rss
08/04/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Ян Марсалек – банкір російських спецслужб?

Пролунав черговий міжнародний скандал, так чи інакше пов’язаний із Росією. Der Spiegel, The Insider, McClatchy та група Bellingcat провели спільне розслідування, під час якого встановили, що один із найбільш розшукуваних злочинців у світі, 40-річний австрійський громадянин Ян Марсалек, у своїх мандрах дістався до Білорусі і, цілком можливо, переховується в Росії.

Марсалек відомий тим, що місяць тому керована ним німецька компанія Wirecard оголосила себе банкрутом із боргами на суму 4 млрд євро. Це сталося після того, коли аудитори звернули увагу на діру в її балансі майже в 2 млрд євро. Заснована в 1999 році, Wirecard була найвідомішим німецьким технологічним стартапом. У 2018 році вона стала одним із 30 найбільших німецьких компаній, що відслідковуються індексом DAX. Wirecard займалася платіжним процесингом, надаючи перевагу високоризиковим клієнтам, з якими боялися зв’язуватися банки та інші платіжні системи. Серед тих, з ким працювала німецька компанія, були нелегальні казино та порносайти.

Розслідувачі підозрюють, що саме Wirecard могла займатися грошовими переказами для фінансування російських ПВК в Африці. Перший дзвінок пролунав у 2019 році, коли журналісти Financial Times виявили невідповідності у фінансових паперах сінгапурського відділення Wirecard, разом із підозрілими операціями та підробленими контрактами. Пізніше з’явилися повідомлення про такі ж проблеми у звітності про продажі та прибутки підрозділів Wirecard у Дубаї та Ірландії. А розслідування німецького фінансового регулятора виявило в балансі компанії недостачу на 1,9 млрд євро. Кудись зникли кошти, які мали зберігатися на рахунках процесингового хаба Wirecard у Східній Азії. А саме Марсалек, як головний операційний директор Wirecard із 2010 року, відповідав за діяльність компанії в Азії.

18 червня 2020 року весь топ-менеджмент Wirecard, разом із Марсалеком, був звільнений. Генеральний директор компанії Маркус Браун був заарештований за звинуваченням у фальсифікації звітності та маніпулюванні ринком. Марсалек, як чесна людина, повідомив колегам, що збирається на Філіппіни, щоб знайти зниклі мільярди й відновити свою репутацію. З тих пір його ніхто не бачив. Бронювання авіаквитків та імміграційні записи нібито доводили, що Марсалек дістався до Маніли 23 червня, після чого відлетів до Китаю. Однак розслідування, проведене владою Філіппін, показало, що це була всього лише операція прикриття, типова для спецслужб, оскільки імміграційні записи від імені Марсалека були підроблені, а в день, коли він нібито полетів до Китаю, рейсів із Маніли у Китай не було. Відтоді Марсалек значився як утікач, причому його підозрювали не лише в фінансових махінаціях, але і в зв’язках із російськими спецслужбами.

Із 2015 року Марсалек здійснював свої проекти в Лівії, і, зокрема, інвестував в Лівійську цементну компанію. Він також брав участь в реалізації планів «гуманітарного відновлення в Лівії», що, як вважають розслідувачі, було лише прикриттям для фінансування російських ПВК. Радником Марсалека щодо Лівії був росіянин Андрій Чупригін – російський експерт з арабського світу, який, на думку західних спецслужб, є високопоставленим офіцером ГРУ. Марсалек також співпрацював із Товариством австрійсько-російської дружби (ОРФГ), яке нібито отримало секретні документи від нього з МВС Австрії та з головної австрійської спецслужби – Федерального відомства захисту конституції і боротьби з тероризмом (BVT). У витоках інформації підозрювали представників крайньої правої Австрійської партії свободи, яка входила до правлячої коаліції і з якою у Марсалека були тісні зв’язки. А в 2017 році Ян Марсалек під час зустрічі з бізнес-партнерами вихвалявся поїздкою до руїн Пальміри в Сирії, коли був гостем російських військових.

Згідно з імміграційними даними, які потрапили у розпорядження Bellingcat, Марсалек за останні 10 років здійснив понад 60 поїздок до Росії. Перша поїздка відбулася у 2004 році, потім шість років Марсалек не був у Росії, а з 2010 року, коли він увійшов до правління Wirecard, поїздки стали регулярними. У 2014 році, коли сталася анексія Росією Криму та почалася війна на Донбасі, Марсалек став приїжджати до Росії частіше. Того року він відвідував Москву 10 разів, залишаючись зазвичай всього на добу. У 2015 році австрієць прилітав 7 разів менше ніж на добу. Але в лютому 2015 року він також зробив тижневу поїздку до Казані. У 2016 році Марсалек прилітав до Росії 16 разів, причому тепер він часто літав чартерними бізнес-джетами. Розширилася і географія польотів: крім Москви, Марсалек відвідав Петербург, Нижній Новгород і знову Казань. Найдовша поїздка в 2016 році тривала 3 дні. 29 вересня 2016 року Марсалек прилетів з Мюнхена до Москви о 1:55, щоб вилетіти в Афіни о 8 ранку. 30 вересня він вилетів назад із Греції, далі – у Петербург, де був лише п’ять з половиною годин, а потім повернувся до Греції, на острів-курорт Санторіні. Для перельотів бізнесмен користувався трьома різними приватними літаками. Розслідувачі припустили, що Марсалек перевозив великі суми готівки. Польоти в Росію тривали і в 2017 році, але 15 вересня сталася дивна подія. Вранці цього дня Марсалек приїхав у Шереметьєво, щоб повернутися в Мюнхен, але прикордонна служба його не пропустила, бо виїзд для нього був заборонений. Однак о 17:35 Марсалек все ж покинув Росію, але вже іншим бізнес-джетом.

