Останній бастіон стабільності в ЄС – Німеччину – накриває хвиля правого популізму. Ранок понеділка приніс неочікувані новини: глава Християнсько-демократичного союзу, правлячої партії Німеччини, 57-річна Аннегрет Крамп-Карренбауер заявила, що не балотуватиметься на посаду канцлера, й тому взагалі піде з посади очільниці ХДС.

Це оголошення, зроблене на засіданні керівного органу партії, мало ефект землетрусу. І хай би для інших партій. Але ж ні, цілком непідготованими до демаршу виявилися однопартійці та, що ще гірше, канцлерка Ангела Меркель. Її Крамп-Карренбауер оповістила раніше за інших, але все одно – в понеділок уранці.

Саме Меркель у грудні 2018 року просунула АКК (німці часто використовують цю абревіатуру через складне прізвище Аннегрет Крамп-Карренбауер – ред.) замість себе на посаду очільниці партії. Сама ж при цьому залишилася главою уряду.

Цей шпагат, як виявилося і як зазначила в заяві для преси Крамп-Карренбауер, партії лише шкодить.

Не те, щоб вона дорікала своїй «політичній хрещеній матері», але не оминула зауважити: «Позиції голови партії та кандидата на посаду канцлера мають, з моєї точки зору, бути, врешті-решт, в одних руках. Коли це – не так, це шкодить партії».

Ось так. Виходить, що Меркель, яка очолювала партію 18 років і вирішила розділити посади, пообіцявши зовсім піти з політики після завершення законодавчого періоду в 2021 році, «підставила» свою протеже? Чи щиро хотіла дати тій змогу показати себе як партійного лідера та завоювати необхідну підтримку?

Не вийшло. Зі самого початку АКК зіштовхувалася зі складнощами. Вона ледь-ледь виграла під час партійних виборів, потім неодноразово потрапляла під вогонь критики журналістів через свої недоречні висловлювання. Навіть призначення на посаду міністра оборони вкрай мало сприяло зростанню її популярності. А найгірше – що вона не стала справжнім лідером для консерваторів. Отже, рішення АКК піти здається можливістю запобігти великому та дуже болючому програшу в не такому вже й далекому майбутньому. До речі, проведене гарячими слідами соцопитування показало, що 77% громадян підтримують АКК в її рішенні. Хоч у чомусь…

Згасання ери Меркель

Меркель удар – принаймні, за її виглядом ззовні – витримала. Зробила заяву, що шкодує через рішення, але поважає його. Попросила АКК залишитися міністром у її кабінеті. Подякувала за роботу на посаді глави партії та за те, що Крамп-Карренбауер погодилася «супроводжувати процес» висування нового кандидата, якого офіційно може бути затверджено на партійному з’їзді лише у грудні. При цьому пообіцяла й свою підтримку…

Ось це – момент цікавий. Чи не сама Меркель під час «ери» свого правління потурбувалася про те, аби усунути всіх більш-менш сильних суперників? Логічним результатом є те, що яскравих лідерів у ХДС наразі немає. Серед кандидатів на заміну невдалої креатури називають Фрідріха Мерца, Єнса Шпана та Арміна Лашета. Третій – прем’єр-міністр потужної землі Північний Рейн-Вестфалія, другий – міністр охорони здоров’я. Постать першого у списку – цікава. Навіть не через те, що Мерц був одним з лідерів партійних перегонів 7 грудня 2018 року. Заради цього він і повернувся в політичне життя після багаторічних «канікул у бізнесі», піти на які його змусила… образа на Ангелу Меркель. Саме вона не дуже чемно посунула Мерца з посади лідера парламентської фракції ХДС/ХСС у Бундестазі в далекому 2002 році. Взаємини між двома однопартійцями завжди були дуже непростими.

Всі три можливі кандидати поки що дуже стримано й обережно відреагували на перспективи, які несподівано відкрилися перед ними. З повагою, я б сказала, до жіночої гордості. Тепер треба чекати, коли розгорнеться справжня боротьба.

Землетрус влади

Значно гірше, що внутрішня ситуація у ХДС може мати погані наслідки для урядової коаліції, яку й без того міцною назвати аж ніяк не можна.

«Моє рішення не має впливу на стабільність Великої коаліції (GroKo)», – бадьоро заявила Крамп-Карренбауер.

«Ми створювали коаліцію з канцлером Ангелою Меркель. Отже, ми маємо коаліцію доти, допоки Меркель залишатиметься главою уряду», – заявив співголова Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН, яка є молодшим партнером у GroKo) Норберт Вальтер-Бор’янс. Але не так упевнено.

Фото з сайту angela-merkel.de

Він також підкреслив, що СДПН залишається не лише гарантом стабільності та демократії в суспільстві, а є й «фортецею проти правого екстремізму в цій країні». Можливість коаліції з правопопулістською «Альтернативою для Німеччини» (АдН) на будь-яких рівнях і в будь-яких форматах – він виключив і висловив сподівання, що й ХДС дасть сувору відсіч правій ідеології.

