У суботу, 14 грудня 2019 року, в Українському Інституті модерного мистецтва Чикаго відбувся щорічний благодійний мистецький вечір з метою акумуляції коштів на підтримку діяльності інституту.

Вже стало доброю традицією для дирекції та управи УІММ влаштовувати для української спільноти Чикаго та його передмість цей чудовий грудневий вечір-подарунок, на який люди чекають з нетерпінням, щоб наповнити спраглу душу мистецьким бальзамом. А організатори щороку знаходять найкращі методи для того, щоб ця подія залишила помітний слід у житті української громади в американському суспільстві.

Управа Інституту впродовж більш, ніж 45-річного існування працює в напрямку просування на різножанрову світову мистецьку арену сучасного українського мистецтва та його творців. Особливо відчутні зміни впродовж останніх років з новою молодіжною командою УІММ та президентом Мотрею Мельник, яка, в буквальному розумінні, і днює, й ночує в Інституті.

Цьогорічний благодійний вечір відбувся за участю відомих американських джазових музикантів Орберта Девіса та членів Чиказької джазової філармонії.

Зі січня 2018 року Девіс зі своїм ансамблем співпрацюють з музикантами різних етнічних спільнот Чикаго, зокрема, із західноафриканськими, південноафриканськими, грецькими, китайськими, мексиканськими. Ця співпраця привертає увагу суспільства, виокремлюючи талановитих людей у царині музики, а також підкреслює важливість внеску емігрантів у культуру Америки та Чикаго зокрема.

В результаті такої співпраці влітку 2018 та 2019 років відбулася низка виступів у центрі світової прем’єри Міленіум-парку, а також – у різних околицях міста вітрів.

На цьому вечорі разом із групою Орберта Девіса виступив український бандурист Іван Шміло. Виступ українського музиканта разом з музикантами такого рівня є дуже важливим для популяризації українського мистецтва, зокрема, української музичної культури, що є головною місією Українського Інституту модерного мистецтва.

Як основного доповідача було запрошено гостю з України Лідію Лихач. Пані Лихач є однією з провідних мистецьких експертів України, власницею і редакторкою відомого видавництва «Родовід».

Президент Українського Інституту модерного мистецтва Мотря Мельник привітала поважних гостей, зокрема, Генерального консула України в Чикаго Ларису Герасько, відому художницю з Торонто Наталку Гузар, Алі Кінселла з Колумбійського університету, співголову Варшавського комітету в Чикаго Конрада Новака а також Джессіку Ягельник та Олександра Олексюка, головну доповідачку Лідію Лихач, яка привезла з Києва фотовиставку Євгенія Павлова (Харків), Сергія Мельниченка (Миколаїв) та Софії Яблонської, яка у 1920-1930 роках подорожувала світом з камерою в руках. На цьому вечорі пані Лідія отримала нагороду від УІММ «За вагомий вклад у розвиток українського видавництва, журналістики, культури та мистецтва».

Особливе вітання було адресоване жертводавцям – представникам Фундації «Спадщина» та Фундації «Самопоміч», Cirque Group і всім спонсорам та окремим донорам, завдяки підтримці котрих УІММ росте і розвивається як інститут передового досвіду.

У своїй доповіді пані Мотря акцентувала увагу на важливості діяльності емігрантів у житті Америки: «Протягом своєї історії Америка отримала велику користь від постійного приїзду нових людей з багатьох країн світу, які вносили позитивний вплив в енергійне багатоетнічне американське суспільство. Америка – це нація емігрантів. Майже всі сьогоднішні американці асоціюються зі словом «емігрант». Вони або самі емігрували, або є нащадками емігрантів з Англії та Німеччини – в колоніальну епоху, нащадками африканської спільноти, завезеної примусово в найсумнішу епоху історії Америки, нащадками емігрантів кінця ХІХ-початку ХХ сторіч з Ірландії, Східної Європи та Скандинавії, або прибульцями з Латинської Америки та Азії в останні десятиріччя.

Еміграція збагачувала Сполучені Штати впродовж усієї історії економічного, культурного та соціального розвитку цієї країни».

