З погляду вічності 90 років - це наче спалах іскри, мить. Якщо ж розглядати цей часовий проміжок під кутом тривалості людського життя, то він вміщує у собі кілька поколінь чи навіть епох. Кожна людина проживає свій вік по-іншому, зі своїми радощами і жалями, успіхами і турботами. Однак, кожен індивідуум нічого не вартий поза громадою та її життям. Тож споконвіку людство об'єднується навколо ідей національних, політичних чи духовних.

В єдності сила народу! Це українське гасло завжди було актуальним для представників усіх регіонів держави. Воно єднало в одну велику сім'ю галичан та слобожанців, подоляків і буковинців, русинів Закарпаття й таврійців Півдня, горян Гуцульщини та Лемківщини зі степовиками славного Запоріжжя та Сіверщини.

Важка доля українського народу... Впродовж століть йому доводилося виборювати свою незалежність, відстоюючи своє українство перед татаро-монгольськими, польськими, німецькими, російськими, австро-угорськими та багатьма іншими забродами на нашій землі.

Лихоліття світових воєн, утиски різноманітних поневолювачів та окупантів часами змушували нашого брата залишати рідну домівку і в пошуках кращого життя вирушати у далекі мандри світами. Відстані не бралися до уваги, бо ж кожен думав про родину, дітей, яких треба було нагодувати, вивчити та вивести у люди.

Перші українські поселенці на американському континенті з'явилися понад сто десять років тому, наприкінці ХІХ століття. Важке життя у Європі, зокрема у Східній, спричинялося до того, що з кожним роком українців ставало на північно-американському континенті все більше й більше. Українські піонери Середнього Заходу стали все частіше оселятися в околицях сучасного Чікаго та збільшувати українську присутність у цьому регіоні.

У чужому краю важко зберегти своє національне обличчя. Усвідомлюючи небезпеку асиміляції, розчинення у різнобарвному етнічному морі на теренах Америки, наші співвітчизники, перш за все, подбали за збереження національних традицій та духовне й культурне життя спільноти, що з кожним роком перетворювалася у згуртовану українську громаду. Об'єднуючим чинником традиційно стала Церква.

Вірні Української Православної Церкви були одними з перших, хто об'єднався за конфесійним принципом та започаткував у 1916 році храм святої Трійці на вулиці Erie. Невелика церковця на тридцять років стала осередком православного життя в Чікаго, а після приїзду до цього міста предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви Іоана Теодоровича, стала Катедральним Собором. У 1937 році відбулося перейменування Катедрального Собору і відтоді храму було надано ім'я Хрестителя України-Руси - святого князя Володимира.

Минали роки. Закінчувалася Друга Світова війна. Розросталася Українська околиця й настав час подумати про майбутнє. Почалися пошуки приміщення для нового храму. І у березні 1945 року парафіяни Катедрального Собору придбали на перехресті вулиць Оуклі та Кортез великий лютеранський храм. Уже протягом наступних декількох років стало очевидним, що рішення придбати значно більший за розмірами храм, було вірним. Повоєнна хвиля української еміграції, яка пережила лихоліття Другої Світової війни та тривале перебування у таборах для переміщених осіб, так званих DP, бурхливим потоком стала заповняти Катедральний Собор святого князя Володимира.

Чудовим доповненням до парафіяльного життя став церковний хор "Бандурист", який співав ще у храмі на вулиці Erie. Згодом його справу продовжив хор "Боян", який на довгі десятиліття теж став окрасою та гордістю парафії. Впродовж тривалого часу хор налічував до 60 хористів, котрі духовним співом звеличували ім'я Господнє. Серед солістів варто згадати таких прекрасних виконаців як Андрій Соколовський, Василь Зарицький та багато інших.

У 1949 році при Катедральному соборі святого князя Володимира почала працювати суботня школа, в якій навчалися слова Божого й української мови та літератури діти новоприбулих емігрантів. Успішна діяльність Школи Українознавства спричинилася до того, що у стінах школи навчалися майже триста дітей. Сьогодні Школа Українознавства переживає період відродження. Лише за останні п'ять років чисельність учнів зросла з 40 (2001 р.) до 153 школярів (2006 р.) Слова великої подяки належаться багатолітнім директорам школи та головам батьківського комітету Василю Іващуку, Степану Чупейді, Олександрі Кочман, Марії Міщенко, Тетяні Барановській та Ользі Матіос, котрі зуміли згуртувати вчителів школи та батьківський комітет на реалізацію творчих освітянських задумів.

