rss
06/06/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Наша Історія \ Як лікувалися повстанці: крихти з історії медицини УПА

Лікарі підпільного Українського Червоного Хреста стали кістяком медичної служби, яка надавала допомогу хворим воякам УПА. Ідейні медики робили операції у лісі та вогких підземних шпитальках, переховували вояків по хатах і навіть у цивільних лікарнях, що найбільше було поширено на Галичині.

Патріотичні ідеї УПА захищали і лікарі-іноземці, серед яких дуже багато євреїв, а відважному італійському фельдшеру навіть звели гранітний пам’ятник у прикарпатському селі.

Ця тема з’являється рідко

Наразі дуже бракує ґрунтовного цілісного дослідження, яке б розповідало про медичну складову українського визвольного руху. Адже лише з 2000 року почали відкривати доступ до значного масиву документів як радянських репресивних органів, так і до тих, що вилучили в українського підпілля.

«Якщо ми поглянемо нині, наприклад, на кандидатські роботи науковців нашого франківського Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, – каже Ярослав Коретчук, директор Івано-Франківського музею визвольної боротьби ім. С. Бандери, – то левова частка робіт спрямована на дослідження різних тем з історії України або світу, тоді як тема визвольної боротьби з’являється рідко. На це є певні причини. У період президентства Кучми та Януковича з такою тематикою було просто неможливо захистити кандидатську».

Title 

Наразі в Україні є лише з десяток людей, які працюють в архівах і дійсно фахово розкривають тему українського визвольного руху. Вивченню цієї теми багато часу приділив заступник завідувача, начальник навчальної частини кафедри медицини катастроф і військової медицини Івано-Франківського національного медичного університету, полковник медичної служби, доцент Любомир Паращук, науковець написав цілу працю. «Зовсім не вивченою є організація медичного забезпечення, зокрема, надання терапевтичної допомоги в УПА, медичною службою якої на той час, по суті, був Український Червоний Хрест (УЧХ)», – каже Любомир Паращук.

На час німецької окупації створили УЧХ, започатковану як громадську організацію, яка перед німецькою владою повинна була, буцімто, надавати медичну допомогу звичайному населенню. Звісно, левову частку УЧХ складали люди, належні до українських націоналістів, здебільшого, молоді дівчата, і зовсім маленьку частку – професійні лікарі. З часом УЧХ став підпільною структурою з переходом до збройної боротьби. Розгалужена підпільна мережа проіснувала до 1947 року.

Вогкі, холодні і з гасовими лампами

За своєю суттю саме «військова сітка» була медичною службою бойових частин і підрозділів УПА. За дослідженнями Любомира Паращука, найнижчою її ланкою були роєві санітари, які за спеціальністю підпорядковувались чотовим санітарам. Роєві та чотові санітари були звичайними стрільцями, але в разі потреби мали надати першу допомогу.

Очолювали медичну службу сотень, здебільшого, лікарі. В пізніші часи, коли медслужба УПА зазнала великих втрат в особовому складі, керівництво УЧХ було вимушене призначати на ці посади фельдшерів, а іноді й досвідчених санітарів.

Лікар (фельдшер) сотні мав лікарську сумку – так звану «фельдшерську торбу». За сприятливих обставин розгортали сотенні медичні пункти – так звані «санітарні криївки», «санітарні хати», «санітарні бункери». Вони розміщувались, здебільшого, під землею або в запіллі селянської хати і були розраховані на лікування 1-3 хворих.

Структура медичної служби куреня була складнішою. Очолював її старший лікар куреня, який підпорядковувався командирові частини. Силами медслужби куреня розгортались курінні медичні пункти, які називались шпитальками, шпиталиками. Найчастіше їх будували під землею. Медичний пункт складався з приміщення на 10-15 ліжок, кухні та канцелярії. Була добре продумана система вентиляції та видалення відходів. Деякі шпитальки були настільки дбайливо устатковані, забезпечені медикаментами та хірургічними інструментами, що офіційні засоби інформації противника казали, начебто, УПА отримує допомогу від інших держав.

Title 

Проте, більшість криївок були вогкими, холодними, освітлювались гасовою лампою, і завжди існувала небезпека, що противник викриє шпитальку. Іноді, якщо дозволяла ситуація, шпитальки розгортались у сільських хатах.

Досить поширеним методом надання кваліфікованої медичної допомоги було лікування хворих військовиків УПА в цивільних лікувальних закладах. Така методика найбільше поширилась на Галичині. Під зміненими прізвищами, видуманими анамнезами поранень та захворювань повстанців госпіталізовували в цивільні лікарні, де, ризикуючи життям, українські медики надавали їм допомогу.

Цікаво, що УЧХ та командування УПА у своїх регламентуючих матеріалах ставили чіткі вимоги до командного складу, медичного персоналу та військовослужбовців щодо дотримання правил особистої гігієни: «Всі вояки повинні митися щодня, бодай, до половини тіла. Використовувати всі можливості, щоб бути чистим і охайним», «Стрільці не повинні мати довше волосся, ніж 4 см, щоб не допустити розмноження вошей», «На місцях стоянок стрільці повинні роззуватися і пересушувати онучі», «Кожний стрілець повинен мати свою тарілку і ложку. Не бажано використовувати немиті тарілки та ложки, щоб запобігти поширенню недуг».

Лікарі були ідейними

Як розповідає Любомир Паращук, кадрова проблема в медичній службі УПА була досить болючою, незважаючи на те, що забезпеченість медичними працівниками в регіонах, де проводились бойові дії, на той час була порівняно високою. Тільки на Прикарпатті на початок 1941 року працювали 551 лікар і 1228 середніх медпрацівників. Однак, більшість українських медичних кадрів мобілізували до початку 1943-го до окупаційних армій або внаслідок репресій окупантів винищили. Дуже багато українських медиків добровільно долучалися до боротьби проти окупантів у лавах УПА.

Часто за лікарями, які практикували в окрузі, певний час бійці УПА проводили спостереження, з’ясовували їхні професійні здібності і тільки після того пропонували їм перейти до праці у військових відділах. Зважаючи на умови партизанської боротьби, медикам, як і іншим бійцям, присвоювали псевдоніми. Тому нема можливості встановити дуже багато справжніх прізвищ лікарів, медсестер і санітарів УПА.

Побоюючись репресій, або з політичних міркувань, не всі медики добровільно надавали допомогу пораненим і хворим воякам УПА. Іноді фельдшера або лікаря примусово привозили до пораненого. Після надання допомоги його, попередивши про необхідність збереження таємниці, відправляли назад.

Попри все, на той час було дуже багато дійсно ідейних лікарів. Ярослав Коретчук розповідає, що в Станіславській центральній міській лікарні, здебільшого, працювали медики, які або допомагали воякам УПА, або взагалі належали до націоналістів. Цікаво, що серед тих медиків був і росіянин Чернишов, який прибув на Прикарпаття за скеруванням. Так ось, доволі часто вночі до цієї лікарні під’їжджали люди на возі чи санях, і черговий лікар, прихопивши саквояж з медичними інструментами, їхав до Чорного лісу (30-кілометрова лісосмуга між Івано-Франківськом і Калушем), де, зазвичай, у бункері він робив операції воякам. До ранку лікаря привозили назад до лікарні.

 Title

Відомо, що іноді важкопоранених вояків доправляли безпосередньо до самої лікарні, де медики облаштували спеціальну приховану кімнату, і там бійця лікували.

Невдовзі радянська влада дізналася про цей осередок ідейних лікарів, і таємну палату персонал змушений був закидати різним сміттям. Тому сьогодні немає офіційних документів, які підтверджують факт її існування. Однак, у 1949 році більшість медиків тодішньої лікарні заарештували, і вони отримали 25 років концтаборів за участь у визвольному русі.

Іноземці у лавах УПА

Дуже поширеним явищем була діяльність медиків різних національностей, які боролись із загарбниками в лавах УПА. Ці люди потрапляли в загони повстанців різними шляхами. Найчастіше вони були врятовані з фашистських концтаборів, єврейських гетто, радянського полону.

Окремою сторінкою історії медичної служби УПА є праця єврейських лікарів. Так, наприклад, Самуель Нойман («Максимович»), «доктор Кум» – обидва були лікарями старшинської школи УПА «Олені» в Карпатах – стали взірцем самовідданої праці медика. Геройська смерть «доктора Кума», який з кулеметом у руках до останнього набою прикривав евакуацію поранених зі шпиталю біля села Труханів, на Стрийщині, стала прикладом самопожертви для багатьох медиків УПА.

Восени 1944 року всім лікарям неукраїнської національності надали можливість повернутись до легального життя, гарантуючи збереження в таємниці факту їхнього перебування в УПА. Проте, цією можливістю скористалась невелика кількість повстанських медиків. Вони, за словами «доктора Кума», «…цінували волю, ту правдиву волю, і були готові боротись проти тих, котрі її топчуть».

Ярослав Коретчук також згадує цікаву історію італійського фельдшера, який пристав до лав УПА. У 1944 році, коли скинули режим Муссоліні, німці перестали довіряти своїм союзницьким італійським підрозділам і почали роззброювати їх. У Львові навіть створили табір для полонених італійців, з якими ще вчора німці воювали пліч-о-пліч.

Title 

Тож багато італійців утікали, як могли. На сьогодні відомо про сімох з них, що приєдналися до українських націоналістів, серед яких і уродженець Рима – фельдшер Августо Доніні з псевдонімом «Михась». І хоча за плечима Доніні був лише медичний заклад середнього рівня, проте, підпільники називали його лікарем. У перерві між боями йому доводилося виконувати роль санітара. Зодягнутий у сіру радянську шинель, Августо ламаною російсько-українською мовою охоче спілкувався з побратимами, часто жартував. А ще багато розповідав про батьківщину. Бойовим гаслом італійця стали слова: «Знищити більшовизм – допоки він не дійшов до кордонів Італії».

Загинув він у прикарпатському селі Вікняни під час бойової операції у 1945-му. Коли більшовики покинули село, вікнянці крадькома поховали Августо Доніні у братській могилі біля церкви Різдва Пречистої Діви Марії разом з іншими вояками УПА. Цікаво, що громада села увіковічнила пам’ять про італійського лікаря УПА – люди звели гранітний пам’ятний знак на місці його поховання і навіть назвали на його честь одну із сільських вулиць.

Автор: Наталя Мостова

Джерело: «Галицький кореспондент» (http://gk-press.if.ua/yak-likuvalysya-povstantsi-kryhty-z-istoriyi-medytsyny-upa/)

 

Геній Юрія Кнорозова. Вчений, який розшифрував писемність майя, родом з Харкова

Сашко Шаргей-Кондратюк. Українець, що проклав шлях до Місяця

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com