Два роки тому,
2 січня 2018 року, тодішній міністр закордонних справ України Павло Клімкін назвав вбивство юристки та правозахисниці Ірини Ноздровської «викликом для держави та тестом для суспільства на здатність захистити жінок-активісток, на справедливість взагалі і спроможність її забезпечити».
Тест щодо Ірини Ноздровської та ще однієї активної та харизматичної жінки поки що зависає в повітрі. Про це і йдеться.
14 січня 2020 року відбулося давно очікуване судове засідання. Шевченківський районний суд Києва мав розглянути – і розглянув – клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному у вбивстві правозахисниці Ірини Ноздровської такому собі чоловікові похилого віку Юрієві Россошанському.
Нагадаю, що рік тому, 8 січня 2018 року, цього самого Юрія Россошанського затримали і слідчий висловив йому підозру у вбивстві.
Наступного дня, 9 січня 2019 року, Вишгородський районний суд Київської області обрав підозрюваному у вбивстві правозахисниці Юрієві Россошанському запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
14 січня цього року мали б розглянути клопотання про продовження запобіжного заходу, проте не розглянули – за відсутності захисника. Чому він відсутній – не повідомлялось.
Судове засідання перенесли на 11 лютого 2020 року. А з ним продовжили і термін перебування під вартою пана Россошанського.
Хоча який з нього пан? Так, одна видимість. Наскільки можна судити, це простий трудяга, котрий все життя крутив кермо. Та й стан його здоров’я з огляду на вік – більше, ніж шість десятків – уже не дуже…
А щоб убити молоду, достатньо сильну та енергійну жінку, та ще й дотягти її з дороги до річки, роздягнути, завдати низку ножових поранень у шию – на всі ці жахи потрібне зовсім інше здоров’я та сили.
Тож, Юрій Россошанський ніби взяв убивство на себе, а потім, нібито, повідомив сім’ї, що зробив це заради родини. Когось виручає? Можливо.
Справою І. Ноздровської, нібито, займалися три сотні правоохоронців. Був значний суспільний розголос. Звучали заяви про занепокоєння з відповідними вимогами від посольств США та Великої Британії.
29 грудня 2019 року виповнилося 2 роки з дня вбивства пані Ірини. І ось знову тупе рутинне перенесення засідання, яке виглядає як небажання швидко і рішуче розслідувати реальну справу. Реальну, а не придуману кимось для чогось.
Друга справа стосується надзвичайно резонансного злочину – розстрілу української учасниці Майдану і АТО, відомої під чеченським ім’ям Аміни Окуєвої.
30 жовтня 2017 року ЗМІ блискавкою повідомили, що невідомі із засідки застрелили лейтенанта поліції Аміну Окуєву, поранивши її громадянського чоловіка чеченця Адама Осмаєва.
І ось через 2 роки поліція повідомила, що затримала такого собі Ігоря Редькіна, чий біоматеріал, нібито, був виявлений на зброї, що була знайдена за декількасот метрів від місця засідки.
Що цікаво, в пресу потрапили не дуже ясні і не надто переконливі повідомлення, що цей самий І. Редькін, нібито, був по бізнесу зв’язаний з людиною, котра з літа стала нардепом від партії «Слуга народу» і нині очолює бюджетний комітет Ради.
12 січня 2020 року пана Редькіна було затримано, а 14 січня обрано запобіжний захід – арешт без права вносити заставу.
Поліція повідомляє про сімох членів банди, яку, нібито, очолював І. Редькін. Частину з них, зокрема, і самого І. Редькіна вже заарештовували і чомусь відпускали рішенням одного судді.
Цим суддею хтось поцікавиться? Чи, можливо, як подейкують, він уже поділився?
За повідомленням пресслужби МВС України, міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков провів зустріч з мамою вбитого українського добровольця та лейтенанта поліції полку особливого призначення «Київ» Аміни Окуєвої. Її звати Ірина Камінська.
Міністр з дозволу слідчого поінформував потерпілу сторону – пані Ірину Камінську – про хід справи.
«Тим, хто «замовив» мою доньку, не дає спокою незалежність України. Тому дуже важливо знайти цих людей. Протягом двох років МВС та Нацполіція займались справою. Те, що я почула сьогодні, запевнило мене, що слідство працює в правильному напрямку і що ніхто не дасть спуску цим людям, всі винні будуть покарані. Для Аміни було дуже важливо служити бійцем-добровольцем у складі підрозділу МВС. Поки ми пам’ятаємо наших героїв, країна має право на існування», – сказала Ірина Камінська.
Як повідомлялося, лідеру групи «кілерів», причетних до вбивства пресофіцера Міжнародного добровольчого батальйону імені Джохара Дудаєва Аміни Окуєвої, вже оголошено підозру.
Сподіваємось, що активізація слідчих дій уже на початку нового 2020 року дозволить знайти істину і покарати справжніх убивць цих молодих, сповнених сил і життя жінок-активісток України.