Різкий спалах популярності теорій Карла Маркса – на Заході загалом та у США зокрема –свідчить про те, що уроки історії людство вкотре проігнорувало…
Тож цього разу наш Літературний додаток – саме про них, про уроки історії.
Практики марксизму добряче пройшлися по долях українців серпом і молотом. Не одна родина досі заліковує тяжкі рани, а хтось і досі не знає про долю родичів, не один рід має коріння, оповите мовчанням трагедії.
Кого розстріляли, кого відправили до Сибіру на вірну смерть, а були й такі, котрі вижили – всупереч усьому….
Мого рідного прадіда Андрія Чоловського розстріляли як ворога народу. Його родину відправили поїздом на Сибір – і найменшу дитину викинули з поїзда на ходу, мовляв, і так не житиме… Хоча вона вижила – і навіть розшукала і рештки родини в Сибіру, і родину в Україні…
Григорій Нудьга, зять іншого мого прадіда – Івана Галича, спершу був звільнений з Інститут фольклору Академії Наук за «буржуазний націоналізм», а потім потрапив на майже 10 років до ГУЛАГу – за те, що відмовився писати доноси на колег. Звільнити його намагалися і М. Т. Рильський і Ф. М. Колесса, і В. Г. Щурат… Але практиків марксизму навіть майстри слова переконати не змогли. Небажання людини ставати на шлях підлості і доносів в часи тріумфу теорії Карла Маркса було тяжким злочином, який треба було негайно «виправляти» у таборах.
На щастя, табори знищували і ламали далеко не всіх.
Іван Багряний (Іван Павлович Лозов'яга) – один зі таких незламних людей. Арешт, майже рік одиночного ув’язнення, табори Далекого Сходу, втеча, знову арешт, табори БАМТАБу, знову арешт, звільнення – і перехід у підпілля, а згодом – і за кордон.
Роман «Тигролови» – багато в чому автобіографічний. Головний герой втікає із етапного спецпотяга НКВС, що перевозив смертників ГУЛАГу до Сибіру – і вчиться жити в тайзі…
«Мені не треба було нічого вигадувати. Життя товпилося в моїй душі і виривалося, як Ніагара. Країну, про яку я писав, я любив, як свою другу батьківщину, хоч і потрапив у неї невільником... Я не просто писав, я — жив! І упивався тим життям, повтореним з такою страшною силою, що перевищує силу реальності на багато разів», – писав про свій твір Іван Багряний.
Та епоха справді породила багато героїв, життя яких було карколомним романом без жодної вигадки. Але скільки ж крові та епоха випила з людей – чи зможе хоч один роман описати всі ті нелюдські жахіття?...
Читаймо.
Читаймо, аби знати, аби розповідати тим, хто не уявляє, до чого призводять спроби зробити людей рівними, відібрати і поділити.
Читаймо, аби розуміти, яку небезпеку приховують в собі ідеї «вченого-антикапіталіста»…