«Ми приб’ємо «контрабас» – обіцяв Володимир Зеленський в фільмі до ста днів його президентства. Розраховував здійснити це ще до кінця 2019-го – коли, мовляв, «буде реформована митна й податкова служби». У грудні 2019 року дійсно була створена Державна митна служба або, як її називають, «нова митниця», керівником якої став Максим Нефьодов. На початку березня Зеленський заявив: «Виглядає так, що в цьому бою контрабанда відправила митницю в нокаут».

Нині українська митниця переживає перехідний період. Державна фіскальна служба, до складу якої входили територіальні органи митниці – перебуває у стані ліквідації з травня минулого року. А нова структура ще не запрацювала на повну силу. На прикладі Закарпаття видно – це призводить до того, що митницю тут контролює така собі суміш старих та нових кадрів. Стиль життя деяких із них, як встановили «Схеми в регіонах», викликає сумнів щодо прозорості та доброчесності їхньої роботи.

Андрій Каращенко. Це ім’я, вочевидь, мало знайоме українському читачеві. Утім, можливо, він запам’ятався участю у відео із розмови Володимира Зеленського із закарпатськими митниками від 6 липня 2019 року, яке лише на ютуб-каналі «Зе!президент» набрало понад 5 мільйонів переглядів.

– У вас який телефон? Айфон? – запитав тоді у Каращенка президент Зеленський.

– Айфон.

– Айфон? А звідки Айфон? Мені каже Власов уже 30 хвилин – маленька зарплата… Знайдіть начальника.

– Так точно, знайду.

Андрій Каращенко – заступник керівника Закарпатської митниці Державної фіскальної служби. Тоді, у липні минулого року, він разом із іншими колегами намагався відповідати на запитання президента, який був дуже незадоволений контрабандою і роботою митниці.

Тоді Володимир Зеленський порадив усім митникам: «Без вас теж зможемо. Якщо хочете працювати – давайте разом. Не хочете – звільняйтесь, – наголосив глава держави. – Бо коли в нас буде прокуратура, а всі розуміють – буде після виборів у Верховну Раді, і коли в нас буде більшість, а всі розуміють, що вона буде...»

Новоспечений, на той час, очільник митної служби Максим Нефьодов, вражений майном у деклараціях, пообіцяв митникам нове життя: «З 15-го числа почнеться нове життя. Я докладу всіх зусиль, щоб це життя стало справді нове».

Почалась реорганізація.

Утворили новий орган – Державну митну службу, на базі митниці Державної фіскальної служби, яка має бути ліквідована. Вже звільнили 500 «старих» кадрів, за конкурсом набирають людей на вакантні посади. Але перехід функцій ДФС до новоствореної митної служби досі не завершився.

Уже в березні цього року Володимир Зеленський, під час виступу у Верховній Раді, констатував: виглядає так, що контрабанда перемогла.

Як живуть закарпатські митники, поки митниця, за оцінкою президента, перебуває в нокауті? І чи немає якоїсь залежності між неефективною боротьбою з контрабандою та способом життя самих митників і їхніх родичів? Учасники проєкту «Схеми в регіонах» прибули на Закарпаття, аби дослідити це.

«Старі-нові» обличчя митниці

Тут призначили нового керівника новоутвореної Митної служби. Але досі половина керівного складу залишилася на посадах – у структурі ДФС. Згідно з офіційною відповіддю від фіскалів, Андрій Каращенко і В’ячеслав Живицький – працюють заступниками начальника Закарпатської митниці саме ДФС – ще досі не ліквідованої служби.

Заступника керівника Миколу Ясевича та керівника Закарпатської митниці Станіслава Балуєва звільнили наказами фіскальної служби.

Але Балуєв оскаржує своє звільнення в суді. Що вже казати про рядових митників, які лишилися на посадах?

Відповідно до декларацій, які дослідили журналісти, більшість митників користуються не власним майном. Квартири й автівки – або родичів, або третіх осіб.

«Дорогі» родичі закарпатських митників

Біля митного посту «Ужгород» часто можна побачити автомобіль Tesla, що належить Олені Михайлівні Стрічик. Сама вона не працює на митниці. Натомість на митниці працює її чоловік – заступник начальника митного посту Закарпатської митниці ДФС Ігор Стрічик.

Власної автівки митник не має – лише мопед. У декларації Tesla відсутня.

Журналісти зателефонували, аби поцікавитися, чому, але митник так і не відповів.

А Єлизавета Лазорик – успішна донька заступника начальника митного посту «Тиса» Володимира Лазорика.

Зараз Єлизаветі 24. Коли їй виповнилося 20, у неї з’явилася Audi А6, а через рік – Audi А3. І вона дозволила батькові їздити на роботу на своєму авто – зокрема, на Audi А6 – що митник вказав у своїй декларації.

