Християнські богослови давно обговорюють, як їм реагувати на заяви вчених щодо вірогідного залюднення Червоної планети.

Ці розмови тривалий час лишалися на такому ж самому загальнотеоретичному рівні, як і, власне, плани космічної індустрії щодо підкорення близького до нас об’єкту Сонячної системи. Обмін думками зводився до простого «Будемо жити - будемо бачити». Разом з тим, такий підхід дедалі менше задовольняє церкви, особливо ті з них, які змагаються за душі вірян і прагнуть йти в ногу з часом.

Новий поштовх теологічним диспутам дала бурхлива діяльність приватної компанії SpaceX та її генерального директора Ілона Маска. Поєднуючи прогресивне мислення людини ХХІ століття й комерційний підхід до справ, цей чоловік, здається, майже переконав усіх на Заході, що висадка на Марс все ж таки відбудеться. Найзатятіші скептики й песимісти потроху заражаються його ентузіазмом і дедалі більше схильні вірити якщо не у широко анонсовану ним масову колонізацію з темпами вильотів «по три кораблі на день», то хоча б у рішучість спроб довести до кінця розпочате та забезпечити кінцеву висадку з марсольоту.

Розвиток сучасної цивілізації формує нові виклики. І чим довше релігійні діячі тягтимуть з остаточною позицією на тему «Ми і Марс», тим складніше їм потім буде пояснити спраглим до відкриттів, до вражень, а хто – і до брутальної наживи членам поки що земного суспільства, як не довести до виснаження ще одну чудову планету.

Марс з видимими полярними шапками (wikipedia.org)

Деяким речам людей варто завжди навчати наперед. Тоді вони краще починають щось нове і величне, не повторюючи помилок минулого, а навпаки — зосереджуються на можливостях чинити інакше. Добре зрозумілим прикладом того, як європейці зовсім по-різному облаштували своє життя в нових кліматичних та географічних умовах, є цілком відмінне за своїм характером і, відповідно, за своїми наслідками освоєння Сибіру і побудова вільної, демократичної держави під назвою Сполучені Штати Америки. І тут, і там були і є надзвичайні природні запаси, неймовірні обшири, зручна природна транспортна система у вигляді річок тощо. Й чим це все закінчилося? По цей, по американський бік океану є бажане багатьма місце проживання і самоствердження, натомість по той бік – місце проблем, злиднів, безробіття, безправ’я і символ примусового виселення, страждання і покарання.

Є ще й третя модель. Австралійська. Починалося там теж з каторги і виправних робіт. А закінчилося приналежністю до країн Першого світу. Завдяки невтомній праці та бажанню почати все з чистої сторінки.

Майбутні мешканці Марсу мають вибір. Зробити його бажано ще тут, на старті, перед вильотом №1.

Не називаючи імен теологів і священнослужителів та не згадуючи певних конфесій, схематично окреслимо, що думають святі отці про прийдешню появу перших храмів на Марсі та про те, як таке взагалі подавати мільярдам християн. Поки що йдеться про, так би мовити, вузькопрофільну дискусію. Цитати з Біблії щоразу наводитимуться із найбільш розповсюдженого українською мовою перекладу митрополита Івана Огієнка.

Почнемо зі схильних все заперечувати й до останнього триматися звичних догм та меж польоту фантазії. Умовно їх можна назвати консерваторами чи прихильниками «старої школи». Судження їхні засновані на класичному для всіх їхніх розмов про космос вірші:

«Небо, небо для Господа, а землю віддав синам людським!» (Псалми 115:16).

Під «небом» вони розуміють усе, що далі стратосфери.

До речі, цим самим біблійним віршем їхні old school’ні попередники заперечували і розвиток авіації на початковому етапі її зародження. Не кажучи вже, тим більше, про космонавтику.

«Але ж люди літають у космос і навіть постійно там перебувають – на земній орбіті. Тобто, можна сказати, що вони там живуть», - скажете Ви, і матимете рацію.

Проте далеко не усі з богословів мислять настільки вузько.

«Під «небом», - пояснюють ті, хто підтримує широке, науково обґрунтоване розуміння Святого Письма. – Слід розуміти не буквальний позаземний простір, не буквальні галактики, а недосяжний для людського розуміння духовний вимір. Там і живе Бог, ангели, серафими, херувими. А також Диявол і демони».

Умовні ліберали не проти польотів на інші планети, навпаки, як вони кажуть, в такий спосіб можна ще більше переконатися в незмінності і сталості даних нам Творцем фізичних законів, на основі котрих здійснюються попередні, ще земні приготування й розрахунки, і за допомогою яких будуються космічні кораблі. Ними наводяться найперші слова з Біблії:

«На початку Бог створив небо та землю» (Буття 1:1).

«Отож-бо, землю, - заперечують їм консерватори. – У тому ж 1-му розділі Першої книги Мойсеєвої або Бутті, у 26-му вірші ми читаємо ясно висловлену Божу волю, його намір щодо землі і людини: «І хай панують над усією землею».

І ось тут ліберали дістають свій головний козир.

«Слухайте-но, невже Ви заперечуєте, що Місяць, де вже неодноразово висаджувалися люди, і Марс, куди вони зараз збираються, не є таким самим Божим творінням, як і планета Земля? Якщо так, то чому ж тоді ми не можемо, за аналогією зі Землею, відповідально й свідомо господарювати, «панувати» на інших планетах, як і на Землі?», - заявляють ті богослови, котрі готові підтримати освоєння Марсу з біблійної точки зору, і додають: «Небо – це, знову ж таки, духовне небо, а земля – це будь-яка твердь під ногами чи то на нашій поки що єдиній заселеній планеті, чи то на будь-якій схожій іншій».

До того ж, уважним читачам Біблії добре знайоме неодноразово згадуване словосполучення «нове небо і нова земля».

«А що як це і є висловлене наперед пророцтво з приводу доби космічних досліджень?», - лунає вирішальний аргумент на користь пілотів і пасажирів апаратів багаторазового застосування.