Ще з березня, невдовзі після початку в Україні карантину через COVID-19, у соціальних мережах почала з’являтися інформація про штрафування судами користувачів цих самих мереж, найчастіше Facebook, за статтею 173-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП): поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку.

Спочатку це були поодинокі повідомлення, потім десятки й сотні. Штраф за правопорушення, на перший погляд, наче й невеликий – 170 гривень - плюс 420 гривень судового збору, разом усього якісь $22. Але ця сума – четверта частина середньостатистичної української пенсії!

За даними офіційного сайту Служби безпеки України (СБУ), за період дії карантинних заходів (з середини березня по 18 травня) її кіберфахівці вже заблокували понад 2,5 тисячі Інтернет-спільнот із мільйонною аудиторією, викрили 370 Інтернет-агітаторів, які поширювали різноманітні фейки про епідемію COVID-19. Встановлено, що 17 із виявлених агітаторів діяли за завданням Росії. Інформацію стосовно виявлених 353 агітаторів СБУ спрямувала до Національної поліції. 145 з них уже притягнуто до адміністративної відповідальності за поширення неправдивих чуток, які можуть викликати паніку або порушення громадського порядку, у межах статті 173-1 КУпАП.

І можна було б тільки порадіти за українську спецслужбу, що протидіє пропаганді з Російської Федерації, яка анексувала Крим і сьомий рік веде на Донбасі й справжню, й гібридну війну, якби часто не прямо протилежний результат: штрафують і відбивають бажання займати активну громадянську позицію (в т. ч. й у соцмережах, де сучасна людина помітно реалізується) нормальних, законослухняних громадян. За принципом «бий своїх, щоб чужі боялися»?

Звісно, є випадки покарань, які не викликають заперечень. Наприклад, жінку з волинського села суд оштрафував за поширення чуток про те, що її односелець повертається із заробітків із Західної Європи з хворобою COVID-19 і заразить усе село.

Утім, аналізуючи діяльність правоохоронних органів, що є зоною відповідальності президента України Володимира Зеленського (мова не тільки про застосування ст. 173-1 КУпАП), на жаль, приходиш до висновку, що руками силовиків здійснюється «зачистка» проукраїнської патріотичної частини суспільства.

Адвокат Владислав  Пожидаєв, журналістка-правозахисниця Людмила Стельмах (Кучеренко) та  «адмінправопорушник» Костянтин Захарченко (справа)

І саме ця притомно мисляча спільнота, реагуючи на масові штрафи за нібито нагнітання паніки, вкотре забила на сполох: це що, 37-й рік повернувся? Допоки триватимуть репресії проти тих, хто критикує чи думає інакше, ніж влада? Будували-будували й нарешті «побудували» поліцейську державу? Україна вже «переплюнула» й Росію, де кидають у тюрму за дописи у соцмережах?

Посудіть самі. Білоцерківський міськрайонний суд Київської області 6 травня оштрафував громадського активіста Артема Нерубайського на 170 гривень за пост у Facebook про те, що в лікарні міста Узина не вистачає засобів індивідуального захисту лікарів, та просив благодійників долучитись до допомоги медпрацівникам місцевої лікарні. Де тут крамола? Але суддя проігнорувала пояснення «правопорушника», й навіть ошелешила активіста: «Хто ти такий, щоб щось писати?!»

У своєму черговому дописі в соцмережі Артем, зокрема, пише: «До мене щодня телефонують і пишуть люди зі словами підтримки і не тільки. Розказують про страшні реалії життя. Наприклад, за написання коментарів, «як незручно користуватись поліетиленовими рукавичками з паперами», пригрозили звільненням з роботи працівнику і його начальнику! За «лайк» під моїм постом людина отримала дзвінок: «Ти що, геть дурне, ти кого підтримуєш і на кого «бочку котиш»?» Абсурд! Але зрозумійте, люди добрі, це «квіточки»! Якщо з цим змиримося, то завтра забиратимуть за розмови на кухні й за анекдот про «вождя». Таке вже було в історії…»

Чималий резонанс у суспільстві викликав сюжет по одному з найрейтинговіших телеканалів України «1+1» – про те, що лікарку Миргородської ЦРЛ на Полтавщині Аліну Шаніну намагаються притягти до адміністративної відповідальності, бо вона 1 квітня ц. р. на своїй сторінці у Facebook перепостила відео відомого київського блогера Антона Гури, котрий під час карантину COVID-19 побував на Миргородщині й розповів, що, зокрема, районна лікарня, м’яко кажучи, не зовсім готова до спалаху пандемії. Жінці теж «шиють» ст. 173-1 КУпАП.

У протоколі, складеному 21 квітня дільничним миргородської поліції Юрієм Олексенком, вказано: «А. Шаніна розмістила відео з неправдивою та неперевіреною інформацією сумнівного змісту, що може викликати панічні настрої серед інших користувачів соцмережі».

