Американський Центр стратегічних і міжнародних досліджень (Center for strategic & international studies, CSIS) опублікував звіт «Ера масових протестів: Аналіз світової тенденції, що зростає» (The Age of Mass Protests: Understanding an Escalating Global Trend), в якому розбиралися причини глобальної нестабільності.

Аналіз інституту США показує, що останні політичні акції, наприклад, у Гонконзі та Сантьяго, насправді є частиною десятилітньої тривалої тенденції. Розмір і частота останніх протестів затьмарюють історичні приклади схожих подій, що відбувалися в кінці 1960-х, 1980-х та на початку 1990-х. Дослідження першопричин цих глобальних виступів свідчить про те, що вони продовжуватимуть зростати 2020 року і далі. Хоча кожен протест має унікальний контекст, загальні претензії переважно стосуються неефективного управління та корупції. Дослідники виявили, що кількість антиурядових протестів зросла в усьому світі на 11,5% у період між 2009 і 2019 роками. На думку авторів, це свідчить про те, що уряди у всьому світі загалом не готові до нової ери глобального активізму. Звіт окремо приділяє увагу таким країнам як Росія, Китай та Іран. За словами аналітиків, ці країни продовжують жорстоко пригнічувати внутрішньополітичне інакомислення своїх громадян й експортують свої «найкращі практики» з придушення виступів населення до держав у всьому світі.

Не менш важливою темою став спалах нового коронавірусу, що значно вплинув на Гонконг, і з того часу поширився на інші гарячі точки протестів, такі, як Іран. Коронавірус, найімовірніше, придушить протести в короткостроковій перспективі, як через урядові обмеження в містах, так і через небажання громадян збиратися в умовах поширення хвороби. Однак, залежно від подальшого перебігу пандемії, реакції уряду на коронавірус також можуть стати ще одним пусковим механізмом масового політичного протесту.

Європа

В європейських країнах антиурядові протести зростали в середньому на 12,2% щорічно в період із 2009 до 2019 року. Акцій непокори у 2019 році було на 216,4% більше, ніж у 2009 році. Серед основних причин в Європі є реакція на такі події: зменшення громадянських свобод із боку польської партії «Право і Справедливість» (Польща); відмивання грошей, ухилення від сплати податків та корупція, розкриті в «Панамських документах» (зачепили державних чиновників на всій території ЄС та призвели до масового руху в Ісландії); Brexit (Велика Британія); антиімміграційні настрої (у всій Європі, зокрема, Німеччина, Британія, Чехія та Франція); каталонський рух за незалежність (Іспанія); зростання цін на пальне та бідність (рух «жовтих жилетів» у Франції).

Азія

В азійських країнах антиурядові протести зростали приблизно на 9,9% щороку у період між 2009 та 2019 роками. Пік протестів був досягнутий у 2016 році завдяки масштабним заходам в Індонезії та величезним рухам в Індії та Південній Кореї. У липні 2016 року індійські сили вбили лідера сепаратистів в Кашмірі, чим спричинили масові громадянські повстання. Того ж року в Індії відбулася найбільша акція протесту в історії людства: близько 180 мільйонів працівників та членів профспілок вийшли на демонстрацію на захист своїх трудових прав.

А в Південній Кореї мільйони людей взяли участь у Революції свічок, вимагаючи (успішно) відсторонити президента Пак Кин Хе через звинувачення в корупції. Для Азії 2019 рік відзначився масштабними вуличними протистояннями у Гонконзі, Індії, Пакистані, Таїланді та Індонезії. Гонконгські протести проти дедалі більшого зазіхання Пекіна на демократичні свободи міста отримали найбільшу глобальну увагу. У червні 2019 року на вулицях міста було близько 2 мільйонів протестувальників.

Близький Схід та Північна Африка

Протести у цьому регіоні зростали зі швидкістю 16,5%, що на 44,5% вище, ніж у середньому в світі. Зокрема, вуличні демонстрації відбулися в Іраку, Ірані, Лівані, Алжирі, Єгипті, Лівії, Тунісі та Азербайджані. В Алжирі невдоволення населення корупцією, економічною стагнацією, безробіттям розпалило масові заворушення. 1 березня 2019 року на акцію вийшло близько мільйона людей, і президент Бутефліка врешті-решт склав свої повноваження. Ірак пережив подібні масові заворушення: тисячі людей вийшли на вулиці, протестуючи проти корупції, впливу Ірану та США, а також поганих державних послуг. Ці акції протесту наразилися на репресії з боку уряду, але, врешті, призвели до того, що прем'єр-міністр країни взяв на себе зобов'язання піти у відставку. Також протести відбулися через вбивство генерала Касема Сулеймані, командувача елітним спецпідрозділом «Кудс» у складі Корпусу вартових Ісламської революції.

Під час протестів 2019 року в Лівані, спричинених податками на бензин, на вулиці вийшло понад шість мільйонів людей. Демонстранти скаржилися на жорстку фіскальну політику, політичну корупцію та високий рівень безробіття, у результаті протестів прем'єр-міністр країни подав у відставку.

У США кількість акцій значно виросла після інавгурації президента Дональда Трампа в 2016 році. Так, порівняно з аналогічним періодом попереднього року, кількість протестів у січні 2017-го зросла на 330%. У 2017 році найбільшими акціями були «Жіночий марш», «Марш за правду» та «Податковий марш». Крім того, у 2019 році відбулися заворушення проти міграційної політики США, зокрема, громадяни висловлювали своє незадоволення набігами правоохоронних органів на мігрантські громади, «політикою розділення сімей» та створенням таборів утримання нелегальних мігрантів.

Автор: Христина Вовчук

Джерело: «Тиждень» (https://tyzhden.ua/World/241596)