rss
09/28/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
У фокусі – Америка \ Брехня, тільки брехня і нічого, крім брехні

Боже, благослови Америку,

Землю, яку я люблю,

Захисти її, направ її

Через ніч

Твоїм світлом із Небес.

Коли ідея з імпічментом провалилася, головний її архітектор, член Палати представників Адам Шіфф кинув спересердя: «Ми повинні зробити все, щоб людина, подібна до Трампа, ніколи більше не посіла крісло президента».

Зробили. Мало хто сумнівається у тому, що повстання і т. зв. «мирні протести» – справа рук лівого крила Демократичної партії. У попередній статті я писав, що країна палає, а федерального уряду й армії ніде не видно. Я вважав і вважаю так зараз, що через це Трамп може програти вибори. Злочинність зростає, зокрема вбивства. Поліція – деморалізована.

Зараз війська – введені, і тривають арешти під гучні протести того ж лівого крила про порушення прав громадян, які вони мають, згідно із Першою поправкою до Конституції. Співробітники Федерального бюро розслідувань (ФБР), що входить до складу Міністерства юстиції (Department of Justice), надіслані у Портленд, Детройт, Клівленд, Мілуокі. У Портленді з початку заворушень поліції сплачено понад 5 мільйонів понаднормових доларів (Fox News, 31 липня). Двадцять восьмого липня Голова юридичного комітету Палати представників, демократ Джеррі Надлер викликав на допит міністра юстиції Вільяма Барра, якого у США називають Генеральним прокурором, або Attorney General, хоча його функції – суттєво більші, ніж у прокурорів, і він є членом Кабінету президента. Під час допиту Надлер запитав у Барра, чи не послав він агентів у ці міста, аби допомогти Президенту під час його виборчої кампанії.

У вступному слові міністр зазначив, що заворушення в американських містах – це напад саме на уряд. Він також сказав (як і я писав нещодавно), що найголовніший обов’язок уряду – це забезпечення верховенства права, «щоб люди могли жити в умовах безпеки й без побоювань за своє життя». Він заявив, що його міністерство – незалежне від президента.

Потім він пояснив, наскільки важливо Міністерству юстиції бути поза політикою. Він висловив обурення тими членами комітету з демократів, які намагаються дискредитувати його, підхопивши історію, нібито він – всього лише лакей президента Дональда Трампа. Міністр категорично заперечив те, що його рішення ґрунтуються винятково на побажаннях президента (8-хвилинний виступ міністра можна побачити тут https://www.youtube.com/watch?v=U6uK-zWchKg&feature=youtu.be).

Вільям Барр, якому 70 років і який вже працював на тій же посаді при президентові Буші-старшому, послідовно розвінчав всі брехливі історії, які були опубліковані про нього у пресі. Він говорив і про злочинність у всій країні, і про поводження з тими, хто повинен підтримувати закон. Це була точна й необхідна доза реальності, якої потребували демократи Комітету.

Якщо ви думаєте, що його твердий та чіткий виступ мав хоч найменший вплив на Джеррі Надлера (ДН) та інших демократів, то це – велика помилка. Далі подаємо уривки:

ДН: «... Зрозуміло, що американці з підозрою ставляться до ваших мотивів. Дехто вважає, що ви послали федеральні сили із дотримання закону в ці міста не для того, щоб боротися зі злочинним насильством, а щоб допомогти президенту під час перевиборів. Президент чітко вказав, що він бажає конфлікту між демонстрантами та поліцією, аби зробити його центральною темою своєї кампанії. Тож дозвольте мені запитати вас прямо, пан Барр: «Так чи ні?»

(Моє зауваження: Це – безглузде звинувачення висунуто через П’ЯТДЕСЯТ ДНІВ після початку заворушень у Портленді, з якими місцева влада не впоралася!)

Вільям Барр (ВБ): «Я б так не сказав...»

ДН: «Пане Генеральний прокурор, чи погодитеся ви зі мною, хоча б у принципі, що не личить відволікати ресурси Міністерства юстиції та персоналу із посилення законності для того, щоб допомогти президенту під час перевиборної кампанії?»

СБ: «Ні. Пане голово, восени ми організували групу із боротьби зі злочинністю, оскільки були стурбовані насильством у декількох містах, ми її назвали «Неослабне переслідування». На жаль, через епідемію коронaвірусу (ковіду) ця операція не змогла бути реалізована... Але ми бачили, що насильство продовжує зростати, особливо після смерті Джорджа Флойда, тож ми повернулися до цієї програми і змогли скерувати агентів, аби зменшити насильство. Я шкодую, що ковід перервав нашу роботу для відновлення законності, адже ми ясно бачимо, що серйозна злочинність у цих містах не припинилася. Місцева поліція та мери просили нас про допомогу, і довелося збільшити кількість федеральних агентів і слідчих, щоб впоратися із ситуацією».

