На віртуальних екскурсіях можна дізнатися, як і де козаки та чумаки карантин влаштовували.

Пандемія змусила діячів культури шукати нові шляхи розвитку та популяризації своїх об’єктів, а людей – почати цінувати та любити свої міста.

Через карантин у країні зачинились усі музеї, виставкові зали, галереї. Ба, більше, «під замком» – парки, сквери та навіть дитячі майданчики. Співробітники деяких музеїв вирішили не впадати у відчай, а сприйняли карантин як можливість завоювати нових прихильників – онлайн-туристів.

Столиця козацтва Історико-культурний комплекс «Запорозька Січ» також перейшов у режим онлайн.

Про що розказують віртуальним відвідувачам і як відбуваються зйомки онлайн- екскурсій, роздивлялися ко­рес­понденти Укрінформу.

Хортицю, і, зокрема, «Запорозьку Січ», люблять і місцеві, й туристи, яких лише минулого року на острові побувало понад 200 тисяч. Генеральний директор Національного заповідника Хортиця Максим Остапенко запевняє, що в умовах карантину важливо залишатися культурними людьми. Для цього потрібно шукати нові форми.

«Це є одним із завдань Міністерства культури, молоді та спорту. Наші співробітники запропонували такі онлайн-екскурсії – це важливий крок до діджиталізації, і так культура стане доступною й сучасною. Це – хороша популяризація. У нас є багато речей, про які ми хотіли б розказати», – запевняє Остапенко.

Максим Остапенко

Замість туристів – десятки тисяч переглядів, лайки та репости

Одним з об’єктів, про які, власне, розказують, стала «Запорозька Січ». Ідея відтворити у Запоріжжі на острові Хортиця козацьку столицю – Січ – виникла понад пів століття тому, але будувати її почали 14 жовтня 2004 року.

«Це – копія козацької Січі, але бюджетний варіант. Вона мала би бути у 15 разів більшою, вал мав би бути не 3 метри, а 14. Тут не вистачає порту, «чайок», «вовчих» ям та ще багато чого. Але тут є найголовніші об’єкти: церква, будинок кошового, канцелярія, школа, пушкарня, корчма, гончарня, кузня, «Грецька хата» або ж, кажучи сучасною мовою, посольство. Тут є великий та малий коші», – розказує завідувач інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника Хортиця В’ячеслав Зайцев.

Нещодавно він провів першу онлайн-екскурсію, розповідав про «Будинок кошового». Лише за одну добу екскурсія зібрала 24 000 переглядів, більш як тисячу репостів і лайків. 46% онлайн-туристів, які її переглянули – запоріжці, 9% – дніпряни, 10% – кияни.

«Ми втратили відвідувачів і вирішили зробити онлайн-екскурсії, під час яких ми ходимо там, де зазвичай відвідувачам заборонено, беремо в руки різні речі, розповідаємо про них. Намагаюсь говорити простою мовою, щоби було зрозуміло і дитині, а також цікаво дорослим», – каже Зайцев.

В’ячеслав Зайцев

Чумна комора, або ж як козаки з епідемією боролись

Другу віртуальну екскурсію, що відбулась 6 квітня, проводили з канцелярії війська запорозького (https://www.face­book.com/n.z.hortica/vi­de­os/832433457276346/). Як виявилось, канцелярія – це величезний бюрократичний апарат, але саме цей об’єкт – дуже актуальний зараз. У козацькій канцелярії є кімната, яка розповідає про те, як козаки боролися з різними епідеміями.

Отже, у цьому трикімнатному будинку кілька століть тому збирались близько півсотні канцеляристів, і через них щодня проходили сотні документів. Враховуючи, що на той час писали пір’ям, а одного пера вистачало на 3-4 аркуші, то за день тут списували цілий глечик із пір’ям. Писали все: від канцелярських книг до листів. Весь козацький документообіг «проходив» через канцелярію.

Під час екскурсії співробітник заповідника показує червоний атласний мішечок, у якому на Січ приходили листи з неприємним сюрпризом.

«Листи могли прийти із холерою, чумою та різними хворобами. Червоний атласний мішечок – це символ влади у турків, а також візантійських імператорів. Перш ніж відкривати листи, їх відправляли на карантин до чумної комори. Чумна комора часто згадується в різних історичних документах», – розповідає Зайцев.

Всю документацію дезінфікували: спочатку листи проносили над свічкою (тобто вогнем), потім змащували оцтом і на декілька днів залишали в кімнаті, просихати в корзині.

До речі, на карантин ставали й чумаки, коли повертались додому. Вони стояли в степу, аби не занести хворобу до рідних сіл.

Окрім чумної комори, в канцелярії є кабінет військового писаря – це людина №2 на Січі, після отамана. Останнім писарем Запорозької Січі був Іван Глоба.

«Писар – дуже досвідчена людина, якщо казати сучасною мовою, то це міністр зовнішніх справ та прем’єр-міністр одночасно. Був зобов’язаний знати 5 мов: турецьку, татарську, польську, російську та вірменську. У той час, як сам отаман міг бути взагалі неграмотним», – так розповідає під час онлайн-подорожі Зайцев.

У світлиці писаря (або ж сучасному офісі) є сейф, спеціальний портфель для документів, а також креденець (іншим словом – буфет), де зберігались різні смаколики.

У канцелярії є книга (канцелярська, інвентарна), каламарі, чорнильниці, листи з печатками і навіть гроші. Справжні гроші тих часів. Туристам показують алтин (3 копійки) 1763 року. Гроші для Січі придбав один колекціонер.

Співробітники Хортиці розповідають, що онлайн-екскурсії проводитимуть раз на тиждень протягом усього карантину. Триває одна екскурсія 15-20 хвилин.

«Ми не будемо заробляти на онлайн-подорожах Хортицею. Це – вільні знання, мені зарплатню платить держава, і я її відпрацьовую», – запевнив В’ячеслав Зайцев.

На наше запитання, чи не боїться заповідник втратити «живих» туристів, нам відповіли, що формат онлайн – це свого роду додаткова реклама. Хортичани вірять, що люди, побачивши картинку у Facebook, обов’язково захочуть повернутися сюди, аби побачити все на власні очі.

 

Автор: Ольга Звонарьова, Запоріжжя

Фото Дмитра Смольєнка

Джерело: «Укрінформ»
(https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/3000161-zaporozka-sic-perejsla-v-rezim-onlajn.html)

ФБ-сторінка Хортиці:
www.facebook.com/n.z.hortica/