гроші в обмін на порцію наркотиків, ті – своїм наркобосам, ті діляться з «шишками».

А в цієї бідноти звідки?

Їм платить держава-посібник. На дітей, на відсутність роботи, на невлаштованість, на те, що один із батьків в сім’ї... Ось джерело всього цього жаху, цієї боротьби, цих смертей – кошти, які держава платить людям, котрих називає соціально слабкими. Держава думає, що допомагає нужденним, – а насправді утримує всю цю мафію. Й утримує величезну поліцію для боротьби з цією мафією. Зачароване коло.

У ці дні Картелю лівих ЗМІ вдалося здобути ще одну перемогу – вкоротити руки поліції.

Марні надії плекають ті, хто вважає, що працьовитий і волелюбний народ Америки захистить свою свободу за допомогою наявної у нього зброї. Картелю лівих ЗМІ вже вдалося заручитися підтримкою армії, поліції, прокуратури, ФБР, судів. Народ не тільки стріляти – погрожувати погромникам зброєю не посміє.

Мене дивує, що проти Трампа, а по суті – проти того, що він символізує – вільний ринок, вільну працю, змагальність, вільну творчість, вільну науку – виступають університетські професори та творчі люди, і в перших рядах – Голлівуд.

Я в Фейсбуці опублікував єхидний жарт із цього приводу:

«- Цей лад потрібно зруйнувати! – каже зірка Голлівуду. – При ньому багаті стають багатшими, а бідні – біднішими!

- З чого ви це взяли? – запитує журналіст.

- Ось, наприклад, я – голлівудська зірка, я з кожним фільмом отримую дедалі більше й більше мільйонів за одну роль! Із цим треба закінчувати! Геть Трампа та всіх капіталістів!»

І мені сказали, що це – не жарт, це – те, що голлівудські зірки говорять насправді. Мабуть, мріють про акторські ставки й сподіваються, що отримають звання народних і заслужених й отримуватимуть вдвічі більше, ніж рядові.

Зараз багато публікацій про те, що тих самих білиx зірок, які так багато зробили для висунення на перший план меншин, зараз зовсім витісняють із Голлівуду.

Цим новим господарям Голлівуду я хочу сказати наступне. Є такий тип амбітних людей (їх – чимало), які вважають, що самі створюють рамки, і головне – влаштуватися (по блату, інтригами, через ліжко, через соціальну боротьбу й за допомогою демагогічних гасел) на вигідну посаду, а там у тебе все піде добре. Вони, наприклад, влаштовуються телеведучими й деякий час виблискують на екранах, вважаються зірками – але як тільки втрачають цю роботу – більше жодного інтересу ні в кого не викликають. Оскільки самі творити не вміють.

Що зараз відбувається в Голлівуді? Захоплюючи цю «фабрику мрій», нові господарі Америки вважають, що Голлівуд сам просто своїм існуванням виробляє шедеври, сам приносить мільярдні доходи, сам гарантує всесвітню любов, визнання, і зараз головне – вигнати звідти нинішніх господарів і сісти на їхнє місце самим.

Але дуже скоро, видавивши звідти людей «непридатної масті», які досягли командних посад своєю творчістю, вони швидко усвідомлять, що їхня продукція не приносить прибутків, бо не талановита. Сама масть шедеврів не створює – навіть маючи у своєму розпорядженні камери, студії, декорації, комп’ютери.

Нема народних мільярдів – немає і Голлівуду. У кращому випадку – кіностудія імені Довженка на скупому державному утриманні зі ставками для акторів – злиденними для простих, трохи більшими – для народних і заслужених.

Нинішні голлівудські зірки «нетієїмасті» зараз нажахані: акторів позбавлять ролей, режисерів – камер, у сценаристів не візьмуть сценаріїв. Проблема серйозніша – не буде і самого Голлівуду. І не буде на Землі куточка, де можна було б, зібравши забраковані таланти, створити новий Голлівуд.

Нинішні соціалісти правильної масті спільно із представниками наймирнішої релігії роблять ту саму помилку, що і революційний народ у Росії 1917 року: тоді вважали, що якщо вони захоплять заводи та землі, то будуть жити так само добре, як власники заводів і земель. Виявилося, заводи та землі самі собою нічого не дають – треба організувати роботу, вкласти ініціативу, енергію, розум, талант, завзяття – все те, що, створює «додаткову вартість», про яку Маркс казав, що її створює пролетаріат, і яку, як він вважав, потрібно віддавати народу.

І нинішні революціонери потрібної масті й дозволеної віри думають, що якщо вони захоплять все, то саме у них будуть вілли, приватні літаки, найкращі смартфони. І дуже скоро переконаються, що не буде кому будувати їм вілли, виробляти літаки, вигадувати нові ґаджети...

Автор: Юрій Моор-Мурадов

Джерело: «Континент»
(https://kontinentusa.com/kakoy-novyi-mir-oni-nam-postroyat/)