Путін вважає, що в усьому винен Київ: "Причому "ініціатива" (ускладнення відносин - ред.) виходить не з Москви". Такий несподіваний обвинувачувальний початок може відразу загнати в глухий кут. У цьому разі згадується відомий російський вислів "Лучшая оборона - это нападение". Навіщо з'ясовувати, що сталося і хто винен, якщо можна одразу перейти у наступ.

Складнощі у російсько-українських відносинах, дійсно, присутні, але чому вони виникають і чи впливають вони на перебіг двосторонніх стосунків? Цікаве питання, зважаючи на рівень українофобських настроїв на вулицях Москви та незбагненно велику участь російського бізнесу у розбудові української економіки.

Лист Путіна з'явився після пропагандистської заяви російського МЗС, що мала тотожній зміст. Але ця заява не була першою за останній час. В Україні практично не звернули уваги на заяву того ж Путіна, що з'явилася в жовтні як реакція на посмертне нагородження Романа Шухевича званням Героя України. А в листопаді МЗС Росії нервово реагував на спомини про Голодомор. Здається, що в цитованому нами листі, Путін вирішив згадати все, що можна.

"Йдеться, насамперед, про своєрідне трактування українською стороною подій нашої спільної історії, героїзацію військових злочинців, які співпрацювали з нацистами, розв'язану в низці регіонів України "війну" з історичними пам'ятками і похованнями радянських воїнів-визволителів, дискримінацію російської мови, що посилюється, діяльність, спрямовану на розкол Української православної церкви", - шокує українців та росіян Путін.

Дивно, що Путін, дивлячись у бік України, не помічає, що коїться у нього в державі. Цікаво було б дізнатися думку російського президента щодо трактувань "подій спільної історії" у місті Казань? Як там, наприклад, оцінюють постать царя Івана IV і якими словами його там називають? І що з цими бусурманами в такому випадку робити? Позбавити президента Шаймієва російського громадянства? Забрати в нього контроль над природними ресурсами та промисловістю республіки? Та ні, навпаки, Шаймієв та Кадиров, Рахімов та Ілюмжинов - це опора федеральної влади, її прихована сила та нездоланна могутність.

Що ж до осіб, що були причетні до батальйону "Нахтігаль"? Так в самій Росії вже більше п'ятнадцяти років триває суспільна дискусія з елементами національно-патріотичної істерики щодо армії Власова. За цей час вийшли вже тони наукової та науково-популярної літератури, в якій пояснювалося, що власівці воювали за Гітлера, тому що любили Росію. І вони її так любили, що не могли витримати те, що робив з Росією Сталін. Тому йшли власівці до гітлерівської армії, стріляли у власних братів, допомагали Німеччині не програти війну СРСР. Але як вони в цей час любили Росію!

Можна було би ще прокоментувати черговий випад щодо проблем з російською мовою в Україні, але це обвинувачення настільки безглузде на тлі проблем з українською мовою в Україні та Росії, що доведеться читати далі.

А далі Путін якраз торкається проблем української громади в Росії.

"Хочу зазначити, що уряд Москви створив, по суті, зразковий заклад культури, котрий повною мірою відповідає культурним, освітнім та інформаційним запитам українців, які проживають у російській столиці...", - пише він про Український культурний центр на московському Арбаті.

Мабуть, усім хто знає, що в п'ятнадцятимільйонній Москві діє лише одна українська школа, не варто пояснювати як "захищені" національно-культурні права українців у Росії. А щодо всього іншого, то в російській мові є чудове слово "показуха".

Чому президент Росії саме зараз згадав про Україну та ще й в такому негативному контексті? Невже напередодні втрати (чи зміни?) повноважень у нього немає важливіших питань?

На жаль, Україна стає в цьому випадку елементом російської передвиборчої кампанії. Зрозуміло, що Медвєдєв та Путін, Путін та Медвєдєв переможуть. Але їм потрібна не просто перемога, а тріумф, якого ще не знала історія.

Як відомо, росіянам завжди легко згуртуватися проти зовнішнього ворога. Навіть якщо цей ворог віртуальний. У будь-якому разі для свідомості пересічних росіян, як вже неодноразово згадувалося, Україна залишається на рівні далекої Африки, чи в кращому випадку Середньої Азії. Абсолютна більшість росіян практично незнайома з деталями життя в Україні, тому поле для міфотворчості величезне. І в цьому випадку, на жаль, немає різниці між США та Грузією, Україною чи Молдовою.

Якщо президент сказав, що там вороги, то так воно дійсно є, і проти них треба вести війну. А "холодну" чи "гарячу", це вже як президент скаже, порадившись із "Газпромом". Якщо він "національний лідер", то йому краще знати.

"Ці недружні кроки вже затьмарюють атмосферу відносин між нашими державами. Більше того, вони можуть завдати серйозної шкоди двосторонній співпраці на різних напрямках", - погрожує Києву "національний лідер" Росії.

То знову на Новий рік перекриють газ? Чи будуть викидати українських "заробітчан" з Москви? Чи залишать Чорноморський флот після 2017 року?

Цікаво буде подивитися на реакцію нового українського уряду на цю кампанію російської влади. Навряд чи Путін та його оточення обмежаться тільки цією заявою. До виборів російського президента та переформатування політичного поля в цій країні залишається ще понад два місяці.

Отже, неминуче загострення. Росіян буде вкрай необхідно мобілізувати проти "оборзєвших хахлов", щоб за димовою завісою такого офіціозу отримати черговий мандат на правління країною, на остаточне придушення опозиції, на завуальований "третій термін" чи щось подібне.

Дійсно, як можна залишати владу, коли в сусідній країні ще є живі "бендеровцы"?