rss
09/28/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Омелян, ведмеді та українці

Війна, що триває внаслідок агресії Росії проти України, ставила, ставить і ще буде ставити питання, на які є дуже різні відповіді – і у пересічних українців, і у чиновників, і у бізнесменів, і у керівництва держави.

Одне з таких питань – транспортне сполучення України з Росією.

Варіанти пропозицій для прийняття рішень пропонувалися в діапазоні «повністю заблокувати все транспортне сполучення» до «нічого не блокувати».

Пропозиції ґрунтувалися дуже часто на емоціях, дуже рідко – на розрахунках.

Емоції – якщо були негативними, включно до тотальної ненависті – диктували пропозицію «закрити все сполучення наглухо, адже це – ворог, який вбиває українців і хоче знищити незалежну Україну».

Розрахунки – якщо вони кимось і робилися, то, принаймні, ніким активно не пропагувалися. Адже їхні автори розуміли, на яку жорстку і навіть люту реакцію з боку непримиренних вони наштовхнуться.

Але ж усі серйозні люди добре усвідомлюють – будь-яку проблему варто ґрунтовно проаналізувати, перш ніж враховувати емоції, тим більше – давати їм волю над розумом.

А починати, на мій погляд, варто з визначення критерію.

Що має бути критерієм для прийняття подібного рішення?

Повністю перервати транспортне сполучення України з Росією? Не дати жодної транспортної можливості бажаючим дістатися з України в Росію?

Всі притомні люди розуміють, що це абсолютно неможливо.

Скасували авіарейси до Росії? Летять бажаючі через Білорусь, балтійські країни, Молдову, Польщу, Чехію, Словаччину… Продовжувати?

Бацька Лукашенко хитро посміюється у вуса і рахує колосальні прибутки своєї авіакомпанії «Белавіа», яка невтомно перевозить українців спочатку до Мінська, а звідти – до Москви і Пітера і назад. Всі прибутки, які мали осідати в авіакомпаніях України, пішли в білоруську та інші кишені.

Передбачаю заперечення і навіть обурення декотрих – хіба можна рахувати гроші, коли наші хлопці та дівчата гинуть на фронті? Не можна. Але є логічним аналізувати питання – це не тільки можна, але й потрібно. Тому йдемо далі.

Хто рахував торгово-економічний транспортний потік між Україною та Росією? Хто провів калькуляцію – без експорту-імпорту яких товарів ми поки що не можемо обійтися в економічних зв’язках з Росією? Коли, як і за якими умовами, процедурами, термінами ми можемо перервати повністю всі економічні зв’язки з Росією? Це – реально? Чи ні? На це нам не відповідають ні уряд, ні експерти. І, думаю, це питання дуже складне.

Скільки українців їздять в Росію на заробітки – періодично чи постійно? Що вони робитимуть, якщо перекрити все транспортне сполучення з Росією?

Будуть сидіти тут, вдома? А є для них робота, заробіток? Не для всіх? Наша економіка не росте? Занепадає і далі? Тоді чи будемо дивуватися, якщо сотні і тисячі поїдуть на російські роботи так само через сусідні країни? І не тільки на роботи.

Ось звіт Укрзалізниці:«Серед міжнародних поїздів найбільше прибутку принесли маршрути «Київ – Москва» (145,2 млн грн. і 253 530 проданих квитків), «Кривий Ріг – Москва» (95,7 млн грн. і 141 708 квитків). На третьому місці «Одеса – Москва» (54,9 млн грн., 116 146 проданих квитків).

Також прибутковим маршрутом став «Одеса – Перемишль» (22,2 млн грн. і 80 298 квитків). ТОП-5 поїздів міжнародного сполучення закриває поїзд «Київ – Санкт-Петербург» з 16 млн грн. і 33 081 реалізованих квитків».

Отже, 4 з 5-ти найприбутковіших маршрутів з України є маршрути до Росії.

Згадується, як 16 серпня 2018 року тодішній міністр інфраструктури України Володимир Омелян заявив: «Сьогодні підписав один історичний документ. До Москви будуть ходити тільки ведмеді, як у старі добрі часи».

Минуло півтора року. Ведмедів у набитих українцями потягах до Росії не видно. А наших співвітчизників – напресовано, як шпротів у банці консервів, бо вільних місць практично ніколи нема. Зокрема, і у найдорожчих вагонах – так званих СВ.

А хіба Укрзалізниця не може заробляти на внутрішніх рейсах – запитаєте ви?

Компанія і тут наводить цифри. Найприбутковіші внутрішні рейси:

  • «Київ – Одеса» – 74,5 млн грн. (продано 387 177 з 427 104 місць),
  • «Київ – Львів» – 56 млн грн. (продано 333 313 з 392 582),
  • «Дніпро – Київ» – 55,7 млн грн. (продано 383 520 з 407 996 місць),
  • «Харків – Київ» – 47,4 млн грн. (місць 325 237 з 385 362 місць),
  • «Київ – Запоріжжя» з 33,7 млн грн. (місць 197 065 з 220 712 місць).

Найзбитковіші внутрішні маршрути:

  • «Львів – Бахмут» – збиток 275,5 млн грн. (продано 367 711 з 416 828 місць),
  • «Ужгород – Лисичанськ» – 260,3 млн грн. (457 167 з 459 622 місць),
  • «Маріуполь – Львів» – 217,1 млн грн. (422 265 з 449 994 місць),
  • «Івано-Франківськ – Миколаїв» – 209,1 млн грн. (396 589 з 429 437 місць),
  • «Київ – Рахів» – 189,6 млн грн. (502 835 з 548 456 місць).

Як бачимо, найприбутковіший внутрішній рейс «Київ – Одеса» приносить практично вдвічі менше прибутку кампанії «Укрзалізниця», ніж «Київ – Москва». Що з цим робити?

Знову ж таки, питання критерію. Заборонити рейси в Росію, щоб українці не могли туди їхати? Тобто, головне, щоб вони туди не їхали? Це – неможливо. Поїдуть іншим шляхом і віддадуть свої гроші не Укрзалізниці, а білорусам, молдованам, чехам і т. д. Всім трудовим мігрантам-українцям це вийде дорожче.

Але життя показує – вони на це підуть, бо робіт навколо не так і багато. Європа вже достатньо заповнена українцями, котрі там працюють.

Я ні за що не агітую. Я аналізую. І приходжу до висновку, що в сучасному світі при відкритих для українців усіх кордонах країн-сусідів спроби заборонити виїзд в одну з них – Росію, так само нездійснений, як спроба заборонити доступ до інформації та спілкування в епоху Інтернету. Ось заборонили російські сайти – і що ж? На кожному кроці українцям пропонуються комп’ютерні програми, які долають цю заборону. Хтось їх бере, хтось уже не хоче.

Може, треба поміняти критерій і поставити питання так: «Як зробити, щоб українці самі не хотіли їхати до Росії? Якщо не до родичів (хоча таких доволі багато), то хоча б на роботи?» Той, хто вирішить це питання, претендуватиме на премію. Але, боюсь, нам доведеться чекати – довго і даремно. А поки Україна зможе надати робочі місця всім, хто бажає, війна продовжується, і в наших солдатів стріляють з російської зброї – росіяни та їхні найманці. А тим часом щодня в Росію їдуть потяги, заповнені не ведмедями, а нашими співвітчизниками.

Хотіли оновлення еліт, а отримали…

Звіт CEPA: стратегії впливу Росії і Китаю на ЗМІ

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com