Фото з Фейсбук-сторінки Олександра Білецького

Вони розуміють, коли їхня сім’я вимирає, розповідають пасічники. При цьому матка гине останньою: вона тримається доти, доки живе хоч частина її бджіл.

Третій рік поспіль у розпал медоносного сезону редакція «Дня» отримує тривожні новини з регіонів про масове вимирання бджолосімей. Земля під вуликами вкривається тільцями мертвих комах, а на полях агрогосподарств вже починають рости погрозливі «оголошення».

Пасічники переконані — отруюють комах недбалі агрономи, які обробляють поля забороненими пестицидами. На цю тему газета написала вже десятки матеріалів, опитала сотні пасічників, агрономів та власників сільських господарств, зі сторінок газети прогнозами та висновками щодо проблеми масової загибелі бджіл ділились провідні науковці. Ми цитували Альберта Ейнштейна, які пророкував загибель людства в проміжку 4 років з дня смерті останньої бджоли на землі, і давали витримки з останніх звітів Всесвітньої продовольчої організації ООН (ФАО). Ми говорили з експортерами меду і його споживачами. Звертались за коментарями до політиків та чиновників. Були на акції протесту з пасічниками під Офісом Президента. Єдине чого не вистає в цьому синопсисі трагедії — інтерв’ю самої жертви, бджоли.

Напередодні Всесвітнього дня бджіл, який відзначатимуть 20 травня, «День» отримав інформацію, що Спілка пасічників України та Гільдія медоварів України звернулись до керівництва держави, з проханням вирішити ситуацію щодо випадків масового отруєння бджіл високотоксичними, а часто і забороненими в Україні засобами захисту рослин та пестицидами, які знову повторюються в цьому сезоні.

«В результаті бездіяльності державних інституцій, зобов’язаних забезпечити виконання Конституції України та охороняти довкілля від діяльності аграріїв, які використовують токсичні ЗЗР і своїми діями призводять до масового отруєння бджіл, у суспільстві створилась напружена ситуація, яка може призвести до широкомасштабних акцій протесту», — йдеться у листі, який Гільдія надіслала главі держави.

Пасічники нарікають: за 5 місяців парламент не зробив жодного кроку для ухвалення закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту та розвитку бджільництва», який був зареєстрований ще у грудні 2019 року.

«У квітні того ж року, після акції протесту перед Кабінетом Міністрів, нами внесений проект постанови Уряду про заборону ввезення в Україну 60-ти найбільш небезпечних високотоксичних препаратів. Рішення не прийнято. Ми просимо підтримки і захисту своїх прав», — йдеться у листі.

За оцінками Союзу пасічників України, у травні-червні минулого року в Україні загинули від 20 до 40 тисяч бджолосімей. А за щонайскромнішими підрахунками, українська економіка втратила через це 50 мільйонів гривень. Точних даних не має ніхто, зокрема, через те, що багато бджолярів не звертаються до офіційних структур після мору на своїх пасіках.

«Легше назвати область, де бджоли масово не гинули, аніж ті області, де це відбувалося й відбувається. Не було таких випадків у Закарпатті, бо там гори, а отже, немає такого товарного виробництва, суцільних сільськогосподарських площ», — зауважує Володимир Стретович, голова Спілки пасічників України.

Виробники агрохімії провину заперечують. Там уважно стежать за ситуацією, і навіть проводили своє внутрішнє розслідування. «Висновок простий: в Україні на законодавчому рівні прописаний алгоритм, що захищає бджолярів. Дотримуючись цих правил, можна прийти до безпечного використання пестицидів. Адже питання не в тому, які продукти використовують фермери, а як вони їх застосовують», — пояснює генеральний директор дочірнього підприємства всесвітньо відомої японської корпорації «Сумітомо» ТОВ «Самміт-Агро Юкрейн» Тамара Мельничайко.

Україна – не єдина в проблемі загибелі бджіл. Це тенденція існує у всьому світі. Навіть у країнах, де дуже строго ставляться до хімії, відбуваються масові вимирання бджіл. З 2013 року в ЄС заборонили низку препаратів, що, на думку науковців, шкодять бджолам. За 5 років, поки триває заборона, популяція бджіл у ЄС взагалі не збільшилася. Це офіційні дані ФАО, розміщені у них на сайті.

Людство сьогодні зіткнулося із глобальною проблемою — «синдром руйнування бджолиних колоній (сімей)». І Україна стала ще одним місцем на карті, де він прогресує. Феномен офіційно описаний наукою, і зараз він активно вивчається в розвинутих країнах. Причин повністю ніхто не розуміє. Але так трапляється, що бджоли вмирають цілими вуликами. Науковці та практики сходяться на тому, що у винними можуть бути високотоксичні пестициди (засоби захисту рослин), кліщі вароа, вірусні інфекції, зміни клімату.

«Суть в тому, що бджоли мають суспільний тип існування, вони живуть колоніями, або, як прийнято говорити в Україні — сім’ями, де є одна самка, яка відповідає за репродукцію (бджолина матка або королева), декілька десятків сотень трутнів (самців які спаровуються з молодими матками) та десятки тисяч робочих бджіл, які, залежно від віку та функціонального розподілу, виконують різні роботи у вулику. Однією із особливостей такого тривалого існування бджіл (наука називає 15 млн. років, оскільки бджолу знайшли застиглою всередині бурштину) є саме існування сім’ї бджіл як цілісного організму. Саме тому розпад цього організму призводить до неминучої загибелі бджіл, адже поодинці комахи існувати не можуть», — пояснює доцент кафедри конярства та бджільництва НУБіП України Леонора Адамчук.