Однак, як зазначає екс-уповноважена Верховної Ради України з прав людини, а нині адвокатка Валерія Лутковська, в протоколі не зазначено, до чого конкретно апелюють, адже у відео багато різної інформації з різних джерел. Та й саме відео Антона Гури, яке має понад 4,5 тисячі репостів, досі є у відкритому доступі, й щодо нього немає жодного протоколу. Утім, протокол про адмінправопорушення складено не на автора першоджерела, а тільки на одного з 4,5 тисячі тих, хто його перепостив. Цікаво, хто й за якими критеріями відібрав лише Аліну Шаніну? І чи чекати «привіту» від СБУ та поліції іншим 4,5 тисячі користувачів Facebook?

Чи не тому чийсь перст указав саме на Аліну Шаніну, що вона принципова депутатка Миргородської міської ради від ВО «Свобода», котра ніколи не йде на оборудку з совістю, захищає інтереси своїх виборців та жителів курортного містечка й не підтримує неконструктивних дій адміністрації лікарні?

Вибірковість правоохоронців дивує колег лікарки. «Якщо людина перепостила чиєсь відео, при цьому не закликаючи до якихось протиправних дій, я не бачу в цьому ніякого злочину. А те, що лікарні бракувало захисних засобів, коли у Миргород приїздив Антон Гура, – правда», – стверджує хірург ЦРЛ Олексій Чуприна.

Підтверджує це й миргородчанка Оксана Устименко, чия донька лікувалася в цьому медзакладі на початку квітня. «Я бачила, в чому ходив медперсонал. У інфекційному відділенні ЦРЛ персонал був частково в масках, а частково ні. Рукавички тільки на одному медику. Тому самій довелося рукавички для медиків купувати, шприци, спирт», – розповіла мати хворої дитини.

23 квітня у Миргородському міськрайонному суді відбувся розгляд адмінпротоколу. З Києва приїхали блогер Антон Гура – свідок та адвокатка Валерія Лутковська. Вони дуже хотіли запитати дільничного Ю. Олексенка або кого-небудь з поліції, яким приладом правоохоронці вимірювали рівень «можливості викликати паніку» і чи є в них докази, що за 21 день, доки відео А. Гури було на сторінці Аліни Шаніної, хоч одна людина з тих 9-ти осіб (!!!), які його переглянули, запанікували? Адже, як пояснює Вікіпедія, паніка – це несвідомий, нестримний страх, викликаний дійсною чи уявною небезпекою, що охоплює людину чи багатьох людей, неконтрольоване прагнення уникнути небезпечної ситуації.

Суддя теж намагалася це з’ясувати, але запитати було нікого, бо ніхто з поліції не прийшов у судове засідання. А в самому адмінпротоколі жодного обґрунтування не було. Тож суд повернув протокол на доопрацювання. З того часу минув понад місяць, а протокол ніяк «не доопрацюють»… Вірогідно, його й не буде, бо миргородська поліція вже й так зганьбилася на всю Україну…

І тут виникають зовсім не риторичні запитання. На такий фарс витрачають свій робочий час працівники СБУ та поліції? І за таку, з дозволу сказати, роботу, ми, платники податків, платимо їм зі своїх кишень чималу зарплатню?! Вже спіймали всіх російських диверсантів і знешкодили всіх злочинців, корупціонерів, мародерів і шахраїв?!

І чому нині, при президентові Зеленському, масово почали застосовувати ст. 173-1 КУпАП, прийняту ще в часи СРСР, у 1990 році? І чи покарання Шаніної не є частиною тієї політики, яку проводить нова влада щодо майданівців, добровольців, українських патріотів?

Валерія Лутковська, котра захищала Аліну Шаніну безкоштовно, «pro bono» (для загального блага), каже:

– Той орган, який складає протокол про адмінправопорушення, має в ньому навести й доказову базу, тобто, зазначити, яким чином отримано висновок, що розповсюдження певної інформації може призвести до паніки чи інших порушень громадського порядку. Позаяк цього не було зроблено ані в справі Шаніної, ані в інших справах, які є в реєстрі судових рішень, то, відповідно, це є показником недолугості і цієї статті, й дій правоохоронців. Моя порада тим, кого притягають до відповідальності за ст. 173-1 КУпАП, по-перше, не опускати рук, не падати духом, а по-друге, звертатися за допомогою до адвокатів. І навіть якщо рішення про накладення штрафу вже ухвалено районним судом, треба подавати апеляцію та доводити свою невинуватість чи безпідставність таких обвинувачень.

