rss
11/27/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Поки бджоли ще гудуть

«Щоб ти жив в епоху змін» – відоме прокляття, «розчаклувати» яке можна тільки креативним пошуком виходу з ситуації. Креативити нам доведеться неабияк – бо ситуація вимальовується дуже тривожна.

Ще років 7 тому здавалося, що людство рухається до кращого – технічний розвиток, доступність інформації, різноманітні курси розвитку особистості вселяли надію, що людина, як вінець природи, хоч і трохи шкодить планеті, але загалом рухається у правильному напрямку.

Потім в Україну прийшли сусіди з війною – і виявилося, що навіть достатньо високий рівень обізнаності громадян сусідньої держави з основами популярної психології не рятує їх від варварського бажання тішитися військовими перемогами і збиткуватися з тих, кого вони собі призначили ворогом.

Потім виявилося, що міжнародне право – це річ, ще більш гнучка, ніж дишло, а міжнародні організації більше схожі на клуби за зацікавленнями, ніж на реальні управлінські центри планети. І якщо сусіди на бочці з нафтою сказали, що «їх там немає», то хоч ти лусни, хоч завали весь Брюссель доказами російської навали – всі будуть робити вигляд, що ніц не сталося, а вам просто нема чого робити.

Здавалося, гіршого вже бути не може, треба зціпити зуби і боротися – і може там врешті буде хоч якесь світло в кінці тунелю.

Тунель не дуже тішив світлом, але надія таки була. І тут прийшов карантин.

І грип.

Якщо до США грип прийшов на повних обертах, то в Україні він тільки починає свою ходу – вчасно запроваджений жорсткий карантин дав плоди. Однак плоди виявилися двоякими: українці, з одного боку, вбереглися від грипу, з іншого – запідозрили, що «ніякого грипу немає», і їх просто хочуть налякати і використати. Халепа в тому, що коли виявиться, що грип таки є, «відмотати плівку назад» буде неможливо. А майже всі країни, котрі послабили карантинні вимоги, наразилися на другу хвилю грипу – що логічно. Південна Корея, Німеччина, і навіть китайське місто Ухань дало таку статистику – що особливо дивно, враховуючи те, як в Китаї «люблять» зізнаватися у внутрішніх проблемах, особливо у проблемах з коронавірусом.

Тим часом на людство насуваються ще дві проблеми, котрі і Україну зачіпають неабияк.

Перша проблема – кліматичні зміни.

Хоча шкідливий вплив діяльності людства на планету помітно навіть неозброєним оком, однак зовсім не факт, що саме цей вплив є рушієм тих кепських змін.

 Title

Звісно, масові підпали, для прикладу – то повність справа людських рук, і якщо людство якось зможе знешкодити цей фактор, то природі стане легше. Але чи зможемо ми нейтралізувати кліматичні зміни – навіть якщо зробимо всі наші технології «зеленими», пересядемо на велосипеди і забудемо про літаки? Це питання відкрите, і відповідь на нього вкрай неочевидна. Частково можна буде зробити якісь певні висновки приблизно у липні, коли буде помітно, як вплинув на природу карантин, а разом з ним – і явне зменшення шкідливого впливу людства.

Але вплив кліматичних змін відчутно вже зараз – особливо в тих місцях, де й раніше з кліматом було не дуже добре.

Одне з таких місць – Одещина.

 

«Василь Сердюченко, фермер із села Шевченкове, Кілійського району, що на півдні Одещини, здійснив суїцид. Міський голова Кілії Павло Бойченко повідомив, що причина трагедії – повністю знищені посухою посіви на полях Василя Миколайовича. Фермеру було 66 років, він мав 150 гектарів орендованої у односельчан землі. Через страшну посуху посіви загинули повністю. 900 тисяч гривень – скільки він мав виплатити людям. Василь Сердюченко залишив посмертну записку.

Мер Бойченко розповідає, що місяць тому Кілійська міська рада звернулась до президента України, Кабміну і парламенту з проханням виділити кошти невеликим фермерським господарствам на компенсацію втрат.

Жодна державна інституція не відповіла на це звернення.

4 мільярди гривень в резервному фонді закладені якраз на такі випадки – як компенсація фермерським господарствам через надзвичайну ситуацію. Але компенсації отримують доларові мільярдери-латифундисти. А черга до селян все ніяк не може дійти.

Одещина дуже потерпає від посухи. Вже більше року немає дощів, зима була безсніжною. Гинуть посіви, земля перетворилась на порох. У південних районах Одеської області планують оголосити надзвичайну ситуацію через втрату врожаю у цьому році», - пише ексрадник голови Одеської ОДА Зоя Казанжи.

 

Тут маємо патову ситуацію для фермерів. Ті українські фермери, котрі вже мали врожаї ранніх культур, через карантин наразилися на неабиякі проблеми зі збутом. Хтось викидав врожаї, хтось роздавав бідним, хтось висилав армії, хтось намагався знаходити клієнтів через соцмережі і пересилати поштою – хоча, для прикладу, полуницю чи сметану поштою пересилати тяжко.

