- Ви стверджуєте, що людина може підняти себе за волосся?

- Обов’язково. Мисляча людина просто зобов’язана час від часу це робити.

Григорій Горін,
«Той самий Мюнхаузен»

Якщо ви думаєте, що тринадцять відсотків чоpнoго, додані в інші відсотки білого, покажуть всі відтінки сірого, то ви помиляєтеся – ви отримаєте весь спектр коричневого, і наше сьогодні – наочний приклад вдалого експерименту в програмі «Політична кoльoристика».

І в цьому всьому, колись яскравому, йдеться взагалі вже не про «відмовчатися і не помічати колірної одноманітності», тут – про те, що вас змусять говорити, чи ви самі вирішите замовкнути, пам’ятаючи, що мовчання – золото. Золотий – просто в яблучко і тренд сезону.

За вами, мовчазними, які люблять виставляти картинки котиків у соціальних мережах, теж прийдуть, і ви вже їм будете розповідати про те, що у кожного – своя правда, свої котики, а вам про колір котиків теж розкажуть, і доведуть, що немає вашої правди, бо є тільки їхня правда.

Ви ж знаєте, що історію пишуть не ті, котрі програли. У той момент, коли ви будете мовчки кивати їхній правді, ви вже автоматично програєте. І ви всього лишень поповните відсотки більшості, які просто здалися без бою, на милість тим самим малим відсоткам від тринадцяти відсотків.

Хай живе нова еліта, виведена шляхом мaрґінального тиску на більшість! Хай живе праведний, добре спланований і підігрітий справжніми елітами, народний гнів! І цей гнів – зовсім не про колір, точніше, про зелений колір, колір доларів. А ви про що подумали? Ви – такі наївні, приймали за чисту монету обурення натовпу та плач із приводу? Вам підкинули привід, і змусили повірити у те, що показують ЗМІ, вставляючи у свідомість чіп 25-го кадру. Це все вирує, громить і обурюється через перерозподіл благ, панове-товариші, як колись – «забрати й поділити». Забрати виходить, а ось із розподілом – завжди проблеми. І це було правдою, це – аксіома народного обурення меншості.

Але в сучасному світі правди немає взагалі, адже все – віртуальне, все візуалізоване, все – покадрове, і з великим планом. А потім виявляється, що камер – багато, а тобі в пику – тільки кадри з однієї, як той оселедцем Вані Сонцеву. А 99 відсотків населення поняття про Івана не мають, адже в програмі Вищої школи есемесок цього не було, і навіть адаптованого для тих, хто читає два роки одну сторінку.

І як із ними поговорити про високе? А навіщо про високе? Вони без нього high... Ну так, а як в адекватному стані таке створити з нами і нашою країною, як без цього high світ довести до стану повного божевілля?

Потворне розуміння провини перетворює на фарс сам процес покаяння.

Ви хоч зрозуміли, що меншість зґвалтувала більшість? Точніше, агресивна меншість від меншості, що, по суті, взагалі невеликий відсоток, показала всій меншості та більшості, що вони – не просто сила, а сила в кубі, помножена на мовчання байдужих. І саме так завжди відбуваються революції: спочатку відмовляє свідомість і воля до опору злу насиллям.

Вам простіше догодити тому, хто вас ґвалтує, і розслабитися. Але це – тільки початок – далі все буде цинічніше та болючіше, оскільки вам доведеться спостерігати вже за насильством над вашими дітьми, з яких зроблять манкуртів. Ви не чули про манкуртів? Шкода вас – багато втратили. Що ж – Google як довідник, замість читання першоджерел.

Були ще яничари – безжaльні воїни Османської імперії, діти завойованих нарoдів, відібрані у своїх батьків у ранньому віці... І ці воїни без жодного жалю різали своїх же єдинокровних...

Давно було, але рубці на всій світовій історії кровоточать століттями, змінюючи код генів і пам’яті.

А в нашому сьогоденні Перший етап безповоротного вже теж пройдено – діти ввібрали отруту, і їхній мозок отруєний толерантністю до комунізму. Виявилося, як же мало потрібно зробити – просто зламати систему освіти, а далі зламана система задіє ланцюгову реакцію.

Зачекайте, незабаром настане новий виток, в якому нові хунвeйбіни не лише поставлять на коліна професорів і спалять «неправильні» книги – тут червоні кхмeри вже вишикувалися в чергу. А як же? Ви ще вірите, що з вами/нами такого не станеться?

У Німеччині теж не вірили...

Але ми наразі – ще в режимі всіх відтінків, і говоримо про кольори, а не суть бунту, який чомусь назвали справедливим гнівом, присвоївши трибуквену класифікацію із зазначенням значимості кольору життя.

А ось у країні теж із трьох букв ПАР – вже відтік білого населення повним ходом із обтяжливими наслідками. Там теж не вірили, і тепер платять ціну. Країни доктора Бернарда більше немає, і забудьте – там повна дeгумaнізація всього загальнолюдського. І чому дивуватися? Це – закон помсти за наругу людини людиною, одна з яких вирішила, що має право зробити іншу людину безправною.

Але у нас ми беремо участь у реаліті-шоу під назвою «Назад у майбутнє». Тільки назад-назад, в епоху великої різанини. Мені ось шкода і тих, хто не зміг подолати у собі забобони, і тих, хто їх ретельно культивує, хто прагне помсти.

Помста деструктивна – ви не знали?

Хтось може не повірити ні в поклик крові, ні в свої гени. Ось Майкл Джексон вирішив кинути природі виклик, посоромившись своєї суті. Це і закінчується трагедією...

Не можна соромитися суті, не можна за неї просити пробачення. Треба з нею жити гідно, й дати гідно жити кожному зі своєю суттю, щоб люди не відсотками себе вважали, а суттю гуманізму, суттю людини, яка вже давно перестала бути sapiens.

Автор: Олена Пригова

Джерело: https://kontinentusa.com/politicheskaya-kloristka/