Живе душа поетова святая,
Живе в святих своїх речах,
І ми, читая, доживаєм,
І чуєм Бога в небесах!
Тарас Григорович Шевченко... Пророк... Кобзар... Щороку в уже теплі березневі дні ім’я українського поета звучить з уст чи не кожного українця на рідній землі чи за її межами. Ім’я, яке впродовж сторіч несе у собі неабияку силу – силу духу, силу віри, силу пророчу...
Здається, вже нічого нового не знайдеш у творчості Співця української нації; думаєш, що все уже чув, читав чи бачив... Проте, Тарас Григорович Шевченко зі своїм творчим доробком сучасніший, ніж дехто з теперішніх українців, а довести це змогли учні школи українознавства ім. Андрея Шептицького при парафії св. Йосипа Обручника в Чикаго.
У суботу, 7 березня, відбулося щорічне вшанування Великого Кобзаря у залі школи – парох Микола Бурядник невеликим діалогом з учнями про Кобзаря зацікавив усіх тим, що буде відбуватися на сцені. Дружня молитва і свято розпочалося.
Тарас живе. Ми слухаєм його.
Ми чуєм заповіт йог священний –
Учитися, кохати
край стражденний
І не цуратись рідного свого!
|
І цього разу вже учні початкової школи були глядачами, а старшокласники старанно та майже професійно змінювали на сцені одне одного. «Заповіт» у сучасному виконанні, слайди з картинами Тараса Григоровича Шевченка – свято буде йти в ногу із сучасністю, Великий Кобзар звучатиме так, щоб відкрити серця маленьких українців, щоб показати всім присутнім нове та цікаве, ще раз підтвердити та утвердити силу слова Шевченківського. «Заповіт» перекладено 147 мовами світу – учні восьмого класу продекламували його рідною українською, англійською, польською, італійською, французькою, іспанською та китайською мовами! Вміло було інсценізовано твір «Тополя» під виконання гурту «Хочу ще», а танок «Ворожіння» дівчат із школи танцю «Вишиванка» додав лише більшої виразності всьому, що відбувалось. Цікавий короткий мультфільм про життя Тараса Григоровича Шевченка, й учні шостого класу коротко розповіли більше фактів до біографії письменника. Завітали на свято і гості – парафіяльний хор «Ірмос», який додав урочистості своїм виконанням пісні «Думи мої, думи мої» на слова Кобзаря.
|
І всі ми, скільки є, в душі своїй
Клялись тих дум
не зраджувати зроду.
І справимо ми заповіт святий –
Поет живе в серцях народу!
|
«Єсть на світі доля» – сучасне звучання, танок «Аркан» у виконанні хлопців – і зал аплодує, зал підтримує, зал розуміє, що Шевченко живий, сучасний Пророк, який відгукується у душі кожного справжнього українця! Пісні «Степ», «Ми за волю, ми за мир», «Шевченкові рядки» переплелися з творчістю Великого Кобзаря, підкреслили ще раз взаємозв’язок минулого та теперішнього, невмирущість поколінь. Інсценізація семикласниками притчі «Чотири свічки» – Спокій, Віра, Любов, Надія – це як своєрідне узагальнення – всі ми втрачаємо спокій, інколи непевні у вірі, розчаровуємося у любові, проте, найголовніше – не згубити надії, вона дає нам той промінчик, за яким варто йти, боротися, вірити. Символіка українців як нації, символіка як елемент, який об’єднує, символіка, без якої не існує Україна, символіка, яку хотів бачити Великий Кобзар, символіка, за яку борються до цього часу – свято завершилося саме тим, що учні школи під слова пісні «Буде свято» виносили символи України та українців, своєрідне утвердження надії на краще майбуття рідного народу!
|
Ім’я Тарасове святе
У молитву-пісню переллється,
Та у серцях всіх поколінь
На віки вічні зостається!