rss
10/27/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Культура \ Наша духовність \ Чи ми, як нація, на порозі змін? Звернення Собору Єпископів Української Православної Церкви США

Улюблені Брати і Сестри у Христі,

Христос посеред нас! Є і завжди буде!

Як ієрархи, ваші духовні отці Церкви, ми у муках слідкуємо за подіями, що трапилися протягом останніх двох тижнів з дня смерті Джорджа Флойда через дії поліцейського, деталі та відео якого неодноразово транслювалися засобами масової інформації по всьому світі. Наша перша реакція на цю жахливу та невиправдану смерть була обуренням, і ми навіть думали про те, щоб зробити негайне звернення, яке було б дуже подібним до усіх інших озвучених звернень, проте, у цих зверненнях ніхто не взяв до уваги глибокого сенсу наслідків цієї смерті.

Ми однозначно заявляємо усім, що вважаємо смерть Джорджа Флойда абсолютно невиправданою, незалежно від передбачуваного злочину, за який поліція зупинила його, та безумовно, незалежно від його попередньої історії з правоохоронними органами. Жодна людина не повинна зазнати такої повільної і мученицької смерті з коліном на шиї, благаючи, щоб їй дали вдихнути повітря, а натомість коліном продовжували натискати ще довго після того, коли пульс повністю зупинився. Це було так само жахливо, як і все, про що ми дізналися з історії власного народу, який опинився в руках Радянського режиму, під час каторг та масових вбивств Українського народу протягом семи десятиліть. Расистські напади чи дискримінація за будь-яких обставин – це сором перед Богом. Картина білого коліна на чорній шиї є моторошною, і нагадує зображення, які надто часто зустрічалися навіть до 1960-х років ХХ століття – сто років після Громадянської Війни та Скасування Рабства – коли самосуд чинився без наслідків. На відео, яке повністю зафіксувало смерть Джорджа Флойда, білий міліціонер з руками в кишенях часто дивиться прямо в камеру, яка записує його дії, проте, все ж таки, відмовляється – незважаючи на заклик колег-офіцерів – підняти коліно. Чи це тому, що він думав, що може це йому просто так минеться?

На жаль, смерть Джорджа Флойда у такий спосіб не є поодиноким прикладом посиленої жорстокості з боку тих, хто повинен служити та захищати громадян своїх міст та сіл по цілій країні. Ми глибоко стурбовані постійною мілітаризацією поліції у нашій державі. Ця мілітаризація, здається що перетворила поліцію на щось інше, ніж те, чим вони насправді повинні бути – миротворцями, що служать з метою перетворити радикально небезпечні та загрозливі ситуації на спільне бачення спокою під час вирішення проблеми, що назріла. Мілітаризована поліція, так виглядає, нібито покинула ідею необхідності «витрачати» години або навіть і дні на переговори для вирішення конфлікту, для того, щоб уникнути смертей та погромів, коли, до того ж, окремі протестувальники просто вводять людей в оману заради власної вигоди. Як результат, ми маємо наслідки вбивства Джорджа Флойда, які ми бачимо вдень і вночі, у всіх формах засобів масової інформації. На щастя, це може виявитися корисним для світу.

Незважаючи на те, що, здавалося б, є фактом, переважна більшість працівників поліції все ще усвідомлює свою відповідальність бути миротворцями. Однак ми дуже мало бачимо цього щодня у новинах. На жаль немає жодних «великих» заголовків, чи трансляцій, які б постійно висвітлювали позитивні наслідки життєво-небезпечних ситуацій, котрі працівники поліції повільно, а іноді і з болем доводять до успішного завершення. Зазвичай ми не бачимо масових демонстрацій на підтримку добрих вчинків, які роблять більшість працівників поліції для суспільства. Однак, нам потрібно визнати, що після смерті Джорджа Флойда, багато останніх позитивних дій та підтримка, надані поліцією у сферах життя, що підлягають їхній юрисдикції, були дещо висвітлені, навіть якщо це подано лише як цікава історія.

Ми не можемо ігнорувати приглушену реакцію, яку ми бачимо в суспільстві, принаймні, на кілька годин чи днів, та напади і загибель працівників поліції від рук тих, кого вони намагаються заарештувати або контролювати в небезпечних ситуаціях. Ми рідко бачимо масові демонстрації, що протестують проти цих смертей з метою зміни чи реформи. Схоже, що просто існує ставлення, що «це відбувається в рамках виконання обов’язків», і не є великою бідою. Від нашої державної системи правопорядку очікується заборона такого виду смерті. Проте, на жаль, закони та суди зосередили свою увагу на ув’язненні людей, створивши надзвичайно переповнену тюремну систему з більшою кількістю ув’язнених, ніж у будь-якій іншій країні світу. Вийшовши з в’язниці, ці люди не зазнали ніяких змін, і вони не навчилися як давати собі раду у житті з усіма труднощами.

