З життя українських олігархів. Уже двоє з них – спершу Дмитро Фірташ, а віднедавна й Ігор Коломойський – мають проблеми із законом у США. А як щодо Ріната Ахметова? Адже у нього там є навіть великий бізнес. Так, у Штатах, олігарх скупив низку шахт, видобуває там вугілля й експортує його з Америки в Україну на свої українські коксохімічні заводи. Але наскільки ж різні підходи до ведення бізнесу в Україні та за кордоном.

Очевидно, заходячи на ринок розвиненої демократичної країни, український бізнесмен просто змушений суворо дотримуватись тамтешніх законів, на відміну від батьківщини, де система правосуддя – все ще політизована та корумпована. Взяти хоча б питання безпеки праці на шахтах та коксохімічних заводах Ахметова, які справді пов’язані з підвищеним ризиком для працівників. У США компанії українського олігарха платять мільйони доларів у разі порушення вимог безпеки на своїх підприємствах. В Україні до відповідальності найчастіше притягують хіба що пересічних працівників його заводу.

Надія Бурдєй продовжує досліджувати особливості ведення бізнесу найбагатшого українця Ріната Ахметова. Про це — спільне розслідування програми «Схеми» та «Центру протидії корупції».

29 січня 2019 року у місті Кам’янське, на Дніпропетровщині, пролунав вибух. Це сталось на території Дніпровського коксохімічного заводу. Тоді постраждали п’ятеро осіб, їх доправили до лікарні з тяжкими опіками.

«Стався великий вибух. Нас відкинуло на 2 метри. Коли ми отямились, всюди темнота, чад, – згадує Дмитро Ложко, один з тих, хто постраждав під час вибуху на заводі. – Я почав повзти, коли вже виповзав з темряви, жаху… дивлюсь – колега вилазить. Встали – все у крові, шолому немає, все горить. На ньому навіть шапка горіла».

Дмитро 10 років працював на коксохімі і тієї ночі також був на своєму робочому місці, а потім – два місяці у лікарні з опіками голови, шиї, спини. Після аварії звільнився. Лікарі порекомендували не перебувати на сонці два-три роки.

«Навіть з дитиною нікуди не вийти, не поїхати», – каже постраждалий.

Коксохімічний завод – це об’єкт підвищеної небезпеки, на якому люди при температурі понад 400 градусів працюють з небезпечними хімічними речовинами.

Такі підприємства регулярно перевіряють державні органи нагляду та контролю. І, як вдалося встановити «Схемам», за три місяці до вищезгаданого вибуху Державна служба з питань праці провела на «коксохімі» планову перевірку щодо дотримання норм охорони праці та промислової безпеки.

Під час перевірки тоді виявили більш, ніж сотню випадків порушень необхідних вимог до умов роботи й приписали зупинити експлуатацію майже трьох десятків одиниць обладнання заводу.

Пізніше, як повідомили журналістам у Держпраці, завод ці порушення, начебто, усунув. Це – офіційна версія.

Але що ж тоді вибухнуло?

Дмитро Ложко розповідає, що за 10 років роботи не може пригадати заміну обладнання чи насосів: «Ремонтується все своїми силами. Через те, що насос не качає, його просто перебирали раз на місяць. Обладнання – старе, непридатне. Скільки разів скаржились…Перебрали і сказали, що все в порядку».

Вибух стався в будівлі дистиляції смолопереробного цеху. Обладнання в цій будівлі комісія навіть не перевіряла, оскільки на той момент, як виявилось, воно було вимкнене. За офіційною версією Держпраці.

Керівник департаменту нагляду в промисловості та на об’єктах підвищеної небезпеки Державної служби України з питань праці Йосип Радецький відхиляє ймовірність недбалої перевірки.

