«В Америці з’являється новий активізм, який відтепер проникає в усі аспекти життя. Одна з рекламних кампаній, яка зараз триває, руйнує усталені канони краси. Йдеться про зміну парадигми з далекосяжними наслідками», – пише Le Figaro з посиланням на німецьке видання Die Welt, розповідаючи про «рекламний білборд компанії Calvin Klein, що займає велике й дуже дороге рекламне місце в одному з найжвавіших куточків Манхеттена».

«…Сьогодні чорношкіра жінка, яка народилася чоловіком, може височіти на величезному білборді як якийсь ідеал, – пише автор публікації про героїню білборда, американську трансґендерну модель й актрису Ярі Джонс. – Адже зненацька наше уявлення про прекрасне, що складалося з часів античності, схоже, почало поступатися місцем контрмоделі, яка здатна змусити нас замислитися над тим, що ж насправді означає «прекрасне». Але і це – ще не все».

«Щоб зрозуміти всю силу фотографії з Ярі Джонс, необхідне подвійне прочитання. Насамперед потрібно помістити її в американський контекст: в останні місяці всі установи, від видавців до агропродовольчих груп і модних журналів, зіткнулися з хвилею звинувачень у расизмі, з маніфестаціями та розслідуваннями в дусі боротьби проти дискримінації, з заявами про відставку та виходом у відставку, – йдеться у статті. – Так, музей Гуггенхайма у Нью-Йорку нещодавно оголосив, що перевірить, наскільки його власна культурна діяльність пронизана «расистськими структурами» та переконаннями, що сприяють «білому суперматизму». Макс Холляйн, директор музею мистецтва «Метрополітен», заявив у комюніке, що історія музею пов’язана з логікою гноблення, від якої у майбутньому доведеться відмовитися».

«…Товста, чорношкіра й транс»: на перший погляд, Ярі Джонс, понад всі очікування, відповідає вимогам про різноманітність. Бренд Calvin Klein не відмовився від інших своїх моделей. Ярі Джонс – лише одна з осіб кампанії Pride, чиї моделі – активісти-трансґендери. Вони чудово ілюструють філософію бренду, який хоче звернутися до усього населення, а також проявити себе як руйнівника традицій: у 1990-і роки фотографії оголеної і майже по-дитячому тендітної Кейт Мосс, що розтягнулася на дивані, теж викликали скандал», – нагадує Деліус.

«(...) Швидше за все, це – бізнес для компанії з 10-значним торговим обігом, яка хоче додати собі ультрасучасного іміджу. Інакше кажучи, протидію капіталістичному мейнстриму інтегровано у сам капіталізм: і, незважаючи на те, що Ярі Джонс, здавалося б, дуже відрізняється від більшості людей, які бачать її фотографію, вона – невід’ємна частина населення», – йдеться у публікації.

«…Ярі Джонс – не єдина, хто ратує за визнання всіх типів тіл. (...) Соціальний рух «Бодіпозитив», який захищає ідею про те, що кожне тіло – чудове, давно став крайньою формою того, що теоретик-феміністка Джудіт Батлер вже описала у книзі «Вага тіл» на початку 90-х років: тіло необхідно розглядати не як природну даність, а як «простір можливостей», який може приймати будь-яку форму», – зазначає видання.

«Мода давно вже опирається на цю теорію. Тепер на подіумах дефілюють моделі з порушеннями пігментації, такі як Вінні Харлоу, або жінки, які мають понад 60 років, із сивим волоссям. Для просування своєї нової помади сезону бренд Gucci зробив ставку на модель зі зламаними зубами. Досконалість – у недосконалості, таким є новий ідеал, не єдиний, але він служить свідченням унікальності: краса – у розмаїтті».

«Але чи можемо ми все ж говорити про красу? Свого часу філософ Олександр Готліб Баумґартен, автор терміну «естетика», першим позначив «красу» не як властивість речей, а як сприйняття: щось є прекрасним, коли я можу це довести. Меседж Ярі Джонс й активістська концепція краси, яку вона захищає, очевидні: я – прекрасна, тому що існую. Чи достатньо цього?» – замислюється автор статті.

«Подібна позиція може ображати або обурювати, у ній можна вбачати появу маніхейського світогляду, в якому істеблішмент і його жертви – лише дихотомічні. Згідно з цією логікою, ідеалом краси могла б стати багаторазово підсилена «роль жертви». (...) Звісно ж, йдеться вже не про щось естетичне. Дискурс взяв верх над красою. Етика замінила собою естетику», – резюмує Мара Деліус.

Автор: Мара Деліус,
Die Welt | Le Figaro

Джерело: Le Figaro (https://www.lefigaro.fr/international/l-ethique-plutot-que-l-esthetique-20200709)