2020 рік вирізняється з-посеред інших років не тільки своїми неприємностями – а й визначними датами. І одна з таких приємних дат – двадцятиріччя Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова».

За цих 20 років діапазон творів розширився – і тепер на розгляд конкурсу потрапляють не тільки романи, а й кіносценарії, п’єси, пісенна лірика та твори для дітей. Всього конкурс відкрив для світу понад 1000 нових імен! Шкода, що наразі невідомо точно, скільки всього творів за 20 років надійшло на конкурс. Але можна вважати, що конкурс заохотив українців не тільки до читання, а й до написання власних творів! А це у будь-якому випадку – дуже позитивна річ, навіть якщо твір і не отримує жодної відзнаки. Написання творів – то вже є потужна інтелектуальна гімнастика, надзвичайно корисна для здоров’я!

На жаль, епідемія грипу внесла свої корективи у більшість літературних подій року – тож нагородження лауреатів у номінації «Романи» ювілейної «Коронації слова» проводили онлайн.

З іншого боку – деяких авторів це стимулювало активізувати життя у соцмережах – і загалом полегшило сам процес налагодження контактів між авторами, видавцями, літературознавцями та іншими людьми, причетними до літературного процесу.

Ось уже 8 років газета «Час і Події» є інформаційним спонсором конкурсу. Ми читаємо романи, беремо активну участь в обговореннях журі, і не тільки пишемо про конкурс – а й друкуємо коронаційні романи у «Літературному додатку». І ось вже три роки поспіль ми нагороджуємо відзнакою часопису твори, котрі суто з примх долі не потрапили у трійку переможців! : )

І, до слова, читачі підтримують наш вибір. Так, для прикладу, відзначений нашою газетою роман «Green Card» Володимира Кошелюка видавництво «Фабула» друкує вже третім накладом – бо два перші розкупили майже блискавично! А читачі «Часу і Подій» змогли прочитати його ще до того, коли він потрапив на полиці книжкових магазинів!

Цьогорічна «Коронація» була особливою. Кількість романів, які не можна відкласти, допоки не перегорнеш останню сторінку, зашкалювала.

Найголовніший із них, як на мою думку – це роман, котрий посів друге місце.

«Живі. Всупереч» Ірина Мельниченко, Вадим Геращенко (Київ).

Роман написаний за реальними подіями – розкуркулення і виселення «куркулів» на Сибір. За 8 років – це вже другий роман на цю тематику. Про ці події дуже тяжко писати – а треба. В таких історіях чимало жорстокої правди – і мистецтво автора полягає не тільки в тому, щоб відшукати цікаву історію, а ще й у тому, щоб зберегти тонку межу між жорстокою правдою і людськими можливостями сприйняття тексту, щоб не відштовхнути читача описом тих страшних випробувань, через які вимушені були перейти мільйони українців.

Адже це були саме ті випробування, крізь які не кожен може пройти – але ще менше людей зможуть про це прочитати. Бо дуже часто навіть подумати про то тяжко – не те що читати. Але Ірині Мельниченко та Вадиму Геращенку вдалося втримати ту тонку грань – коли над романом плачеш, але не можеш від нього відірватися. Сподіваюся, цей роман таки принесе авторам ще й нагороду «золотих письменників», яку вручають за стотисячний тираж.

Володарка першого місця Ольга Саліпа написала роман «Оля» про жінку, схожу на Ольгу Кобилянську, котра потрапляє у обставини, схожі на обставини Ольги Кобилянської, і діє в них так, як, можливо, діяла би Ольга Кобилянська.