«На момент приходу Держпраці, якщо цех не працював – був документ або наказ про зупинку роботи обладнання, або ще щось. Тобто, внутрішній документ обов’язково був. Державна служба України з питань праці дивилася об’єкти, які працювали. І правильно робила. Якщо вони бачили 5-10 цехів, і ось є документ, яким зупинено обладнання – правильно законсервоване обладнання, не працює», – пояснив він журналістам.

Виходить, комісія 10 днів перевіряла цехи, які завод добровільно показав, і пішла. А коли двері за комісією зачинилися, завод знову запустив так зване «законсервоване обладнання» смолопереробного цеху, яке вибухне через три місяці.

У Держпраці відповідальність за цей вибух перекладають на власника підприємства.

«У будь-якому випадку це – відповідальність власника. Законодавство України так каже. Роботодавець несе повну відповідальність за безпечні умови праці на своєму суб’єкті господарювання», – каже Радецький.

Вугілля на шахті «Affinity Mine» видобуває «Pocahontas Coal Company LLC» – одна з 5 дочірніх компаній «United coal company», яка з 2009 року є частиною «Метінвесту»

Одразу після вибуху поліція відкрила кримінальне провадження за статтею «Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві» й почала з’ясовувати причини аварії та шукати винних, а це завдання – не з легких.

А власник хто?

Дніпровський коксохімічний завод на момент вибуху формально належав трьом кіпрським компаніям – «Mastinto Trading Limited», «Misandyco Holdings Ltd», «Salurex Limited» та одній офшорній «Altana Limited» (Віргінські острови).

Основний продукт, який при температурі 450-1100 градусів виготовляється на коксохімічному заводі, – кокс. Це – спеціальне паливо, необхідне для виробництва сталі та чавуну.

Основним виробником цих металів в Україні є холдинг «Метінвест» найбагатшого українця, мільярдера Ріната Ахметова та народного депутата Вадима Новинського. Без коксу металургійні заводи олігархів не виготовлятимуть ані сталі, ані чавуну.

На момент вибуху, у січні 2019 року, «Метінвест» уже був співвласником трьох із восьми коксохімічних заводів країни. Дніпровський коксохім на той момент іще приховував бенефіціарів в офшорах.

Навіть самі працівники заводу не знали, на кого працюють.

«Ми навіть не знали, хто ми: «Метінвест» чи «ЄВРАЗ», – розповідає Дмитро Ложко. – І, виходить, коли стався вибух, і всі кажуть: ось «Метінвест» познімав усі таблички, там на заводі були і в тунелі. Тобто, всюди на підприємстві. А після вибуху почали знімати ці таблички. І всі одразу почали панікувати: а чого це? «Метінвест» ми чи «ЄВРАЗ».

Співвласник металургійного холдингу «ЄВРАЗ», російський олігарх Роман Абрамович володів Дніпровським коксохімом через кіпрську «Lanebrook limited» до четвертого кварталу 2013 року.

Тоді коксохім переписали на кіпрські й офшорну компанії, які володіли заводом і на момент вибуху.

«У нас же і на шоломах були написи, наклейки «Метінвест». Не знаю чому, звісно. До вибуху було все, всюди. А після вибуху, коли приїхали колеги до лікарні, кажуть: нас змусили познімати всі написи «Метінвест», – пригадує постраждалий робітник коксохіму Ложко.

Наприкінці 2014 року «Метінвест» звернувся до Антимонопольного комітету з проханням надати дозвіл на купівлю акцій Дніпровського коксохіму. АМКУ 5 років вивчав коксохімічний ринок й у квітні 2018-го навіть попередньо відмовив «Метінвесту», оскільки це могло призвести до монополізації ринку.

Але ця відмова Антимонопольного особливої ролі не грала – «Метінвест» уже настільки вільно почував себе на Дніпровському коксохімі, що навіть загальні збори акціонерів у квітні 2018 року організовує особа з корпоративною поштою «Метінвесту». Хоча офіційно на цей період «Метінвест» ще не має стосунку до заводу.

