Тут заряджаються енергією водоспаду, смакують грибною юшкою, відновлюють сили у СПА.

Колоритне містечко Яремче, що в Івано-Франківській області, належить до прекрасних карпатських міст, які цікаві для гостей з різних куточків України в будь-яку пору року. Хоча тут немає цілющих джерел, як, наприклад, у Східниці чи Трускавці, зате хоч відбавляй свіжого гірського повітря з п’янким ароматом хвої. Влітку сюди приїжджають на відпочинок по сонце, зелений туризм і… гриби (уже кілька років тут активно розвивають грибний туризм). Взимку Яремче цікаве, насамперед, лижникам, які відвідують гірськолижний курорт Буковель. Неподалік «країни Буковель», яку через дорожнечу можна назвати українським Куршевелем, жити в Яремче у рази дешевше. Туристів зі Східної та Центральної України місто приваблює традиціями святкування Різдва у гуцульському стилі. А останніми роками сюди їдуть на спеціальні «шопінг-тури» по вишиванки, які продають на сувенірному ринку неподалік центру.

Поїхала в Яремче на Різдвяні свята. Гостюю тут не вперше, тож не могла не зауважити змін у курортній столиці Прикарпаття. В центрі Яремча побільшало святкової ілюмінації та красивих скульптур на гуцульську тематику. Це додає неабиякого затишку прикарпатському містечку. Відкрито нові туристичні стежки вздовж гір та річки. Для туристів це – додаткове місце для атмосферних світлин. Бо бути в Яремчі і не зробити фото на тлі красивих засніжених гір – це змарнований час. Ще одна відчутна перевага – відремонтовані траси з Івано-Франківська до Буковеля. Тож тепер з обласного центру до Яремча можна доїхати автівкою за 40-45 хвилин, а раніше це забирало понад годину. Водій, який підвозив мене автомобілем, скаржиться: дороги як у Європі, але аварії все одно трапляються. Каже, водії ще не звикли до хороших доріг і женуть трасою, як навіжені.

Цьогоріч у містечку не зауважила проблем з мобільним зв’язком. Якщо протягом минулих років в окремих районах з бездоріжжям та високими горами не можна було додзвонитися рідним, то тепер мобільний «ловить» всюди.

На сувенірному ринку ціни на карпатські товари кусаються

Торік карпатську столицю відвідало плюс-мінус півтора мільйона гостей, цьогоріч очікують понад два мільйони. Чимало гостей приїжджають зі східних та центральних регіонів України, серед іноземців – поляки, німці, білоруси, латвійці, молдавани, англійці, турки, американці, канадці, ізраїльтяни… У мерії Яремча кажуть: туристичний бум набрав обертів після анексії Криму. Туристи, які полюбляли кримські пляжі, почали частіше їздити в Яремче, а взимку – в Буковель. «Приїжджають і поодинокі туристи з Росії, але дуже обережно, – розповідає «ВЗ» міський голова Яремча Василь Онутчак. – Колись їх у нас було більше. Тепер сюди їдуть на відпочинок, здебільшого, ті росіяни, що мають на Прикарпатті родичів».

Скільки коштуватиме проживання в Яремчі? Жити в готелі – не дешево. Ціни на номери у чотиризіркових готелях стартують від трьох тисяч гривень за добу, готельні апартаменти – 9-11 тисяч гривень за добу. У вартість входить дворазове харчування, але алкоголь – ні. Якщо хочете All inclusive по-гуцульському, доплатіть за алкогольні напої ще 700 гривень на добу з особи. Хто мешкає в готелях, СПА користується безкоштовно. Як правило, лижники з Буковеля приїжджають у Яремче в сауни, бо там СПА у рази дорожче. В Яремчі безлімітний абонемент у СПА – 690 гривень (для дорослого), для дітей – 390. Ціни на СПА тут не підвищилися, такі тарифи були і торік-позаторік.

У піковий лижний сезон хороші квартири в Яремчі можна орендувати за 1600 гривень за добу (без харчування). Є і дешевші варіанти, але ремонт там скромний, помешкання – у «чорта на рогах». Карпатські квартири-садиби класу «люкс» – майже п’ять тисяч гривень за добу, апартаменти – сім тисяч. Думаєте, дорога нерухомість не має покупця? Помиляєтеся! В Яремчі бронюють статусні помешкання за місяць-півтора до лижного сезону, бо потім буде ще дорожче. Спрацьовує правило попиту і пропозиції.

