rss
10/31/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Пам’ять \ Постать \ Забутий редактор д-р Михайло Сосновський – життя, діяльність, чесноти й загадкова «ненадійна смерть»

Продовження.
Початок у № 09, 10, 11

Відомий український учений-юрист, також тернополянин з походження Микола Бараболяк (*1908-1994, Чикаго, США), у 1939-1941 роках – викладач юридичного факультету Університету імені I. Франка у Львові, автор праць з цивільного процесуального права, член кількох академічних установ США, Американської асоціації політичних наук, а від 1964 року – кореспондент «The New Star» («Нова зірка»), що був вписаний у AMWS («Чоловіки та жінки американської науки»), ОЕА («Видатні науковці Америки») написав цікаву пригадку «Згадуючи д-ра М. Сосновського. Дещо про його «політичні манівці» і журналістську етику». В цій праці д-р М. Бараболяк, зокрема, стверджував, що «д-р Михайло Сосновський не написав трактату на тему української «зовнішньої політики». Не встиг. Але і Волтер Ліппман, і йому подібні писали і «розмінювали» свої таланти в газетних статтях. Все ж, їхні писання, хоч не призначені для інтелектуальної еліти, а для консумції пересічного інтелігентного читача, не втратили своєї вартості і нині, їх цитують, і вони і надалі надають дороговказ політичному мисленню та слугують як підстави для політичних акцій.

Title 
 Михайло Сосновський у редакції «Свободи», 1975.

Таку вартість і вагу матимуть і статті Сосновського, і їх треба зарахувати до найцінніших виявлень нашої політичної думки та зберегти. Сосновський дивився на наші зовнішні політичні питання з глобальної перспективи. А якщо нині можна говорити про якусь міжнародну політику нашої еміграції, і не тільки еміграції, то тільки в межах існуючої міжнародної системи. Не вивчивши цієї системи і не маючи її повного розуміння, писати на ці теми – це більше, ніж спрощувати питання, це – ігнорування. Уряди всіх держав, а навіть окремі інституції,такі, як Сі Ай Ей, мають величезні дослідні інститути і штаби науковців, що студіюють і аналізують події у світі, зміни, що мають місце і можуть настати в майбутньому, та готують матеріали у формі висновків, опцій і конкретних пропозицій для тих, котрі приймають рішення. Бо тільки у результаті такого аналізу можна робити перспективні і нормативні висновки та на їх підставі накреслювати напрямні конкретних дій. У нас, на жаль, людей, котрі були б заангажовані в таку справу, немає. Нема не те що інституцій, але навіть одиниць, що не принагідно, як у нас буває, а виключно займались би студіями міжнародних стосунків з метою давати поради та вказувати шляхи, якими мала б розвиватися наша міжнародна політика. А це – справа еміграції, бо тільки тут маємо об’єктивні умовини такі питання опрацьовувати і по можливості цілеспрямовано діяти. Студії міжнародних стосунків – це нині окрема наукова ділянка, дуже розвинена галузь політичний студій, в якій, на жаль, не маємо донині жодного кваліфікованого експерта, що спеціалізувався би і мав хоч докторат у цій ділянці.

Сосновський, як доказують його писання, був обізнаний з літературою міжнародних стосунків і політики. Сформувавшись у тій ділянці самостійно, намагався заповнити ту прогалину, яка існує в нашому політичному житті, а існування якої таке шкідливе. Навчившись сам чимало, ділився тим, чого навчився, з громадою, у найкращій вірі і з метою допомогти тій громаді розуміти міжнародні події і діяти розумно, що є таким істотним для успіху акцій. На жаль, всі ми недооцінювали намагання Сосновського. Та те ще не найгірше, що ми його недооцінювали. Ми його зневажали за його вклад у розвиток нашої політичної думки. І ми його зневажали в спосіб, що був грубим порушенням журналістської етики… Очевидно, Сосновський не вважав себе, та й ніхто інший не має права вважати себе непомильним. Словесна полеміка в таких питаннях, як міжнародна політика, потрібна, бо вона допомагає з’ясувати суть питання. На жаль, у репліці на думки Сосновського немає нічого, що вказувало б на те, що автор тої репліки полемізує зі Сосновським. Він поставив питання так, наче б принцип «орієнтації» Сосновського виключав концепцію «власних сил», і начебто обидві концепції були антитезами; і, в результаті, закинув Сосновському те, що той ніколи не висловлював: що Сосновський, говорячи про орієнтацію, підриває віру «у власні сили», що, очевидно, і не патріотично, і негідно. Та ще і те можна б було пробачити авторові репліки, що він, причепившись античного галицького розуміння «орієнтації», написав щось, що є звичайним непорозумінням. Що не можна вибачити тому речникові ВФ (О. П. – Визвольного Фронту), це те, що він, закидаючи Сосновському те, що той – повторюємо – ніколи не висловлював, не обмежився до предметних аргументів, а виступив з особистими атаками на Сосновського з виразною метою понизити його в очах читача.

