Виступ на щорічній конференції TED.

Люди завжди дбали про власну безпеку. І витрачають на неї величезні кошти. Але часто бачать небезпеку не там і не в тому, де вона справді криється. У 2015 році, під час виступу на щорічній міжнародній конференції TED (майданчику, де обговорюються «ідеї, гідні розповсюдження»,) Білл Гейтс закликав людство витрачати величезні кошти не на ядерні ракети, а на боротьбу з особливо небезпечними вірусами. Хтозна, якби тоді його почули, світ, можливо, не опинився би зараз у такому безпорадному становищі.

Але Гейтс казав і про інше: «Не треба панікувати. Нема потреби запасатися макаронами і ховатися у підвалі. Треба братися до діла, бо час не чекає». Він вірить, що у нас є все для перемоги над епідемією, треба лише готуватися до цього, як до війни.

Укрінформ пропонує згадати, про що попереджав і до чого закликав усіх нас п’ять років тому засновник компанії Microsoft.

«У часи мого дитинства ми найбільше боялися ядерної війни. Тому в підвалах у всіх були такі бочки з запасами води та консервів. У разі ядерного удару ми мали спуститися вниз, причаїться і виживати на цих запасах.

Наразі найбільша загроза глобальної катастрофи виглядає вже не так. Тепер вона виглядає ось так: якщо щось і здатне знищити 10 млн осіб найближчими тисячоліттями, ймовірно, це буде особливо небезпечний вірус, а не війна. Не ракети, а мікроби. Частково причиною цього є той факт, що ми витрачаємо величезні кошти на засоби ядерного стримування. При цьому ми виділяємо дуже мало коштів на попередження епідемій. Ми не готові до наступного спалаху епідемії.

Погляньмо на вірус Ебола. Упевнений, ви усі читали про це в газетах, проблема – неймовірно складна. Я уважно стежив за нею за допомогою інструментів аналізу, які використовуються для відстеження результатів ерадикації поліомієліту. В цьому випадку проблема полягала не у низькій ефективності системи, а у відсутності системи як такої. Не вистачало найпростіших і найважливіших складових.

У нас не було готових до роботи епідеміологів, які б поїхали досліджувати хворобу і оцінили рівень її поширення. Клінічні звіти у нас були тільки на папері. Звіти опублікували онлайн із великою затримкою, при цьому вони містили безліч неточностей.

У нас не було медичних бригад, готових до роботи. Ми не володіли методами підготовки фахівців. «Лікарі без кордонів» чудово впоралися з координацією волонтерів. Але ми діяли набагато повільніше, ніж треба було при відправленні тисяч людей до постраждалих регіонів. А велика епідемія вимагала би мобілізації сотень тисяч людей.

У постраждалих регіонах не було кому було проконтролювати процес лікування. Ніхто не контролював діагностику. Ніхто не розумів, як лікувати. Наприклад, можна було взяти кров пацієнтів, які вижили, обробити її і перелити плазму хворим для захисту від вірусу. Однак цей метод жодного разу не застосовувався. Було багато упущень.

Насправді, це був провал світового масштабу. У ВООЗ є засоби для відстеження епідемій, але не для всього вищеописаного. У кінофільмах – зазвичай все по-іншому. На допомогу вирушає група привабливих епідеміологів, вони приїжджають, усіх рятують, але це – суто Голлівуд.

Якщо не підготуватися як слід, наступна епідемія може стати набагато смертоноснішою, ніж Ебола. Погляньмо на поширення Еболи цього року. Загинуло близько 10 000 осіб, майже всі – в трьох країнах Західної Африки. Хвороба не поширилася далі через три причини. По-перше, завдяки самовідданості медичних працівників. Вони виявляли хворих і не давали їм заразити інших. По-друге, через особливу природу цього вірусу. Ебола не передається повітряним шляхом. Коли інфіковані стають заразними, їм вже настільки погано, що вони не встають з ліжка. По-третє, хвороба не дійшла до багатьох міських територій. Просте везіння. Якби Ебола потрапила у більшу кількість міст, рівень захворюваності був би набагато вищим.

