18 лютого в новітній історії України – дата, що густо полита кров’ю. І на Майдані, і в Дебальцевому. І коли я писав ці рядки – полилася кров’ю 22-річного українського воїна Максима.

Може тому зі самісінького ранку в Україні відчувалась якась нервова напруга. А тут ще наймасштабніший з 2018-го року підлий напад на позиції українських військових з боку російсько-терористичних загонів.

Якоюсь мірою це спрацювало, немовби спусковий гачок. Немовби прорвало дамбу. І у цей прорив зі шаленою швидкістю здійнялася така каламутна ураганна хвиля паніки, страху, істерики та ненависті, що стало просто не по собі.

А почалось це напередодні, в суботу 15 лютого, коли ексрадник експрезидента П. Порошенка Юрій Бірюков ось так прокоментував інформацію про те, що нова українська влада має ідею запропонувати спільне патрулювання наших військових і представників ОРДЛО: «Хочеться побажати кожному виродку зі складу ЗСУ, який минулої весни проголосував за Зеленського, вічно бути у спільному патрулюванні зі сєпарами».

Коли ж пролунало уточнення, що пропонується залучати не «сєпарів», не терористів з того боку, а представників громадськості, тобто, мирних мешканців ОРДЛО, а не людей зі зброєю, то Ю. Бірюков через 2 дні видалив свій допис і написав наступне (переклад з російської мій): «Зробив дурість на емоціях, не вважаючи свої власні думки істиною в останній інстанції. Психанув… Реально сам відчував дискомфорт практично одразу ж. Щиро перепрошую з приводу власної дурості…»

На що нардепка фракції Петра Порошенка Ірина Геращенко глибокодумно прокоментувала: «Мудро» – і тут же отримала іронічну репліку від Liubov Motovilskaya: «Мудро – це коли людина спочатку думає, а потім робить, а не навпаки».

Прихильників «спочатку робити» цього дня виявилося чимало. Деякі повідомлення ЗМІ відверто настрахали. Ось 2 приклади з багатьох: «Чорний вівторок: на Донбасі вранці почався масштабний бій. Україна зазнає страшних втрат». І ще: «Бій на Донбасі завершився. Скільки бійців загинуло?»

Дуже скоро виявилося, і потім начальник Генштабу це підтвердив, що загинув один. Теж втрата страшна і трагічна. Але ж – є різниця з цим фактом і фразою «Україна зазнає страшних втрат»? Є, і це називається роздмухування паніки. Злочин під час війни, за який, бувало, на війнах розстрілювали.

Коли ж В. Зеленський, на хвилинку заскочивши на брифінг РНБОУ, сказав декілька заспокійливих фраз, екснардеп Віталій Купрій у соцмережах буквально заволав: «Заява Зеленського хвилину назад на брифінгу РНБО – це лютий треш!

На нас напали, один вбитий і 4 поранених, били з усіх калібрів, йшли у наступ. Але у нас сильна армія, ми відповіли і... тримайтесь! ... це не змінює наш неухильний курс до МИРУ з Путіним! Поясніть, будь ласка, що ви маєте на увазі? Нас вбивають, а ми продовжуємо з цим миритися?!»

Прочитавши це, я подумав: «Господи, та що ж там таке сказав Зеленський?»

Переглянув виступ президента. Ось він (скорочено): «У п’яту річницю Дебальцівської трагедії бойовики та окупанти влаштували цинічну провокацію...

Воїни Збройних сил України дали гідну відсіч агресору. На жаль, з нашого боку є втрати. Станом на зараз бій завершено. Це не просто цинічна провокація, метою якої є натиснути на дебальцівську рану, яка ніколи не загоїться повністю. Це – спроба зірвати мирний процес на Донбасі, який почав просуватися хоч і невеликими, але невпинними кроками. Збираємо сьогодні засідання РНБО. Будемо обговорювати й ухвалювати рішення про подальші кроки. Наш курс на завершення війни та відданість міжнародним домовленостям залишається незмінним – так само, як і наша рішучість дати відсіч будь-яким випадкам збройної агресії проти України».

Є різниця між виступом президента і його ну дуже «вільним переказом» Купрієм?

Є різниця між словами «спроба зірвати мирний процес на Донбасі» і «неухильний курс до МИРУ з Путіним»? Є, і ця різниця називається перекручуванням або фальсифікацією. Свідомою. З якою метою – питання ясне.

Мир на українських умовах – про що В. Зеленський казав і в Парижі, і в Мюнхені – потрібен Україні. На УКРАЇНСЬКИХ УМОВАХ. Йдеться саме про це.

Однак, емоційний вир захопив значно більш витриманих і раціональних політиків, ніж Купрій. Так завжди коректний Роман Безсмертний і група його однодумців цього ж таки 18 лютого випустили заяву, в якій написали наступне: «9 місяців зовнішньої політики команди Зеленського – повний провал. Світ нас більше не підтримає, ми залишимося сам на сам з агресором. Всі, хто відповідає за зовнішню політику, від радників до президента – або йолопи, або зрадники, які ведуть Україну до катастрофи».

По-перше, важко собі уявити, що міністр В. Пристайко, глава ОПУ А. Єрмак, віцепрем’єр Д. Кулеба і, власне, весь склад українського МЗС є йолопи і зрадники.

Окрім А. Єрмака, всі вони працювали у зовнішньополітичному відомстві і при Порошенкові. І що, при Зеленському ось так одразу ойолопіли?

А, по-друге, не далі як 14-15 лютого у Мюнхені на конференції з безпеки держсекретарем М. Помпео і керівництвом ЄС було підтверджено: підтримка України залишається незмінною. НЕЗМІННОЮ.

То де провал, та ще й повний?

Заяву, котру було названо Заявою небайдужих, варто уважно вивчити і проаналізувати окремо, оскільки там багато думок, з частиною яких можна погодитися, а частина яких видається, як мінімум, дискусійною, а то й притягнутою за вуха. Як, наприклад, дорікання В. Зеленському про «байдужість президента України, а також його команди до питання щодо збиття російськими ракетами ТОР Boeing 737-800 рейсу PS-752, внаслідок чого загинуло 176 людей, 11 з яких – громадяни України». Усі, хто бачив, як зустрічали тіла загиблих українців у Києві, як було організовано прощання за участі президента В. Зеленського, не можуть з цим погодитись. Байдужості не було.

Войовничість настільки охопила частину українців, що один користувач, не буду називати його ім’я, заявив, що люто ненавидить В. Зеленського після ранкового бою 18 лютого. І повторив це в короткому тексті двічі.

А одна з читачок так ось не посоромилася повторити те, що сам Бірюков назвав дурістю: «Iren Irina: а в чому була помилка Бірюкова? Він усе правильно сказав! Хай ублюдки спільно зі сєпарами контролюють кордон… а ми подивимося на цей цирк. ПОВНІСТЮ ПІДТРИМУЮ БІРЮКОВА».

Отже, солдати ЗСУ, котрі, можливо, голосували за Зеленського і, ймовірно, патрулюватимуть кордон, з нелегкої руки Бірюкова в мізках декотрих надто войовничих наших співгромадян є «ублюдками». Це нормально?

Чи пані теж «психанула»?

Ненависть отруює інформаційний простір України і знищує всі залишки політичної культури. На жаль, цю ненависть умисно роздмухують.

Тож недарма Petro Rakivskyi зітхнув: «Боже, благослови Україну!»

Та на Бога сподівайся, а сам вибудовуй Україну високої культури. Зокрема, культури дискусій. А щодо звинувачень – уважно слідкуймо за процесами і робімо висновки зважено, об’єктивно, а не на емоціях.