Зобразити класика живою людиною – це справа, яка приваблювала віддавна не одного письменника, не кажучи вже про кіносценаристів. Кобилянська – чи то пак, жінка, схожа на Кобилянську, постає в романі можливо, занадто звичайною жінкою, – але загалом в житті таке часто трапляються. Генії живуть майже так само, як і звичайні люди, і роблять такі ж помилки, як і звичайні люди. Звісно, ніхто не може достеменно сказати, що от саме так в такій ситуації поводився класик – бо навіть людські спогади є доволі ненадійними, а відеофіксації життєвих подій у ті часи, на щастя, не було. : ) Тож письменники мають певний простір для фантазії. Головне – щоб людство не втратило межу між історичними подіями і нафантазованими. Адже в тому, як ми зараз бачимо, полягає певна небезпека для людства: коли покоління, виховані на «кіноправді», правді масової культури, не знаючи правди історичної, починають намагатися відновлювати справедливість, беручи до уваги саме «кіноправду». І хто там потім переймається тим, що першими рабами в Новому Світі були білошкірі ірландці – якщо вся масова культура каже, що рабство було пригнобленням темношкірих білошкірими…

Втім, повернімося до романів.

Третя премія «Коронації слова» у 2020 році дісталася теж авторові історичного роману.

Сама назва «Руїна» вже є доволі промовистою. Василь Крас (Лиман, Донецька обл.) не просто дуже ґрунтовно вивчив відповідний період в історії козацтва, а й зумів дуже гарно той період описати. І між рядками чітко вгадуються події сучасності: і ось вже бачиш, як заможний росіянин купує будиночок на Подолі, свого сина влаштовує до Могилянського колегіуму, і поволі входить в довіру в найвищих колах суспільства і духовенства – і тихенько смикає за ниточки інтриг, аби догодити російському цареві…

Сторіччя минають – а методи не змінюються. Але люди, котрі бачитимуть, як це працювало кілька сторіч тому, будуть бачити і те, як ці методи працюють зараз. І, можливо, менше звинувачуватимуть у проблемах країни власний народ – а пильніше приглядатимуться до тих ниточок, за які той народ та його керманичів смикають…

Ще ближчими до сучасної історії є події роману «Крос у небуття» Юрія Сороки. Автор зазначає, що твір теж написано за цілком реальною історією з часів «бурхливих дев’яностих», коли українська мафія тільки набирала обертів, і коли заробляли свої статки перші олігархи. І коли частина міліції вже продалася, а частина – просто чесно робила свою роботу, всупереч всьому світові. Роман цікавий, гарно написаний, але більше того – він багато в чому є повчальним для тих, хто з оптимізмом дивиться на українську політику. Автор чесно описує, як зароблялися великі гроші, котрі ще й досі крутяться, чи то пак, крутять українську історію. І є красномовною відповіддю на питання: чи захочуть люди, котрі заробили ТАКІ гроші, зробити Україну демократичною державою, в якій панує закон?…

Втім, сфера фантастики та фентезі на тему майбутнього України – і не тільки її – теж цього року присутня у коронаційних романах.

Своєрідною фентезі-пародією на українську історію є цілих два романи – «Імплантовані» Олега Колесніченка та «Пророцтво Пушьямітри: неймовірна детективна оповідь» братів Федорових.

У братів Федорових (з псевдонімом Брати Манджос) місце дії, на перший погляд, схоже на Індію. Але – і на Україну теж.

Головний герой потрапляє у місто, в якому ще зовсім нещодавно вирувала епідемія.

«Все почалося минулої весни… Після сезону дощів, коли новий місяць тільки народився. Дивні речі стали відбуватися у нашому містечку. Одного дня люди занедужали на невідому хворобу, схожу на звичайну пропасницю, але значно тяжчу. Жодні відомі ліки не давали бажаного результату, - причина лихоманки залишалася неясною. Деякі настільки ослабли, що не пережили виснажливої хвороби.

Лікарня була переповнена. Нам не вистачало місць, ліків, бракувало рук... Хоча насправді ми нічим не могли зарадити, окрім як полегшити страждання.

Гинули не тільки люди, але й худоба, навіть священні тварини. Налякані люди почали казати про гнів богів…»

Нагадаю, всі твори цьогорічної «Коронації слова» писалися до грудня 2019 року. Але, як вже, мабуть, встигли помітити наші постійні читачі, інтуїція у письменників частенько працює наперед – і працює дуже непогано. І тому неможливо не відзначити іронічне фентезі, автори якого от так, бавлячись, описали початок пандемії…

Втім, у твору є й інші переваги. Крім того, що він гарно й іронічно написаний, він ще й дуже яскравий – і, ймовірно, з нього вийшов би доволі гарний фільм.