Велику духовно-просвітницьку роботу робила й Ліга Православної Молоді, заснована при Катедрі святого князя Володимира у 1957 році. Жодне свято не відбувалося без участі Ліги. Її члени були навіть на стійці біля Гробу Господнього, а протягом подальших років своєї діяльності опікувалися немічними та старенькими членами парафії, надаючи їм різноманітну допомогу. Після інтронізації Патріарха Мстислава І члени Ліги Православної Молоді ще активніше взялися до роботи, адже Україна потребувала духовної підтримки та літератури. Тож православна молодь стала повсюдно долучатися до цього процесу. Представники Ліги завжди жваво відгукувалися на потреби парафіяльної громади, брали участь у виховній роботі Школи Українознавства та вчителювали у ній. Доречно зауважити, що довголітній голова Ліги Православної Молоді Віктор Личик брав активну участь й у провадженні парафіяльної радіопрограми, яку протягом тривалого часу очолював Ілля Матулко. Варто зазначити, що незабаром парафіяльна радіопрограміа святкуватиме своє п'ятдесятиліття.

Велика увага у парафії приділялася й друкованому слову. Протягом її історії тут видавалися: "Бюлетень", "Інформаційний вісник", "Хроніка" та "Катедральне життя". Лише за останні півстоліття було видано п'ять пропам'ятних книг, присвячених історії парафії святого князя Володимира.

З кожним роком парафія святого князя Володимира розросталася, займаючи достойне місце у духовно-культурному та суспільно-політичному житті української громади. Цьому сприяла й подвижницька діяльність настоятелів Катедрального Собору святого князя Володимира: о. Омеляна Мицика, о. Федора Білецького, о. Степана Женчуха та сьогоднішнього настоятеля храму о. архимандрита Панкратія, а також предстоятелів чіказької єпархії, архиєпископів Іоана Теодоровича, Генадія, Константина та Всеволода. Це вони цементували та об'єднували парафіян та прихожан Катедрального Собору та усю православну громаду Чікаго та околиць.

Як часто трапляється у житті кожної родини періоди піднесення змінювалися роками відносного затишшя у діяльності парафіяльної громади святого князя Володимира. Але процес не стоїть на місці. Особливо помітне пожвавлення у житті парафії відбулося за роки Незалежності. Уже в перші роки Незалежності при парафії святого князя Володимира була створена та активно працювала Комісія зв'язків з Україною, яка допомагала нашим братам на Батьківщині.

Метою діяльності Комісії зв'язків з Україною була всебічна допомога відродженню Української Автокефальної Православної Церкви в Україні, налагодження тісніших контактів з провідними політиками та церковними діячами, надсилання необхідних друкованих матеріалів та церковної літератури для підтримки Незалежної Української Православної Церкви. Не останню роль у цьому процесі відігравала і фінансова допомога, яку постійно надавала українська православна громада міста Чікаго і, зокрема, парафіяни та прихожани Катедрального Собору святого князя Володимира. У Комісії зв'язків з Україною активну роботу проводили її голова Микола Міщенко та його заступник Неоніла Личик

Однак, пік духовного піднесення припадає на 1988 рік, коли українство усього світу відзначало 1000-ліття Хрещення України-Руси. У той час при Катедральному Соборі було створено деканальний комітет з проведення цих святкувань на чолі з Владикою Константином, зусиллями якого це свято було відзначено дуже велично.

Не можна оминути в історії парафії святого князя Володимира і постать голови Української Православної Церкви cвітлої пам'яті патріарха Мстислава І, котрий так багато зробив, як для усього православного люду, так і для чіказької єпархії. Ще будучи митрополитом Української Православної Церкви у Сполучених Штатах Америки Владика Мстислав заснував і збудував духовний центр Українського Православ'я у Баунд Бруці. Незважаючи на велику зайнятість церковними справами патріарх Мстислав завжди знаходив час для відвідин Чікаго та зустрічей з вірними православної церкви нашого міста.