ДН: «Будь ласка, так чи ні? Ви обговорювали з президентом його перевиборну кампанію, з ним або іншим працівником Білого дому, або будь-яким представником Президента?»

СБ: «Я не маю наміру обговорювати мої розмови з президентом».

ДН: «Ви обговорювали з ним цю тему, так чи ні?»

СБ: «Не стосовно цієї програми».

ДН: «Я цього не питав. Я запитав, чи обговорювали ви...»

СБ: «Я – член Кабінету, і зараз тривають вибори. Ясно, що час від часу тема виникає».

ДН: «Тож відповідь – так. Відповідь – так»...

ДН: «... Тож під час ваших розмов із президентом ви і про виборчу кампанію говорили; чи обговорювали ви введення федеральних сил, зараз або в майбутньому?»

.......................................

СБ: «Я не можу розповідати деталі моїх розмов із президентом, але я вже чітко відповів, що я вибирав міста, ґрунтуючись винятково на умовах дотримання закону».

ДН: Ви можете обіцяти, що Міністерство не використовуватиме федеральні сили, щоб допомогти Президенту під час передвиборчої кампанії?»

СБ: «Ми не використовуємо федеральні сили для...»

ДН: «Я хочу закінчити думку. Ви не можете сховатися за юридичними алегоріями, пан Барр... Президент хоче відео для його кампанії, а ви йому служите, як наказано. У більшості цих міст протести почали закінчуватися до того, як ви прийшли, щоб їм протистояти. І демонстранти – зовсім не натовп. Це – матері, ветерани, мери. У цей момент справжнє керівництво повинно було забезпечити деескалацію напруги, співпрацю, пошук мирних шляхів для вирішення розбіжностей. Замість цього ви використовуєте розпилювачі з перцем, кийки проти американських громадян!.. Ви це робите, щоб досягти очевидних політичних цілей. Ганьба вам, пане Барр (Shame on you, Mr. Barr!). Ганьба вам!..»

Жодного слова правди. А в цей час в останній тиждень липня з’ясувався і повністю проігнорований пресою додатковий скандал: Christopher Steele (Крістофер Стіл), колишній британський агент, на підставі досьє якого було розпочато все розслідування Мюллера, яке коштувало країні приблизно 35 мільйонів доларів і два роки нервувань президента та нації, розповів, що все досьє було складено на підставі розмов і випивок Стіла з якимсь Ігорем Данченком, який до того прославився тим, що намагався довести плагіат у дисертації Путіна. Стіл розповів, що ФБР, починаючи розслідування, чудово знало, наскільки несерйозним було його джерело, і що Стіл був вражений тим, що на настільки слабкій основі воно встановило нелегальне стеження за кампанією кандидата Трампа, а потім організувало все розслідування Мюллера! Але, як пише Гольман Дженкінс в Уолл-Стріт Джорнал 29 липня, на наступний день після допиту міністра Барра ліва преса зберігає «сталеве» мовчання про скандал із «досьє Стіла» (гра слів – англійською Steel – сталь). Брехня, тільки брехня і нічого, крім брехні!

Країна продовжує палати, пам’ятники скидають, у Нью-Йорку, Чикаго пройти неможливо без загрози нападу. Все це затіяно демократами й саме для повалення уряду Трампа, до якого вони не змогли підступитися ні комісією Мюллера, ні шляхом імпічменту, але ненависть до якого затьмарює їм інтереси нації. Для них все це – лише придушення Трампом свободи слова, репресії проти людей, які користуються своїми правами відповідно до Першої поправки до Конституції. Демократи винайшли неіснуюче поняття «системного pacизму», згідно з яким, що б країна не робила для рівноправності чорношкірих громадян протягом життя трьох поколінь, вона ніколи не позбудеться клейма. Невже американська публіка стала настільки примітивною і боягузливою, що це «з’їсть» і принесе рішучу перемогу та єдиновладдя (landslide) демократам?! Ви можете зараз уявити американського виборця, який встає (не стає на одне коліно!) при звуках патріотичної пісні «Боже, благослови Америку»?