А от «Лавка продажу дітей» Анни Софіної – то вже й ніби фантастика про варіанти майбутнього. Міста розтрощені, села покинуті, але після років голоду, війни й повної безнадії на уламках колишніх цивілізацій постає прекрасне місто. В ньому мешкають спокійні і щасливі люди, але… дітей вони купують у магазині… І питання в тому, звідки ці діти беруться у магазині…

Роман фентезійний, доволі легко написаний – але спонукає до роздумів, зокрема – і невеселих. А тих, хто уважно стежив за скандалом довкола сурогатних матерів, – до роздумів подвійно сумних… Але це саме той випадок, коли вчасні невеселі роздуми набагато ліпші, ніж веселе незнання.

Тим більше – якщо роман, котрий спонукає до роздумів, легко читається.

Це – тільки невеличка частинка цьогорічних романів. Але навіть цього доволі невеличкого огляду достатньо, аби переконатися, що цього року коронаційним авторам трапилися надзвичайно талановиті і актуальні музи! Тож будемо сподіватися, що найближчим часом ми побачимо ці романи і в магазинах, і на своїх книжкових полицях. Ну і, звісно, у Літературному додатку «Часу і Подій»!

Щиро дякуємо невтомним організаторам «Коронації слова» – пані Тетяні і панові Юрію Логушам за їхні натхнення, терпіння та організаторський талант, а також за те, що вони ось вже 20 років щороку спонукають тисячі українців взятися за письменницьке перо!

Дякуємо також і всім, хто так чи інакше допомагає конкурсу процвітати – всупереч усім тяжким обставинам!

Сподіваємося, цього року наші письменники візьмуться за діло – ґрунтовно напророкують нам всесвітнє всезагальне покращення здоров’я та фінансового стану – і наступне вручення нагород «Коронації слова» відбуватиметься не тільки онлайн, а й за фізичної присутності авторів і гостей! J

Тож читаймо – і пишімо, аби часи карантину (чи то пак – напівкарантину) минули не дарма!

Переможці «Коронації слова» у номінації «Романи»

1 премія – «Оля» Ольга Саліпа (Хмельницький)

2 премія – «Живі. Всупереч» Ірина Мельниченко, Вадим Геращенко (Київ)

3 премія – «Руїна» Василь Крас (Лиман, Донецька обл.)

Диплом фіналіста – «Неповторна або міське бохо» Світлана Горбань (Веренич), Наталя Лапіна (Черкаси)

Диплом фіналіста – «Рефлекс медузи» Роксолана Сьома (Київ)

Диплом фіналіста – «Імплантовані» Олег Колесніченко (Київ)

Диплом фіналіста – «Убивчий аромат цитрусових» Олег Бондар (Кропивницький)

Спеціальні відзнаки:

Спеціальна відзнака від Андрія Кокотюхи «Золотий Пістоль» за Найкращий кримінальний роман – «Крос у небуття» Юрій Сорока (Хмельницький)

Спеціальна відзнака «Найглибше та найґрунтовніше дослідження історії свого роду» від Лесі Воронюк та Всесвітнього дня вишиванки – «Живі. Всупереч» Ірина Мельниченко, Вадим Геращенко (Київ)

Спеціальна відзнака від Київського національного університету імені Тараса Шевченка за історико-патріотичний твір - «Руїна» Василь Крас (Лиман, Донецька обл.)