Title 
 Збори об’єднання українських підприємців
у Канаді, Торонто, 1957 рік. Біля столу зліва:
Ярослав Онищук, справа – Степан Росоха,
посередині Н. Н. 1-й ряд: зліва – С. Коваль,
Е. Думин, Є. Борс, О. Бойко, М. Сосновський
(член Управи), Л. Сосоновим М. Романюк.
2-й ряд: І. Василенко, Н. Н., П. Рихлицький,
Я. Спольський, Є. Мастикаш, Т. Юрійчук. 3-й ряд:
М. Шафранюк, І. Ярмолюк С. Кіт, Р. Миндюк,
В. Бойко, Л. Литвин. 4-й ряд: Н. Н., Б. Миндюк,
М. Барабаш, І. Держко, Л. Допта, А Курдидик.
5- й ряд: М. Калимін, О. Ярий, В. Бойдукевич,
А. Ляхович, Б. Солук, Р. Тесля, П. Головатий,
Р. Чолкан

Жонглюючи іменем Валентина Мороза та старим патріотичним гаслом на кшталт «коли орієнтація, то на Київ» – противник Сосновського вклав у свою статтю такі особисті випади, як те, що Сосновський, «заклавши ногу на ногу, в кабінетній тиші снує солодкі думи про те, як би то невеликою працею і малим коштом стати великим «фахівцем» із зовнішньої політики», що він «обдарував газету (тобто, «Свободу») поверховою доповіддю на те, щоб у читача створилась ілюзія, нібито, вже ось українська визвольна політика має змогу «використати китайську карту», що він «хоче парадувати перед ідейною, але ще трішки недосвідченою частиною громади в тозі «модерного ліберала», «новатора», і то робить він, «журналіст під п’ятдесятку», що повинен би глибше застановитись над наслідками своїх писань»; що він «орієнтований на чужі сили мінімаліст», «новатор», що посмів цитувати Донцова з першого, а не останнього видання... Вважаємо, що робимо авторові репліки забагато чести, пригадуючи ту його статтю. Болісним є той факт, що Сосновський був змушений відповідати на ті безпідставні закиди, і його відповідь з’явилась у «Свободі» за 6-10 травня 1972. Нині прикро ту відповідь читати. Це жалюгідно, що поважний журналіст відчував себе приневоленим реагувати на такі безпідставні і не гідні журналіста закиди.

Свою відповідь Сосновський закінчує так: «У цьому загальному контексті варто ще зачепити роль журналіста і публіциста, чи політичного теоретика», бо автор протиставляє «створення політики» теоретичним міркуванням на тему політики й окремих політичних проблем. Мало того, він навіть глузує над тими журналістами та публіцистами, які, мовляв, у «кабінетній тиші» займаються політичною спекуляцією, не беручи жодної участи у практичній діяльності»… Коли розцінювати нині, з перспективи п’яти років, полеміку, яка тривала між Сосновським і його опонентом на тему «китайської» політики, то обличчя палає від сорому. І тому годі дивуватись, що нині шануючий себе автор вагається писати до преси і ділитись своїми поглядами з громадою, щоб не стати об’єктом такої особистої атаки замість предметної дискусії, на яку виставляв себе так ред. Сосновський. Як боляче, що цей вдумливий аналітик нашої «зовнішньої» політики отримав таку гірку плату за своє намагання піднести рівень української політичної думки. Коли провідний політичний мислитель, а таким був, без сумніву, покійний ред. Сосновський, не має змоги, не виставляючи себе на напасть, висловити своїх думок, коли ці думки суперечать основам політичних акцій тих, що «роблять політику» на різних «фронтах», замість у «кабінетах», коли відкрита дискусія у нас «табу» і коли всяка дискусія мусить укладатись у рамки мислення, чи, радше, не-мислення естеблішментних «теоретиків», прикладом яких може слугувати опонент Сосновського, коли політичні акції не є результатом опцій і альтернатив – продуманих і продискутованих тими, що збирають інформації й їх аналізують – то змилуйся, Боже, над усім, що твориться у громадському і політичному житті нашої еміграції!

Забутий редактор д-р Михайло Сосновський – життя, діяльність, чесноти й загадкова «ненадійна смерть»

"А нащо б я силувався так заробляти, якби для України не були потрібні гроші, я б стільки не працював". До 185-річчя з дня народження Василя Федоровича Симиренка – вченого-винахідника, підприємця, мецената

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com