У 22 роки у доньки митника з’явилася квартира на Слов’янській набережній, в одному з найдорожчих клубних будинків Ужгорода.

У 23 роки вона стала власницею понад 100 кв. м. торговельних площ на вулиці Підгірній.

А в 24 роки в Єлизавети з’явилася ще одна ужгородська квартира – у будинку на вулиці Бориса Тлехаса.

Водночас, у своєму резюме Єлизавета Лазорик зазначила, що працювала на посаді організатора конференцій із квітня 2017-го. А ще пів року тому погоджувалася змінити роботу івент-менеджера на іншу, де платитимуть хоча б 12 тисяч гривень.

Сама Єлизавета відмовилася пояснювати походження свого майна.

– Звідки у вас кошти на дві квартири, торговельну площу та Audi?

– Дуже смішно. Ви мені телефонуєте з Радіо Свобода, щоб поставити це питання?

– Так.

– Я не буду на них відповідати.

– А ви можете відповісти, чи має стосунок до цих статків ваш батько?

– На це я так само не буду вам відповідати. Я вас не знаю особисто, я взагалі нікому не збираюсь відповідати на ці запитання. Будь ласка, до мене не звертайтеся з такими питаннями.

А її батько-митник у розмові з журналістами, зокрема, зазначив: «Вона живе окремо від мене. Давним-давно. І я не маю вам нічого розказувати й пояснювати».

Діаманти та мамин подарунок

Вже згаданого вище Андрія Каращенка – заступника керівника Закарпатської митниці – знімальна група зустріла в Ужгороді вранці 5 березня.

Однак той проігнорував журналістів і попрямував на автостоянку, де його вже чекали авто та водій.

В учасників проєкту «Схеми в регіонах» виникли деякі здогадки, чому він не захотів спілкуватися. З огляду на те, що вдалося з’ясувати під час аналізу доходів і зв’язків митника та його найближчого оточення.

Жінку на ім’я Ольга Каращенко митник вказує у своїх деклараціях як дружину.

Журналісти відшукали її профіль у соцмережі «Фейсбук». Там вона часом викладає фотографії, де позує з брендовими речами та коштовними прикрасами.

Скільки все це може коштувати?

«Схеми» надіслали фото спеціальній парламентській кореспондентці LB.UA Анні Стешенко – вона кілька років досліджує і публікує матеріали про те, які речі носять українські депутати та чиновники.

Серед речей на фотографіях дружини митника їй вдалося розпізнати дороговартісні екземпляри.

«У вухах – дуже впізнавані й дуже дорогі сережки Van Cleef, – відзначила журналістка. – Їх ціна – від 5405 євро до 26400 євро. На фото складно відрізнити – чи це біле золото, з діамантами. Залежно від комплектації варіюється саме так».

На іншому зображенні Анна Стешенко помітила ювелірний виріб ще одного відомого бренду: «Це – дуже впізнаваний браслет Cartier. Модель була придумана в 1968 році і називається – «просто цвях». Ціна – від 3050 євро найпростішої моделі без діамантів – і до 43 600 євро».

Ще одну річ із фотографії Ольги Каращенко журналістка ідентифікувала як брендову сумку: «Саме ця модель – це сумка з останньої колекції YSL. І вартість її на офіційному сайті – 1790 євро».

Якщо додати ціни на ці та інші ідентифіковані речі й прикраси на фото Ольги Каращенко: мінімум, якщо моделі найпростіші, і без діамантів – від 12 тисяч і до понад 74 тисяч євро – якщо комплектація максимальна.

Звідки все це?

У розмові з журналістами Ольга Каращенко лише кілька разів повторила, що не має таких прикрас.

– Як так сталося, що на фотографіях ваших у фейсбуці у вас є прикраси, ціна яких іноді починається від 5 тисяч євро?

– В мене немає таких прикрас.

– Ну, зокрема, Van Cleef сережки є у вас.

– В мене немає таких прикрас.

– На вашій сторінці у Фейсбуці…

– В мене немає таких прикрас.

– Це – не ваші прикраси?

Пізніше Ольга Каращенко повідомила, що неодружена, – а з митником Андрієм Каращенком, який згадував її в декларації, вони «розійшлися».

– З якого приводу ви телефонуєте мені?

– З того приводу, що ваш чоловік є працівником митниці.

– Яким чином мій чоловік? Перед тим, як ставити такі питання, ви маєте достовірно знати інформацію. Тому що я – неодружена.

– Андрій Іванович Каращенко вказує вас як дружину.

– Де саме він вказує?

– У своїй декларації.

– Ні.

– Вона є відкритою на сайті НАЗК. Ви розлучились?

