rss
10/01/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
У фокусі – Америка \ Розлучення і податки. Економічний аспект проблеми
Title 
 Кадр з фільму «Two Much». Антоніо Бандерас
та Мелані Гріффіт, котра після цієї стрічки стала
другою дружиною актора на цілих 19 років

Актуальність цієї теми багато в чому зумовлена тим, що наразі в усіх розвинених країнах інститут сім’ї перебуває в глибокій кризі. Якщо два десятиріччя тому розпадався кожний третій шлюб, то сьогодні – кожен другий. Розпад сім’ї загострює проблеми, пов’язані з житлом, демографією та фінансовим благополуччям.

У процесі досліджень ієрархії соціально-етичних цінностей населення, було визначено таку шкалу:

– любов – 83%;

– висока зарплата – 82%;

– здоров’я – 64%;

– друзі – 62%;

– щаслива сім’я – 44%;

– хороша робота – 43%;

– впевненість у собі – 38%;

– незалежність і переконання – 38%;

– свобода – 15%.

Для того, щоб шлюбний союз був міцним і надійним, необхідно, щоб на першому місці у подружжя була щаслива сім’я. Тільки за цієї умови шлюб буде довговічним.

Основна причина, через яку шлюб закінчується розлученням, – це, насамперед, не здоров’я, не матеріальне благополуччя, не секс, а… «незадоволені очікування». Вони – головна причина не тільки розлучень, а й невдалого сімейного та особистого життя. Відомий актор Антоніо Бандерас після багаторічного шлюбу та розлучення сказав: «Очікування – причина всіх розчарувань».

Після вступу в шлюб, як правило, діє тріада: очікування – реальність – розчарування і, як наслідок, – розлучення. Італійський громадський діяч і філософ Нікколо Макіавеллі висловив мудру думку: «Кому невідома повсякчасна невідповідність між тим, що людина шукає, і тим, що знаходить… Можна, думається мені, вважати істинним, що доля розпоряджається половиною наших вчинків, але керувати іншою половиною вона дає нам самим».

На жаль, справи про розлучення – одні з найчисленніших у сучасній адвокатській практиці. Дуже рідко подружжя розлучається мирно, домовляючись стосовно основних питань. Найчастіше розлучення – це психологічні та моральні травми, плюс матеріальні втрати, які завдають непоправної шкоди обом членам подружжя та їхнім дітям, незалежно від того, хто з них був ініціатором розлучення. Каліфорнія у 1970 році стала першим штатом, в якому дозволено розлучення «без взаємних звинувачень». На практиці це передбачає, що людина, яка приймає рішення розлучитися, не повинна звинувачувати чоловіка (дружину) в якихось «смертних гріхах»: в адюльтері, фізичному або моральному насильстві, щоб вимагати розлучення.

У шлюборозлучних процесах «Золотого штату» є три основні причини розлучень: перша – «непримиренні розбіжності», коли обоє вважають і заявляють, що не можуть продовжувати спільне життя; друга – психічний розлад в одного з членів подружжя; третя – «недійсність шлюбу», коли один із членів з подружжя стверджує, що шлюб був укладений обманним шляхом і є фіктивним, або хтось з подружжя на момент вступу в шлюб був одруженим. Рішенням суду визначається дата юридичного розірвання шлюбу.

На відміну від інших штатів, у Каліфорнії діють закони спільної власності. Це означає, що члени подружжя зробили в сімейну скарбничку рівний внесок, навіть у ситуації, коли працював тільки один із них. Все, чим володіє сімейна пара, кваліфікується як спільна й особиста власність. Під спільною власністю мається на увазі все, нажите подружжям за роки спільного життя, а також – більшість боргів, які вони зробили за цей період. При розлученні спільна власність ділиться порівну. Кожному належить половина, навіть у ситуації, коли вся власність оформлена на ім’я когось одного. Приватна власність – це нерухомість, меблі, комп’ютер, радіо, теле- і фотоапаратура, грошові кошти..., якими кожен із членів подружжя володів до розлучення або які придбав на власні кошти після того, коли подружжя розійшлося, і у нього є відповідні документи. До особистої власності також належать: нерухомість, речі та кошти, отримані одним із подружжя у спадок до вступу в шлюб або під час спільного життя, а також – подарунки, зроблені кожному з членів подружжя особисто. На відміну від спільної, особиста власність при розлученні поділу не підлягає. Вона залишається особистою, крім тих випадків, коли її власник спеціальним документом оформить відмову від неї.

Борги, зроблені чоловіком або дружиною у період шлюбу, вважаються спільними і діляться порівну. Наприклад, борги за кредитними картками, навіть якщо картка видана на ім’я одного з подружжя. Борги, зроблені до вступу в шлюб або після того, коли подружжя розійшлося або роз’їхалося, вважаються особистими боргами того, хто їх зробив.

Рішення про розподіл спільної власності приймають обидва члени подружжя, воно повинно бути оформлене у письмовому вигляді і затверджене судом.

Проблема, пов’язана з розлученням, має багато аспектів, і один із найбільш болючих – фінансовий. Хто кому що винен і скільки? Те, що в колишньому СРСР називалося і виплачувалося на утримання дітей, у США, зокрема, в Каліфорнії, називається – Spousal support або фінансова підтримка одного з членів подружжя. Іншими словами – це кошти, які одна людина виплачує після розлучення іншій. Якщо в сім’ї є неповнолітні діти, їм необхідно виплачувати child support – кошти на утримання та виховання дітей.