Паралельно відбулися зміни й у структурі власності кіпрських компаній, які володіли коксохімом: компанії «Mastinto Trading Limited» та «Misandyco Holdings Ltd» переписали на близьких до Вадима Новинського кіпріотів.

На момент вибуху «Метінвесту» формально ще не мало бути на заводі. Тому цілком логічно, що таблички зникли. Понад те, Антимонопольний комітет міг би оштрафувати холдинг олігархів за концентрацію акцій заводу без дозволу АМКУ.

«За таке порушення законодавством передбачено штраф до 10% доходу (виручки) двох учасників концентрації за попередній рік, що є дуже значною сумою, і вона має бути перерахована до державного бюджету», – розповідає Агія Загребельська.

На той момент вона була державною уповноваженою Антимонопольного комітету і також брала участь в ухваленні рішення щодо цього заводу.

«Я голосувала проти надання дозволу на зазначену концентрацію», – пригадує Загребельська.

Але напередодні президентських виборів у квітні 2019 року Антимонопольний комітет таки погодив «Метінвесту» придбання акцій Дніпровського коксохімічного заводу.

У цей же період, без погодження з АМКУ, «Метінвест» став співвласником іще одного коксохіму – «Южкоксу».

Так Рінат Ахметов сконцентрував у своїх руках 5 з 8 українських коксохімічних заводів.

І щоб ці заводи працювали – необхідне коксівне вугілля. У вагонах його привозять на Дніпровський коксохімічний завод.

Найбільші запаси цієї сировини в Україні – у власності ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», співвласниками якого у 2018 році також стали Ахметов та Новинський. За перше півріччя 2019 року підприємство видобуло понад 2 мільйони тонн енергетичної сировини. Але навіть таких обсягів недостатньо для безперервної роботи металургійного комплексу Ахметова та Новинського, тому олігархи почали розширюватися у США.

У звіті за 2018 рік «Метінвест» повідомив, що перенаправив майже все вугілля з американських шахт на українські металургійні заводи.

Американські шахти Ахметова

«Країна вугілля» – символічна і типова назва для готелю на узбіччі доріг Кентуккі, Вірджинії та Західної Вірджинії.

Це – гірські штати на сході центральної частини США, розташовані в самому серці одного з найбільших у світі вугільних басейнів – Аппалачі.

Завдяки видобутку вугілля тут уже сторіччями місцеві мають роботу. І йдеться не лише про шахтарів.

Колишній шахтар Джозеф Барнетт розповідає, що шахти в регіоні відроджуються. За півтори милі від міста Софія, в окрузі Релей, за його словами, розташувалась шахта, де щодня завантажують видобуте вугілля.

«Ось там – шахта, де мій син працює. Вони завантажують цілий потяг кожних 18-19 годин. А ось там, через автомагістраль, ще одна шахта – так вони зараз, взагалі, цілодобово працюють. Інша шахта тут неподалік – так навіть і вона повернулася до роботи. Вугільний бізнес пішов угору», – каже він.

Вугільний бізнес пішов угору на шахті «Affinity Mine». Тут видобуваються сотні тонн коксівного вугілля, воно тут же завантажується у вагони й експортується на українські коксохімічні заводи.

Місцеві знають, що вона належить українцям: «Шахта, про яку ви питаєте, «Affinity»... Так, вона належить іноземцям».

«Affinity Mine» – одна з найбільших американських шахт холдингу українського олігарха Ріната Ахметова та Вадима Новинського. У 2018 році тут працювали 265 шахтарів, які видобули трохи менше, ніж мільйон тонн коксівного вугілля. Це – третина від усього обсягу, який холдинг «Метінвест» видобув у США минулого року.

Вугілля на шахті «Affinity Mine» видобуває «Pocahontas Coal Company LLC» – це одна з 5 дочірніх компаній «United coal company», яка з 2009 року є частиною металургійного холдингу «Метінвест».

