rss
03/31/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Проблема \ Кримінал \ Дива юриспруденції, або Як в Україні змушують інвесторів кілька разів сплачувати один і той самий мільйонний борг

Цензор.НЕТ вирішив ознайомити читачів з цинічною схемою, за якою з клієнта можна взяти платню за послуги тричі, або й чотири рази. І все це може стати судовим прецедентом і навіть перейти в практику. Відомо, щонайменше, про два такі випадки.

Початок: двічі сплачений мільйонний борг

Коріння цієї історії сягає 2014 року, і спершу це були звичайні правовідносини між двома компаніями. Перша – ТОВ «Укрлогістика» – литовсько-українське підприємство, що є провідним оператором із забезпечення логістики охолоджених і заморожених продуктів харчування для більшості торговельних мереж України. Друга – ТОВ «ТЛК «Арктика», яке надавало в оренду складські площі для зберігання охолоджених та заморожених продуктів харчування. ТОВ «Укрлогістика» орендувала в «Арктики» холодильні камери.

Через два роки «Арктика» заявила про неготовність надалі надавати послуги та повідомила про переструктурування бізнес-процесів. За один день – 26 липня 2016 року – відбулось кілька дій та було укладено низку договорів, що лягли в основу подальших судових тяганин. Між двома фірмами було укладено угоду про припинення надання послуг. «Укрлогістика», згідно з угодою, зобов’язувалася звільнити орендовані холодильні камери та виплатити 1 мільйон 465 тисяч гривень за користування ними. Варто підкреслити: борг, який був визнаний обома фірмами і зафіксований у договорі, – 1 млн 465 тис. грн. – того самого дня «Арктика» відступила компанії «Нагваль-фіш», а «Укрлогістика» сплатила визначену суму «Нагваль-фіш» у серпні 2016 року, документи про це долучені до матеріалів судових справ.

Сам же склад-холодильник 26 липня 2016 року було передано «Арктикою» у спільну діяльність компанії «Крупенія», а всіх співробітників звільнено.

Тим часом в «Арктиці» відбувалося внутрішнє переформатування та зміна керівництва. Компанія подала в суд, щоб визнати дії колишнього керівника щодо укладання договорів та переуступки боргу незаконними. У 2018 році «Арктика» досягла у судах свого, і Верховний Суд визнав низку договорів, зокрема, і договір відступлення з «Нагваль-фіш» недійсними. Однак, нагадаю, що кошти «Укрлогістика» заплатила ще за два роки до цього.

Представники «Укрлогістики» зазначають, що, відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу, у випадку визнання правочину недійсним, сторони такого договору мали б домовитися про повернення виплачених коштів або компенсацію цієї суми. Тобто, «Нагваль-фіш» мав би повернути 1 млн 465 тисяч «Арктиці».

Однак, замість запиту про повернення коштів 3 березня 2017 року «Арктика» уклала договір про нове відступлення прав вимоги цих самих коштів – цього разу з компанією «Дніпровський краєвид 07». Про це «Укрлогістика» дізналася лише у 2018 році, коли від неї знову почали вимагати сплатити раніше виплачений борг. За словами представників фірми, впродовж двох років будь-які правовідносини щодо послуг, які «Укрлогістика» отримувала від «Арктики», в компанії вважали завершеними – оскільки борг був давно виплачений, а договір користування розірвано. Появу нових претензій за давно закритим контрактом там називають зловживанням.

«В «Арктиці» був корпоративний конфлікт, але крайніми чомусь виявилися клієнти. Не колишній директор чи власники, а люди, які оплатили все, що від них вимагалося», – дивується Марк Бєлкін – адвокат, який нині презентує компанію «Укрлогістика» в суді.

Він підкреслює, що перенесення відповідальності на добросовісного клієнта суперечить практиці Верховного Суду. До прикладу, позицію ВС можна подивитися у рішенні у справі № 910/12327/16.