Проблема почалася у Північній Америці і згодом захопила весь світ. У 2006 році загибель бджіл збурила весь світ, коли в середньому загинуло в один рік близько 50 % колоній бджіл. В Україні, зокрема, в Криму більш гостро цю проблему почали реєструвати лише з 2018 року. До цього синдром розпаду колоній траплявся досить рідко.

Бджільництво займає проміжну ланку між рослинництвом і тваринництвом. Насамперед це пов’язано з тим, що основна роль бджіл на планеті — це запилення рослин. 90% рослин нашої планети своєму розмноженню, продукуванню, а відтак – і існуванню зобов’язані бджолам. Ці трофічні зв’язки складалися впродовж тисячі років, і будь яке втручання з боку людини веде до загибелі і рослин, і бджіл, кажуть науковці. «Не стане бджіл, не стане і 90% рослин. А рослини є джерелом кисню, продукції для людей, кормовиробництва для тварин. Тому за рослинами зникнуть тварини. А людство зіткнеться з катастрофічною продовольчою проблемою. Альберт Ейнштейн пророкував 4 роки, сьогодні вчені говорять, що із сучасним технологічним розвитком людство протягне максимум 100 років після загибелі останньої бджоли», — говорит Адамчук.

Фото з Facebook-сторінки Анни Омельченко

Свідомі фермери розуміють, що без бджоли їхнє поле не родитиме, тому мають шукати виходи: як обробити посіви від шкідника і при цьому не зашкодити комахам-медоносам. Повністю відмовитися від інсектицидного та фунгіцидного захисту рослин з сьогоднішнім темпом поширення шкідливих організмів означає різко знизити обсяги виробництва продукції.

«Ми для себе прийняли рішення виконувати всі роботи тільки вночі. І о 6 ранку вже закінчувати обробки, ми пізніше ніколи не закінчуємо. Я розумію, що ми не закриваємо всю Україну, але принаймні на своїх теренах ми собі чітко виробили правило, мабуть, років з 8 тому, що під час льоту ми ніколи не працюємо. Це не тільки через бджіл, це й ефективність препарату, випаровування препарату та розкладання дією сонця. Тобто ми в цій ситуації завжди пам’ятаємо, що можемо вбити бджолу, тож усіляко намагаємось цього не допустити», — каже директор СТОВ «ЛНЗ-АГРО» Роман Франчук.

Він розповідає, що підприємство налагоджує контакт із пасічниками та намагається робити усе, аби не виникало конфліктів.

«Ми наймаємо в межах 6 – 7 тисяч вуликів у сезон, для запилення ділянок гібридизації. Для нас це дуже важливо, і не дай Бог десь якийсь конфлікт нам мати з пасічниками. Щороку величезна кількість бджолосімей наймається нами, ми платимо за це гроші. Бо обов’язковим протоколом, під час вирощування насіння соняшника, є наявність мінімум 4 вуликів на гектар для повноцінного запилення ділянок гібридизації. Насправді це дуже великі збитки: вкластися в технологію і не отримати повноцінного запилення. Через що для нас це дуже-дуже важливо: контакт, відсутність конфліктів, наявність повноцінних бджолосімей, щоб вони нормально розвивалися. Адже у ситуації, коли бджола потрапила під дію токсичних для неї агрохімікатів, весь вулик не пропаде, але він випаде «з роботи» на 2—3 тижні. Сім’я відновиться, але саме в період запилення, коли вона найбільш активна, найбільше повинна працювати, бджоли просто не будуть запилювати рослини. Через те дуже-дуже важливо, щоб препарати були не токсичні для бджіл», — каже Франчук.

Україна входить у топ-5 експортерів меду в світі, і є найбільшим виробником меду серед країн ЄС. Аби вберегти високий статус і зберегти бджіл у Спілці пасічників України бачать кілька кроків:

1. Запровадження принципу «презумпція винуватості» щодо фермерів, коли за підозри застосування заборонених препаратів, фермер має доводити, що вони не є такими, а не навпаки.
2. Спрощення процедури доведення завдавання матеріальної шкоди.
3. Паспортизація всіх пасічників, аби вони мали документ, що вони є власниками пасік.

«Сьогодні парадоксальна ситуація — пасіка загинула, а пасічник не може довести, що в нього бджоли були. Бо він, навчений попередніми епохами, боїться, що, у разі, коли він піде до сільради і скаже, що в нього 60 бджіл, то незабаром парламентарі ухвалять закон про накладення податку на кожну сім’ю (таке було в кінці 50-х). І він боїться це показати», — пояснює голова Спілки пасічників України.

1. Об’єднуватися в спілки.

«Ми зараз на стадії об’єднання і гуртування, оскільки плекати надію на захист від держави марно. Зараз ми виробляємо позицію, що мусимо захищатися самі, і пасічники до цього приходять»

1. Сучасна методика оповіщення.

Миколаївські фахівці спільно зі спілкою минулого сезону розробили програму, яка дозволяє за допомогою мобільного телефону і включення у перелік розсилки пасічників конкретної території, розіслати повідомлення про обробку полів.

Автор: Алла Дубровик-Рохова

Джерело: «День»
(https://day.kyiv.ua/uk/article/ekonomika/bdzholy-tezh-plachut)