Парафіяльне життя не стоїть на одному місці. Збільшується чисельність парафії святого князя Володимира, приходять нові люди, сповнені енергії та бажання працювати для добра парафії. Необхідно відзначити й ту величезну роботу, яку проводили голови парафіяльної управи, протягом 90-ліття існування парафії. Праця Алекса Пелюхівського, Святослава Личика, Миколи Міщенка, Віри Трутовської, Володимира Мазура та Петра Чупейди завжди буде належно оцінена, адже саме завдяки їхній злагодженій співпраці з членами управи та парафіянами й прихожанами Кафедрального Собору всіх поколінь, вдавалося реалізовувати все задумане.

Постійно ведеться велика робота по утриманню у належному стані церковного майна та відновленню Катедрального Собору святого князя Володимира. Лише протягом двох останніх років відреставровано іконостас, позолочено ікони, пофарбовано стіни та розписано стелю. Представникам старшого покоління припало до вподоби нове обличчя храму, а молодь відзначає особливий український дух, що витає у Катедральному Соборі. Також з метою тіснішого спілкування своїх парафіян, задоволення їхніх потреб та зручності було збудовано ліфт, яким вони тепер можуть підійматися до парафіяльної зали, що знаходиться на третьому поверсі церковного будинку.

До святкування 90-ліття парафія святого князя Володимира готувалася ретельно. Був створений Комітет з організації та проведення цього свята, до складу якого увійшли шановані члени парафії. Апофеозом урочистостей став урочистий бенкет, що відбувся минулої суботи у бенкетному залі Drury Lane.

На запрошення організаторів розділити радість парафії святого князя Володимира відгукнулися майже триста осіб. У чудово, зі смаком прикрашеному, залі зібралися представники усіх українських парафій та конфесій. З духовного центру Українського Православ'я в Баунд Бруці прибули голова Української Православної Церкви у Сполучених Штатах Америки митрополит Константин та голова Консисторії УПЦ у США архиєпископ Антоній. Чіказьку православну єпархію очолював архиєпископ Всеволод.

Під величний спів Катедрального хору "Боян" високі духовні ієрархи увійшли до зали. Їх зустріли бурхливі оплески присутніх. На свято завітали й працівники Генерального Консульства України в Чікаго на чолі з Генеральним Консулом України Василем Корзаченком.

Голова парафіяльної управи Петро Чупейда привітав достойних Владик i працівників Генерального Консульства та запросив гостей зайняти місця за святковим столом.

Під час урочистого бенкету голова управи Петро Чупейда у своєму слові сердечно подякував усім, хто завітав на це свято. Голова управи розповів про здобутки парафії святого князя

Володимира за 90 років та відзначив великі заслуги найдостойніших членів парафіяльної громади у розбудові її духовного життя. Згадав Петро Чупейда й представників сусідніх парафій, зокрема, Катедри святого отця Миколая та Собору святих Володимира і Ольги, з якими впродовж десятиліть парафію святого князя Володимира єднають дружні та приятельські стосунки.

 

Дещо згодом ведучий урочистого вечора Володимир Павелчак запросив до слова представників духовенства та членів українських громадських організацій.

Першим до присутніх звернувся зі зворушливими словами любові та благословення голова Української Православної Церкви у США Його Блаженство митрополит Константин. Голова Консисторії УПЦ у США Його Високопреосвященство архиєпископ Антоній та предстоятель чіказької єпархії Його Високопреосвященство архиєпископ Всеволод відзначили велику роботу, яку протягом майже століття проводить парафія святого князя Володимира. Вони підкреслили, що ці досягнення здобуті винятково подвижницькою та сумлінною працею мирян та духовенства і завдяки Божому провидінню та благословенню..

Від Генерального Консульства України у Чікаго з привітанням виступив Генеральний Консул Василь Корзаченко. Він передав від Кабінету міністрів України та Міністерства закордоних справ найкращі побажання для парафіян та прихожан Катедрального Собору святого князя Володимира.