Окрім уже згаданих 1 млн 465 тисяч, «Дніпровський краєвид 07» вимагав додатково 280 тисяч гривень за, начебто, користування холодильними камерами після 26.07.16, тобто, за період, коли договір було розірвано, а холодильні камери повернуті «Арктиці», збільшивши суму позову до понад 1 млн 700 тисяч. Розгляд справи відбувався з порушеннями. Так, адвокати «Укрлогістики» не були допущені до справи, а суддя Господарського суду Києва не дозволив приєднати низку документів, які підтверджували виплату суми та розірвання договору. Не важко здогадатися, що суд зобов’язав «Укрлогістику» заплатити й цю суму, але вже на користь «Дніпровського краєвиду 07». Суди вищих інстанцій підтвердили це рішення, а виконавча служба оперативно її стягнула. Тож, станом на 2019 рік «Укрлогістика» фактично двічі заплатила за користування одними і тими самими холодильними камерами за один період різним компаніям.

Вимоги платити втретє

Після подвійної виплати на компанію чекала нова несподіванка – серія нових позовів, цього разу від першого кредитора – «Арктики». Вона вимагає заплатити інфляційні витрати, які набігли за період невиплати боргу «Дніпровському краєвиду», починаючи з 2016 року, а також про оплату користування холодильними камерами за період після розірвання договору та повернення камер. Простими словами кажучи, від «Укрлогістики» вимагають заплатити втретє.

Станом на сьогодні «Арктика» подала 10 позовів до «Укрлогістики». Красномовно, що вимоги сформовані не єдиною справою, а розбиті на кілька місяців або днів сумами до 180 тисяч гривень. Це – відома тактика для применшення значущості справи з метою досягнути спрощеного провадження, що позбавляє можливості оскаржити рішення у Верховному Суді.

Наприклад, у справі № 910/10753/19 про стягнення 161 100, 94 грн. йдеться про нарахування за період у шість місяців: з 2 вересня 2017 року до 1 березня 2018 року; а у справі № 910/14101/19 йдеться про стягнення оренди за тим самим договором користування всього за три дні, з 1 до 3 жовтня 2016-го.

У суді «Арктика» намагалася пояснити, яким чином причетна до відступленого боргу та чому нарахувала заборгованість. Відповідно до цивільного Кодексу, для стягнення інфляційної заборгованості потрібно, щоб існувала основна заборгованість за вказаний період. Однак, цієї основної заборгованості не було, оскільки вона була відступлена «Дніпровському краєвиду 07».

«Ця заборгованість була встановлена рішенням суду. Я погоджуюся в тому, що рішення було на користь третьої особи, але в нас була така позиція, коли ми подавали позов. Період нарахування відсотків розповсюджується до моменту погашення», – озвучив позицію на судовому засіданні 4 грудня представник «Арктики» Андрій Кравчук.

Наразі вже ухвалені рішення в декількох справах. Щодо першої суд став на бік «Арктики» і зобов’язав «Укрлогістику» заплатити 161 тис 100 грн. Це було оскаржено в апеляції, і нині справа чекає розгляду. Суд першої інстанції фактично визнав, що договір про надання послуг розірваний не був. При цьому справа розглядалась як малозначна, без участі представників сторін, а суд не досліджував оригінали документів, зокрема, й угоди про розірвання договору.

Ще стосовно трьох позовів суд став на бік «Укрлогістики», визнавши, що «Арктика» не є кредитором і не має права на стягнення.

«Тобто, судді, аналізуючи один і той самий договір, приходять до протилежних висновків. Тут не можна говорити про принцип правової визначеності», – вважає адвокат «Укрлогістики» Андрій Іванов.

Марк Бєлкін у суді наголосив, що «Арктика» не оскаржувала угоду про розірвання договору користування, тому нарахування будь-яких заборгованостей після 26 липня 2016-го просто не мають сенсу.

В «Укрлогістиці», однак, наполягають на небезпечному прецеденті самого факту подання таких позовів. Адже за такою логікою по стягнення інфляційних виплат після «Арктики» може прийти «Дніпровський краєвид 07». Та ще й «Арктика» може знову заявити про визнання недійсною і другої переуступки та вимагати від «Укрлогістики» оплатити борг втретє, оскільки, як повідомив представник «Арктики» в суді, «Дніпровський краєвид 07» не розрахувався з «Арктикою» за другим договором відступлення прав вимоги.