При вирішенні проблеми про фінансову допомогу одному з членів подружжя суддя бере до уваги матеріальне становище подружжя, вік кожного з них, стан здоров’я, заробіток або дохід і стаж роботи. У ситуації, коли один із подружжя не працював на момент розлучення, суд, як правило, враховує низку обставин. Наприклад, чи важко йому буде знайти роботу, скільки він зможе заробляти, якщо влаштується на роботу, чи вплине робота на виховання дітей, чи потрібне йому додаткове навчання та перекваліфікація, скільки часу це забере. У колишнього подружжя, яке юридично оформило розлучення (divorced) або роздільне проживання та ведення домашнього господарства (separated from your spouse), виникає багато питань, пов’язаних із правилами складання податкового звіту, виходячи з нового сімейного статусу та бажання заощадити на податках. Цій темі і присвячена запропонована читачам стаття.

Треба пам’ятати, що alimony за федеральним і цивільним податковим законодавствам є доходом для одержувача, з якого він зобов’язаний платити податки. Він відображається у федеральному податковому звіті – форма 1040, додаток 1 (Schedule 1), частина 1 (part 1), «Additional income and Adjustments to income» рядок 2a «Alimony received», рядок 2в «Date of original divorce or separation agreement». Платник податків, який сплачує аліменти, має право відмінусувати цю суму зі свого доходу, заповнивши в своєму додатку 1, частина 2, до форми податкового звіту 1040 рядок 18а «Alimony paid», рядок 18в – Social Securety Number (SSN) колишнього члена подружжя – одержувача і 18с «Date of original divorce or separation agreement».

Суд має право зобов’язати роботодавця, в якого працює платник аліментів, вираховувати встановлену суму із зарплати й перераховувати її одержувачу. При наявності в сім’ї неповнолітніх дітей вони мають право на child support – кошти на утримання та виховання дітей після розлучення батьків. Суму грошової допомоги дітям встановлює суд. Вона не списується з доходу платника і не підлягає оподаткуванню для одержувача. Подружжя, яке розлучається, спільно повинно вирішувати питання про подальшу опіку і турботу про дітей. У них є вибір між особистим і спільним опікунством. Одноосібне опікунство означає, що основна відповідальність за виховання дітей покладена на одного з батьків. При спільному опікунстві відповідальність ділиться між батьками порівну. Розлучення призводить до зміни сімейного статусу платника податків. Якщо раніше, до розлучення, сімейна пара складала спільний звіт (married filling jointly), а дітей вказувала як утриманців (dependents), то після розлучення з’являються такі варіанти:

– якщо розлучені члени подружжя станом на кінець звітного року (31 грудня) не вступили у новий шлюб (unmarried persons) і у них немає дітей, то вони вказують у податковому звіті свій сімейний статус – single;

– якщо у подружжя є діти і вони залишилися проживати з одним із членів подружжя (батьком або матір’ю), то чоловік (дружина) з дітьми-утриманцями може вказати у податковому звіті сімейний статус – глава сім’ї (Head of Household).

Для цього платник податку повинен відповідати наступним вимогам:

1) він не повинен бути одруженим на кінець року;

2) він оплачує більше, ніж половину вартості житла протягом року;

3) діти повинні проживати з ним більше, ніж пів року.

Які переваги у власника статусу «глава сім’ї»?

1) він має право на стандартні списання (standard deduction), навіть якщо колишній член подружжя у своєму податковому звіті робить постатейні списання (itemize deduction);

2) його стандартні списання, як правило, будуть більшими, а податковий норматив – нижчим, ніж при сімейному статусі «single or married filing separately»;

3) він може отримати пільги (credits), наприклад, – сhild credit, earned income credit, які не призначаються при статусі «married filing separated».

Звертаю увагу читачів на такі обставини: під статус «married persons» потрапляють члени подружжя за умови, що протягом року вони не отримали остаточного документа of divorce or separate maintenance станом на 31 грудня звітного року. Про винятки з цього правила можна прочитати у публікації IRS № 504.

Подружжя після розлучення відповідальне за будь-які податкові борги, інтерес і штрафи за податковими звітами, які вони складали разом у попередні роки.

Кожну дитину як утриманця (dependent) може бути записано у податковому звіті тільки в одного з членів колишнього подружжя.

Alimony не містить суму, яку платник добровільно виплачує колишньому членові подружжя, понад визначену за рішенням суду.

Якщо одержувач аліментів не повідомить платнику свій SSN, то йому загрожує штраф – $50. Якщо платник податків сплачує аліменти кільком особам, то до податкового звіту треба додати документ, в якому перерахувати імена та прізвища всіх одержувачів і їхні SSN.

Доцільно передавати колишньому чоловікові (дружині) суми аlimony and сhild support окремими чеками.

Якщо платник аlimony and сhild support передав чеки на загальну суму, яка менша від тієї, що встановлена судом, то в цій ситуації пріоритет має сhild support.

Якщо для виплати alimony або child support платник податків використовує кошти з пенсійних планів, то для правильного складання звіту необхідно вивчити інструкції IRS № 575, 590.

У цій статті ми виклали тільки загальний порядок відображення аліментів у податковому звіті. Якщо у читачів виникнуть конкретні питання стосовно порушеної у статті проблеми, то рекомендую уважно вивчити: Topic № 452 та публікацію IRS № 504 «Divorced or Separated Individuals» або звернутися до фахівця з оподаткування.

Автор: Олександр Шабсіс, PhD

Джерело: «Континент»
(
https://kontinentusa.com/)

Школи штату закрито до кінця березня

Депутати штату через коронавірус перенесли засідання

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com