Розслідувач групи Bellingcat, журналіст Христо Грозєв в ефірі програми телеканалу Еспресо «Студія Захід з Антоном Борковським» розповідає про ідентифікацію верхівки ФСБ у справі збитого Боїнга й російську агентурну мережу на континенті.

– Хотів би висловити вам і вашим колегам вдячність за пророблену роботу для встановлення особистості так званого загадкового «Владіміра Івановіча», генерал-полковника, першого заступника голови Прикордонної служби ФСБ РФ Бурлака. Як це вдалося?

– Все почалось із публікації декількох перехоплень, які були випущені в листопаді минулого року Міжнародною групою слідчих, голландськими слідчими, разом з іншими чотирма країнами, котрі розслідують справу MH17. В публічний доступ було викладено 23 телефонних дзвінки. І з них стало зрозуміло, що головною людиною з російського боку, яка вирішувала, яку зброю допускати через кордон і які важливі завдання будуть у Гіркіна і решти терористів, на початку червня був конкретний чоловік із ФСБ. Всі звертались до нього з великою повагою, і називали його «Владімір Івановіч». Було зрозуміло, що, швидше за все, це не його справжнє ім’я та прізвище, але у трьох дзвінках було також чути і його голос, коли він злим тоном дає інструкції, визначає, яку зброю він дасть чи не дасть визначеним угрупованням у східній Україні. От ми 4-5 місяців цим займались, і приблизно у середині березня змогли встановити, з дуже великою вірогідністю, особистість «Владіміра Івановіча», але нам було потрібно ще місяць, аби отримати судову експертизу голосу, аби ми могли опублікувати все це.

– З опублікованих те­ле­фонних дзвінків, загалом підтверджених в тій чи іншій формі, самим Гір­кіним-Стрелковим, ви­ходить, що він підкорявся наказам цього генерал-полковника Бурлаки.

– Абсолютно. І дуже важливо, що навіть зараз він не заперечує цього. Всі ми знаємо, що він - терорист, що він працював на ФСБ і так далі, спочатку від імені і за гроші Малофєєва, а потім за інструкціями ФСБ, але в нього є така специфіка, що він не може напряму брехати і тому цікаво дивитись за його відповідями. Наприклад, коли на його сторінці Вконтакті йому поставили питання: «Дивіться, тут Bellingcat вас звинувачує, що ви отримували інструкції напряму від шефа прикордонної служби ФСБ Бурлаки. Це правда чи ні?», — він не відповів, що це, мовляв, неправда, нісенітниці й брехня. Він сказав: «Я не буду коментувати. Ополчення Боїнг не збивало». Цими словами він підтвердив, що, по-перше, отримував інструкції з ФСБ, а по-друге, він не заперечує того, що Росія збила Боїнг. Для нього ж було б дуже елементарним заявити, що Україна збила Боїнг, але він ніколи цього не казав. А загалом цією справою до кінця розбивається міф про те, що всі ці «ополченці» діяли самостійно.

– Назвати і плюс-мінус встановити — це одне, а довести і вимагати видачі тих чи інших злочинців — значно складніша справа. Ми розуміємо і пам’ятаємо історію Лугового, якого звинувачували в отруєнні Литвиненка, але замість цього він отримав мандат депутата Держдуми Росії.

– Доказова база — більш ніж достатня. У голландців є понад 150 тисяч перехоплених дзвінків. Вони видали нам у публічний доступ всього може 40-50. Уявіть собі, скільки ще є в них. Так що повні докази, надані в суді, будуть більш ніж достатніми. На друге ваше питання, чи можна сподіватись, що хтось буде заарештований? Я думаю, що так, бо ще не всі названі, а деякі з тих людей, хто причетний, але ще не названий, продовжують подорожувати по світу. Як виявилось минулого тижня, коли ми облікували інформацію про те, що інший чоловік, причетний до цієї справи, під прізвиськом «Ельбрус», ще менше місяця тому подорожував - до березня цього року - по всьому світі. Якби була б краща координація між українськими і голландськими службами, чи між німецькими і голландськими службами, я думаю, що його могли б арештувати, і він був би дуже цінним свідком, або звинуваченим у справі Боїнгу.

– Це дуже важливий момент, йдеться про співпрацю між українськими і голландськими чи американськими групами. Зараз в Україні різко змінюється внутрішньополітичний клімат, і наше суспільство втрачає довіру до розслідування тих чи інших резонансних справ, пов’язаних зі звинуваченнями Російської Федерації…

– Я не можу коментувати внутрішньоукраїнські політичні сценарії, але є таке відчуття, що немає такого тісного співробітництва між західними правоохоронними органами та службами розвідки і українськими, як це було ще два роки тому. Це напружує. Це може бути пов’язано із втратою довіри західних партнерських служб, але це може бути просто хаос і відсутність координації з українського боку. Не можу назвати реальної причини, але відчуття такого послаблення рівня співпраці в мене є.