Додаючи до всього цього, ми маємо справу із безперечним расизмом з боку деяких правоохоронців в стосунках з громадянами темного кольору шкіри та інших кольорів. Не нашою справою є визначити, чи цей расизм є систематичним на всіх рівнях правоохоронних органів чи ні, але в багатьох випадках це виглядає правдою. Це буде виявлено з часом, як наслідок смерті Джорджа Флойда та багатьох інших расистських смертей. Нашою молитвою є те, що смерть Флойда та інших нарешті відкриє очі усім нам, щоб побачити необхідність змін, а не лише політично кивати головами, з надією пройти через майбутні вибори. Якщо заклики такої великої кількості демонстрацій – у яких беруть участь десятки тисяч людей різних рас – просто ігноруються, тоді ми боїмося за майбутнє нашої держави. Джордж Флойд не хотів стати мучеником. Джордж Флойд не хотів, щоб його життя закінчилося так безглуздо. Проте, можливо його втрата виявитися впливовим чинником для покращення нашого життя та принесе більшу єдність нашій нації.

Кожен громадянин Америки має право на демонстрацію та протест, дані йому Першою Поправкою до Конституції. Будь-яка державна установа чи особа, яка намагається перечити цьому праву чи загрожувати йому, повинна негайно бути зупинена чи усунена. Мирні демонстрації та протести стали основою самоідентичності громадян США – починаючи з однієї з перших демонстрацій протесту – під іменем Бостонське Чаювання – першої широко відомої акції, що призвела до проголошення Декларації про Незалежність. Переглянувши свою історію, ми можемо побачити, як такі мирні протести досягли реальних змін у нашому політичному, законодавчому та суспільному житті. Тoму ми не можемо бути більш прихильними у висловленні прав усіх громадян на демонстрацію та протест, незалежно від причини.

Часом, демонстрації та протести стають не зовсім мирними, проте залишається надія на те, що їхні наслідки матимуть позитивний вплив. Дехто приписував насильство, яке ми спостерігали на початку сьогоденних демонстрацій, анархістам, бандитам, расистським агітаторам, іноземним урядам та іншим. Незалежно від того, як насильство розпочалося, воно є неправильним та самогубним. Воно відсторонює та руйнує цілісність тих, хто демонструє мирно та належним чином прикладає зусилля для досягнення позитивних змін. Насильство, заворушення та руйнування майна тільки погіршують питання расової упередженості та недовіри і підриву авторитету поліції та інших органів, відповідальних за правопорядок. Насильство, заворушення та руйнування майна вбивають надію більшості людей щодо реальної можливості змін та реформ – не лише системи, але й окремих особистостей та соціальної психології чи психічних процесів – нашого розумового та емоційного складу.

Цілісність вчення Господа і Спаса нашого Ісуса Христа полягає у святості життя від моменту його зачаття і до природної смерті. Ми не можемо нічого змінити у цьому вченні. Ми не можемо пристосувати це вчення до наших «змінних суспільних норм». Ми не можемо дивитися в очі будь-якій іншій людині, думаючи, що він чи вона є кимось іншим, чи менший, ніж ми – з будь-якої причини. Ми також не можемо ігнорувати тим, що він чи вона створені за «образом та подобою Божою». Ми не можемо ігнорувати заповідь про те, що ми повинні любити його чи її так само, як ми любимо самих себе – зроблених за образом та подобою Божою. Його чи її душа наповнена тим самим світлом та любов’ю Божою, що й наша. Усе – УСЕ – що ставить це під сумнів у наших серцях, думках та душах, є чистим злом. Ми не можемо ігнорувати, яким є наше особисте ставлення до расизму. Чи ми є здатні співчувати тим, хто відрізняється від нас іншим кольором шкіри, як людській істоті? Чи ми просто вдаємо, що ми є глухі і носимо кольорові окуляри для того, щоб не бачити того, що робить нас дискомфортними? Чи ми несвідомо упереджені, можливо, захищати свою самоцілісну позицію привілею? Чи наша поведінка є фарисейською і говорить до Бога про те, наскільки ми є добрі, і наскільки ми сприяємо добрим справам і дякуємо Богу за те, що ми не такі, як митар, що стоїть позаду нас у смиренні перед тим самим Богом?

Ми відсвяткували ДЕНЬ СВЯТОГО ДУХА. Якщо ми справді вважаємо себе дітьми Бога, ми повинні дозволити цьому Святому Духові діяти в нас і через нас, щоб ми могли відображати ОБРАЗ БОЖИЙ на світ і життя навколо нас. Кожен із нас повинен розпочати чесні внутрішні роздуми, запитуючи себе: дозволяє нам чи ні наш психологічний складник жити з нашими, можливо, несвідомими версіями дискримінації чи упередженості стосовно будь-якої іншої людини. Ми маємо визначити у своєму власному розумі, чи сприяємо ми чи ні суспільній нерівності шляхом мовчання чи небажанням брати участь. Якщо ми не готові до цього, ми ведемо програшну битву і навіть можемо стати частиною проблеми. Те, що ми сьогодні бачимо у відповідь на смерть Джорджа Флойда – на всіх рівнях суспільства – соціальному, політичному, законодавчому, тощо, може бути порогом одного з визначальних моментів історії для нас усіх і навіть для світу. І так, ми молимося:

«Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш. Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Милосердний, душі наші». Допоможи нам, Утішителю, відкритися перед Милістю, якою Ти надихнув нас через усі Святі Таїнства, Милістю, - яка дозволить нам жити з чистою любов’ю до всіх.

+Антоній, митрополит

+Даниїл, архієпископ

Сурогатне материнство: позірне милосердя, що обертається бідою. Звернення Українського католицького університету

Діла милосердя УПЦ США в час епідемії коронавірусу

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com