Я думаю, що публіка загалом хоче припинення протестів і відновлення порядку. Якщо так, то деякі можуть вирішити, що кращого кандидата, ніж Джо Байден, їм не знайти. Як тільки він переможе, керівництво організації «Життя чорношкірих мають значення» («Вlасk Livеs Mаttеr») заявлять, що хочуть дати час новому Президенту й тимчасово припинять протести. Як за помахом чарівної палички, всі інші протести тут же припиняться, з чого стане очевидним, що вони керувались з одного центру. Якщо демократи ще й завоюють більшість у Сенаті, то імовірно, що це будуть останні реальні вибори – демократи нададуть дозвіл на проживання, а через п’ять років і голос на виборах 11 мільйонам нелегалів, які, звичайно, ні за кого іншого, крім демократів, голосувати не будуть. І деморалізована республіканська партія втратить будь-який сенс. Запропоноване зараз демократами голосування поштою призведе до дуже повільного підрахунку голосів і полегшить фальсифікацію виборів.

Що населення отримає від президента Байдена, однією з проблем якого є його слабке здоров’я? Високі податки, але зате буде медичне страхування для людей похилого віку не з 65, а з 60 років. Можливо, уряд буде у більшій мірі субсидувати житло, але, сподіваюся, що йому не прийде в голову примусове поєднання різних громад.

Вчені кинуться просити кошти на нереальні проекти, такі, як боротьба з глобальним потеплінням, хоча зараз з’явилося достатньо сумнівів, що воно залежить від людини. Абсолютно безглуздим буде проект із позбавлення від вуглецевого палива за короткий час (до 20 років) – немає фундаментальних ідей, які призвели б до такого рішення.

А може бути і так:

Мовчазній Америці ці фокуси демократів набридли, і перемога дістанеться Трампу, можливо, величезною більшістю. Жодної приязні до президента не буде, і я не знаю, як він впорається із заворушеннями. Думати, що демократи не продовжать безглузді переслідування, – теж важко. Й у нього є всього 4 роки для того, щоб роздрібнена Республіканська партія зібралася з силами для майбутнього.

Перше завдання – вибір «спадкоємця». Кажуть про Ніккі Хейлі, яка була губернатором Південної Кароліни, а потім два роки представником США в ООН. Хтось кинув ім’я Такера Карлсона, який щовечора збирає найбільшу телевізійну аудиторію для Fox News. Загалом, партія вже зараз повинна готуватися до епохи після Трампа.

Виробництво ліків для Америки має бути повернуто з Китаю. Але найбільша проблема – повернення країні свободи слова відповідно до Першої поправки. Щодня ми чуємо про звільнення тієї чи іншої людини, яка сказала не те слово. Я здивований, що ніхто з цих людей не звернувся до суду, але це обов’язково станеться. Письменник Денис Драгунський днями висловив цікаву думку: якщо американський народ буде позбавлений свободи згідно з Першою поправкою, він звернеться до Другої – права володіти зброєю для самозахисту. У місті Сент-Луїс (Міссурі) подружній парі, яка зі зброєю в руках прогнала протестувальників від свого будинку, загрожує чотири роки в’язниці. Я думаю, що цю пару захистить громадська думка, якщо в сучасній Америці таке ще залишилося.

Покоління, яке народилося в Західному світі після 1990 року, дехто називає поколінням «сніжинок». Вони народилися у забезпечених сім’ях із малою кількістю дітей, всі їхні бажання легко виконувалися батьками, і вони виросли, не знаючи ні війни, ні голоду, ні поневірянь. Тому марксизм, який на практиці провалився, знайшов у їхніх головах благодатний ґрунт. Вони не вміють і не хочуть сперечатися, а просто виганяють незручних їм професорів і товаришів. Така поведінка отримала назву «культура скасування» («саnсеl сulturе»). Політкоректність проникла і в точні науки. І це – та вища освіта, за яку батьки продовжують платити величезні кошти! Необхідне повне вигнання марксизму з освіти.

Чи можливо це – і чи зможе Республіканська партія, очолювана Трампом, на це вплинути? Малоймовірно, але якийсь промінь все-таки з’явився. У 2014 році Університет Чикаго, один із кращих у країні, опублікував і прийняв т. зв. «Принципи Чикаго», щоб захистити свободу слова та висловлювання на університетській землі. З тих пір про дотримування Принципів заявили Прінстон, Університет Пердью та Університет Вашингтона в Сент-Луїсі. У квітні 2020 року Організація захисту прав індивідуумів в освіті повідомила, що 72 коледжі та університети заявили, що і вони приймають чиказькі принципи.

Можливо, це – перші ластівки... Може, і з коронавірусом впораємося. Вакцина – на підході, і наш президент обіцяв допомогу в налагодженні виробництва спочатку ста мільйонів, а потім – півмільярда доз.

Автор: Еліезер М. Рабинович

Джерело: «Континент»
(https://kontinentusa.com/log-tolko-log-i-nichego-krome-lgi/)

У Чикаго знову прокотилася хвиля пограбувань і мародерства

Штат субсидуватиме оренду житла постраждалим від коронавірусу мешканцям

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com