Таким чином, частину фермерів добряче пошарпав карантин, ще частині підсунуть свиню зміни клімату. І постраждає від них не тільки Одещина – пилові бурі цього року зачепили значну частину країни, і хто знає, яка частина чорнозему перекочувала з поля десь на дорогу разом за вітром…

Наступний пункт програми епохи шалених змін – бджоли. І тут варто приготуватися і тим, хто мед збирає, і тим, хто мед любить, і тим, хто з наївності все життя думав, що бджоли до його життя жодного стосунку не мають.

Проблеми з вимиранням бджіл в Україні тривають вже кілька років, що цікаво, що почалися вони з певним запізненням, ніж в розвинених країнах світу. Але цьогоріч вимирання бджіл почалося набагато раніше, ніж в попередні роки. Винними виявилися… зміни клімату, фермери, і навіть ЄС.

ЄС – бо торік заборонив використовувати на своїй території низку високотоксичних препаратів, котрими фермери травлять шкідників, а разом з ними – і бджіл.

Заборонити – заборонив, але ж від заборони самі препарати нікуди не щезли. Утилізовувати цю гидоту в менш розбірливі країни європейському виробникові ніхто не забороняв.

Дивовижним чином українські депутати попереднього (!!!) скликання дозволили собі «для експерименту» завозити в Україну несертифіковані пестициди. Хто там сумував за попереднім парламентом? Тримайте від нього подарунок, панове нормально так поекспериментували. Мабуть, незле собі заробили на експериментах – на добрячу ложку дьогтю у український мед якраз вистачило. До слова, цей подарунок – і для тих, хто сумує за колишнім президентом України. За дивним збігом обставин, експрезидент України Петро Порошенко в той час, коли депутати з доброго дива захтіли поекспериментувати на бджолах і догодити аграріям, мав потужний аграрний бізнес. Щоправда, зараз цей бізнес офіційно належить його синові, але то вже деталі справи.

Минулого року, у квітні, бджолярі виходили на протести проти експериментів. В результаті українські аграрії їх запросили на каву і прямим текстом запитали, чи розуміють бджолярі, що якщо би парламент виконав їхні вимоги, то аграрії би втратили $3 млрд прибутку.

Думка про те, що в результаті використання високотоксичних пестицидів Україна може втратити більшість бджіл і добру частину громадян, до аграрних голів просто не приходила. Видно, не було вільного місця – все було зайнято підраховуванням нулів у прибутках. Патріоти були при владі, що й казати.

В результаті маємо прикрий факт: в Україну ввозять високотоксичні пестициди на цілком законних підставах.

І фермери їх використовують з радістю – бо надмірно тепла зима подарувала шкідникам справжнє свято життя.

Що буде з бджолами – невідомо. Адже притруєний пестицидами організм, у випадку, якщо не вмре, втрачає, зокрема, і опірність до вірусів. А той же таки коронавірус, як вже зраз стало відомо, не тільки на людях і кажанах спеціалізується, він і решти живих носіїв не цурається.

Найгірше те, що пестициди – вони теж вбивають не тільки шкідників і бджіл, людський організм вони теж руйнують добряче. Вбити може й не вб’ють, але імунітет поруйнують однозначно, зокрема, і опірність до вірусів знизять до непристойності. А в наш час то – смертельно небезпечна річ. Особливо якщо врахувати те, що в українських громадян і так здоров’я добряче підірване і тривалим стресом, і неправильним харчуванням, тим же ж таки споживанням отруйних трансжирів, котрі додають фактично у всю кондитерську продукцію магазинів країни… В умовах війни та епідемії коронавірусу свідоме підривання імунітету громадян – фактично злочин.

Чи думають аграрії, що вбивають не тільки шкідників і бджіл, а й своїх працівників та клієнтів? Чи думають аграрії про те, що вони самі – теж люди з плоті і крові, і на цю кров і плоть пестициди теж так впливають добряче?

Чи думають вони, що вони будуть робити, коли знищать в країні всіх бджіл? Працівників вони нових можуть завезти, а от бджіл…

Чи розуміють вони, що за певного рівня отруєння пестицидами вони вже не зможуть думати – банально не буде чим? За певного рівня інтоксикації організм їм просто відключить цю функцію як занадто витратну і еволюційно невигідну…

Наразі думати доводиться бджолярам – їхню зацікавленість найбільш помітно. Якщо ж вони не врятують бджіл – тоді в глибокій халепі опинимося всі ми. Чи встигнемо ми подумати? А чи наша цивілізація так і вимре вслід за бджолами – рахуючи подумки нулики в прибутках?...

Хитка рівновага – чи тонкий травневий політичний лід

Антивірус для людства

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com