У минулому числі нашого часопису аналізувалися попередні обставини і позиції напередодні Паризького саміту чотирьох лідерів країн «нормандського формату». Саміт відбувся. Якими ж є його підсумки – сумні? Веселі? Ніякі?

Ось це і спробуємо проаналізувати, поєднавши репортажність та аналітику, даючи читачам можливість відчути нюанси політико-психологічної атмосфери саміту.

Адже те, що побачить око політичного психолога, як правило, не бачать більшість тих, хто описує подію. А це – додаткова і важлива інформація.

Делегація України

Вона складалася з трьох груп – міністерської, безпекової та патронажної.

У безпекову входили провідні силовики, крім міністра оборони України, в патронажну – група помічників президента України та керівників його Офісу.

До речі, ми й досі достеменно не знаємо, хто з них чим займається, який у них розподіл функціональних обов’язків та чому саме вони супроводжували президента В. Зеленського на такий важливий саміт.

Додатковим «пасажиром» у делегації був «газовик» Ю. Вітренко – на випадок обговорення ймовірної угоди по газу між Україною та РФ.

l міністр закордонних справ Вадим Пристайко;

l міністр внутрішніх справ Арсен Аваков;

l міністр енергетики та захисту навколишнього середовища Олексій Оржель;

l глава Служби безпеки України Іван Баканов;

l головнокомандувач Збройних сил України, начальник Генерального штабу ЗСУ Руслан Хомчак;

l перший помічник президента Сергій Шефір;

l помічник президента Андрій Єрмак;

l радник президента Руслан Демченко;

l глава Офісу президента Андрій Богдан і троє його заступників: Кирило Тимошенко, Юрій Костюк та Ігор Жовква;

l виконавчий директор «Нафтогазу» Юрій Вітренко.

 

За словами заступника голови ОП Кирила Тимошенка, члени делегації можуть допомагати президенту Володимирові Зеленському за потреби, а також бути присутнім на двосторонніх зустрічах лідерів «нормандської четвірки», коли обговорюватиметься саме їхня тема: «У нас велика делегація, члени делегації, залежно від питань, які обговорюватимуться, можуть змінюватися, тобто, радники можуть приходити до «нормандського формату» і допомагати президенту щодо визначення питань.

Як радники – присутні Баканов, Аваков і Хомчак. У нас велика делегація, і ми готові до будь-яких питань», – поінформував К. Тимошенко.

До слова, склади делегацій інших лідерів були, наскільки відомо, менш представницькими і численними.

Делегація України «без краваток»

Дехто іронізував, що, мовляв, недосвідчений В. Зеленський потребує більше «няньок», але то є недоречні сарказми. Зайві порадники ніколи не завадять, тим більше, що саме президент України мав намір активно ставити питання перед іншими лідерами, котрі, як на мій погляд, не горіли таким бажанням.

Тому він і потребував більшої експертної підтримки.

Правда, зовні делегація мала зовсім незвичний парадний вигляд – навіть консервативний міністр А. Аваков був у курточці, не кажучи вже про людей у бейсболках.

Це було незвично і дивно. Виглядало якось не солідно. Не так мала б виглядати офіційна делегація України на міжнародному саміті. Хай уже в дусі часі і демократично, але ж, перепрошую, не по-босяцькому?!

 

Прибуття

Журналісти, експерти, політики помічали все, включно до дрібниць. Зокрема, і те, яким чином прибували гості.

«Бункер на колесах» В. Путіна	Зустрічають В. Зеленського, котрий вийшов із простого мінівена	Е. Макрон відчував себе іменинником

 

Звернули увагу на те, що броньований спецавтомобіль президента РФ заплив у двір, як криголам, і виглядав, як бункер.

В. Зеленський приїхав на демократичному мінівені французької марки «Рено», що сподобалося господарям.

Канцлер Німеччини А. Меркель прибула на непримітному «Мерседесі», якщо так можна сказати про цю славетну марку. Зате господар саміту президент Франції Е. Макрон їхав до Єлисейського палацу, мов тріумфатор, вітаючи парижан через люк. Проте, його машина також виглядала зовсім не помпезно.