Безпосередньо «Pocahontas Coal Company LLC» має 3 дійсні ліцензії на видобуток вугілля у двох шахтах США.

«Affinity Mine» – одна з найбільших і, водночас, найпроблемніших шахт Ріната Ахметова у США.

Уже понад рік ця шахта – під пильним наглядом Комітету з питань освіти та праці Палати представників Конгресу США. Комітет підозрює, що шахту незаконно вивели з-під санкцій.

Філ Сміт, директор з урядових зв’язків Об’єднання працівників шахт Америки, наголошує, що випадок із цією шахтою – перший, коли з компанії зняли статус порушника, це називається «pattern of violations», не виконуючи вимоги закону.

«Такого ніколи раніше не було», – підкреслив Сміт.

У 2013 році на цій шахті протягом місяця сталося дві аварії, внаслідок яких загинули двоє шахтарів. Після цих трагедій Управління з охорони праці в гірничодобувній промисловості Міністерства праці США запровадило санкції і присвоїло шахті статус «порушника» – тобто, той самий «рattern of violations».

Філ Сміт пояснює: цей статус означає, що вугільна шахта впродовж тривалого часу демонструвала, що вони «не можуть її безпечно експлуатувати, що грубі порушення продовжуються»: «Не легкі порушення, а те, що ми називаємо грубими та суттєвими порушеннями, що можуть вплинути на здоров’я шахтаря та на безпеку під землею, і знову, і знову», – каже директор з урядових зв’язків Об’єднання працівників шахт Америки.

Фірма, якій присвоєно такий статус, потрапляє під посилений контроль управління охорони праці, а це означає часті перевірки. І якщо протягом трьох місяців після присвоєння статусу управління фіксує на цій шахті нові порушення, то має право видати наказ про виведення шахтарів й, відповідно, зупинку роботи шахти.

З моменту загибелі двох шахтарів на «Affinity Mine» у 2013 році Управління з охорони праці ледве не щомісяця фіксує на цій шахті нові й нові порушення, за які «Pocahontas Coal Company LLC» платить штрафи.

Філ Сміт підкреслює: шахта повинна виконувати закон і показати, що пройшла низку інспекцій, які встановили відсутність серйозних порушень.

Але, попри системні санкції, у червні 2018 року управління з охорони праці пішло на поступки компанії українського мільярдера й уклало мирову угоду, скасувавши статус «порушника».

І тепер сам Конгрес у Вашингтоні вже майже рік вивчає цю угоду.

У вересні 2018 року він звернувся з проханням надати детальну інформацію про зустрічі та листування представників управління охорони праці з представниками вугільної компанії Ріната Ахметова.

У листі Конгрес висловив сумніви щодо законності угоди й попросив вказати точну дату повної перевірки шахти, під час якої управління з охорони праці не виявило жодного порушення. Адже тільки в такому випадку управління мало право скасувати статус «порушника».

«Проблема для нас полягає в тому, щоб шахтарі, які добувають вугілля, скрізь дотримувалися одного й того ж набору правил. Та щоб Управління з охорони праці в гірничодобувній промисловості впроваджувало ці правила рівномірно для всіх. Бо якщо ми почнемо тут вибирати переможців і переможених щодо тих, хто може порушити закон та уникнути покарання, і тих, хто – ні, тоді це наражає на небезпеку кожного шахтаря», – каже директор з урядових зв’язків Об’єднання працівників шахт Америки Філ Сміт.

Тим часом це Об’єднання звернулося з позовом до Управління з охорони праці в гірничодобувній промисловості з вимогою поновити статус «порушника».

Адже за півтора місяця після підписання мирової угоди, у серпні 2018 року, на цій самій шахті управління зафіксувало нові порушення, за які було нараховано штраф – 140 тисяч доларів, у 2019 році – понад 7 тисяч доларів.