– Ми розійшлись 4 роки тому. Тому ваші недоречні дзвінки я вимагаю припинити.

– Ви розлучилися, але він вас вважає своєю дружиною і далі?

– Я ще раз пояснюю: я живу в іншому місті й живу разом зі своїм сином.

Як так сталося, що Ольга Каращенко із прикрасами в тисячі євро переконує, що не є дружиною Андрія Каращенка вже чотири роки, але при цьому сам Каращенко у поданих у 2018 та 2019 роках деклараціях вказує її як дружину? Це міг би пояснити сам митник – однак він так і не відповів на телефонні дзвінки журналістів.

Цікаво, що номер Андрія Каращенка в низки абонентів підписаний, зокрема, так: Андрій, Оболонь, Героїв Сталінграду, 8 – відповідно до даних із додатків, які дають змогу довідатися, як підписаний у телефонних книгах різних абонентів конкретний номер. За цією адресою у Києві, як з’ясували журналісти, розташовані квартира і гараж, які належать не йому.

У 2014 році їх придбала матір митника – Надія Никитюк.

І це – теж привід для запитань до Андрія Каращенка.

Надія Никитюк володіла позашляховиком Lexus RX350, яким користувався митник і що вказував у декларації.

Вона ж подарувала Андрію Каращенку майже два мільйони гривень у 2018 році.

Але при цьому, за отриманою інформацією від джерела у фіскальній службі, офіційні доходи Надії Никитюк, починаючи з 1998 року, склали трохи більше ніж 123 тисяч гривень.

Тож звідки все це?

Журналісти зателефонували жінці, щоб поставити це запитання безпосередньо їй самій – однак вона сказала, що перебуває «не в Україні» і відмовилася про це говорити.

– У вас за час роботи вашого сина на митниці з’явилася квартира у Києві, Lexus ви даєте йому в користування. Подарували йому два мільйони. В мене питання: звідки у вас такі доходи?

– Я не можу зараз про це говорити. Вибачте, будь ласка.

Але головна знахідка журналістів виявилася на іншому боці кордону.

На заході Закарпатська область межує зі Словаччиною. Митниця ДФС, заступником керівника якої працює Андрій Каращенко, контролює митні пости та переміщення товарів – зокрема, з цієї країни.

І саме в Словаччині, як виявили «Схеми в регіонах», митник Андрій Каращенко вирішив пов’язати себе з бізнесом – із фірмою, засновниками якої є українці. І не звичайні українці, а колишні митники і прокурори.

Бізнес на кордоні

Відповідно до словацького реєстру, засновниками компанії Sapient Consulting, створеної у 2014 році, є члени родини Білецьких. Альфред Білецький – ексзаступник керівника київської митниці, люстрований у 2014 році. Андрій Білецький – колишній працівник прокуратури Києва, Леонід Білецький – колишній секретар Київського апеляційного суду та житомирянин Віктор Костюк.

Відповідно до реєстру, сфера діяльності фірми – торгівля, брокерські послуги та ще довгий список напрямків роботи. Місце реєстрації – у непримітній будівлі у місті Жиліна, на Пернікарській, 10.

А в документі від 2016 року журналісти виявили підпис Андрія Каращенка – яким митник засвідчив, що погоджується бути довіреною особою словацької компанії Sapient Consulting.

«Довірена особа (прокурист) уповноважена на всі правові дії, які виникають під час функціонування підприємства», – зазначено у тексті документу.

Відповідні відомості про роль Каращенка є і в реєстрі юридичних осіб Словаччини. Але цей факт Каращенко не повідомив у своїй декларації.

«Коли митник має довіреність у якоїсь словацької компанії і має право вчиняти будь-які правочини – то це можна трактувати по-різному, – пояснює виконавчий директор громадської організації «Антикорупційний штаб» Сергій Миткалик. – Якщо на таку особу буде складатися протокол щодо сумісництва чи суміщення з іншими посадами, це означає, що справа буде – на розсуд суду. Бо, по-перше, треба встановити критерії. Якщо він за цією довіреністю здійснює якусь оплачувану діяльність – це однозначно, за національним законодавством, оплачувана робота, і це називається сумісництвом».

Понад те, як пояснює Сергій Миткалик, відповідно до міжнародного законодавства це може вважатися порушенням: «Наявність самої довіреності, коли митник чи службовець має певне право вчиняти будь-які дії, тобто підписувати договори і вчиняти інші правочини, відповідно до міжнародних норм, – це сумісництво є незаконним, і митник взагалі не має права мати довіреність на вчинення цих дій».

Який бізнес об’єднав заступника начальника митниці Закарпаття, колишнього митника, прокурора та секретаря суду в Словаччині? Журналісти спробували зв’язатися із Андрієм, Альфредом та Леонідом Білецькими.