Е. Макрон і В. Зеленський

Зустріч

Звісно, Е. Макрон прибув до палацу завчасно, тому і зустрічав кожного зі своїх трьох високих гостей особисто. Але зверніть увагу, як він це робив, з яким виглядом обличчя, з якими рухами.

Вся його пластика промовисто свідчила: «Я – тут господар, я Вам радий, готовий кожного огорнути увагою!»

Скажімо, В. Зеленського Е. Макрон зустрів як приятеля і ровесника: по-дружньому, з жартами, дещо покровительськи поклавши йому руку на плече.

В. Путіна французький президент зустрів, чіпко ухопивши того за плече і буквально впившись у свого візаві поглядом.

Це була поза домінування, пластика захоплення в полон та ініціативи.

Прикметно, що В. Путін не зробив руху назустріч, а стояв, опустивши руки вниз, зберігаючи дистанцію, лише дивився на Е. Макрона своїми припухлими очима і ввічливо посміхався куточками губ. Він психологічно не розкрився у відповідь на обійми Е. Макрона, а, можна сказати, відбив його емоційну атаку, залишившись непорушним, мов фортеця.

Емманюель радий Ангелі

Усім своїм виглядом російський президент ніби промовляв: «Я не маю наміру з тобою брататися!» Таким же – заглибленим у себе – В. Путін був протягом усього саміту.

Зате канцлерку Німеччини президент Франції зустрів, мов рідну. Ангела Меркель, попри не дуже добре самопочуття протягом останнього часу, знайшла в собі сили посміхнутися – дуже вже приємним був молодий і привабливий французький господар.

Розсадка

Цікавим з політико-психологічного погляду був момент, коли четверо лідерів зайшли до зали і почали займати місця за круглим столом.

В. Зеленський інтуїтивно відчув, яке місце є найвигіднішим, бо дає можливість сидіти обличчям до преси, яка шеренгою, з теле- і фотокамерами, вишикувалась за декілька метрів від столу. І вже взявся за спинку стільця, щоб сісти.

Але місцевий церемонімейстер, котрий керував розсадкою, делікатно спрямував його на інше місце. І вийшло так, що на місце, яке хотів вибрати собі В. Зеленський, обличчям до преси, сів В. Путін, поряд господар – Е. Макрон, боком – канцлерка А. Меркель, а В. Зеленський опинився на найневигіднішому місці – спиною до преси.

Дрібниця, скажете ви? Ой, не кажіть. У таких ситуаціях кожна дрібниця промовиста і містить в собі або переваги, або приниження. Може й легенькі, але все ж приниження.

В. Путін прямує до свого місця за столом переговорів, за мить до цього сюди мав намір сісти В. Зеленський. Церемонімейстер показує українському президентові його місце за столом

Так вийшло і цього разу.

Коли настала пора позувати, всі троє – Е. Макрон, В. Путін і навіть А. Меркель зробили відповідні вирази облич (А. Меркель, яка сиділа боком до журналістів, при цьому повернулася до них ліворуч і приготувалася позувати фронтально, хоча і без посмішки). Лише В. Зеленський цього моменту не вловив і продовжував сидіти спиною до журналістів.

І тут із трохи зверхніми посмішками В. Путін та Е. Макрон жестом показали В. Зеленському: мовляв, розвернись, треба позувати. Що президент України миттєво і зробив, на ходу начепивши приязно-ввічливу посмішку готовності до позування.

Це тривало якихось кілька секунд. Але момент легкого приниження президента України відбувся. На жаль.

Посмішки В. Путіна і Е. Макрона ніби промовляли: «Хлопче, мізкуй, ворушись, не спи!»

Справедливости заради треба сказати, що впродовж усього саміту якраз саме президент України не «спав», був активним і на його обличчі можна було прочитати всю гаму емоцій, на відміну, скажімо, від непорушних масок на обличчях тих же А. Меркель чи В. Путіна.

Е. Макрон був, все-таки, більш жвавим, хоча в емоціях В. Зеленському, все-таки, поступався.

Формати перемовин

Їх було два основні: перемовини віч-на-віч лідерів одне з одним і спільна розмова за круглим столом.

Лідери позують: момент відкриття саміту

Перемовини президента України з лідерами Німеччини та Франції засвідчили їхню підтримку України. Але не настільки, щоб зрушити з мертвої точки і Мінський процес, і ситуацію на Донбасі, і газові перемовини з Росією.

Саміт знову наочно показав, що всі ключі від усіх закритих дверей знаходяться в кишені господаря Кремля.

Сприймає це хтось чи не сприймає, згоден чи не згоден, але саме позиція Росії і персонально її одноосібного керманича – президента РФ В. Путіна – є вирішальною для розв’язання всіх вузлів, що зав’язані Україні в Донбасі, Криму та у газовому питанні.

Розуміючи це, перед самітом В. Зеленський дещо емоційно, я би сказав – наївно – говорив, що хоче зустрітися з В. Путіним, щоб подивитися йому в очі і зрозуміти, що той хоче і як з ним провадити справи.

Зустрівся. Подивився. І що? Сказав, що з В. Путіним складно розмовляти.

Пояснив, що у керманича Росії інша біомеханіка, бо він схильний педантично все розкладати на деталі й обговорювати кожну деталь ретельно.

А я, сказав В. Зеленський, звик все робити швидко: раз-два, домовилися, вирішили і гайда виконувати обумовлене.

Ну що ж, для молодого президента України це був один з уроків дипломатії: на раз-два не сподівайся, доведеться довго обговорювати, не раз зустрічатися, детально аналізувати та все обумовлювати конкретно, навіть педантично. Холеричному темпераменту В. Зеленського це не властиво. Але ж доведеться цьому вчитися.

Що ж до оцінки В. Путіна, то вона, зізнатися, здивувала. У відповідь на запитання журналіста – як, мовляв, пройшли його перемовини віч-на-віч з В. Зеленським, президент РФ на ходу, з посмішкою, кинув: «Добре. По-діловому».

Пресконференція комюніке

Час пресконференції відклали, бо перемовини затягнулися. І ось четвірка лідерів вийшла до преси. Увага ЗМІ була величезною. Деякі журналісти і політики у залі проводили прямі стрім-репортажі – новітні засоби передачі інформації рулять!

Текст комюніке, в який вчитувалися усі, є достатньо дипломатичним. Ось він, оприлюднений Офісом президента України:

«Президент Французької Республіки, канцлер Федеративної Республіки Німеччина, президент Російської Федерації та президент України зустрілися сьогодні в Парижі.

Мінські домовленості (Мінський протокол від 5 вересня 2014 року, Мінський меморандум від 19 вересня 2014 року та Мінський комплекс заходів від 12 лютого 2015 року) продовжують слугувати основою роботи Нормандського формату, держави – члени якого віддані їхній повній імплементації.

Вони наголошують на загальному прагненні до сталої й всеохопної архітектури довіри та безпеки в Європі, заснованій на принципах ОБСЄ, для якої врегулювання конфлікту в Україні є одним із низки важливих кроків.

На цій основі вони вирішили таке:

Невідкладні заходи зі стабілізації ситуації в зоні конфлікту:

Сторони відданні повній та всеохопній імплементації режиму припинення вогню, підкріпленого реалізацією всіх необхідних заходів з підтримки режиму припинення вогню до кінця 2019 року.

Вони підтримають розробку та імплементацію оновленого плану з розмінування на основі рішення Тристоронньої контактної групи про протимінну діяльність від 3 березня 2016 року.

Вони підтримають домовленість у рамках Тристоронньої контактної групи щодо трьох додаткових ділянок розведення з метою розведення сил і засобів до кінця березня 2020 року.

Вони заохочують Тристоронню контактну групу сприяти звільненню та обміну утримуваних осіб, пов’язаних з конфліктом, до кінця року на основі принципу «всіх на всіх», починаючи з «усіх встановлених на всіх встановлених», при розумінні, що міжнародним організаціям, включно з Міжнародним комітетом Червоного Хреста (МКЧХ), буде надано повний і безумовний допуск до всіх утримуваних осіб.

Вони підтримають досягнення протягом 30 днів домовленості в рамках Тристоронньої контактної групи про нові пункти пропуску через лінію розмежування, виходячи, передусім, з гуманітарних критеріїв.

Вони нагадують, що Спеціальна моніторингова місія (СММ) Організації безпеки і співробітництва в Європі має бути спроможною використовувати усі можливості мандату (від 21 березня 2014 року) і мати безпечний і надійний доступ на всій території України з метою повного виконання свого мандату.

Заходи з імплементації політичних положень Мінських угод:

Сторони висловлюють зацікавленість у досягненні домовленостей у рамках Нормандського формату (Н4) і Тристоронньої контактної групи щодо всіх правових аспектів Закону про особливий порядок місцевого самоврядування (про особливий статус) окремих районів Донецької та Луганської областей – як вказано у Комплексі заходів з виконання Мінських домовленостей від 2015 року – з метою забезпечення його функціонування на постійній основі.

Вони вважають за необхідне інкорпорувати «формулу Штайнмаєра» в українське законодавство згідно з версією, узгодженою Н4 та Тристоронньою контактною групою.

Подальші кроки:

Вони просять своїх міністрів закордонних справ та політичних радників забезпечити виконання досягнутих домовленостей, і вони погодилися провести ще одну зустріч у цьому форматі впродовж чотирьох місяців стосовно політичних та безпекових умов, серед іншого – для організації місцевих виборів».

Скандал з текстом

Після публікації виник неприємний скандал: передусім, у російських ЗМІ і на сайті медведчуківської партії «Опозиційна платформа – За життя» було вказано, що переклад із французької українці в одному місці зробили чи то некоректно, чи то навмисне неточно. Довелося виправляти.

Ось про що йдеться, вказує видання «Українська правда». Було: «Сторони висловлюють зацікавленість у досягненні домовленостей у рамках Нормандського формату (Н4) і Тристоронньої контактної групи щодо всіх правових аспектів Закону про особливий порядок місцевого самоврядування (про особливий статус) окремих районів Донецької та Луганської областей – як вказано у Комплексі заходів з виконання Мінських домовленостей від 2015 року – з метою забезпечення його функціонування на постійній основі».

Стало: «Сторони висловлюють зацікавленість у досягненні домовленостей у рамках Нормандського формату (Н4) і Тристоронньої контактної групи щодо всіх правових аспектів особливого порядку місцевого самоврядування (особливого статусу) окремих районів Донецької та Луганської областей – як вказано в Комплексі заходів з виконання Мінських домовленостей від 2015 року – з метою забезпечення його функціонування на постійній основі».

Тобто, прибрали слово «закон». Бо той самий особливий порядок вимагає не тільки одного закону, а й внесення поправок в низку інших законів – про що й домовилися у Парижі. А це принципово інша ситуація і значно більш складна.

Зради не сталося. А перемога є?

Пізно ввечері «Варта на Банковій» переживає і молиться, щоб у Парижі не сталося «зради», а була перемога

Спільна думка: в Парижі «зради» не сталося і президент України червоних ліній не перетнув. Нічого з того, чим залякували громадськість рух «Ні капітуляції» і «Варта на Банковій» в Парижі не відбулося.

З тієї простої причини, що президент України В. Зеленський і не мав наміру здавати національні інтереси України – у чому його дуже голосно підозрювали політичні конкуренти, їхні прихильники та інші небайдужі громадяни.

З іншого боку, і перемоги, начебто, не видно. Перемоги у вигляді прориву.

Але прориву не могло бути, і його не буде. Маємо це затямити.

Росія не поступиться ні в чому принциповому – ні в питанні кордонів, ні в питанні виборів на окупованій території. Бо прагне заблокувати рух України до ЄС і НАТО.

Поки що це їй вдається. Нас нікуди не планують приймати, про що не раз говорили з Брюсселя.

Але ж певне просування є. Принаймні, в наступному:

1. Сам факт зустрічі – вперше за три роки – є позитивним сигналом і можливістю;
2. Домовленість про новий обмін – десятки утриманих можуть повернутися додому;
3. Визначення нових трьох точок розведення сил, щоб унеможливити трагічні втрати.

Деякі інші здобутки стануть предметом нашої уваги в подальшому.

Післямова

С. Михальчук. Світлина Я. Добродомова

Уже після саміту продовжувалися обстріли українських позицій. На превеликий жаль, є втрати. Зокрема, загинув 21-річний нацгвардієць Сергій Михальчук, прикривши своїм тілом побратима.

Розуміємо: попереду все непросто. Але рухатися потрібно.

І Паризький саміт є кроком у потрібному напрямі.