Є новорічна традиція – робити підсумки року. Вони різні, ці підсумки. І підбиваються різними способами.

Один із найбільш достовірних, або, як кажуть соціологи – репрезентативних, таких, що відповідають дійсності, є метод опитування. Якщо воно проведене за строгими законами формування правильної вибірки, яка в мініатюрі повинна бути соціально-демографічною моделлю українського суспільства, то і результати такого дослідження можна розповсюджувати на все суспільство.

Інакше кажучи, опитавши кілька тисяч правильно підібраних осіб, маємо картину умонастроїв цілого суспільства.

Це і вкотре зробила агенція «Рейтинг», оприлюднивши напередодні Нового року підсумки свого дослідження.

Методологія
дослідження

Аудиторія, тобто, особи, яких опитували: це населення України віком від 18 років. Але, звичайно, з цього населення відібрана певна кількість, що називається вибіркою.

Вибіркова сукупність: 2500 респондентів, тобто, тих, кого опитували.

Вибірка репрезентативна, представницька за віком, статтю, регіонами України (Захід, Центр, Південь, Схід) і типом поселення (місто, село).

Метод опитування: особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face – обличчям до обличчя). Формалізоване – означає, що всім пропонувалася однакова анкета зі строго фіксованими питаннями, без імпровізацій з боку інтерв’юера – тобто – того, хто опитував.

Помилка репрезентативності дослідження: не більше, ніж 2,0%. Це вважається прийнятним.

Терміни проведення: 13-17 грудня 2019 р. Як бачите, дослідження свіже.

Кого запропонували оцінити?

Список тих, з кого опитані вибирали політика 2019 року, складав 22 особи плюс позицію «інший», куди опитані могли вставити прізвище свого фаворита, якщо його не було у запропонованому списку. Дозволялось назвати не більше, ніж 5 прізвищ.

На мій погляд, список не є переконливим у низці осіб.

Наприклад, бізнесмен В. Пінчук тут з якого дива?

Те, що він фінансував і досі фінансує певних політиків (а раніше навіть партію) та є зятем другого президента України Л. Кучми – ще не дає підстав включати його прізвище у цей доволі стислий список.

Опитані теж мали схожу думку, бо дали Вікторові Пінчуку найнижчу оцінку – 1 бал.

Новий генпрокурор України Руслан Рябошапка поки що справляє враження дуже млявого діяча. Тож не те що політиком, а й прокурором його невдовзі буде важко вважати. Якщо він, звичайно, не «прокинеться» і не здивує наc парою-трійкою гучних та успішних розслідувань резонансних справ.

А поки що він отримав «трієчку», тобто, 3 бали.

Звільнений політв’язень Олег Сенцов поки що перебуває у не зовсім зрозумілому форматі такого собі «весільного генерала». Його скрізь запрошують, зокрема, за кордон, віншують, нагороджують.

О. Сенцов уже накачує політичні м’язи?

Але чи дає це право вважати цього справді мужнього чоловіка політиком, та ще й року? П’ять балів від опитаних є достатньо промовистою відповіддю: поки що рано. Але ж це може стати авансом? 

Зверну увагу читачів, що з діячів правого спектра у списку представлений тільки Олег Тягнибок. Він отримав принизливі 2 бали – навіть менше від млявого поки що Р. Рябошапки.

Цей результат, з одного боку, є схожим на результати президентських та парламентських виборів, на яких ВО «Свобода» та інші праві сили виступили вкрай непереконливо.

З іншого боку, чи не краще було б замість вище названих «напів-політиків» внести до списку, скажімо, таких уже відомих політиків як, наприклад, трьох Андріїв – Садового, Білецького, Іллєнка, чи Руслана Кошулинського тощо?

Значного результату, напевно, не отримали б і вони – така вже особливість політичного моменту, який переживає Україна. Та, все ж, нагадати про них не завадило б.

 

А. Аваков та І. Коломойський: тіньові ляльководи?

У списку «трієчників», тобто, тих, хто отримали 3 бали, 5 осіб – Руслан Рябошапка, Арсен Аваков, Євгеній Мураєв, Ігор Коломойський, Ігор Смєшко.