«Схеми» звернулися з офіційними запитами до компанії «United coal company» й Управління з охорони праці у США, щоб дізнатися позицію вугледобувної компанії та відомства, але відповіді так і не отримали.

Невдовзі Окружний суд Сполучених Штатів Південного округу Західної Вірджинії розгляне справу щодо шахти українського олігарха.

Об’єднання працівників шахт Америки вимагає поновити для неї статус «порушника». Триває перевірка Конгресу.

Гра у мовчанку

В Україні, тим часом, постраждалий на заводі Дмитро Ложко ходить до Баглійського районного суду Кам’янська. Чоловік вимагає компенсацію.

«Сталася аварія, бо старе обладнання і щоб хоча б якось завод компенсував мені моє здоров’я, яке я втратив на ньому», – пояснює чоловік.

Після аварії комісію із представників управління Держпраці, соцстрахування, міськради Кам’янська та, власне, Дніпровського коксохіму таки пускають у смолопереробний цех – і, за результатами розслідування, вона констатує наявність грубих порушень, а саме: незадовільного стану обладнання заводу й бездіяльності посадових осіб.

Це – не просто слова постраждалого під час вибуху. Це вже висновок розслідування комісії, доступ до якого отримали «Схеми».

Ці порушення завод приховав під час першої перевірки, яка відбулася за три місяці до вибуху. А винними комісія визнає чотирьох працівників заводу, яких вимагає притягнути до дисциплінарної відповідальності. Дмитра Ложка, який також у момент вибуху був на заводі, в списку винних немає.

«Метінвест» на запит щодо аварії на Дніпровському коксохімі не відповів. Бо на той момент формально холдинг не мав стосунку до заводу. Нині має, але вибирає мовчання.

Адвокат Олександр Чумак, який супроводжував подібні справи, каже: Україна – одна з таких держав, де найбільше трапляється нещасних випадків на виробництві.

«Зі своєї практики я можу сказати, що ефективність – низька. По-перше, це – найбільш застаріле законодавство «Про охорону праці»; другий чинник – це корупція і неефективність механізмів боротьби з корупцією. Тому що фактично кожну другу перевірку у нас де-факто можна обіграти/обійти», – розповідає він.

Обіграти перевірку Держпраці можна, наприклад, закривши окремим розпорядженням один з цехів заводу на час перевірки й, відповідно, не пустити туди інспекторів. Як це і сталося на Дніпровському коксохімічному заводі.

І за це має бути відповідальність, каже Олександр Чумак: «При проведенні перевірок Держпраці в особі інспекторів мають перевірити повністю всі виробничі потужності, незалежно від того, чи ці виробничі потужності використовуються, чи не використовуються».

Водночас, Олександр Чумак додає: «Якщо йдеться конкретно про нещасний випадок, який стався на виробництві, то тут існує два блоки відповідальності – є відповідальність суб’єкта господарювання і, відповідно, відповідальність посадових осіб Держпраці, які проводили перевірку. Цим, знову ж таки, має займатися слідство, але у нас є стаття – службова недбалість», – пояснює адвокат.

Але навіть після вибуху винними в аварії комісія, до складу якої входили представники Держпраці, визнає працівників заводу, а не власника, й тим паче, не інспекторів Держпраці.

І в цьому суттєва різниця. В США штрафи за порушення на шахті накладають саме на власника – компанію, бенефіціаром якої є Рінат Ахметов. Статус «системного порушника», який компанії олігарха присвоїли в США, здається, найкраще характеризує і його український бізнес.

Але в Америці за порушення платять компанії Ахметова, а в Україні – до відповідальності притягують хіба що пересічних працівників його заводу.

Цей матеріал створено в партнерстві з ГО «Центр протидії корупції» та виданням «Українська правда».

Автор: Надія Бурдєй

Джерело: «Радіо Свобода» (https://www.radiosvoboda.org/a/schemes/30391441.html) «Copyright © 2018 RFE/RL, Inc.
Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода»