rss
08/11/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Чим займеться новий генпрокурор Ірина Венедіктова?

Одночасно з впровадженням в Україні перших карантинних заходів, спричинених пандемією Covid-19, парламентарі також проголосували за нового генерального прокурора. Проблем з потрібними в таких випадках 226 голосами не виникло, позаяк президент Володимир Зеленський наразі має в законодавчому органі влади політично залізобетонну монобільшість, а 41-річна харків’янка Ірина Венедіктова має всебічну підтримку глави держави.

Title 
 Фото - facebook.com/irina.venediktova.31

«Ірина Валентинівна не потребує особливо представлення. Відомий юрист, доктор юридичних наук, ваша колега – народний депутат України, партія «Слуга народу». Наразі виконує обов’язки керівника Державного бюро розслідувань. Переконаний, що передусім фахові і моральні риси запропонованого мною кандидата дадуть змогу забезпечити стабільну і злагоджену роботу органів прокуратури, викорінення корупції в цій системі та ефективне розслідування гучних кримінальних справ. І ще, мені здається, хочу від себе сказати, що вперше в історії незалежної України це може бути жінка. Але, мені здається, що в історію України вона перш за все увійде як фахова і результативна людина», - сказав Зеленський, представляючи її кандидатуру у вівторок, 17 березня 2020 року, на позачерговому пленарному засіданні ВР.

Новопризначений генпрокурор теж виступила зі словами підтримки на адресу Зеленського.

«Президент України Зеленський Володимир Олександрович жодним чином не дає жодних вказівок якому-небудь правоохоронному органу… Президент Зеленський хоче, щоб в цій державі був порядок, і дав максимальну свободу правоохоронним органам це робити. Але ця свобода обмежується законом», - наголосила вона з трибуни сесійної зали.

Допомога від Суркіса й Ахметова

Палкі виступи в купі з попередніми домовленостями зробили свою справу. За проект постанови «Про надання згоди на призначення президентом України Венедіктової І. В. на посаду генерального прокурора» (№3227) проголосували 269 народних обранців.

Голоси ці розподілилися наступним чином:

«Слуга народу» (СН) - 224;

«Опозиційна платформа – За життя» (ОПЗЖ) – 3;

«За майбутнє» - 16;

«Довіра» - 13;

позафракційні – 13.

Title 
 Андрій Єрмак та Ірина Венедіктова/
(фото – кадр з YouTube)

Зі «Слугою народу» все зрозуміло, то президентський моноліт. З певною часткою умовності, одначе наразі – моноліт. А хто інші? До них слід придивитися поближче і Ви, шановні читачі, зараз зрозумієте чому.

В ОПЗЖ пропозицію Зеленського підтримали близька до Ахметова Наталія Королевська, а також Суто Чолоєвич Мамоян, виходець з відомої у ділових колах Полтавщини родини Мамоянів, та Григорій Михайлович Суркіс – давній партнер Ігоря Коломойського, брат власника київського футбольного клубу «Динамо» та співвласник телеканалу «1+1».

«За» проголосувала майже уся депутатська група «Довіра» – 13 із 15 присутніх у залі. Зокрема, такі відомі представники Західної України як прикарпатець Андрій Іванчук та закарпатець Василь Петьовка, двоюрідній брат Віктора Балоги. Сам Віктор Іванович, котрий де-юре надалі входить до складу створеної ним за головування в адміністрації президента Ющенка партії «Єдиний центр», а наразі належить до групи «За майбутнє», того дня був відсутній.

Те ж стосується й згаданого об’єднання першорангових підприємців з різних областей України (скажімо, Дубневич – Львівщина, Івахів - Волинь, Кіссе, Урбанський - Одещина, Яценко - Черкащина) під назвою «За майбутнє». З наявних у них 22 «штиків» на сесії тоді зареєструвалося 20, 16 з них натиснули зелену кнопку «за».

А серед причетних до призначення Венедіктової 13 позапартнійних депутатів ми бачимо таких не те слово знакових в минулому діячів Партії регіонів, як Андрій Деркач - син шефа СБУ часів Кучми Леоніда Деркача та Вадим Новинський - мільярдер, провідний спонсор церкви Московського патріархату в Україні і, що найголовніше, один з лідерів орієнтованої на Ріната Ахметова партії «Опозиційний блок». Разом з ним і Вікторія Гриб, і Сергій Магера, і Муса Магомедов, і Дмитро Шенцев, і Руслан Требушкін, і Дмитро Шпенов, які 17-го числа віддали голоси за Венедіктову, входять до складу цієї політсили. Їхні портрети та прізвища виставлено на загальний огляд безпосередньо на головній інтернет-сторінці «Опозиційного блоку».

«Опоблок» Ахметова, як і «Опоплатформа» Медведчука-Фірташа-Рабіновича, теж є проросійським, але діє він обережніше, хитріше, не так зухвало та брутально, як «Опозиційна платформа». Мати ж чітко відокремлену групу чи фракцію їм не дозволяє надто мала кількість мандатів.

Отже, «зелені», як називають в парламенті нардепів Зеленського, перелицьовані в «опоблоківців» «регіонали» Ахметова та ладні завжди підтримувати центральну владу місцеві князьки, з-поміж яких також чимало колишніх «регіоналів», й посадили Венедіктову в генпрокурорське крісло.

Чи відкриватиме вона у такому випадку в разі потреби кримінальні справи проти згаданих осіб? Чи перешкоджатиме їм у чомусь? Чи обмежуватиме часом аж занадто бурхливу діяльність того ж Новинського? Побачимо. Але настільки прагматичні і раціональні особи, чиї імена ми щойно перерахували, погодьтесь, ніколи нічого не роблять «просто так», виключно з альтруїстичних міркувань, тим більше – якщо йдеться про призначення генерального прокурора. А голосів виключно СН, як ми пересвідчилися, було, все ж таки, недостатньо.

Title 
 Стефанчук та Венедіктова. 2018 рік
(фото - facebook.com/irina.venediktova.31)

На сьогодні з повною впевненістю можна стверджувати наступне: призначення нового генерального прокурора, як і перед тим – нового прем’єра Дениса Шмигаля, в минулому - топ-менеджера енергетичної компанії ДТЕК Ріната Ахметова, вписується в логіку видозміненої політики Зеленського, згідно з якою всередині країни узято курс не суто на Коломойського, котрий найбільше витратив на президентські та парламентські вибори «Слуги народу», а на створену ще Кучмою й суттєво зміцнену за Януковича коаліцію орієнтованих на Росію великих економічних гравців, а зовні - на порозуміння та зближення, знову ж таки, з Російською Федерацією на підставі таких неприхованих планів, як підписане останнього разу Леонідом Кучмою у Мінську визнання автономії окупованих районів Донецької і Луганської областей (ОРДЛО), обмеження дії й подальше скасування закону про захист української мови, відновлення подачі прісної води з Дніпра до загарбаного Криму тощо.

Є, звісно ж, і не проросійські великі власники. Але таким нині непереливки. На Петра Порошенка неабияк тисне те ж ДБР, через що партія «Європейська солідарність» показово голосувала проти Венедіктової. Олегом Бахматюком займається Національне антикорупційне бюро (НАБУ). А Костянтина Жеваго після приходу до влади Зеленського було оголошено у міжнародний розшук.

Уособленням даного нового курсу є чинний керівник Офісу президента, учасник загадкового вояжу гаранта Конституції до Оману Андрій Єрмак. 17 березня він сидів у Раді поряд з Венедіктовою.

Венедіктову не можна на 100% вважати людиною Єрмака, бо її в «Слугу народу» привів перший віце-спікер Руслан Стефанчук. Разом з тим, саме у зв’язку з появою Єрмака на Банковій було відправлено у відставку з посади директора ДБР Роману Трубу, ставленика попереднього голови президентської адміністрації Андрія Богдана, однаково близького і до друзів Віктора Ющенка, і до друзів Віктора Януковича, і до друзів Володимира Зеленського. Подібна ж різносторонність політичних і бізнесових інтересів нині на Печерських пагорбах не в моді. Тим більше, що 25 жовтня 2020 року, якщо нічого не завадить, мають відбутися чергові місцеві вибори, до яких партія «Слуга народу» ще зовсім не готова.

Title 
 Фото - facebook.com/irina.venediktova.31

Замість Труби Бюро розслідувань дісталося Венедіктовій, де вона й працювала останні пару місяців.

Луценко - 2

Не дивлячись на запевнення Зеленського з приводу належних «фахових і моральних рис» Венедіктової, в її ситуації ми маємо повторення історії з Юрієм Луценком. «Чекайте-но, але ж Юрій Віталійович взагалі не мав і не має юридичної освіти та й, до того ж, доводився і доводиться кумом п’ятому президентові», - заперечить хтось. Так, Ірина Валентинівна на правника і сама вчилася, і інших вчила. І під її призначення, як свого часу під Луценка, законодавство хутенько не змінювали.

Але це не змінює головного. Це не впливає на відсутність у неї потрібного досвіду роботи в керівній ланці правоохоронних чи судових органів, що апріорі загальнообов’язкове для будь-якого генпрокурора. Будь-де й будь-коли. Як в Україні, так і закордоном.

З освітньою підготовкою у неї теж не все гаразд. Вона справді доктор юридичних наук, професор, але в якій галузі права? У кримінальному, яким займається прокуратура? Ні, у цивільному та господарському, тому що на момент обрання до Ради працювала завідувачкою кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного університету ім. Василя Каразіна, й кандидатську та докторську захищала теж не з кримінального права чи процесу.

Дивимося офіційний сайт Національної бібліотеки України ім. Володимира Вернадського (НБУВ), де зберігається будь-що, видане в нашій країні. І бачимо:

кандидатська – «Договір довірчого управління майном як форма реалізації правового інституту довірчого управління майном в Україні» (спеціальність 12.00.03 – цивільне право та цивільний процес), 2003 рік;

докторська – «Захист охоронюваних законом інтересів у цивільному праві» (спеціальність, знову ж таки, та сама), 2013 рік.

Більшість наукових публікацій, зокрема, монографій і підручників, у неї теж з цивільного права.

А може вона працювала в правоохоронних органах? Працювала, але давно, ще у 90-х, і геть не довго. Було це після закінчення Харківського університету внутрішніх справ, дослужилася до капітана міліції. Одначе, в органах Венедиктовій не дуже сподобалося, й жінка вирішила піти у науку.

Title 
 Фото - facebook.com/irina.venediktova.31

Таким чином, ГПУ у нас тепер керує доктор наук з цивільного права і з практичним досвідом капітана ще не реформованої системи МВС. В Сполучених Штатах рівень капітана – це не більше, ніж начальник поліцейського відділення.

Ще одна подібність генпрокурора Венедіктової до генпрокурора Луценка – чітка політична ангажованість на користь президента і його вертикалі. Як нагадав, власне, Зеленський, виступаючи у сесійній залі, «Ваша колега – народний депутат України, партія «Слуга народу».

До того ж, до Верховної Ради нинішнього IX скликання пані Ірина пройшла не наприкінці списку президентської партії, а на самому її початку – під третім номером.

То ж, не виключено, що з огляду на таку ангажованість Зеленський і казав про очікувану від неї «результативність». Тільки у чому вона проявлятиметься, та «результативність»? У зміцненні державності й законності, у боротьбі з організованою злочинністю, в захисті всього українського та протидії реваншу і капітуляції, чи у прямо протилежних речах?

Ставити питання руба змушують два однозначних висловлювання Венедіктової, зроблені під час процесу призначення у Раді. Її відповіді на питання опозиціонерів щодо заявленого нею раніше наміру вимагати скасування амністії майданівців (своїм заступником, нагадаємо, вона зробила адвоката Януковича Бабікова) і щодо політично вмотивованого кримінального переслідування опонентів Зеленського за економічними мотивами (як і 10 років тому, не забуваймо, за «економіку» люди Януковича судили й садили політика Юлію Тимошенко, її міністрів та членів команди) були ствердними.

«Тут просто необхідно зрозуміти: або ми виконуємо закон спеціальний, який суперечить кримінально-процесуальному законодавству, і стоїмо на паузі, або ми хочемо усестороннього, об’єктивного розслідування, і щоб наші спеціальні закони відповідали законам, які по своїй силі знаходяться вище»,- сказала про вона про майданівців і про прийнятий 2014-го на їхню користь «спеціальний закон».

Для чого? Щоб сподобатися ахметовим, новинським та іншим екс-«регіоналам» і отримати конче потрібні голоси?

Чи для того, щоб підготувати громадську думку до майбутнього, не доведи Господь, ув’яз­нен­ня тих, хто йшов під кулі «Беркуту»?

Title 
 Кандидат і велосипед як перший символ
«слуг народу». Венедіктова під час парламентської
кампанії. 2019 рік
(фото - facebook.com/irina.venediktova.31)

Процеси в країні після Майдану, зауважте, Венедіктова теж оцінює по-своєму.

«Не треба плутати економічну зло­­чинність з полі­тич­ними переслі­ду­­ваннями. Економічний тиск при­­пиниться на біз­­нес. Все, що було роз­крито саме для захвату бізнесу і перерозподілу бізнес-процесів, що ми бачили останні шість років (тобто після перемоги Революції Гідності – ред.), буде все законним чином, прийняті законні процесуальні рішення, а там, де було воровство, крадіжка нашого народу і нашої держави, будуть справедливі обвинувальні вироки, які, я думаю, знайдуть своє підтвердження і ляжуть в основу судовим вирокам. Все буде Україна! (вимову оригіналу збережено – ред.)», - сказала вона після того, коли її спитали, чи продовжить вона розпочаті під її керівництвом у ДБР справи.

Якщо Ірина Валентинівна дійсно гідна високо вченого звання професора, на нашу думку, їй варто не поспішати із різкими і ризикованими кроками, а краще розпочати з покарання тих, хто не виконував і не виконує спрямовані на запобігання поширенню захворюваності коронавірусом рішення РНБО, хто в розпал епідемії продавав за кордон медичні захисні маски та інші критичні медичні товари українського виробництва, хто прагне нажитися на чужій біді й під час епідемії підіймає ціни.

Стан справ в Україні через згубні наслідки господарювання уряду Олексія Гончарука і через загальнодержавний карантин з невизначеним терміном дії доволі непростий. Не знати точно, чим ще закінчаться й примиренницькі ініціативи таких постатей, як Єрмак і Сивохо. А що, якщо восени цього року нам доведеться йти не на чергові місцеві, а на позачергові парламентські вибори? Що тоді? Ким тоді запам’ятається Венедіктова? Першою жінкою-генпрокурором, яка ще й щось корисне встигла зробити, чи людиною, котра виголошувала у Верховній Раді священне «Все буде Україна!», а на практиці прагнула чинити за принципом «Все буде Росія!»?

Звіт CSIS: масові протести у світі за останнє десятиліття Основні тенденції, причини та наслідки зростання антиурядових протестів у період між 2009 та 2019 роками

Вченим – тисячі, а футболістам – мільйони: хай Роналду вас і лікує :)

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com