Привітали гостей урочистого бенкету настоятель Катедрального Собору святого князя Володимира о. архимандрит Панкратій, настоятель храму святого Андрія о. декан Богдан Калинюк, настоятель Катедри святого отця Миколая о. ректор Богдан Налисник та настоятель Собору святих Володимира і Ольги о. архимандрит Іван Кротець.

З вітальним словом до гостей звернувся голова Фундації "Спадщина" доктор Юліян Куляс, котрий також передав вітання й від керівництва дирекції філії MB Financial Bank. До щирих слів ці організації долучили грошовий чек на суму 10 000 доларів на потреби парафії та Школи Українознавства, що діє при ній.

Теплі слова на адресу парафії святого князя Володимира сказав радний Українського Народного Союзу Богдан Кукуруза.

Організатори свята підготували приємну несподіванку для представників Українсько-Американської Федеральної Кредитної Спілки "Самопоміч", дирекція якої впродовж свого існування завжди з розумінням ставиться до потреб українських громадських організацій та церковних парафій, морально та фінансово підтримуючи їх. Цим разом, випереджаючи привітання від Кредитівки голова парафіяльної управи Катедрального Собору Петро Чупейда запросив до мікрофону президента дирекції Кредитної Спілки "Самопоміч" Михайла Коса та від імені парафіян та прихожан храму подякував дирекції, правлінню та працівникам фінансової установи за величезний внесок у розбудову парафіяльного життя та всебічну допомогу протягом півстолітньої співпраці. Петро Чупейда вручив президенту дирекції Кредитівки Михайлу Косу чудову картину роботи київського майстра з зображенням святого князя Володимира на схилах Дніпра-Славути.

Михайло Кос був вельми зворушений таким розвитком подій і приймаючи дарунок відзначив, що його переповнює надзвичайно приємно почуття, що праця Кредитівки належно оцінюється членами нашої громади й це усвідомлення надихає усіх причетних до фінансової установи ще активніше працювати для добра української спільноти Чікаго та околиць.

Член Ради директорів Кредитівки Христя Козій вручила голові парафіяльної управи дарунок від "Самопомочі" на суму 15 000 доларів.

Після виступів усіх промовців гості урочистого бенкету прослухали кілька пісень у виконанні братів Ярослава та Степана Ворожбитів та переглянули документальний фільм, підготований Організаційним комітетом зі святкувань 90-ліття парафії, в якому на цікавому фотоматеріалі змогли ближче познайомитися з історією парафії Катедрального Собору святого князя Володимира.

Урочистий бенкет закінчився великою танцювальною програмою під супровід популярного гурту "Рандеву" (колишній "Зорепад") під керівництвом Романа Брицького. Музики представили різноманітний пісенно-танцювальний репертуар, у якому кожен з присутніх знайшов щось для своєї душі та настрою.

Урочисте відзначення 90-літнього ювілею парафії святого князя Володимира засвідчило єдність української громади та злагоду між усіма українськими конфесіями міста Чікаго та околиць.

У неділю, 22 жовтня, у Катедральному Соборі святого князя Володимира була відправлена Божествення Літургія архирейським чином, яку відслужив голова Української Православної Церкви у США Його Блаженство митрополит Константин у сослужінні з вищими ієрархами Православної Церкви та чіказьким духовенством.

Промовляючи до присутніх у храмі голова УПЦ у США владика митрополит Константин відзначив велику роботу усіх, хто причетний до парафії святого князя Володимира та поблагословив парафіян та прихожан храму на подальшу успішну працю для Господа Бога та українського православ'я.

У парафіяльній залі для гостей та прихожан і парафіян храму було організовано святковий обід, під час якого бажаючим висловити свої думки було надано таку можливість.

Зворушливий вірш зачитала Олександра Голота, яка поділилася своїми враженнями про п'ятнадцятилітнє перебування у парафії святого князя Володимира. Виступаючі відзначали теплу атмосферу, яка завжди панує поміж парафіянами та відчуття родинного тепла, що йде від людських сердець.

Предстоятель чіказької єпархії владика Всеволод закликав й у майбутньому міцно триматися православного гурту та підтримувати один одного, адже в єдності - сила народу!

Святкування закінчилося, але свято у душі кожного залишиться на довгі літа