Марк Войджер, старший науковець Центру Байдена, ексрадник головнокомандувача військ США в Європі, в ефірі програми телеканалу Еспресо «Студія Захід з Антоном Борковським» – про статус особливого союзника США поза НАТО, візит Помпео і ситуацію в Беринговій протоці.
– Дуже важливою є перспектива отримання Україною статусу спеціального союзника США поза НАТО. Цю тему активно обговорюють, можливо, не завжди публічно, але є відчуття, що пропозиція України чи звернення, яке було залишено ще торік, може бути розглянуто всерйоз у США.
– Україна має унікальний шанс отримати статус союзника США поза НАТО, такий, як має Японія, Австралія, Південна Корея, Ізраїль і кілька інших країн. Сьогоднішній момент в американській історії є унікальним для України. Ми вперше бачимо співпадіння величезної підтримки вашої країни в Конгресі з боку демократичної та й республіканської партій. Поза сумнівом, можна стверджувати, що ця підтримка не є голослівна, а дуже реальна і потужна, сильніша, ніж зазвичай. Я вважаю, що вашій владі варто використати цей момент і отримати цей спеціальний статус.
– Наскільки я розумію, у теперішню ситуацію вплітається і візит в Україну і Білорусь держсекретаря Майка Помпео?
– Так, це – доказ серйозності намірів США збільшити свою присутність у регіоні, зокрема, в Україні, і також збільшити вплив у Білорусі. Як ви бачили, Помпео пропонував, аби Білорусь купляла нафту в Америці. Вже майже рік Америка перетворювалась з імпортера енергії на експортера і вже, фактично, частину видобутої нафти можуть продавати у Білорусь, а це дасть потужну підтримку білоруській економіці, яка залежить, фактично на 100 відсотків, від російських нафтопродуктів.
– Але ми розуміємо, яка кількість російських військових чи спецслужб присутня, зокрема, і в охороні президента Лукашенка, і є побоювання, що у якусь «годину Х» вони можуть його напоїти якимось неправильним чаєм, повторивши справу Солсбері.
– Якби було так легко його усунути, то вони б зробили це раніше. Лукашенко не хоче бути генеральним секретарем Мінської області, він хоче бути повноцінним лідером Білорусі, і він уже декілька років, починаючи з 2014-го, робив спроби відкрити Білорусь і грати між Москвою, Брюсселем і Вашингтоном.
– Попри важливість Білорусі для Кремля, Україна все одно залишається для нього стратегічним моментом. Без України Російська Федерація остаточно маргіналізується і стане років за 30 величезною «зовнішньою Монголією».
– Так. І цю перспективу розуміють у Кремлі, й агресія в Україні показує, що для них реінтеграція вашої країни, реінтеграція Білорусі, гібридними чи конвенційними шляхами, є дуже важливою. Якщо вони не зможуть зробити це гібридними шляхами, то будуть користуватись також і військовими методами. Призначення Козака і відставка Суркова – це, звісно, доказ того, що політика Суркова зазнала краху. Але все ще є підозри, що він не пішов на 100 відсотків і ще рано так казати. У Козака багатий досвід ще з Молдови.
– Ну, в Молдові він реалізував, фактично, політичну спецоперацію.
– Так. Ми побачимо, якщо це буде молдовізація конфлікту в Україні і заморожування, або буде комбінація із заморожування і короткої гарячої фази, щоб тиснути на вашу владу, насамперед, перед Берлінським самітом.
– У будь-якому разі ми в Україні відчуваємо, що Кремль грає з нашим керівництвом, зокрема, з президентом Зеленським, у хитру і дуже нечисту гру. Кремль намагається його затягнути в переговорний процес, аби потім піти двома шляхами, – повзучою малоросизацією України, або створенням військового інциденту з подальшою окупацією територій, зокрема, з метою пробити «Кримський коридор».