В Яремчі варто відвідати два фірмові місця – сувенірний ринок та водоспад Пробій. Вони розташовані в одній локації. Минаєш ярмарок і одразу виходиш на міст, під яким – водоспад. Чула від багатьох українських туристів скепсис: мовляв, Пробій – «це гуцульська Ніагара». Водоспад красивий, тут фотографуються гості і відкриваються мальовничі красиві карпатські пейзажі. Але міст над ним потребує господаря… Тут настільки слизько, що туристи проходять по краях мосту, тримаючись за перила, аби не послизнутися. Невже місцеві комунальники не мають піску чи солі, аби посипати мостовий шлях? Така байдужість до туриста розчаровує.

У гуцульському ресторані можна замовити різноманітні смаколики – від баноша до дерунів по-гуцульському

Щоб підняти настрій, варто пройтися між рядами вишиванок на сувенірному ринку. Їх тут на будь-який смак і гаманець. Поки оглядаєш сукні та кептарі ручної роботи, з інших яток закликають на гарячий глінтвейн, медовуху і… карпатський «Бейліс». За півлітрову пляшку а-ля «Бейлісу» просять 100 гривень. Вибір чималий – лимонний, м’ятний, медовий і навіть хвойний… Продавці радо дають дегустувати «градусний» товар. Смак справді схожий до знаменитого ірландського десертного напою, відчуваються нотки хвої. Напій виготовляють вдома, рецепт тримають у суворій таємниці.

Звертаю увагу на вишитий гуцульський одяг. Мої друзі з Києва мають спецзавдання – придбати «не за всі гроші» хорошу вишиванку. Вишиті блузки на ринку не дешеві – від 2,5 тисячі гривень. Красиві, колоритні, хоч на подіум виходь. Але не всі ручної роботи. Вишиті сукні із шикарними рукавами-«ліхтариками» – 4-7 тисяч гривень. Продавці готові торгуватися, але скидають не більше, ніж 500 гривень. І раптом колежанка Настя знаходить в одній ятці сувенірного ринку джекпот – вишиту сукню на кольоровому полотні за… тисячу гривень. «Дівчата, гайда міряти! Де ще знайдемо таку халяву?» – закликала дівчина. Спершу ми не повірили своїм очам – невже така вишиванка може стільки коштувати. «Дівчата, товар цілком якісний. Вишиття – хороша машинна робота, – сказала продавчиня. – Шиємо в Яремчі. Сукня на якісному лляному полотні. Продаю так дешево, щоб товар довго не лежав на полицях, бо останніми роками туристи вибагливі. Міряють, торгуються, але не купують». Запитую, хто найчастіше купує вишиванки. «З українців – кияни та львів’яни, – відповіла продавчиня. – З іноземців – китайці, білоруси». Мої колежанки купили по дві вишиті сукні – на жовтому, зеленому, білому і вишневому полотні. Якщо не вистачає готівки – не проблема. Продавчиня попросила скинути решту суми за вишиванки на її банківську картку.

Після хорошої покупки хочеться придбати на ринку щось смачненьке. Найкращий презент з Яремча – гриби. Літрова банка маринованих білих – 300 гривень. Запитую, чому ціна кусається. Продавець відповів – торік гриби в Карпатах не вродили. За 35 гривень можна придбати упаковку перемелених сушених грибів. Їх додають до грибних гуцульських страв, зокрема, юшки, борщу, мачанки.

Йдемо у популярний ресторан в гуцульському стилі, щоб перекусити. У сезон вільних столиків тут майже немає, особливо для великих компаній. Доводиться бронювати заздалегідь. Атмосфера в ресторані гостинна: жива музика, карпатський інтер’єр, привітні офіціанти. Замовляємо карпатські наливки, банош, грибну юшку, деруни по-гуцульському. За порцію гарячої страви треба викласти з гаманця 90-140 гривень. Фірмовий салат «Гуцульщина» – 190 гривень. Можна посмакувати іншим салатом з ноткою Карпат – «Червона рута» (80 гривень за порцію). М’ясні страви теж вражають місцевим колоритом. Наприклад, «Торба гуцула» (свиняча або теляча нарізка) – 250 гривень. За палюшки з бринзою треба викласти 140 гривень за порцію. Мені засмакувала домашня карпатська ковбаса з картопляниками – 200 гривень за порцію.

Фото автора та зі сайта ukrainaincognita

Автор: Марія Деркач

Джерело: «Високий Замок»
(https://wz.lviv.ua/article/404597-yaremche-vabyt-lyzhnykiv-potsinovuvachiv-vyshyvanok-ta-zatiatykh-ekstremaliv )