– Є ще один дуже важливий кейс. Йдеться про справу генерала Шайтанова і полковника Єгорова, котрий, за певною інформацією, курував Шайтанова…

– Ми розслідували цього полковника Єгорова. Понад рік тому ми почали ним займатись, бо вже тоді у нас з’явилась обґрунтована підозра, що саме він і є цим містичним полковником «Ельбрусом», котрий був куратором від ФСБ в Луганську в 2014-2015 роках. На нього посилались кілька відомих сепаратистських ЗМІ і блогерів. Його описували, як ключового ФСБ-івця, котрий причетний до керівництва так званої «ЛНР» в 2014 році. І от у тих самих перехопленнях, опублікованих Міжнародною слідчою групою в листопаді минулого року, було вже чути, що він – один з тих людей, щоправда підпорядкованих цьому «Владіміру Івановічу», котрий, як ми довели, - Бурлака, але він був на місці весь час і реально курував і командував місцевими бойовиками в Луганській області. Тому для нас він був дуже цікавою особистістю. Ми ще не знали тоді, що він досі подорожує по світу і займається диверсійною діяльністю, як у випадку з Шайтановим і зі спробою вбивства чеченського емігранта, що проживає у Києві.

– Адама Осмаєва…

– Так. Як тільки з’явилась ця інформація, ми дійсно перевірили його по всьому світі. Виявилось, на диво, що він подорожував понад 50 разів до Європейського Союзу за останні п’ять років, вже після того, коли він незаконно брав участь у діяльності військових формувань і курував їх. Європейський Союз якось допустив те, що він 50 разів подорожував, отримав два рази візу. Лише у Німеччині він був 12 разів. Отже, ми почали відслідковувати причини його подорожей туди-сюди і виявили, що є велика кореляція між його подорожами і операціями, які пов’язані зі зачисткою чеченців, яких Кремль вважає ворогами. Один з них, як нещодавно виявилося, за твердженнями СБУ і цих перехоплень, був людиною, що проживає у Києві. Я припускаю, що коли у Берліні було вбито іншого чеченця…

– Хангошвілі…

– Так. Саме у ці чотири дні, коли проводилась операція для його вбивства, Єгоров був відсутній у Москві. Він тоді літав до Хорватії, але ми не знаємо, куди він з Хорватії поїхав далі. Тому зараз ми розслідуємо гіпотезу, що він пов’язаний із вбивством у Берліні минулого серпня.

– Як ви думаєте, наскільки великою була агентурна мережа Єгорова? Ми розуміємо, що, в принципі, якщо у неї міг потрапити генерал українських спецслужб, то, напевно, це був не єдиний випадок.

– Я вважаю, що в нього була агентурна мережа в Чорногорії, Болгарії, точно у Хорватії, Франції і Німеччині, окрім України. Тож я думаю, що ми ще на початковому етапі результатів розслідування, і що ми виявимо реально іншу, паралельну мережу ФСБ, окрім ГРУшної, яку ми вже раніше розкрили.

– Що стосується України… Які ще справи можна було б асоціювати із діяльність Єгорова?

– Майте на увазі, що коли ми зробили аналіз його подорожей, і з ким він ще подорожував по Європі і світі, ми помітили, що він перетинається з тими співробітниками ФСБ, що займаються чеченською лінією, але також він подорожував з Сергієм Беседою, а ми знаємо, що це один із заступників директора ФСБ, який відповідає за так зване «П’яте відділення» - міжнародно-інформаційне, і він реально один з тих, хто був у Києві за кілька днів до початку розстрілів на Майдані. Він тоді зустрічався з Януковичем. Зараз він під санкціями американців. Тому очевидно, що ще до цього, ще до початку війни, Єгоров був якось задіяний в Україні, і тому, скоріш за все, є багато інших ліній контролю і є багато його агентів, яких він завербував, про яких ми ще не знаємо.

– Можливо, є частина українського політикуму, яка була пов’язана з цими справами?

– Не можна так довго ховати істину. Росія корумпована країна – і там дуже часто випливає продана інформація, бази даних, які хтось вирішив продати. Навіть самі ФСБшники ними торгують. Тому я думаю, що Росії приховати інформацію про свої злочини і про агентурну мережу дуже-дуже складно, тож, якщо були такі контакти і відносини з українськими політиками, це рано чи пізно випливе. Відтак, я б рекомендував слідчим органам в Україні не зупинятись і продовжувати розслідування. Рано чи пізно правда вийде, і краще аби вони, слідчі органи України, самі її знайшли, і вона не приходила із Bellingcat чи інших міжнародних організацій.

Автор: Антін Борковський

Джерело: Espreso.tv (https://espreso.tv/article/2020/05/15/khrysto_grozyev_polkovnyk_fsb_pidozryuvanyy_v_organizaciyi_zamakhu_na_osmayeva_vidviduvav_yes_bilshe_50_raziv_yogo_mozhna_bulo_vzyaty)