Смєшко, який здивував непоганим результатом на президентських виборах, свій успіх розвинути не зміг. На парламентських виборах його партія не подолала бар’єр, а після цього І. Смєшко зовсім збавив оберти, принаймні, публічно. Звідси і 3 бали. Хоча, подейкують, що тим часом він без зайвого розголосу розбудовує свою партію «Сила і честь».

Багато говорили протягом року про А. Авакова, а ще більше – про І. Коломойського, називаючи їх, передусім, бізнесмена, тіньовими «ляльководами». Тому 3 бали, які вони отримали від опитаних, свідчать, скоріше, про недостатню обізнаність електорату про цих двох дуже впливових політиків. Народ поки що недооцінює їхній рівень впливовості.

Принаймні, вони обидва є значно більш впливовими політиками, ніж деякі особи з цього списку, що отримали 4 (як, наприклад, збитий «льотчик» Олег Ляшко, Вадим Рабінович та Андрій Гриценко), а то й 5 балів (як той же О. Сенцов, відставний прем’єр В. Гройсман і навіть лідер парламентської фракції Славко Вакарчук, котрий, практично, ні на що впливати поки що не може, з огляду на нечисленність своєї фракції).

А. Садовий випав зі списку, А. Гриценко мовчить, С. Вакарчук вербально активний, але не впливовий

По 4 бали кожен отримала потужна трійка політиків у складі глави Офісу президента України Андрія Богдана, прем’єр-міністра України Олексія Гончарука та нещодавнього «ляльковода» № 1 Рiната Ахметова, котрий поступився у цій функції своєму запеклому партнерові-супернику І. Коломойському.

Але говорити, що вони є менш впливовими, ніж ті, що стоять вище від них у цьому списку, я б не поспішав. Думаю, в багатьох аспектах ця трійка політиків є більш впливовою, принаймні, станом на кінець 2019 та початок 2020 року.

Шість балів отримав лідер другої за чисельністю фракції Опозиційна платформа «За життя» Віктор Медведчук, персональна політична вага якого нині значно зменшилася, оскільки він уже не виконує тієї ролі, як при Петрові Порошенку – не є єдиним каналом зв’язку з президентом РФ В. Путіним.

Р. Ахметов знову комбінує?

Цю функцію взяв на себе президент України В. Зеленський, який не тільки телефонував В. Путіну, але й встиг йому «подивитися в очі» особисто під час нормандської зустрічі в Парижі, як і хотів.

Правда, в них він нічого проривного для України не побачив, у чому завчасно сумнівів ні в кого, крім В. Зеленського, не було.

Але то таке.

Для нас у контексті даного аналізу важливо зафіксувати – рейтинг В. Медведчука ледь не вдвічі поступається рейтингові його однопартійця Юрія Бойка, котрий з десятьма балами вийшов на друге місце.

Випередивши при цьому Петра Порошенка (7 балів), Юлію Тимошенко (8 балів) і скромного спікера Дмитра Разумкова (9 балів).

Пані Юлія хоч лише на один бал, проте, все ж випередила свого заклятого багаторічного конкурента пана Петра.

Але те, що ці супердосвідчені політичні «акули» програли навіть такому ще політичному «мальку», як Д. Разумков, свідчить дуже промовисто про невдоволення українців діяльністю цих вчорашніх лідерів вітчизняного політикуму, та і держави загалом.

А політиком року з величезним відривом став, як легко здогадатися, президент України Володимир Зеленський. Опитані дали йому 47 балів.

Такі досвідчені, такі різні і такі схожі…

Це значно менше, ніж В. Зеленський отримав у другому турі президентських виборів (нагадаю, це було 73%), але, все ж, у п’ять разів більше, ніж його основні суперники.

Зверну увагу читачів на те, що весь поки що невеликий термін перебування при владі В. Зеленський проходить під шквальним вогнем критики – справедливої і упередженої, породженої щирою турботою за Україну та політично заангажованої.

При цьому його політичні конкуренти живого місця не залишають на В. Зеленському, трактуючи кожен його крок у негативному сенсі.

А все ж українці поки що терпляче чекають на успіхи головного «Слуги народу» та кілька сотень його парламентських «слуг».

Однак, із соратників В. Зеленського маємо тільки керівників – Д. Разумкова, О. Гончарука та А. Богдана. Верховна Рада інших політичних «зірок» серед «слуг», як і серед інших фракцій (окрім їх керівників), поки що не виявила.