Співголова партії «Союз90/Зелені» Анналена Бербок назвала ситуацію в країні «драматичною». За її оцінкою, «є небезпека, що виникне ще більший вакуум у владі», і коаліція повинна уточнити, як вона може підтримувати стабільний уряд за цих умов. Згідно з позицією екологічної партії, Німеччина потребує стабільного уряду, особливо в рік головування ФРН у ЄС.

Зраділи розвитку подій, за їхнім власним визнанням, «Ліві». «Ми радіємо з цього протистояння та готові до нових переговорів і виборів, навіть уже почали створювати передвиборчий штаб», – виголосила співголова партії Катя Кіппінг. Вона не сумнівається, що Велика коаліція дуже сильно хитається. На переконання Кіппінг, «повалення АКК» є прямим наслідком дистанціювання консерваторів від лівих сил та загравання з «фашистами» з «Альтернативи для Німеччини».

Про неприпустимість співпраці з АдН говорив і лідер ще однієї опозиційної сили, Вільної демократичної партії Німеччини, Крістіан Лінднер. Він окреслив політику лібералів: «Ні – співпраці з АдН, ні – коаліції з «Лівими». Точніше, якщо про жодну кооперацію з ультраправими популістами взагалі не йдеться, то з «Лівими» можливе, приміром, спільне голосування з деяких питань.

Крамп-Карренбауер у своїй промові також зробила наголос на цих двох партіях. «Моя позиція чітка: жодного зближення і жодного співробітництва, в прямій або непрямій формі, з АдН і з «Лівими». Будь-яке зближення з АдН послаблює партію».

Натомість, лідер парламентської фракції АдН у Бундестазі Александр Гауланд побачив реальні можливості для зближення його партії з ХДС.

Альтернатива без альтернативи?

До чого тут, взагалі, «Альтернатива для Німеччини»? А через те, що весь великий переполох стався саме через них. Точніше, через них і лібералів.

А було це так: на початку лютого в найзахіднішій зі східнонімецьких земель, Тюрингії, цікавої з політичної точки зору тим, що це єдина земля у ФРН, де останніми роками посаду прем’єр-міністра обіймав лівий політик (Бодо Рамелов), відбулися вибори глави земельного уряду. Перемогу на них абсолютно неочікувано отримав представник вільних демократів Томас Кеммеріх. Це була б дрібниця, навіть попри те, що він презентує партію, яка отримала найменше голосів на земельних парламентських виборах три місяці тому. Але ж перевагу в один голос йому забезпечила підтримка АдН. Загалом, за цього кандидата голосували, власне, ліберали, консерватори з ХДС та ультраправі. Уперше в історії главу земельного уряду було обрано за допомогою ультраправих і через таке екзотичне поєднання голосів.

Розгорівся дуже гучний скандал. Керівництво ХДС звинуватили в тому, що воно не контролює своє відділення в Тюрингії, що консерватори готові співпрацювати з ультраправими заради влади. У справу довелося втрутитися Меркель, хоча вона вже ніби й не при партійних справах: «Це – поганий день для демократії, день, який немає нічого спільного з нашими цінностями, тому результати необхідно переглянути».

У Тюрингії та Берліні відбулися масові акції протесту перед штаб-квартирами вільних демократів. В Ерфурт, столицю Тюрингії, вилетів шеф ВДП Лінднер для «серйозної розмови»…

Закінчилося все тим, що бідолашний Кеммеріх подав у відставку, ввійшовши в історію як прем’єр з найкоротшою каденцією – 25 годин. У землі призначено нові вибори.

Хоча Крамп-Карренбауер і запевнила, що її рішення визрівало довго та не пов’язане з тюрингськими подіями, повірити в це дуже важко. Якщо події в цій землі й не стали безпосереднім тригером її рішення, то останньою крапкою – вже точно.

Але ж справа – не лише в АКК. Уся ця ситуація віддзеркалює кризу, в якій опинилися традиційні – народні, як вони самі себе називають, – німецькі партії. Поки вони сваряться між собою та всередині себе, партія, яку вперто ніхто не хоче помічати (і це – єдине, що об’єднує всіх) впевнено набирає обертів. «Альтернатива для Німеччини», створена лише 2013 року, вже присутня в усіх ландтагах ФРН, причому, презентована великою кількістю депутатів, у тій же Тюрингії – це друга партія. Декларуючи демонстративне небажання навіть сідати за один стіл з АдН, інші політичні сили, схоже, не мають жодного уявлення – що їй протиставити.

Втім, такий ухил у правий бік – зовсім не вигадка Німеччини. Щоправда, ця найбільша держава ЄС усе ж досі залишалася островом стабільності. Схоже, що й цей острів «накриває» хвиля правого популізму. Ера Меркель закінчується.

…Ураган «Сабіна», який господарював на території Німеччини з кінця тижня, промине – і синоптики прогнозують нормальну, навіть весняну погоду.

А ось коли «ясно» покаже політичний барометр у Німеччині – абсолютно незрозуміло.

Автор: Ольга Танасійчук, Берлін

Джерело: «Укрінформ»
(https://www.ukrinform.ua/rubric-world/2873840-politicnij-uragan-u-frn-comu-kreatura-merkel-jde-z-posadi-golovi-hds.html)