У Нью-Гемпширі відбулися праймеріз. Єдині кандидати, які потребують аналізу, це кандидати від Демократичної партії. Американські громадяни українського походження, незважаючи на партійну приналежність, на довшу мету повинні присвятити трішки уваги, бо за всіма контекстами США – це стратегічний партнер України, а Україна сьогодні є і завжди буде у небезпеці просто через свою історію та географію. Україна і США пов’язані взаємною потребою.

Під час виборів найважніше – це правдива інформація, необхідна для того, щоби орієнтуватися, хто є хто і на яких позиціях кандидати стояли чи стоять. Позиції можуть бути змінливі, якщо вони не ідеологічного характеру, а у США дуже мало ідеології. Минуле кандидатів важливе, бо у самому процесі сьогоднішніх виборчих перегонів кожний кандидат спроможній сказати завжди і не застановляючись те, що виборець бажає чути, тобто, речі, які суперечать попереднім позиціям, а ще залежно від того, на якому форумі виступає кандидат.

У перегонах Демократичної партії є сьогодні шість актуальних кандидатів. Обов’язковим для виборця є ознайомитись з поглядами кожного кандидата щодо України, а також – щодо Росії.

Лідером, можливо несподівано, наразі є сенатор зі штату Вермонт Берні Сандерс. Мабуть, його ідеологію чи біографію не треба студіювати глибше українцями, бо Сандерс сам себе представляє соціалістом. Належав до так знаної Peoples Party та перебував свій мідяний місяць у 1988 у СРСР. Його ставлення до України є ніяким і таким воно залишиться. Одна позитивна риса Сандерса – це те, що він особливо не змінливий, бо у нього є ідеологія старого марксиста.

Його прогресивні позиції поділяє сусідка з штату Массачусетс Елізабет Воррен. Одначе, на сьогоднішній день вона має дуже мало шансів пройти, програвши праймеріз навіть у своєму сусідньому штаті Нью-Гамшір.

Лишаються чотири кандидати для більш-менш серйозного розгляду: колишній віцепрезидент Джо Байден з порівняно проукраїнським налаштуванням, хоча не допомагав Україні пекельною зброєю, мер малого міста Піт Буттіджич хіба зовсім tabula rasa, хоча вартий студій та впливу за ознаками ранніх перемог, Емі Джин Клобушар, сенатор від штату Міннесота, яка позитивно висловлюється про Україну та українців, і Майкл Рубенс Блумберґ, колишній мер Нью-Йорка, про якого ми мало знаємо, хоч багато із нас живуть у Нью-Йорку.

У цьому аналізі я хотів би звернути окрему увагу на Блумберґа, бо він остаточно, бодай, під оглядом фінансових ресурсів, є найбільш спосібним виграти номінацію. Буденні інформації вказують, що він – великий багач з маєтком в одинадцять цифр, очолює свою фінансову інформаційну службу та був дванадцять років мером хіба найбільш космополітичного міста у світі. На перший погляд Майк Блумберґ може бути для українців сприйнятливим кандидатом.

Нещодавно з’явилася стаття у газеті «Вашингтон пост», яка вказує на протилежне, або ж, щонайменше, дає нам підстави бути насторожі.

Правда, кандидат у президенти Майк Блумберґ розкритикував президента Трампа за те, що той підтримує Путіна, який втручався у виборчий процес США, а також постійно є небезпечною і дестабілізаційною силою в світі. Одначе, в інтерв’ю, яке він дав відомому Aspen Institute у лютому 2015 року, він сказав такі речі: «...ніхто не вважає, що Росія повинна була вторгнутися в Україну і намагатися перебрати територію незалежної суверенної держави, одначе, коли дійсно подумати, що би зробила Америка, якби мала сусідню країну, де багато людей бажали би бути американцями? Техас і Каліфорнія згадується? Ми просто пішли і взяли...»

Щодо російського захоплення Криму, він порівняв це з американським захопленням мілітарної бази на Гуантанамо Бей на Кубі.

Далі він подав виправдання поведінки Путіна: «Одна з причин, чому Путін повів себе так, як він зробив, це тому що були намагання поставити НАТО зараз поруч кордону з Росією. Якщо читаєте російську історію, на їхню територію завжди були вторгнення, тому в них є ментальність, що світ хоче їх захопити... а ми зробили це саме, не дозволяючи іншій країні прийти поруч нас зі своєю зброєю, коли ми зупинили російські ракети на Кубі».

Врешті, він пояснив свою проросійську позицію: «Ми ніколи не зупинимо Іран від ядерного стану без Росії».

Ясно, що ці цитати вселяють тривогу щодо кандидатури Блумберґа. Чи це категорично дискваліфікує його кандидатом? Не знаю. Мабуть, ні, але, щонайменше, потрібно від нього вимагати пояснення або і більше. З такими позиціями він не може бути президентом.

Демократичні процеси, а головне – це чесні прозорі вибори – діють ефективно тоді, коли виборча спільнота поінформована. Це включає і поінформованість кандидатів до влади. Тяжко було б повірити, що керівник світової фінансової інформаційної служби може бути таким непоінформованим. З іншого боку, завданням громадянського суспільства є інформувати та впливати на свою владу. Мабуть, краще це робити, допоки ці особи не прийшли до влади.