Регіональні відмінності оцінки

Кожен великий регіон України має свої симпатії. Проте, В. Зеленський переміг скрізь.

Але, скажімо, на Заході і в Центрі він отримав 41 і 42 бали відповідно. А це менше, ніж, у середньому, по країні на 5-6 балів.

На Півдні і Сході України його бали підтримки відчутно вищі: 57 і 56. А це на 9-10 балів вище, ніж, у середньому, по країні.

Тож маємо зрозуміти – те, за що В. Зеленського все ще підтримує Південний Схід, є головною тривогою для Заходу і Центру, тривогою, яка потроху «з’їдає» рейтинг президента. А це – питання мови, культури, стосунків з Росією, контактів з В. Путіним.

На Заході друге місце після В. Зеленського посів Петро Порошенко – 12 балів, третє – Юлія Тимошенко – 10 балів, четверте – Святослав Вакарчук – 8 балів і лише на п’ятому місці Дмитро Разумков – 6 балів.

Про Юрія Бойка тут і не йдеться. На Заході він отримав 4 бали, у Центрі – 7 балів, зате на Півдні –14 балів, а на Сході так і, взагалі, 22 бали.

Читачеві, думаю, абсолютно зрозуміло, хто вивів Юрія Бойка на друге місце, загалом, по країні, де проживає його електорат.

Схожа тенденція в оцінках В. Медведчука, В. Рабиновича, Р. Ахметова. Вони мають підтримку, здебільшого, на Південному Сході України.

Захід і Центр віддають їм лише 2-4 бали.

Вікові особливості оцінок

Тут теж усе ясно. Молодь віком до 30-ти років за В. Зеленського (58), Д. Разумкова (10) і – несподівано – за Ю. Бойка (7). Всі інші набрали менше.

Натомість, найбільш дисципліновані виборці віком 60+ підтримують В. Зеленського значно менше (37), потім – Юрія Бойка (16), за ним – Юлію Тимошенко (12) і четвертим йде В. Медведчук (10), а п’ятим – Д. Разумков (9).

Ось такі акценти політичних симпатій у виборців різного віку.

Д. Разумков, голова ВРУ

Політичні ревнощі

Соціологи дослідили – як змінювалися оцінки залежно від партійних симпатій тих, кого опитували.

І тут картина прогнозована.

Симпатики партії «Слуга народу» підтримали, звісно, свого лідера (77 балів). Те ж саме зробили симпатики ще трьох партій, оцінивши своїх лідерів вище, ніж переможця рейтингу В. Зеленського.

Тільки прихильники партії «Голос» піднялися над партійними пристрастями і поставили свого лідера на друге місце (30 балів), надавши перевагу В. Зеленському (43).

Найнижчий бал поставили В. Зеленському прихильники порошенківської партії «Європейська солідарність» – 18.

Але фани «Слуги народу» відповіли на це дуже дошкульно, поставивши Петрові Порошенку лише 1 бал – як і Вікторові Медведчуку.

До речі, В. Медведчук знову програв битву за лідерство у власній партії ОПЗЖ, отримавши 37 балів проти 57-ми балів у Юрія Бойка.

Тож намагання В. Медведчука вийти на перші ролі, хоча б у власній партії, поки що приносить результат, але, все ж таки, другий за рангом.

Подія року

Визначаючи найважливіші події 2019 року, опитані, зазвичай, відповідали по-різному, одні – розумом, інші – серцем.

Емоційних оцінок було, напевно, більше.

Інакше не визначили б головною подією року звільнення українських військовополонених моряків та інших політв’язнів (48 балів).

При всій людській та гуманітарній важливості звільнення чи «потягне» ця подія на головну у році, що минає?

Опитані відповіли – так. І родичі, і друзі звільнених, без сумніву, підтримали б таку оцінку обома руками. Та ще й запитали б: «А якщо б серед звільнених були ваші близькі, чи сумнівались ви б у тому, що це була подія року?»

До речі, президент В. Зеленський також, напевно, високо оцінює цю подію, інакше б він так не форсував її наближення, йдучи на ризикований для нього прямий телефонний контакт з В. Путіним. За що його і критикували конкуренти.

Але подія № 2 за оцінками опитаних – вибори президента України (44 бали) – хіба не є значно масштабнішою для долі країни?

Для країни – так. Для емоційних опитаних – не зовсім.