Спеціальна відзнака від професора Анатолія Ткаченка «За інтелектуальний гумор» - «Дзеркало з гримасами» Леонід Бондарчук (Херсон)

Спеціальна відзнака від Асоціації розвитку суддівського самоврядування України «Правосуддя» - «Зґвалтоване кохання» Андрій Осіпов (Одеса)

 

Спеціальна відзнака від часопису «Час і Події» і Марини Олійник – «Пророцтво Пушьямітри: неймовірна детективна оповідь» Брати Манжос (Київ)

Спеціальна відзнака від часопису «Час і Події» і Марини Олійник – «Лавка продажу дітей» Анна Софіна (Миколаїв)

 

Спеціальна відзнака від Олександра Вільчинського за кращий твір на воєнну тематику – «Саша» Данило Зозуляк (Львів)

Спеціальна відзнака від Олександра Вільчинського за кращий твір на воєнну тематику – «За рогом смерті» Василь Тибель (Рівне)

Спецвідзнака від Дари Корній і Тали Владмирової «Українське сучасне фентезі» - «Вітряна гора» Анна Багряна (Київ-Софія)

Спеціальна відзнака від Ніки Нікалео та Львівського жіночого літературного клубу за найкращий твір про кохання – «Юкрейніан Рапсоді» Ольга Лотоцька-Колесніченко (Київ)

Спеціальна відзнака за найкращу рецензію на «коронований» твір від Софії Філоненко - Рецензія на книгу Еліни Заржицької «Китеня Тимко та капітан Теревенько» Ольга Рєпіна (Дніпро)

Спеціальна відзнака від Андрія Садового – «Шоу над прірвою» Ольга Шпак (Львів)

Спеціальна відзнака від Олени Осмоловської за кращі Інклюзивні оповідання «Terra інклюзія» - «Дивна Іларія» Наталя Чайковська (Луцьк)

Спеціальна відзнака від Олени Осмоловської за кращі Інклюзивні оповідання «Terra інклюзія» - «Офіціант» Олеся Маркович (Ужгород)

Номінація короткої прози про сучасний Київ та киян «Як тебе не любити» – «Спогади Подолу» Наталя Гук (Київська обл.)

Відзнака «Міжнародне визнання»:

Міжнародне визнання, Польща – «Де ми є» Наталія Зражевська (Щецин-Горлівка)

Міжнародне визнання, Іспанія – «Книжки, жінки та кава» Денис Мастєров (Малага-Запоріжжя)

Міжнародне визнання, США – «Дівчина Фея і конячі голови» Енірай Нарпас (Спрінгфілд, Нью-Джерсі)

Міжнародне визнання, Франція – «Три щасливі жінки» Тетяна Жарко (Київ-Страсбург)

Міжнародне визнання, Німеччина – «Гардаріка. Таємниця забутого світу» Вероніка Мосевич (Дрогобич-Гамбург)

Міжнародне визнання, Нідерланди – «Летіла в небі чорна птаха» Анна Біленька (Чернігів-Київ-Нідерланди)

Міжнародне визнання, Швейцарія –«Жіночі фантазії» Віталій Перетятько (Цюрих)

Відзнака «Вибір видавців»:

Вибір видавництва «Фоліо» – «Літо, якого не було» Петро Лущик (Львівська обл., село Сопошин)

Вибір видавництва «Фоліо» – «Поки достигають папаї. Секс-тревел блог» Катя Кулик (Вінниця)

Вибір видавництва «Кондор» - «Горизонт відродження» Валерій Калінов (Кривий Ріг)

Вибір видавництва «Кондор» - «Спіраль мовчання» Ірина Власенко (Київ)

Вибір видавництва «Клуб сімейного дозвілля» - «Платонічне кохання» Оксенія Бурлака (Київ)

Вибір видавництва «Клуб сімейного дозвілля» - «Ідеальність» Юлія Кубай (Ковель)

Диплом – «Тріснуте дзеркало» Олег Галетка (Кривий Ріг)

Диплом – «Ніщо не є кінцем» Зінаїда Луценко (Черкаська обл.)

Диплом – «Сповідь старого пірата» Андрій Цінцірук (Львів)

Диплом – «На сьомому небі» Наталка Доляк (Вінниця)

Диплом – «Намисто Арнани» Наталія Дев’ятко (Дніпро)

Диплом – «Бальні танці або хлопець для Марти» Любов Відута (Львів)

Диплом – «Секрети мого янгола» Валентин Тарасов (Київ-Краматорськ)

Диплом – «Часоплин життя» Марія Баліцька (Тернопіль)

Диплом – «Демоне Ясвир» Ольга Кийко (Полтавська обл.)