– Наприклад, так. Або розширити окуповану зону на Донбасі, бо бойовики вже декілька разів заявляли, що це – їхня «сфера впливу». Тож є напрямки, де вони можуть розширяти свій вплив. Я особисто не знаю, що зроблено стосовно так званої «дефортифікації і розмінування», але я знаю, що якщо нічого не робиться, то Путін не забуде про свої слова і про те, що йому обіцяли. Домовленості, розписані у Парижі, містили, що важливий пункт – це дефортифікація і розмінування. І це під, буцім би, благим наміром допомоги «простим людям». В історії конфлікту гібридної агресії ситуація така, що Росія завжди звинувачує вашу країну і ваш уряд, що вони, мовляв, не зробили ті чи інші речі.
– А от як би статус спеціального союзника США поза НАТО для України у теперішній ситуації міг би змінити розстановку сил?
– Америка не може ввійти в Україну без запрошення з боку української влади. Цей спеціальний статус – це не окупація. Це зрозуміло. Тож ініціатива, як я і казав, повинна надійти від вашого уряду, а перші кроки – це збільшення і реалізація військової допомоги, яка вже існує і закладена у військкому бюджеті США. Там величезна фінансова і військова підтримка, а вже й майбутньому, якщо є консенсус в українському суспільстві і між суспільством і урядом, то якщо буде запрошення то…
– То, наприклад, американські військові кораблі змогли б тоді розташуватись поблизу Маріуполя?
– Це також залежить і від статусу Азовського моря. Як ви знаєте, Росія стверджує, що це – внутрішнє море. Ми з вами говорили більше, ніж рік тому, що Україні потрібно довести на міжнародному рівні, що ця угода вже нікчемна, бо Росія напала на ваших моряків. Тож, аби американські військові кораблі прямо увійшли, залежить від запрошення з українського боку і відповідний аналіз такого кроку США із союзниками по НАТО.
– З іншого боку, ми бачимо, що Росія продовжує агресивну гру. Йдеться про теперішню ситуацію щодо Берингової протоки. І ми розуміємо, що якщо це буде повторення ситуації з Керченською протокою, то російські апетити зможуть викликати серйозну реакцію Сполучених Штатів, але таке враження, що Путін свідомо пре на рожен, свідомо провокує, підвищує ставки.
– Російська правова війна почалась тут, в Азовському морі, в Україні, потім продовжилась в Арктичному океані, а зараз уже доходить до берегів Америки, Аляски, якщо дійсно Росія відмовиться від угоди щодо Берингової протоки. Я думаю, що вони не будуть нападати на американські військові човни, але ж це можуть бути траулери рибаків, або спроби входження у газові і нафтові родовища, аби стверджувати там свою присутність і використовувати їх.
– У будь-якому разі ми бачимо як світовий пасьянс, світовий геополітичний розклад міняється у нас на очах. Китай переживає епідемію коронавірусу, який безпосередньо вплине на китайську економіку. Ми розуміємо, що, певно, близько 80 млн. китайців перебувають у внутрішньому карантині. Ми розуміємо, що епідемія має всі властивості до розповзання територією Китаю, а це означає, що Китай матиме величезні внутрішні проблеми і це може, загалом, змінити весь розклад.
– Шанхайська біржа втратила 8 пунктів, це – великий спад, і він загрожує стану китайської економіки. Якщо ця тенденція продовжиться і якщо в кінці буде вплив на американську економіку, то буде парадокс, бо Трамп уже чотири роки бореться проти монополії Китаю, і його основна база – підтримка республіканців і сильна економіка. Якщо ж Китай стане причиною економічного спаду, то це буде парадокс, який може мати негативний вплив на президентські вибори в жовтні. Це демонструє, що економіка і політика дуже комплексні фактори, і країни, хоча географічно віддалені, можуть вплинути негативно на глобальні процеси. Тому ізоляціонізм тут не допоможе Америці.
Розмовляв Антін Борковський
Джерело: Espreso.tv.
(https://espreso.tv/article/2020/02/11/mark_voydzher_vashiy_vladi_varto_vykorystaty_moment_y_zvernutys_po_status_specialnogo_soyuznyka_ssha_poza_nato)