Наступного разу нам може не поталанити. Це може виявитися вірус, при якому заразні хворі мають достатньо сил для подорожі на літаку або для походу в магазин. Вірус може бути природного характеру, як Ебола, а може бути створений біотерористами. Тому існують чинники, здатні зробити ситуацію в тисячу разів небезпечнішою.

Подивімося на модель поширення вірусу повітряним шляхом, як це було з іспанкою у 1918 році. Ситуація може розвиватися так: інфекція пошириться планетою дуже і дуже швидко. Як бачите, від іспанки загинуло понад 30 млн осіб.

Це – серйозна проблема. До неї не можна ставитися байдуже. Але ми можемо створити справді ефективну систему реагування. У нашому розпорядженні – наукові й технічні досягнення, про які я казав раніше. У нас є мобільні телефони. З їхньою допомогою ми отримуємо та поширюємо інформацію в суспільстві. У нас є супутникові карти для відстеження переміщення населення. Біологічні дослідження не стоять на місці. І скоро ми потребуватимемо набагато менше часу на вивчення патогену та розробку ліків і вакцин для боротьби з ним.

Тобто, інструменти у нас є, але нам необхідно впровадити їх у глобальну систему охорони здоров’я. Ми маємо бути готові.

Найкращі уроки можна дістати з досвіду підготовки до війни. Солдати перебувають у стані бойової готовності постійно. У нас є військові запаси, за рахунок яких можна збільшити армію. НАТО має мобільні підрозділи, що здатні до прискореного розгортання. НАТО проводить безліч навчань для перевірки бойової підготовки. Перевіряються знання про горючі хімікати, тилову роботу та радіочастоти. Тому вони перебувають у повній бойовій готовності.

Для боротьби з епідеміями ми потребуємо приблизно того самого. Що насамперед важливе? По-перше, треба створити сильну систему охорони здоров’я у бідних країнах, щоб були всі умови для безпечних пологів і кожне немовля – вакциноване. Ці країни першими зіткнуться зі спалахом епідемії.

Нам потрібен резерв медичної служби: люди із спеціальною підготовкою, готові допомогти, що володіють знаннями. Нам треба об’єднати зусилля цих людей із зусиллями військових, використовуючи їхню здатність до швидкого реагування, їхні знання про логістику та їхній досвід організації безпечних зон. Треба проводити навчання – не військові, а бактеріологічні, щоб виявити вразливі місця. Востаннє бактеріологічні навчання проводилися в США у 2001 році, і там все не було так добре. Наразі рахунок у грі 1:0 на користь мікробів.

Нарешті, нам потрібні сучасні розробки у галузі вакцинації та діагностики. Тут є великі прориви, наприклад, аденоасоційований вірус здатний допомагати дуже швидко. Я не маю точних цифр, які відображають можливі витрати, але я впевнений, що вони – дуже скромні, зважаючи на потенційну небезпеку. Світовий банк підрахував, що глобальна епідемія грипу призведе до падіння світового добробуту більш ніж на 3 трильйони доларів і втрат багатьох мільйонів життів.

Подібні інвестиції обіцяють значні переваги не лише у боротьбі з епідеміями. Розвиток невідкладної медичної допомоги, наукові розробки – все це здатне зробити охорону здоров’я доступнішою, а світ – справедливішим і безпечнішим. Я вважаю, на цьому треба зосередитися найперше. Не треба панікувати. Немає потреби запасатися макаронами й ховатися у підвалі. Треба братися до діла, бо час не чекає.

Насправді, Ебола дала людству добрий урок: вона послужила нам раннім оповіщенням, попереджувальним сигналом. Якщо ми почнемо готуватися зараз, ми будемо у всеозброєнні. Дякую».

Джерела: «Укрінформ»
(https://www.ukrinform.ua/rubric-world/2911665-bill-gejts-2015-najkrasi-uroki-u-borotbi-z-epidemieu-mozna-distati-z-dosvidu-pidgotovki-do-vijni.html),

TED (https://www.ted.com/
talks/bill_gates_the_next_outbreak_we_re_not_ready)