rss
08/08/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Культура \ Спогади про життя і творчість Зеоніда Модрицького

На сімдесят першому році життя після боротьби з важкою хворобою – раком крові – 2 березня 2020 року назавжди пішов з життя відомий громадський діяч української спільноти, диригент та музикант Зеонід Модрицький.

Рано чи пізно для кожного з нас настане цей день, година і хвилина, коли все просто стає одним тільки моментом, де ніщо вже немає значення. Що мало бути – сталося, відбутися – відбулося, і все просто відпускається у руки майбутнього. На сьогоднішній день такий момент настав для мого батька, і цей життєвий ланцюг передається далі, на наступне молоде покоління.

Аналізуючи діяльність, характер та ідеологію мого батька Зеоніда, я розумію, що для нього був надзвичайно важливим фактор української ідентичності. Цей український націоналістичний дух закоренився в його особистість так глибоко, що навіть десятки років проживання у Сполучених Штатах Америки не похитнули його любов, пристрасть і таку неосяжну турботу про плекання культури українців за кордоном через музику класичного камерного оркестру, хорового співу хору «Сурма» та багато інших аспектів громадської діяльності.

 Title

Для кожного з нас Зеонід Модрицький був прикладом відданості українській музичній громадській діяльності. Він був стержнем українського духу і націоналізму у чиказькій громаді. Ми знали його як енергійну, розумну, добру, віддану та творчу людину. Людину, яка мала велику непохитну ідею, надію і віру в збереження, підтримку і збагачення української культури в нашій закордонній громаді.

Нехай молоде українське покоління любиться, гуртується та розвивається, а головне – продовжує будувати нашу українську ідентичність у далекому від нашої неньки України, але вже для багатьох із нас рідному американському краї.

Життя, яке щодня вирує навколо нас, є настільки непередбачуваним, що я, на превеликий жаль, не встигла приділити, на мою думку, достатню кількість часу, щоби повністю збагнути і проаналізувати все про мого батька, але якимось чином почуваюсь відповідальною поділитися з українською громадою спогадами про цю дуже рідкісну і надзвичайно творчу індивідуальність. Дуже мені шкода, що за нашою людською природою ми занадто пізно починаємо розуміти й оцінювати тих людей, дарів або речей котрі були біля нас, немов скарби, та, на жаль, чомусь ми їх для себе знаходимо, коли втрачаємо. Нам сповна відкривається їхній талант і велич тоді, коли вони вже відійшли на вічний спочинок…Тому я всім від щирого серця бажаю віднайти свої скарби, які існують і живуть поруч з нами, служать нам і люблять нас.

Нехай кожного з нас єднає з ними українська душа, нехай наші діти, внуки та правнуки не забувають, звідки вони родом. Нехай бачення Зеоніда, його бажання популяризувати, зберігати і розвивати українську культуру, мистецтво і творчість вирує в нашій крові. Будуймо, єднаймося і ростімо як одна здорова, багата і непохитна українська спільнота.

Світла і вічна пам’ять про Зеоніда Модрицького назавжди збережеться в наших серцях.

Квітослава Модрицька

 

Із циклу «Громада Нью-Йорка». З любов’ю – про любов і не тільки: «Лісова пісня» в Українському драматичному театрі Івана Бернацького в Нью-Йорку. Емоційний відгук

Діяльність «Просвіти» Хмельницького, Рівного і Полтави

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com