- Дуже підло з боку СБУ та поліції, - міркує Антон Гура, - через місяць після того, коли на моїй сторінці у Facebook з’явився «стрім» (прямоефірна демонстрація – Авт.) про Миргородську ЦРЛ, тиснути на мене, намагаючись покарати звичайну лікарку з провінційного містечка. Критику не любить будь-яка влада «за замовчуванням». Але такого «безбашу», такої цензури, як зараз, погодьтеся, не було навіть за Януковича! Поки що складають адмінпротоколи, а потім кидатимуть у буцегарню на реальні терміни, як у країнах з диктаторськими режимами? І кого «душать»? Медика, до якого доведеться звертатися за допомогою і тому ж есбеушнику, і поліцейському, і членам їхніх сімей…

Відомого у Полтаві музиканта та поета Костянтина Захарченка теж зробили «цапом-відбувайлом». За те, що перепостив на свою сторінку у Facebook колаж з фотографією президента та закликом повідомляти в СБУ про факти завищення цін на захисні маски, бо спочатку їх взагалі не було в продажу, а потім вони з’явилися за захмарними цінами. Наївний митець повірив обіцянкам президента Зеленського нещадно боротися з корупцією…

Власне, найстрашніше, що кожен з українців може стати наступним. Адже між фейком, що може викликати паніку, й свободою висловлювання поглядів, яка є наріжним каменем будь-якого демократичного суспільства, – дуже тонка межа, яку, певно, можуть визначити лише експерти, але не правоохоронці навскидку, навіть не обтяжуючи себе збиранням доказів...

Треба віддати належне судді Київського районного суду м. Полтави Олександру Кальку, який, на відміну від його колег, не став автоматично штампувати рішення на підставі адмінпротоколу. Він викликав у суд дільничного офіцера поліції, котрий складав протокол – 25-річного Владислава Шмакова.

Але на запитання судді та адвоката, чи були Шмакову відомі факти паніки через публікацію Захарченка, чи Захарченко – автор колажу, чи поліцейський особисто злякався посту на сторінці Захарченка, той казав: «Ні!»

Та один аргумент на свій захист поліцейський таки навів:

- Я склав протокол тому, що якщо люди масово почнуть дзвонити на «гарячу лінію» СБУ, то це заважатиме її роботі!

Після таких пояснень не знаєш, плакати чи ридати, обхопивши голову руками… І якщо у свої 25 років Владислав Шмаков так запросто, по суті, сфабрикував, адмінсправу на невинну людину, то поза сумнівом, за вказівкою начальства він фабрикуватиме й кримінальні справи! І таких шмакових у відомстві міністра внутрішніх справ України «незамінного» Арсена Авакова - тисячі! Система працює практично як конвейєр: СБУ вказало пальцем на людину, поліція складає адмінпротокол, суди штрафують! За невеликим винятком. І є сумніви, наскільки їхня провина більша, ніж провина «агітатора» Костянтина Захарченка?

Суддя Олександр Калько, мабуть, належить до тієї частини суддівського корпусу (меншої?), на якій ще тримається справедливість в Україні: адмінсправу щодо Захарченка він закрив за відсутністю складу злочину.

Мої публікації про масове застосування ст. 173-1 КУпАП помітили в Моніторинговій місії з дотримання прав людини ООН в Україні. Зателефонували, подякували за розробку нової тематики, адже йдеться про відверте порушення права людини на свободу слова, що недопустимо в демократичному суспільстві, запропонували співпрацю. Місія проаналізує ситуацію та відповідно до свого мандату внесе рекомендації Кабінету міністрів України та Президенту України як гаранту дотримання прав людини.

Українські правозахисники навіть почали порівнювати ст. 173-1 КУпАП з сумнозсвісною «контрреволюційною» ст. 54 Кримінального кодексу Української РСР 1927 року, яку застосовували для розправи з неугодними, тими, хто критикував сталінський соціалістичний устрій, і за якою кидали в тюрми, ГУЛАГи, розстрілювали мільйони громадян Радянського Союзу. Інакодумці просто мали перестати існувати! На цей шлях, схоже, все більше стає й шостий президент України Володимир Зеленський, котрий навіть на прес-конференцію з нагоди річниці свого перебування на посаді не допустив представників тих ЗМІ, які його не хвалять…

І коли я чую про чергову ініціативу президента В. Зеленського – покласти на СБУ ще й функції щодо захисту морально-етичних цінностей суспільства (і так шокована від кадрових призначень у всіх правоохоронних органах!), мені стає зле. Диктатура вже стукає в наші двері!

Непроминальні слова видатної української поетеси Ліни Костенко актуальні, як ніколи:

«Ми хочем тиші,

хочем храмів,

Ми хочем музики й садів,

А всі залежимо від хамів,

Від хрунів, хряків і вождів».

 

Людмила Стельмах (Кучеренко), президент правозахисної громадської організації «Полтавський медіаклуб»