Підозріло також є те, що Марсалек їздив до Росії за 6 різними австрійськими паспортами. Крім них, він використовував й інші документи, що засвідчують особу, причому всі поїздки за цими іншими документами були видалені з бази даних про перетини кордону. Міграційний файл Марсалека містить інформацію про ще три паспорти, видані на його ім’я неназваною країною, причому їхні номери не відповідають правилам нумерації паспортів в Австрії. А один раз Марсалек прилітав до Росії за загадковим «дипломатичним паспортом, виданому негромадянину». У деяких країнах такі паспорти видаються почесним консулам цієї країни. Як повідомляє Handelsblatt, у розмові з колишнім колегою за кілька днів після свого зникнення Марсалек натякнув, що є почесним консулом, і хвалився, що має «паспорти з різних країн». Це суперечить австрійському законодавству, яке забороняє подвійне громадянство. Дата видачі дипломатичного паспорта вказана як 20 грудня 2018 року з терміном дії п’ять років, але в базі перетину кордонів немає жодної поїздки після цієї дати, що свідчить про явну неповноту даних.

Цікаво те, що з початку 2015 року ФСБ відстежувала всі міжнародні поїздки Яна Марсалека, крім його поїздок всередині Євросоюзу, які, швидше за все, були недоступні для ФСБ через відсутність в ЄС паспортного контролю для своїх громадян у межах ЄС. ФСБ зафіксувала часті рейси в Сінгапур і Дубай, азіатські хаби Wirecard, а також в Стамбул, великий транзитний вузол. Не можна виключити, що Марсалек розроблявся як перспективний об’єкт для вербування, а саме вербування відбулося під час його затримання у Шереметьєво 15 вересня 2017 року, коли його, наприклад, могли шантажувати зафіксованим сексом із малолітніми повіями. Втім, не можна не припустити, що в цей день просто сталася якась накладка, а сам Марсалек був завербований ФСБ значно раніше, не пізніше як у 2014 році.

18 червня 2020 року Марсалек дізнався, що його «тимчасово відсторонили від обов’язків члена правління Wirecard до 30 червня 2020 року». 22 червня Рада директорів збанкрутілої платіжної системи констатувала, що зниклих грошей «із високим ступенем ймовірності не існує». У той же день Марсалек був остаточно звільнений і оголошений в розшук поліцією ФРН, але на той час він вже встиг зникнути. У бесіді з колишнім колегою, про яку повідомив Handelsblatt, на питання, чи перебуває він у «політично стабільному середовищі», Марсалек, сміючись, відповів: «Не хвилюйтеся, при владі тут одні і ті ж люди останні 25 років». Під це визначення з європейських країн підходить тільки Білорусь Олександра Лукашенка. І дійсно, Ян Марсалек в’їхав у Білорусь на приватному літаку в ніч на 19 червня 2020 року. Після цього він не перетинав зовнішні кордони Білорусі, але міг вільно виїхати в Росію, з якою у Білорусі відкритий кордон (щоправда, на той момент він був закритий через пандемію). 18 червня 2020 року в Мінську приземлився тільки один приватний літак Embraer 650 Legacy: о 19:10 за місцевим часом. Він прибув із Таллінна, і через дві години після приземлення у Мінську літак вилетів до Вітебська. Той же літак Embraer 650 Legacy прибув до Таллінна з австрійського міста Клагенфурт – о 16:19 за місцевим часом. При цьому в той же час у Таллінні приземлився регулярний комерційний рейс Lufthansa LH882 Із Франкфурта. Менше, ніж за 15 хвилин після приземлення LH882, бізнес-джет Embraer вилетів до Мінська. А за повідомленням німецької газети Handelsblatt, Марсалек зараз живе у приватному будинку неподалік від Москви, під наглядом ГРУ, причому перед цим він вивів в Росію з Дубаю велику суму в біткоінах.

Цілком ймовірно, Ян Марсалек – давній і високопоставлений агент російських спецслужб. І на вкрадені з його допомогою майже 2 млрд доларів цілком можна було протягом кількох років фінансувати російські ПВК не тільки в Африці, але й у всьому світі, знявши цей тягар із компаній, формально пов’язаних із «кремлівським кухарем» Євгеном Пригожиним.

Автор: Борис Соколов

Джерело: «День» (https://day.kyiv.ua/uk/blog/polityka/yan-marsalek-bankir-rosiyskyh-specsluzhb)

Людиноненависницька психопатія іде у відкритий наступ

Маркс і сучасні «антирасисти»

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com