rss
04/01/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Діаспора \ Від брехні до рейдерства, і в кінці – до фізичного нападу

Від редакції:

Вкрай прикро, коли в українській громаді трапляються такі випадки. Однак трапляються вони доволі часто – як у діаспорі, так і в Україні. Ми, зі зрозумілих причин, подаємо цей матеріал у скороченому варіанті, не вказуючи імен «героїв». І щиро сподіваємося, що якщо у «героїв» цього допису так і не вистачить совісті розкаятися у своїх гріхах, то у громади вистачить сили і сміливості на те, аби надалі прискіпливо перевіряти інформацію, котру надають про себе активісти. А на злочини – реагувати швидко і рішуче. Цього, на жаль, українській громаді наразі бракує – і у діаспорі, і на Батьківщині.

На громадські збори української громадської організації у Нью-Йорку прийшли незапрошені гості, банда рейдерів, між ними на чолі такий, який роками крав із громадської скарбниці, а один, який намагався навіть ошукати свою племінницю-сироту, безсовісно складаючи під присягою брехливу заяву, що він є єдиним спадкоємцем своєї сестри, покійної матері тієї племінниці. Між ними – безконтрольний зухвалий син колишнього американського поліцая. Навіть був 81-річний чолов’яга зі зламаним карком, чоловік, котрий усе своє життя займається інтригами і неправдою. У банді були такі, котрі взяли собі російські імена, але займаються вихованням української молоді, і такий освітянин в університеті, що користувався у своїх приміщеннях чужими комунальними послугами. Вони спершу формально старалися зірвати зібрання криком. Це їм не вдалося, вони повиходили, але згодом повернулись та силою намагались перешкодити у проведенні зборів і навіть побили одного з учасників зібрання.

Збори, все ж таки, завершились успішно. Обрано нову управу з молодших кадрів і запропоновано план роботи 2-го відділу Організації Оборони Чотирьох Свобод України у Нью-Йорку. Невдовзі приступлять до відзначання 70-х роковин героїчної загибелі головного командира Української повстанської армії, генерала-хорунжого Романа Шухевича та інших заходів.

От у таких, здається, ненормальних обставинах діє українська діаспора сьогодні. За моїх 67 років я такого не пам’ятаю. Чому я про це пишу? Бо сьогодні – незвичні часи. Ми звикли шукати ворогів серед чужих і дуже часто не бачимо, що нашу добру і корисну працю підважують власні провокатори.

Сьогодні також ці власні провокатори, користуючись значно поширеними мережами дезінформації, через Інтернет знаходять публіку, яка, бодай, частково їм довіряє, не знаючи, які за ними гріхи та оббріхування.

 

Все це відбувається на тлі наївності та доброти засадничої частини громади. Тобто, громада чесна порядна, і тому ніколи не сподівається мати злочинців у своїх лавах.Title Громада також довірлива і тому довіряє, що коли хтось себе представляє, то він чи вона є чесними людьми та говорять правду про себе. Наукові ступені, громадські позиції, навіть військові заслуги сприймаються без доказів. Це – гарна, хоч наївна прикмета тих, котрі сприймають за правду все, що їм сказано. Громада навіть не думає про зловживання цією довірою забруднювачів….

…Безкарні брехня та зловживання продовжуються, але не мають серйозних наслідків поки що, бо ця особа ще вільно ходить по вулицях і користується громадськими позиціями, хоча не громадською повагою. Але поваги йому не треба, йому треба корита. І це корито йому дають подібні йому.

За такі тяжкі обвинувачення, які я роблю, невинна жертва могла б і повинна мене судити за очорнення репутації, але немає суду проти мене. Бо на моєму боці правда, а з брехнею далеко у суді не підеш, і треба буде все пояснювати не брехливим словом, а під присягою та з документами. А їх нема і не може бути.

Отож, урок. Найбільш небезпечний ворог – це той, що діє у наших лавах, тобто, провокатор. Він не чужий. Здається, що свій, а тому рідко звертають на нього увагу. Він починає брехнею, облудою, рейдерством громадського майна. Відчувши пасивність громади, він наважується на фізичні злочини. Це доходить до повного бандитизму. Чому він може собі це дозволяти? Бо знаходить співзлочинців, які беруть участь разом з ним.

Є і інші, котрі не брали участь у фізичному нападі, але захищають злочинців.

...Стережімось здається, своїх, бо з чужими дамо собі раду!

1967 рік. Монреаль. Виставка російського колоніалізму в Україні

Українська коляда у Коннектикуті

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com