Третьою за значимістю подією року опитані назвали «Відновлення переговорів щодо ситуації на Донбасі у «нормандському» форматі (Україна, Росія, Німеччина, Франція)» (21 бал).

Це підтверджує, що активність президента В. Зеленського в підштовхуванні лідерів трьох інших країн «нормандського» формату у невідкладному проведенні паризької зустрічі українці, загалом, оцінили дуже високо.

Інша справа – результати цієї зустрічі. Про них ще довго сперечатимуться.

Але ж треба мати на увазі, що українці позитивно оцінили сам факт відновлення безпосередніх контактів і перемовин віч-на-віч лідерів країн нормандської четвірки, навіть незалежно від результатів (а серед них є і певні позитиви, про що я писав у минулому числі нашої газети).

Вибори до Верховної Ради України з 15-ма балами посіли четверту сходинку рейтингу серед подій року.

І знову питання до розуму опитаних – адже саме в результаті парламентських виборів вперше в новітній історії Незалежної України виконавча і законодавча влада зосередилася в одних руках – як це було за часів СРСР.

Тільки «руки», що керували Україною тоді, були більшовицькі з командним центром у Кремлі, а тепер вони чиї? Одні кажуть – американські, інші – що, так би мовити, «коломойські». Проте, українці ще достеменно не зрозуміли.

Тим не менше – результат парламентських виборів є грандіозною подією, яка дозволяє президентові та його парламентській більшості у так званому «турборежимі» прийняти цілу низку законів.

Режим цей настільки прискорений, що народ поки що не може второпати – наскільки добрими є ті закони, що вже прийняла чи ось-ось має намір прийняти Рада?

Це стосується, передусім, закону про землю, який пройшов перше читання і поки що не прийнятий, але є й інші законопроєкти і закони, що варті уважного аналізу.

Тож, я би поставив цю подію другою за значимістю подію року вслід за виборами президента України. Але ж я міркую з позицій аналітика і намагаюся до голосу серця прислухатися у другу чергу. А от опитані, судячи з усього, навпаки.

Вихід збірної України по футболу до фінальної частини Чемпіонату Європи з футболу 2020 року, що отримав 15 балів, та перемога юнацької збірної по футболу на Чемпіонаті світу (4 бали) потішили душі вболівальників і підтримали гордість за країну.

Ось тому їх і не забули.

А ось отримання Томосу про автокефалію Православної церкви України, щодо якого була потужна рекламна кампанія, отримало лише 9 балів, поступившись такій достатньо незначній події, як невелике зміцнення курсу гривні, що спостерігається останнім часом.

Тим більше, що економічних підстав для такого зміцнення щось не видно – виробництво в країні розвалене, економічна активність млява.

Живемо позичками і, що називається, на чесному слові.

Тож наголошу – отримання Томосу та визнання ПЦУ є грандіозними подіями для становлення Української церкви, але для адекватного осмислення цих подій нам усім треба включати розум активніше.

Наскільки українці згодні з тим, що головне для маси – це потреба хліба та видовищ?

Чимало є згодних, бо таке видовище, як дебати кандидатів у президенти України на стадіоні «Олімпійський» у Києві вони поставили вище (6 балів), ніж обрання нового уряду (5), який має забезпечити народ хлібом у широкому сенсі слова.

І три скандальні події запам’ята­лися українцям у 2019 році: корупційний скандал з державним концерном «Укроборонпром» (4 бали), відмова України від участі в Євробаченні 2019 року (2) та скандал навколо телефонної розмови Володимира Зеленського та Дональда Трампа (2).

Зверніть увагу – скандал, який став у США грандіозним і привів до початку процесу імпічменту чинного президента США, в Україні нікого особливо не схвилював і отримав останнє місце у рейтингу подій року.

В. Зеленський крокує. За його президентства Україна має також крокувати до успіху

Завершення

У читачів, певен, є своє бачення подій року в Україні. У мене також.

Але щодо політика року – тут, напевно, не всі поки що згодні, проте, такою є реальність. Хоча ось новорічне привітання президента українцям знову викликало різні оцінки. Але то є темою окремої розмови.

Побажаємо ж президентові В. Зеленському та всім іншим вітчизняним політикам у новому 2020-му році розбудовувати Україну таким чином, щоб у грудні 2020 року ми саме її – успішну Україну – могли б назвати головною подією року!