Окрім цієї судової тяганини, ще тривають розгляди позовів «Арктики» щодо плати за оренду після розірвання договору – за час, коли «Арктика» не надавала і фізично не могла надати жодних послуг, а будь-які стосунки з нею було розірвано.

«Перекладати вину за дії керівництва юридичної особи на орендаря, ще й робити це декілька разів – дуже дивно. Наш клієнт є працюючим підприємством, який сумлінно виконує свої зобов’язання. Це – компанія з іноземними інвестиціями, яка звикла добросовісно виконувати свої зобов’язання. І опоненти цим користуються, використовуючи квазіправовий спосіб. Наше завдання – зробити так, щоб клієнт не платив втретє і вчетверте за одні й ті самі послуги», – зазначив Андрій Іванов.

Посольство Литовської Республіки стежить за цією справою, яка стосується прав та інтересів громадян Литви, що є бенефіціарами «Укрлогістики».

Історія: з боржника у кредитори

Якщо ознайомитися з історією «Арктики», то виявиться, що позови проти «Укрлогістики» не є прецедентами, а запущені за накатаною схемою. «Арктика» і «Дніпровський краєвид 07» відомі участю в кількох скандалах. Здебільшого, вони воюють з банками, в яких перекредитовувалися. Резонансу набула справа, в якій «Арктика» судилася з «Ощадбанком», намагаючись не тільки не повернути взятий у нього кредит, але й стягнути 125 мільйонів різниці з урахуванням, буцімто, реальної вартості минулого завдатку.

Врешті, у березні 2019 року Апеляційний та Верховний суди повністю підтримали позицію банку. Нині «Арктика» оскаржує, власне, процедуру торгів, за якою банку було передано майно.

В Інтернеті можна знайти згадки про випадки з участю «Дніпровського краєвиду», які дуже схожі на ситуацію з «Укрлогістикою», зокрема, в аналогічній ситуації опинився і «Промінвестбанк». Як і у кейсі «Укрлогістики», про договір переуступки «Промінвестбанк» було повідомлено не одразу. Угода, що була підписана 2013 року, спливла лише 2016-го. Позови також були подрібнені хронологічно на кілька місяців. І так само, як і у випадку «Укрлогістики», «Дніпровському краєвиду 07» вдалося значно збільшити позовні вимоги до «Промінвестбанку» – до 25 мільйонів гривень.

Постає питання, хто дозволяє собі подібні трюки. Згідно з даними Єдиного держреєстру, станом на 18 лютого 2019 року учасниками ТОВ «ТЛК «Арктика» є Tactical Business LLP (45%, Лондон, Велика Британія), ТОВ «Біпродукт» (25%, Київ), Clifford Alliance LP (30%, Единбург, Шотландія, Велика Британія).

З відкритих джерел відомо, що директором «Арктики» є Галайба Владислав Олександрович, чоловік прокурора відділу підтримання державного обвинувачення в суді прокуратури Київської області Галайби Олександри. Про це свідчить її декларація. Брат Владислава Галайби – Галайба Олександр Олександрович – обіймає посаду прокурора Київської місцевої прокуратури № 6. Сам директор «Арктики» – колишній працівник органів прокуратури.

Ми просили його прокоментувати, щоб, зокрема, дізнатися, чому «Арктика» не вимагала від «Нагваль-фіш» повернути їй сплачений «Укрлогістикою» борг. Однак, наразі він не відповів на прохання дати коментар, тоді як офіційні телефони компанії не відповідають. Представник компанії в суді Андрій Кравчук також відмовився давати пояснення.

Ми будемо і надалі спостерігати за цією прецедентною справою та розвитком подій у цій історії.

Автор: Ольга Скороход

Джерело: «Цензор.НЕТ» (https://censor.net.ua/ua/resonance/3174731/dyva_yurysprudentsiyi_abo_yak_v_ukrayini_zmushuyut_investoriv_kilka_raziv_splachuvaty_odyn_i_toyi_samyyi)

Яку маржу зять Злочевського має на газових тендерах

Україна-США: подвійні правила олігарха Ахметова (розслідування)

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com