Важливе місце серед усіх емігрантів Америки посідає українська еміграція, яку дослідники поділяють на чотири хвилі. Перша масова трудова еміграція розпочалася в 1877 році і тривала до початку Першої світової війни. Ця хвиля еміграції виникла в результаті аграрної перенаселеності українських територій, національного гніту з боку російської та австро-угорської імперій а також у результаті політичних, соціальних та економічних утисків вищезгаданих імперій. На сьогодні є нащадки цієї хвилі еміграції в шостому-сьомому поколіннях, і вони не вважають себе емігрантами, а українцями за походженням.

Друга хвиля української еміграції виникла внаслідок соціально-економічних та політичних причин і охоплює період між Першою та Другою світовими війнами. До цієї хвилі належать українці, котрі боролися проти радянської влади зі зброєю в руках. Здебільшого, це була інтелігенція, духовенство, землевласники, торговці, солдати та козаки українських військових формувань.

Третя хвиля української еміграції розпочалася наприкінці Другої світової війни. Головним чином, це були репатріанти – колишні військовополонені, яких сталінський режим вважав зрадниками, люди, силоміць забрані на різні роботи до Німеччини, а також біженці, котрі відкрито ненавиділи радянську владу.

Четверта хвиля еміграції почалася у 1990-х роках ХХ сторіччя й отримала назву «заробітчанська».

Пані Мотря розповіла присутнім про важливу роль української еміграції у житті Чикаго: «Яскравим прикладом впливової сили українських іммігрантів є існування в Чикаго Українського села з його різноманітними громадськими, освітніми, духовними, мистецькими та фінансовими організаціями. Однією з цих установ є наш УІММ, заснований після Другої світової війни українськими біженцями з таборів переміщених осіб, які емігрували до Чикаго в період між 1948-1955 роками. Це були висококваліфіковані професіонали, які з родинами та дітьми змушені були покинути Україну, рятуючись від німецьких та радянських репресій. Вони сьогодні серед нас, і ми дякуємо їм та їхнім батькам за те, що вони сприяли створенню нових організацій, парафій та установ, ставши лідерами громади. Прикладом народження, розвитку і вдосконалення однієї з таких установ є Український Інститут модерного мистецтва, який з невеликої галереї магазину трансформувався в один із найкращих музеїв сучасного мистецтва в Чикаго і визнаний на національному та міжнародному рівнях.

У 90-х роках, після розвалу імперії Радянського Союзу, розпочалася остання, четверта хвиля імміграції з України. Багато представників цієї хвилі влилися в американське життя, стали професіоналами, власниками бізнесів, підприємцями, лідерами української громади.

Ми, що народилися в США, дякуємо кожному з вас і всім емігрантам за те, що прийняли рішення приїхати до США. Тож запрошую всіх емігрантів встати і підняти келихи за всіх емігрантів, які приїхали в чужу країну, наполегливо працюють, будують і вдосконалюють своє життя, стаючи частиною української спільноти в Америці. Ми шануємо вашу присутність і ваш вклад у розбудову нашого міста, нашої громади та нашої нації. Многая літа!»

На вечорі було багато бажаючих сказати добре слово на адресу УІММ, зокрема, пан Тарас Дрозд, голова Фундації «Спадщина», а також пані Ореста Фединяк, голова Фундації «Самопоміч», дали високу оцінку діяльності команди Українського Інституту модерного мистецтва і вручили щедрі подарунки – по $25 тисяч кожен – на розбудову та розвиток УІММ.

У кожного емігранта є своя історія про вплив еміграції на його життя. Під час вечора було продемонстровано короткометражне відео «Історія про емігрантів» (режисер Тарас Небесний), в якому емігранти, їхні діти та онуки дуже зворушливо ділилися своїми історіями, своїм досвідом, своєю емігрантською долею.

На закінчення своєї промови Мотря Мельник подякувала всім українським емігрантам – доповідачам, спонсорам, жертводавцям, артистам, волонтерам, та численній аудиторії присутніх на цьому вечорі за вагому і всебічну підтримку діяльності УІММ.

Світлини Тетяни Дрожжиної