– Ви помітили, сери, які надворі погоди?
– Передбачені, – сказав Роман.
«Понеділок починається в суботу»,
Брати Стругацькі
Дії нашої влади можна передбачити з точністю набагато більшою, ніж у Мерліна Марка Твена та братів Стругацьких. Нам вони вже відомі, як модель. Не помітивши, що в країні триває нова й дуже серйозна спроба державного перевороту, не отримавши результатів слідства та біологічних аналізів загиблого професійного кримінальника Флойда, не знаючи до ладу, за що його заарештували, всі наші депутати кинулися до звичної та знайомої справи – догоджання чорношкірим. Погромникам і грабіжникам.
Замість того, щоб надалі спробувати знайти шляхи до негайного, протягом декількох годин, припинення подібних дій, нехай навіть насильницькими методами, як і необхідно при розгулі вуличного насильства, ми терпляче й ганебно пояснюємо, що погромники – мають рацію, а поліцію треба ліквідувати, якщо не поставити всіх до стінки, як витончено висловлювалися у сталінські часи.
Гинуть бізнеси, горять міста, вбивають ні в чому не винних людей, руйнуються підвалини суспільства, а ми й далі кажемо: «Правильно роблять грабіжники та мародери. Не можна чіпати чорношкірих, не можна їх звинувачувати й заарештовувати навіть за озброєний грабунок». Ми всі стверджуємо: «У них – така культура, і ми повинні її поважати».
Яка культура у нас, країни та народу, що прийняли їх, як рівноправних, народу, який століттями існує на основі цієї культури, нікого тепер не цікавить. Ніхто не хоче її захищати. Смертельно бояться. Ганьба! Головне – догодити чорношкірим і заохотити їх до тих самих нових «подвигів». І якщо так триватиме далі, а я не сумніваюся у цьому, то країна і ми всі опинимося у владі їхньої африканської культури та канібальського правосуддя. І не кажіть мені про те, що чорношкірих у країні – «всього» 45 мільйонів проти 280 інших! 45 мільйонів – це приблизно населення кількох великих країн Європи. Згадайте, що більшовиків, які миттєво захопили владу в 170-мільйонній Росії, було не більше, ніж п’ятдесят тисяч! Ці п’ятдесят тисяч були воєнізованою групою із залізною дисципліною. Наші чорношкірі – теж. У них навіть у Конгресі є партія беззаперечних захисників!
А найголовніше, що Росія була готова віддати їм владу для припинення анархії. Віддати кому завгодно, тільки щоб можна було безпечно ходити вулицями, навіть у Москві!
У нас – те ж саме. І навіть набагато гірше. Наша інтелігенція, наші ЗМІ, університети і, схоже, навіть Пентагон – готові все віддати чорношкірим. Я пояснюю це епідемією невідомої психічної хвороби, яка охопила білу расу на початку ХХ століття. Як інакше пояснити цю байдужість до своєї Цивілізації, до свого Великого минулого, до самих себе та наших нащадків-дітей і внуків? Ось ми не раз вже бачили, як знищують пам’ятники, неугодні чорношкірим, нашим героям. Культурою тут і не пахне. Це – примітивне варварство й елементарне, беззаконне знищення суспільної власності. Спробуй зробити таке групою, ну, скажімо, китайців (чого їм і в голови ніколи не прийде) або навіть білих людей. Миттєво з’явиться поліція, і їх, голубчиків, у наручниках поведуть! І правильно зроблять. А чи проявить поліція у цьому випадку таку ж нерозсудливість, якщо пам’ятник знесуть чорношкірі? Так поліції і не знайдуть у радіусі милі, якщо не більше. Вони не мають права чіпати чорношкірих, і захищатися теж не повинні. І біда – у тому, що ми ось уже 50 років пояснюємо нашим дітям, поліції і особливо самим чорношкірим, що вони можуть робити все, що їм заманеться. Цим поясненням займаються дитячі садки, школи й університети, преса та телебачення 20 годин на добу. А що може заманутися людям, які виросли без батьків, з матерями, які народили їх у ті ж 13-14 років, тим, хто кинув школу в 13-14 років, торгує наркотиками й вживає їх у кінських дозах? Професії у них немає, і не з нашої вини. Читати вони не вміють, і вчитися далі навідріз не хочуть. Я не чув простого порівняння кількості чорношкірих, які кинули школу та які сидять у в’язниці. Але ж тут – повна синфазність. Інакше і бути не може. Вони майже всі йдуть у вуличні банди, що тероризують міста.
Страшна картина? Вельми. А ми робимо її дедалі страшнішою. У Х’юстоні, де я живу з 1979 року, було організовано похорон Флойда. Я слухав божевільні промови його шанувальників. Вони розповідали про видатного громадського діяча, захисника слабких і пригноблених, великого спортсмена. Його поховали в золотій труні, як навіть Наполеона не ховали у Франції. Того удостоїли мармурової. Що це? Марення чи сон?
Коли ж ми зупинимося і чи зможемо це зробити? Оскільки ми не можемо, не хочемо, боїмося твердо сказати ДОСИТЬ, то наше майбутнє можна знову передбачити з великою точністю. Жити нам під владою чорношкірих. Вони з нашою культурою – несумісні і ніколи не будуть. А в Африку вони не повернуться. Незважаючи на відсутність елементарної освіти, вони – не такі вже й ідіоти. Але й не дуже розумні, щоб усвідомити безглуздість, безумство їхньої влади в Америці. Вона у цьому випадку швидко перетвориться на Габон або Ефіопію. Приклад Південно-Африканської Республіки показує це перетворення з ювелірною точністю.
Автор: Марк Зальцберг