Однак телефоном відповів лише останній.

– Є питання стосовно фірми Sapient Consulting, ви там є засновником. Чим вона займається?

– Не розумію, про що ви.

– Ви є співзасновником словацької фірми Sapient Consulting. Разом із Андрієм Білецьким і Альфредом Білецьким. Чим займається ця компанія?

– Не можу вам відповісти, вибачте.

– Ну ви ж співзасновник. А яка роль у цьому Андрія Каращенка?…

– … (поклав слухавку)

Від джерела у словацькій податковій журналісти отримали інформацію щодо контрагентів, витрат й отримання коштів компанією Sapient Consulting.

Відповідно до отриманої інформації, низка компаній, серед засновників яких громадяни Туреччини, України, Росії та Словаччини, перераховували на рахунок Sapient Consulting кошти у розмірі від 400 до 21 тисячі євро за одну транзакцію.

Деякі з них були зареєстровані за однією адресою. Деякі – як, наприклад, компанія BonFire s.r.o. – перераховували кошти на рахунок Sapient Consulting s.r.o. А потім, як свідчать дані, отримані від джерела на митниці, імпортували в Словаччину товари з України.

Однак встановити напевне, в чому полягає діяльність Sapient Consulting журналістам не вдалося. Вони намагалися поспілкуватися із засновниками фірм, які перераховували кошти на рахунок Sapient. Однак ніхто з них не відповів на повідомлення у месенджері.

Відтак «Схеми в регіонах» вирушили в Словаччину на пошуки компаньйонів Sapient Consulting. Адже, за їхніми даними, саме там зареєстрована низка компаній, з якими пов’язані українські митники.

Журналісти вирішили поспілкуватися із співвласниками цих фірм. І тому поїхали в Кошице, де мешкає одна зі співвласниць компанії GoToSlovakia s.r.o. і PartnerLiga s.r.o. Однак у будинку, в якому вона проживає, двері їм ніхто не відчинив – схоже, журналісти не застали її вдома.

Нічим не завершилися і пошуки власників компаній, які платили фірмі Sapient Consulting в Україні.

Можливо, розкрити суть діяльності компанії, стосунок до якої приховав заступник начальника Закарпатської митниці, зможуть органи, які мають більше можливостей і повноважень?

Отже, учасникам проєкту «Схеми в регіонах» вдалося встановити, що родичі декого із них ведуть спосіб життя, який викликає сумніви у сумлінності роботи самих митників. А дехто з них спромігся поєднувати свою роботу на кордоні зі Словаччиною із представництвом бізнесу в цій країні.

Напередодні публікації цього матеріалу журналісти отримали відповідь від Державної митної служби, в якій, зокрема, йдеться: «Ані Каращенко, ані Живицький не працюють в Державній митній службі України... До новоутвореної у грудні 2019 року Держмитслужби України жоден із них переведений не був, вони залишаються у структурі Державної фіскальної служби України».

Інші два фігуранти нашого матеріалу – Володимир Лазорик та Ігор Стрічик – отримали посади в новій Митній службі.

І ця відповідь також вимагає пояснень. Адже раніше «Схеми в регіонах» отримали відповідь від Державної фіскальної служби, що Андрій Каращенко та Вячеслав Живицький обіймають посади заступників начальника Закарпатської митниці ДФС.

Нині українська митниця переживає перехідний період. Державна фіскальна служба, до складу якої входили територіальні органи – митниці – перебуває у стані ліквідації з травня минулого року.

Бо в 2018-му уряд постановив розділити ДФС на Державну податкову й Державну митну служби. Але цей процес затягнувся і триває досі: нова структура ще не запрацювала на повну силу, не набрала кадрів, а стара – хоч перебуває у стані припинення діяльності – однак досі діє. Її працівники – такі, як фігуранти цього матеріалу, – продовжують ходити на роботу та мають державні повноваження. Реформа – не завершена, і митницю, зокрема на Закарпатті, контролює така собі суміш старих та нових кадрів.

Окремо журналісти звертаються до фігурантів цієї публікації – вони мають можливість надати додаткові коментарі, попри те, що під час підготовки цього сюжету вони не висловлювали такого бажання.

«Схеми в регіонах» – спільний проєкт програми «Схеми» та Інституту розвитку регіональної преси. Протягом пів року група із чотирьох регіональних журналістів відвідає чотири регіони України – Сумщину, Кіровоградщину, Одещину й Закарпаття, – у яких підготує і видасть в ефір чотири регіональні розслідування.

 

Автори: Максим Савчук, Альона Щербакова, Кирило Овсяний, Олена Мудра, Павло Лісниченко

Джерело: Радіо Свобода (https://www.radiosvoboda.org/a/schemes/30510956.html)

«Copyright © 2018 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода»